Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №521/12674/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/12674/26

Номер провадження № 2/521/8522/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Сироти О.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від ОСОБА_1 – не з`явилася;

від ОСОБА_2 – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси із позовною заявою ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини у якій просить суд: змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частки від усіх видів заробітку (доходу) у розмірі 1/4 частки щомісячно на аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн., за період, починаючи з моменту пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 24.04.2024 року з урахуванням ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2024 року про виправлення описки у судовому рішенні у справі №521/3093/24, що набрало законної сили 27.05.2024 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, залишення дитини проживати з матір`ю задоволено: шлюб, зареєстрований 02.06.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №924 розірвано; стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, за період починаючи з 04.03.2024 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; залишено проживати дитину ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Також, як зазначено позивачкою, відповідач засуджений Деснянським районним судом міста Києва за ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 2019, ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі, вирок відносно нього набрав законної сили.

За доводами позивачки, недостойна поведінка батька та чоловіка - відповідача ОСОБА_5 , призвела до скрутного матеріального становища матері та дитини, у зв`язку з чим позивачка вимушена була звертатися за матеріальною допомогою до органів соціального забезпечення та керівництва за місцем роботи. При цьому, як вказано позивачкою, з моменту народження сина, відповідач фактично не проявляв інтерес до життя дитини, її розвитку, стану здоров`я та виховання та, незважаючи, на прохання позивача змінити свою поведінку, не бажав змінити ставлення до сумлінного виконання своїх батьківських обов`язків, вчинення ним тяжких кримінальних правопорушень вкрай негативно впливає на психічний стан дитини та його виховання, та носять винятковий характер, а тому наявні достатні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками щодо сина, внаслідок чого, рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 14.01.2025 року у справі №502/2208/24, що набрало законної сили 15.02.2025 року ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 .

Позивачка зазначила, що дитина неодноразово проходила реабілітацію, як така, що має загрозу розвитку рухових порушень нервової системи, у тому числі курси масажу, заняття у центрах кінезіотерапії, іпотерапії, носіння спеціального ортопедичного взуття, ортопедичних устілок. При цьому, рішенням від 30.07.2021 року ОСОБА_4 було направлено на комплексну реабілітацію в установі Комунальна установа «Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку». На теперішній час син ОСОБА_6 продовжує перебувати на обліку КНП «Дитяча міська поліклініка №5» Одеської міської ради з діагнозом С 98, С 91.9. М 21.0 та за станом здоров`я потребує курсу реабілітації, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 02.04.2025 року та випискою із рішення ЛКК від 25 березня 2025 року №1 10/04.

Підсумовуючи викладене за доводами позову, позивачка вважає, що у даному разі, у відповідності до вимог ст. 192 СК України, наявні правові підстави для зміни способу стягнення аліментів з відповідача, з огляду на що, позовні вимоги слід задовольнити.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 28.07.2026 року у справі №521/12674/26 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено дату судового розгляду, викликано сторони.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи.

Позивачка або її представник у судове засідання не з`явилися, 17.09.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через канцелярію від представника позивачки скеровано заяву (вх. №68496), за вимогами якої остання просила суд розглядати справу без її участі та участі позивача, не заперечувала проти ухвалення у даній справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений належним чином, що підтверджується відповідним поштовими повідомленням, наявним у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), які направлялися на адресу відповідача, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.

У зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Також суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже, суд, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів потребують задоволення, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

02.06.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, зареєстрований Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №924.

Від шлюбу подружжя мають малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 24.04.2024 року з урахуванням ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2024 року про виправлення описки у судовому рішенні у справі №521/3093/24, що набрало законної сили 27.05.2024 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, залишення дитини проживати з матір`ю задоволено: шлюб, зареєстрований 02.06.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №924 розірвано; стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, за період починаючи з 04.03.2024 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; залишено проживати дитину ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 02.07.2024 року у справі №754/6402/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 209 КК України та призначено йому покарання: за ч. 4 ст. 410 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 209 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 (два) роки та з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 (два) роки та з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності. Строк покарання ОСОБА_2 вирішено рахувати з моменту його фактичного затримання з 13 лютого 2024 року. Цивільний позов пред`явлений прокурором в інтересах держави, а саме Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_4 , про стягнення зі ОСОБА_2 завданої внаслідок кримінального правопорушення майнової школи на суму 1 122 329 грн. 62 коп. задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_4 матеріальну шкоду в сумі 1 122 329 грн. 62 коп.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 14.01.2025 року у справі №502/2208/24 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; вирішено питання про розподіл судових витрат.

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 07.05.2025 року №00051063621 вбачається, що 03.04.2025 року до актового запису про народження було внесено зміни щодо зміни прізвища дитини її батьками відповідно до ст. 148 СК України – змінено відомості щодо прізвища дитини: з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .

З відповідей Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради від 16.11.2021 року №02-Г-55670/1-ув та від 29.07.2024 року №02-Г-23263/10 вбачається, що позивачка зверталася до Департамента з проханням надання їй матеріальної допомоги.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу від 18.02.2026 року, ОСОБА_1 станом на червень 2025 року отримала доходу у розмірі 39671 грн. 92 коп.

Наказом керівника офісу НКЦПФР від 17.06.2025 року №241К ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу правозастосування та представництва в судах в Південному регіоні управління правозастосування у регіонах департамента правозастосування, 20.06.2025 року за ініціативою державного службовця згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 та ч. 1 ст. 86 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до довідки про доходи за період з січня 2021 року по серпень 2024 року позивачка отримала доходу у розмірі 25098 грн. 73 коп.

Відповідно до довідки від 20.06.2025 року №29/03/59, виданої НКЦПФР за період з 01.01.2025 року по 20.06.2025 року ОСОБА_1 нараховано дохід у розмірі 6606 грн. 24 коп., матеріальна допомога у розмірі 8000 грн.

Згідно рішення про направлення на комплексну реабілітацію (абілітацію) № 62 від 30.07.2021 року, винесеного Управлінням соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси встановлено, що ОСОБА_4 , буде направлено на комплексну реабілітацію (абілітацію) до реабілітаційної установи КУ «ЦРОВПР» м. Одеса, вул.. І. та Ю. Лип, 3-А

Згідно виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого наданої Комунальним некомерційним підприємством «Дитяча міська поліклініка №5» Одеської міської ради, наявних у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: «мінімальна мозкова дисфункція. Синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Церебральна ангіодистонія. ГЛС. Вальгусна деформація гомілок. Плосковальгусна постанова стоп. Вроджена непереносимість лактози СП тип.». Дитина потребує реабілітації в реабілітаційному центрі. Також встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: «ММД. Церебральна ангіодистонія. ГЛС. СД УГ. Вальгусна деформація гомілок. Плосковальгусна постанова стоп». Дитині рекомендовано реабілітаційні заходи в умовах реабілітаційного центру, ЛФК, плавання.

Згідно виписок рішення ЛКК №92/03 від 19.03.2024 року, №110/04 від 25.03.2025 року, наданих Комунальним некомерційним підприємством «Дитяча міська поліклініка №5» Одеської міської ради встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: «G98, G91.9». Висновок ЛКК: «Дитина за станом здоров`я потребує курсу реабілітації».,

Відповідно до довідки від 21.05.2026 року №19.10-18983 про наявність заборгованості зі сплати аліментів, виданої Кілійським відділом державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 21.05.2026 року складає 75049 грн.74 коп.

Також у матеріалах справи наявні низка медичних досліджень проведених дитині ОСОБА_4 , товарні чеки щодо вакцин для дітей, медикаментів, продуктів харчування медична картка дитини.

Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно спірних правовідносин між сторонами, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для зміни способу стягнення аліментів, належних до стягнення з відповідача, на користь позивача, встановлених рішенням Малиновського районного суду міста Одеси у справі № 521/3093/24.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення справи по суті позовних вимог.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183, 184 СК України.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі №685/1008/20.

У ч. 1 та п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З огляду на наведене, зміна способу стягнення аліментів, визначених рішенням суду є беззаперечним правом позивачки, як одержувача аліментів, що не потребує доведенню відповідних обставин, зокрема щодо зміни матеріального стану платника аліментів.

У ч.1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

При цьому, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст. 182-184, 192 СК України.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 року у справі № 372/2393/17.

У даній справі судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 24.04.2024 року з урахуванням ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2024 року про виправлення описки у судовому рішенні у справі №521/3093/24, що набрало законної сили 27.05.2024 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, залишення дитини проживати з матір`ю задоволено: шлюб, зареєстрований 02.06.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №924 розірвано; стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, за період починаючи з 04.03.2024 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; залишено проживати дитину ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Вказане вище судове рішення стягувачем було пред`явлено до виконання та постановою Старшого державного виконавця Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вайдича С.О. від 30.07.2024 року було відкрито виконавче провадження №75656071 щодо виконання виконавчого листа №521/3093/24 виданого19.07.2024 року на виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси у справі №521/3093/24.

Також судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач не працевлаштований, перебуває на території України, у 2024 році засуджений до позбавлення волі відповідно до вироку Деснянського районного суду міста Києва від 02.07.2024 року у справі №754/6402/24.

Відомостей про перебування на утриманні у відповідача інших непрацездатних осіб, наявності інвалідності у відповідача матеріали справи не містять.

Також, у даній справі судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично зводяться до зміни способу виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24.04.2024 року яким, зокрема, було визначено про спосіб стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% від розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

При цьому, у позові позивач посилається на невідповідність розміру присуджених судом аліментів розміру фактичних витрат на сина, який хворіє на хронічні захворювання, потребує тривалої реабілітації, спеціального харчування тощо, з огляду на що позивачка вважає, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів з частки доходу відповідача на тверду грошову суму у розмірі 6000 грн. на дитину.

Як зазначено Верховним Судом у низці постанов у подібних правовідносинах, діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його.

У даній справі, як встановлено судом, позивач скористалася своїм правом, визначила спосіб стягнення аліментів - їх присудження у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини.

Крім того, суд зауважує, що Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.02.2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30.06.2020 року у справі № 343/945/19, від 12.01.2022 року у справі №545/3115/19, від 23.05.2022 року у справі № 752/26176/18.

У даному разі суд зауважує, що розмір аліментів про який просить позивачка не є надмірним розміром в порівнянні з прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку, встановленим Законом, з огляду на що, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів із частки від доходу відповідача на тверду грошову суму, оскільки така зміна способу стягнення не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам спільного сина позивачки та відповідача.

Одночасно із цим, розглядаючи справу по суті позовних вимог, суд зауважує, що не може бути підставою для відмови у зміні способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини обставина відсутності у відповідача доходу.

З огляду на зазначене, суд виснує про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у повному обсязі.

Аліменти на утримання дитини згідно ч. 1 ст. 191 СК України присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, однак, беручи до уваги те, що аліменти були вже присуджені на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24.04.2024 року у справі №521/3093/24 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки), а предметом судового розгляду є зміна способу їх стягнення, то в даному випадку, зміна способу стягнення аліментів повинна відбутися з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Вказане відповідає вимогам п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», з якого вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. потребує стягнення з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280 – 282, 354, 355 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24.04.2024 року з урахуванням ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2024 року про виправлення описки у судовому рішенні у справі №521/3093/24 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із розміру 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дитини відповідного віку, - на стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн., починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнення аліментів за рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 24.04.2024 року з урахуванням ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2024 року про виправлення описки у судовому рішенні у справі №521/3093/24, припинити з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22.09.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Н.О. Шевчук