Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №496/8483/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/8483/25

Провадження № 2/496/511/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Сосненко А.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права постійного користування на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідачів в якому просить визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №761/2003 від 03.12.2003 року, про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,85 га, розташованої на території Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №163017, виданий 15 листопада 2004 року, площею 0,85 га на території Мирненської сільської ради ділянка №6, цільове призначення - для реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.04.516.00011 та скасувати запис про державну реєстрацію права власності за №01.04.516.00011. Визнати за спадкоємцем ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,85 га із цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства на території Біляївської міської (колишньої - Мирненської сільської) ради Одеського (колишнього -Біляївського) району Одеської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ОД №026760, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 03.07.2001 року за №79.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_4 , після її смерті залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 0, 85 га, що розташована на території Мирненської сільської ради ділянка №6. Земельна ділянка була надана у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства, в подальшому на дану земельну ділянку 15.11.2004 року на ім`я ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯФ №163017. Позивач є спадкоємницею на майно за заповітом від 20.03.1995 року, посвідченого секретарем Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, відповідно якого все своє майно, яке б їй належало на момент смерті і на яке вона буде мати право, мати заповідала позивачці. Звернувшись до державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, нотаріус листом №2375/02-14 від 15.10.2025 року відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку у зв`язку з тим, що Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий після смерті матері, у зв`язку з вище викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 09.01.2026 року відкрито провадження по справі, з призначенням підготовчого судового засідання, витребувано з Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.01.2026 року на виконання ухвали суду Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області було надано копію спадкової справи №759/2003, заведена після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До судового засідання позивач та її представник не з`явилися, проте представник позивача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі та слухати справу у відсутність сторони позивача.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, але надали до суду заяви, в якій не заперечували проти задоволення позову та просили справу слухати у відсутність відповідачів.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Мирненською сільською радою Біляївського району Одеської області 17 червня 2003 року.

Позивач є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 мати позивачки ОСОБА_5 змінила прізвище « ОСОБА_6 ».

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено шлюб.

Земельна ділянка площею 0, 85 га, що розташована на території Мирненської сільської ради ділянка №6 була надана ОСОБА_4 у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-ОД №026760, виданим 03.07.2001 року головою Мирненської сільської ради.

В подальшому на дану земельну ділянку 15.11.2004 року на ім`я матері ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯФ №163017.

Позивач є спадкоємницею на майно за заповітом від 20.03.1995 року, посвідченого секретарем Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Позивач звернулась до державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, нотаріус листом №2375/02-14 від 15.10.2025 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку у зв`язку з тим, що Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий після смерті матері.

Як вбачається зі спадкової справи №759/2003 року, позивач є спадкоємцем за заповітом на вище зазначене спадкове майно.

Положеннями статей 15, 16 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України), статтею 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Таким чином, визнання права власності є самостійним майновим правом та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову зареєструвати вказане майно, не може бути захищене в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно зі статтею 81 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Суд звертає увагу на те, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації і виникає з моменту державної реєстрації, відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку у померлого спадкодавця унеможливлює спадкоємцю оформити свідоцтво про право на спадщину, тому позивач змушений був звернутись з позовом до суду.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пунктом 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 за життя набула право постійного користування земельною ділянкою, площею 0, 85 га, що розташована на території Мирненської сільської ради ділянка №6, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-ОД №026760, виданим 03.07.2001 року Головою Мирненської сільської ради.

Оскільки, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №163017 був виданий 15 листопада 2004 року на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації №761/2003 від 03.12.2003 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.04.516.00011, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно визнати його недійсним та скасувати запис про державну реєстрацію права власності.

Стаття 22 Земельного кодексу України 1990 року (чинна на час видачі державного акту на право постійного користування землею)встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виника після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, Земельний кодекс України 1990 року передбачав право фізичних осіб набувати земельні ділянки у постійне користування (як окремий правовий титул) для ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_9 , за життя відповідно до статей 7, 22 Земельного кодексу України 1990 року набула право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 0,85 га, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення 15 сесії ХХІІІ скликання Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області від 05 квітня 2001 року №119, яке виникло у нього після одержання Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ОД №026760, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79.

Разом з тим, після набрання чинності з 01.01.2002 р. Земельним кодексом України від 25.10.2001 фізичні особи були виключені із суб`єктів, які можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.

Так, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України 2001 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Перелік суб`єктів, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, який визначено частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року, не містить фізичних осіб щодо прав постійного користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут) (стаття 1225 ЦК України).

Так, відповідно до пункту 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, в якому викладено висновки щодо застосування норм права, статті 27 і 114 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому, право постійного користування (на підставі відповідного державного акту) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, належне ОСОБА_4 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,85 га, розташованої на території Мирненської сільської ради за межами с.Мирне (на даний час територія Біляївської територіальної громади Одеської області), наданою для ведення особистого підсобного господарства, на підставі рішення ХХІІІ скликання Мирненської сільської Ради Біляївського району Одеської області народних депутатів від 05 квітня 2001 року №119, як майнове право, увійшло до складу спадщини після її смерті та може успадковуватися на загальних підставах.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 206, 258, 259, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 328, 380, 1223, 1261, 1268, 1296 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №761/2003 від 03.12.2003 року, про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,85 га, розташованої на території Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №163017, виданий 15 листопада 2004 року, площею 0,85 га на території Мирненської сільської ради ділянка №6, цільове призначення - для реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.04.516.00011 та скасувати запис про державну реєстрацію права власності за №01.04.516.00011.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право постійного користування земельною ділянкою площею 0,85 га із цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства на території Біляївської міської (колишньої - Мирненської сільської) ради Одеського (колишнього -Біляївського) району Одеської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ОД №026760, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 03.07.2001 року за №79.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.М. Горяєв

З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість – 12 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час – 5 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, яке було складено 21.09.2026 року.