Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №495/5835/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/5835/26

Номер провадження 2/495/4384/2026

22 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі судового засідання Зінченко С.І.,

за участю:

представника позивача Яковенко І.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Яковенко Ігор Вікторович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Стислий виклад позиції позивача

5 лютого 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 20 та видано свідоцтво серія НОМЕР_1 від 5 лютого 2013 року.

В шлюбі народилася донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 9 квітня 2012 року, виданим Виконавчим комітетом Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Спочатку сімейне життя позивача та відповідача складалось добре, проте протягом останніх років, шлюбні відносини між ними поступово погіршились. Спільне життя з Відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розбіжності поглядів на сімейні цінності та стосунки і сімейні обов`язки. В позивача та відповідача різні погляди на життя. Як зазначає позивач, вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Сумісне життя і збереження сім`ї стали неможливими.

Шлюбні відносини припинили з серпня 2024 року, тобто майже за 2 роки до подання позовної заяви. З відповідачем спільного господарства позивач не веде. Спроби примиритися між подружжям свого результату не принесли, спілкування з відповідачем виявилися безрезультатними, сімейні стосунки не відновилися, шлюб остаточно припинив своє існування.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою судді від 08.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

У судове засідання позивач не з`явилася. Представник позивача, адвокат Яковенко І.В. у судове засідання з`явився, підтримав позов в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що має не вирішені питання про поділ майна подружжя. Щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів не заперечує.

У судовому засіданні 17.09.2026, суд повідомив учасників провадження, що переходить на стадію ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 22.09.2026.

Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 № 231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що дійсно сторони зареєстрували шлюб 05 лютого 2013 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 20 та видано свідоцтво серія НОМЕР_1 від 5 лютого 2013 року

Сторони мають спільну неповнолітню дитину:

- ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 9 квітня 2012 року, виданим Виконавчим комітетом Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою від 29.06.2026 №01-09/590.

Нормативно-правове обґрунтування та висновки суду за результатами розгляду позову

Щодо вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд бере до уваги той факт, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або дітей, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку із реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу, натомість суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має вагоме значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 у частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання спільної дитини суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ч. 3 ст. 183 СК України передбачено також, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Одночасно законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

За ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно з ч.1 ст. 192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, зокрема те, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю, в силу ст. 180 СК України зобов`язаний утримувати дітей, відсутність доказів на підтвердження домовленості між сторонами щодо способів виконання обов`язку утримувати дітей, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік», враховуючи, що визначений позивачем розмір аліментів узгоджується з відповідними приписами сімейного законодавства, є прийнятним і реальним до виконання, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача в цій частині та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення з відповідача аліментів у такому розмірі відповідатиме інтересам дітей та зможе покрити витрати на їх утримання.

Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у справах про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому суд вважає за доцільне відповідно до ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. в дохід держави, тому у зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог позивача щодо стягнення аліментів також підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. 84, 105, 110, 112, 180-182, 183 СК України, ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , зареєстрований 05 лютого 2013 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 20 - розірвати.

Шлюб вважати розірваним після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.07.2026 року і до досягнення повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: невідомо, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Юлія ШЕВЧУК