Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №465/5225/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/5225/26 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 33/811/1554/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ставшого Віктора Олеговича на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2026 року,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. в дохід держави.

Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , будучи солдатом, 22.05.2026 року о 07 год 15 хв, в умовах особливого періоду, перебував на території Національної академії сухопутних військ, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, у стані наркотичного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

На вказану постанову захисник адвокат Ставший В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2026 року, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. У разі, якщо суд дійде висновку про неможливість закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з обов`язковим забезпеченням права ОСОБА_1 на захист та можливості його захисника ознайомитися з усіма матеріалами справи.

В обґрунтування зазначає, що порушення, допущені судом першої інстанції, є істотними та такими, що вплинули на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, а відтак така підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Зазначає, що суд першої інстанції не виконав вимоги ст. 278, 279, 280 КУпАП.

Наголошує, що суд першої інстанції фактично ототожнив неявку особи із відсутністю перешкод для розгляду справи, хоча суду було відомо про існування конкретної процесуальної перешкоди, відсутність у захисника доступу до матеріалів справи.

Звертає увагу на те, що на момент апеляційного розгляду сплив строк накладення адміністративного стягнення, оскільки подія мала місце 22 травня 2026, тому у цій справі граничним строком для накладення адміністративного стягнення було 22 серпня 2026 року, постанова суду першої інстанції винесена 20.08.2026, тобто формально до спливу зазначеного строку, отже на момент апеляційного перегляду постанови строк, встановлений ст. 38 КУпАП, уже сплив.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2026 року зазначає, що оскаржувана постанова була винесена за відсутності ОСОБА_1 , копію постанови від 20.08.2026 ОСОБА_1 належним чином не отримував, про факт ухвалення постанови та її зміст сторона захисту дізналася 26 серпня 2026 року, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисник адвокат Ставший В.О. не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду. Натомість, адвокат Ставший В.О. подав клопотання у якому просить розгляд апеляційної скарги здійснювати у його відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка вказаних осіб в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.

Частиною 1 статті 172-20 КУпАП передбачено, що розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено, та такий діє на даний час.

Так, згідно з протоколу про адміністративне правопорушення від 26.05.2026 № 21, ОСОБА_1 , будучи солдатом, 22.05.2026 року о 07 год. 15 хв., в умовах особливого періоду, перебував на території Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та виконував обов`язки військової служби у стані наркотичного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними у справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок підтверджується протоколом про військове адміністративне правопорушення № 21 від 26.05.2026 року (а.с.1); висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000199 від 22.05.2026 року(а.с.5); письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.6); письмовими поясненнями начальника НОМЕР_1 навчального курсу 3 загону Національної академії сухопутних військ ОСОБА_2 (а.с.7); письмовими поясненнями заступника командира НОМЕР_2 загону Національної академії сухопутних військ ОСОБА_3 (а.с.8); та іншими матеріалами справи у їх сукупності.

Як слідує з письмових пояснень ОСОБА_1 , такий зазначив, що він про заборону розпивання алкогольних, слабо-алкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин військовослужбовцями, а також появи на території НАСВ чи виконання обов`язків військової служби у стані сп`яніння був проінструктований, тим самим вимогу порушив, провину визнає та розуміє серйозність ситуації, а тому в подальшому таких випадків буде уникати.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, які у своїй сукупності дають можливість суду прийти до висновку про доведеність того, що військовослужбовець ОСОБА_1 , який перебував на території військової частини Національної академії сухопутних військ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у стані наркотичного сп`яніння в умовах особливого періоду.

Як слідує з протоколу № 21 про адміністративне правопорушення від 26 травня 2026 року, такий складений командиром НОМЕР_2 загону Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного майором ОСОБА_4 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення № 21 про адміністративне правопорушення від 26 травня 2026 року складений відповідно до вимог ст.ст. 254-256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і він є оформленим та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Твердження апелянта про те, що оскаржувана постанова є незаконною, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд-,

постановив:

поновити захиснику адвокату Ставшому Віктору Олеговичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ставшого Віктора Олеговича залишити без задоволення, а постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук