Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №127/38942/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/38942/25

Провадження № 22-ц/801/2072/2026

Провадження № 22-ц/801/2073/2026

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа № 127/38942/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Берегового О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Закерничної А. О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Вінницька міська рада в особі Департаменту комунального господарства та благоустрою,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Вінницької міської ради в особі Департаменту комунального господарства та благоустрою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2026 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Воробйова В. В. залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Вінницької міської ради в особі Департаменту комунального господарства та благоустрою про стягнення майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Opel Zafira», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору.

У зв`язку із військовою агресією сім`я позивача переїхала мешкати в м. Вінницю, де вони проживають за адресою АДРЕСА_1 .

28 травня 2025 року близько 07:00-07:30 год голова ОСББ повідомила позивача, що на його авто впало дерево, після чого він вийшов у двір та побачив, що на його транспортний засіб, який був припаркований біля дороги загального користування між будинками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 зі сторони будинку по АДРЕСА_3 , впало дерево, яке росло на прибудинковій території до буд. по АДРЕСА_3 , пошкодивши належний йому автомобіль.

На місце події, за викликом, прибули поліцейські, які прийняли у позивача заяву про кримінальне правопорушення та іншу подію, і пояснення.

Також на місце події прибули працівники ДСНС, які провели аварійно-рятувальні роботи за допомогою бензопили та розчистили проїжджу частину.

В результаті падіння дерева на автомобіль ОСОБА_1 завдано матеріальну та моральну шкоду.

Того ж дня ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради та ТОВ «ЖЕО» із заявами з проханням з`явитися на експертизу транспортного засобу з метою визначення матеріального збитку, проте на огляд автомобіля їх представники не з`явилися.

Згідно з висновком щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № ЕP-93/06-25 від 03 червня 2025 року, розмір матеріального збитку складає 141 752,01 грн

У подальшому, позивач звертався до станцій технічного обслуговування з приводу визначення орієнтовної вартості відновлювального ремонту авто.

Так, ФОП ОСОБА_2 провела калькуляцію та попередньо оцінила вартість ремонту транспортного засобу в сумі 237 137,00 грн.

ТОВ «ДП «Вега» оцінило ремонт автомобіля позивача в суму 118 231,99 грн.

Листом Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 11 червня 2025 року № K/01/35257/1-00-10, К/01/35297/1-00-10 на звернення позивача від 28 травня 2025 року щодо пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева повідомлено, що територія, де знаходився автомобіль не призначена для паркування автотранспорту, а падіння дерева відбулося внаслідок несприятливих погодних умов, що по своїй суті є форм-мажорною обставиною, та відповідно є обставиною, яка звільняє від відповідальності, рішення щодо визнання зазначеного дерева аварійним не приймалося.

Листом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Експлуатаційне Об`єднання» від 12 червня 2025 року № К-849, наданим на заяву позивача від 28 травня 2025 року, повідомлено, що ТОВ «ЖЕО», яке надає послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 , на підставі договору, не зобов`язане утримувати дерева, які ростуть біля житлового будинку, оскільки утримання дерев не входить до складової послуги з управління багатоквартирним будинком (копія листа додається).

Листом начальника відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 13 червня 2025 року № 157364-2025 позивачу повідомлено про те, що за результатами розгляду його звернення № 7637 щодо падіння дерева на належний йому автомобіль встановлено, що ознаки кримінального правопорушення за даною подією відсутні, а відносини, що виникли між ним та органами місцевого самоврядування, відносяться до цивільно-правових, та мають вирішуватися в судовому порядку (копія листа додається).

Листом Вінницького обласного центру з гідрометеорології № 992 01-661/992-03.01 від 13 червня 2025 року на запит позивача, надано інформацію щодо погодних умов у місті Вінниці 27-28 травня 2025 року, згідно з якою максимальна швидкість вітру за період з 21:00 27 травня 2025 року по 09:00 год 28 травня 2025 становила не більше 3 м/с та йшов зливовий дощ.

У подальшому позивач неодноразово звертався до Вінницької міської ради усно та письмово із заявами з приводу відшкодування йому матеріальної шкоди, завданої падінням дерева на автомобіль, яку оцінював за орієнтовними розрахунками СТО, в розмірі 141 752,00 грн.

Листами Вінницької міської ради від 18 липня 2025 року № К/01/45913/1-00-10, від 23 липня 2025 року № K/01/42203/1-00-10, від 11 серпня 2025 року № К/01/42203/1-00-10, від 15 серпня 2025 року № K/01/46109/1-00-10, № K/01/46129/1-00-10, від 09.09.2025 року № K/01/42203/1-00-10, від 03 жовтня 2025 року № К/1/46109/01-20, К/20/61825/01-20, позивачу неодноразово повідомлялося, що його зверненні перебувають на розгляді та потребують додаткового опрацювання (копії листів додаються).

15 липня 2025 року у позивача була зустріч з представниками відповідача з приводу отримання відшкодування. Однак, питання залишилося невирішеним.

Окрім того, на замовлення виконавчих органів Вінницької міської ради Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (м. Вінниця, вул. Василя Порика, 8) було проведено незалежне дослідження пошкоджень транспортного засобу внаслідок падіння зеленого насадження для встановлення істинних завданих матеріальних збитків (транспортно-товарознавчу експертизу).

Згідно з висновком експертного дослідження від 15 вересня 2025 року № ЕД-19/102- 25/18074-АВ, складеного головним судовим експертом сектору транспортно- товарознавчих досліджень відділу криміналістичного дослідження та оцінки транспортних засобів і спеціальної техніки Вінницького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату оцінки, а саме 28 травня 2025 року, становить 215 719,81 грн.

Відповідно до вказаного висновку, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 218 472,32 грн.

У висновку також вказано, що «відновлювати транспортний засіб економічно недоцільно».

Зважаючи на характер і обсяг пошкоджень автомобіля, вказану суму майнового збитку, позивач вважає більш реальною ніж та сума, яка була визначена замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 у висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № ЕP-93/06-25 від 03 червня 2025 року.

У подальшому листом виконавчого комітету Вінницької ради від 03 листопада 2025 року № K/01/46109/1-00-10, № K/20/61825/1-00-10 позивачу на його неодноразові звернення щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок падіння зеленого насадження повідомлено, що мирові пропозиції щодо відшкодування завданої йому шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, вказаним листом відповідач фактично відмовився врегулювати спір в позасудовому порядку та відшкодувати завдану позивачу шкоду.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом виконавчого комітету Вінницької міської ради від 07 листопада 2025 року № 01/00/011/68176 повідомлено, що за інформацією, наданою департаментом земельних ресурсів міської ради, на підставі рішення Вінницької міської ради № 1571 від 31 березня 2023 року між Вінницькою міською радою та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки від 17 квітня 2023 року на земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 0510100000:01:036:0253, за адресою: АДРЕСА_2 , а на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , договір оренди земельної ділянки відсутній.

До листа додано відповідні акти обстежень зелених насаджень та ордерів на видалення зелених насаджень за 2022-2025 роки, відповідно до яких зелені насадження, що ростуть по АДРЕСА_3 (а саме 5 дерев) востаннє обстежувалися у 2022 році та не зрізалися.

Також у листі зазначено про те, що за інформацією, наданою департаментом житлового господарства міської ради, територія, вказана у запиті, а саме прибудинкова територія між будинками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Вінниці. Однак, зазначено, що територія, на якій росло дерево, перебуває в управлінні ТОВ «ЖЕО».

Разом з тим, з листа ТОВ «ЖЕО» від 12 червня 2025 року № К-849, наданим на заяву позивача від 28 травня 2025 року, вбачається, що ТОВ «ЖЕО», яке надає послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 , на підставі договору, не зобов`язане утримувати дерева, які ростуть біля житлового будинку, багатоквартирним будинком, оскільки утримання дерев не входить до складової послуги з управління.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 12 листопада 2025 року № 357 МКП «Вінницязеленбуд» повідомило, що МКП «Вінницязеленбуд» виконує роботи з утримання зелених насаджень виключно на територіях загального користування, які закріплені за підприємством відповідно до рішень виконавчих органів міської ради; прибудинкові території не належать до зони обслуговування МКП «Вінницязеленбуд»; роботи на таких територіях можуть виконуватись підприємством лише на підставі укладених договорів із балансоутримувачами або управителями будинків; станом на 28 травня 2025 року договори щодо проведення робіт із видалення/зрізання дерев на прибудинковій території між зазначеними будинками з МКП «Вінницязеленбуд» не укладались.

Оскільки зелені насадження, які ростуть на землі комунальної власності та щодо яких не було визначено іншого балансоутримувача, відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», перебувають на обліку виконавчих органів міських рад, тобто в даному випадку Департаменту комунального господарства та благоустрою як виконавчий орган Вінницької міської ради, який і є відповідальним за утримання та збереження зелених насаджень, які ростуть на землі комунальної власності Вінницької міської територіальної громади, та є їх балансоутримувачем.

Наявність у даному випадку причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Департаменту комунального господарства та благоустрою, як виконавчого органу Вінницької міської ради, який є відповідальним за організацію благоустрою населених пунктів і контролем за станом зелених насаджень, та заподіяною позивачу шкодою, полягає у невжитті усіх необхідних заходів щодо належного утримання земельних насаджень на території міста.

3 огляду на те, що департамент комунального господарства та благоустрою є виконавчим органом Вінницької міської ради та не наділений статусом юридичної особи, тому саме Вінницька міська рада зобов`язана відшкодовувати ОСОБА_1 шкоду, завдану падінням дерева.

Крім того, позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 80 000 грн, оскільки його сім`я є багатодітною, автомобіль непридатний для безпечної експлуатації, є єдиним засобом пересування родини. Старший син має рідкісну хворобу та потребує регулярних курсів реабілітації у Західноукраїнському спеціалізованому центрі у м. Львів, до якого вони змушені були їздити потягом. Через падіння дерева позивач зазнав глибоких фізичних та душевних страждань, спостерігаючи за виснаженням дружини, її сльозами, тривогою та відчуттям провини. Також поведінка відповідача змусила позивача докладати додаткових зусиль для організації життя.

Звернувшись із цим позовом та покликаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- стягнути з Вінницької міської ради в особі Департаменту господарства та благоустрою на його користь 215 719,81 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди та 80 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з Вінницької міської ради в особі Департаменту господарства та благоустрою на його користь понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2026 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково та вирішено:

- стягнути з Вінницької міської ради в особі Департаменту комунального господарства та благоустрою на користь ОСОБА_1 215 719,81 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

- у решті позовних вимог – відмовити;

- стягнути з Вінницької міської ради в особі Департаменту комунального господарства та благоустрою на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 957,20 грн;

- повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір за платіжною інструкцією №1.430441047.1 від 03 грудня 2025 року у сумі 2 255,52 грн, які були ним сплачені при подачі до Вінницького міського суду Вінницької області цивільного позову.

У ході судового розгляду було встановлено, що балансоутримувачем земельної ділянки по АДРЕСА_3 є відповідний орган місцевого самоврядування - Вінницька міська рада.

Покладаючи на Вінницьку міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, суд врахував, що дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.

Долученими до справи доказами не підтверджується факт передачі Вінницькою міською радою на баланс будь-якої особи зелених насаджень за адресою: вул. Бевза, 36.

Тому належним відповідачем у справі, відповідальним за заподіяну шкоду є Вінницька міська рада, яка не передала на баланс будь-якої іншої особи зелені насадження за адресою: м. Вінниця, вул. Бевза, 36, одне з яких при падінні пошкодило належний позивачу автомобіль.

При цьому, позивачем факт заподіяння йому майнової шкоди та причинного зв`язку з падінням на автомобіль дерева доведено.

Відповідач же не довів відсутності в його діях/бездіяльності вини у заподіянні майнової шкоди позивачу.

Тому з відповідача Вінницької міської ради в особі Департаменту комунального господарства та благоустрою на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення 215 719,81 грн на відшкодування завданої майнової шкоди.

Також місцевий суд, врахувавши обставини справи, виходячи із засад розумності та справедливості, вважав, що достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, є стягнення 20 000 грн.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2026 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат було задоволено частково та вирішено стягнути з Вінницької міської ради в особі Департаменту комунального господарства та благоустрою на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2026 року у рішенні від 28 травня 2026 року задоволено заяву представника позивача про виправлення описки у рішенні суду та вирішено:

- виправити описку, допущену в абзаці восьмому резолютивної частини рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2026 року, ухваленого у цивільній справі №127/38942/25 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради в особі Департаменту комунального господарства та благоустрою про стягнення майнової та моральної шкоди, зазначивши правильно код ЄДРПОУ відповідача «25512617» замість «34849106»;

- виправити описку, допущену в абзаці четвертому резолютивної частини додаткового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2026 року, ухваленого у цивільній справі №127/38942/25, зазначивши правильно код ЄДРПОУ відповідача «25512617» замість «34849106».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із такими рішеннями, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Ковальчук О. В., Береговий О. Ю.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2026 року справу призначено до розгляду на 13 серпня 2026 року о 10 год 40 хв та згодом відкладено на 17 вересня 2026 року на 09 год 30 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що у позовній заяві ОСОБА_1 визначено Вінницьку міську територіальну громаду в особі департаменту комунального господарства Вінницької міської ради у якості відповідача та на виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вказано код ЄДРПОУ - 25512617. Тобто, позовні вимоги гр. ОСОБА_1 заявлено до Вінницької міської ради.

Також, відповідно до руху документу у електронній системі ЄСІТС, учасником справи визначено Вінницьку міську раду (код ЄДРПОУ: 25512617). У резолютивній частині рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2026 року по справі №127/38942/25 вказано, що відповідачем у вказаній справі є – Вінницька міська рада в особі департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ: 34849106).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, ідентифікаційний номер юридичної особи 34849106, належить Департаменту комунального господарства Вінницької міської ради, що є окремим суб`єктом господарювання та являє собою виконавчий орган Вінницької міської ради.

Однак, зі змісту позовної заяви та суті спору вбачається, що предмет спору стосується правовідносин, які виникли виключно між гр. ОСОБА_1 та Вінницькою міською радою, департамент комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради не є суб`єктом цих правовідносин, департамент не вчиняв жодних дій, що порушують права гр. ОСОБА_1 , та не має процесуального інтересу у цій справі.

Заявлені позовні вимоги жодним чином не стосувались департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, його прав, обов`язків чи повноважень.

Відтак, суд помилково дійшов висновку щодо стягнення грошових коштів за надану матеріальну та моральну школу з департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради.

У межах підготовчого судового засідання у справі №127/38942/25, керуючись положеннями ЦПК України, представником Вінницької міської ради в особі департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради було заявлено клопотання про виклик свідка – голови правління ОСББ «Коцюбинського-78» – Ткачук О. О. щодо надання пояснень та інформації, що їй відома стосовно предмету спору.

Вказане клопотання судом було задоволено, однак під час розгляду справи по суті у судове засідання ОСОБА_6 з невідомих причин не з`явилась. Представником Вінницької міської ради, як сторони, що заявила згадуване вище клопотання про виклик ОСОБА_6 до суду, у якості свідка, з метою з`ясування обставин неявки та інформування про необхідність обов`язкової явки до суду, було здійснено та проведено телефонну розмову з ОСОБА_6 , у ході якої вона заявила про небажання брати участь у судовому засідання, обґрунтувавши свою позицію тим, що є сусідкою позивача та не має наміру псувати добросусідські відносини.

Разом з тим, ОСОБА_6 усно підтвердила фактичні обставини, що мають істотне значення для вирішення даної справи, а саме те, що транспортний засіб марки «Opel» активно використовується власником і те, що автомобіль залишають у різних місцях прибудинкової території житлового будинку.

На момент проведення судового засідання 16 квітня 2026 року представнику Вінницької міської ради не було відомо про ці обставини, згадувані обставини стали відомі 15 травня 2026 року під час розмови із свідком.

З метою належної фіксації, перевірки та отримання офіційних додаткових відомостей, що мають істотне значення для повного та всебічного розгляду даної справи, представником Вінницької міської ради було невідкладно підготовлено та направлено лист – запит до комунального підприємства «Муніципальна варта» Вінницької міської ради, предметом запиту було надання інформації та відеоматеріалів із муніципальних камер відеоспостереження, що фіксували факти використання/користування транспортним засобом на території Вінницької міської територіальної громади.

Так, під час розгляду справи по суті 28 травня 2026 року представником Вінницької міської ради було повідомлено суд про згадувані вище обставини та заявлено клопотання у порядку передбаченому положеннями ст. 43, 81, 84, 91, 223 ЦПК України, про приєднання до матеріалів справи компакт диск із відеоматеріалами, що фактично спростовує доводи гр. ОСОБА_1 та ставить під сумнів незалежне дослідження пошкодженого автомобіля марки «Opel», що оформлене висновком експерта Вінницького НДЕКЦ від 15 вересня 2025 року №ЕД19/102-25/18074-АВ, відповідного до якого, транспортний засіб марки «Opel» являється фактично знищеним.

Однак Вінницький міський суд Вінницької області проігноровав порушене у клопотанні питання, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для залучення згадуваного доказу до матеріалів справи.

Відповідач зазначає, що балансоутримувачем зелених насаджень на території Вінницької міської територіальної громади є уповноважене органом місцевого самоврядування комунальне підприємство «Вінницязелебуд», яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Вінницька міська рада вважає, що внаслідок небезпечних гідрометеорологічних явищ, у вигляді грози, зливи та сильного вітру, транспортний засіб, що належить позивачу, зазнав технічних пошкоджень, що в свою чергу згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України звільняє Вінницьку міську раду від відповідальності.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ щодо безпосередньої вини завданої виконавчими органами Вінницької міської ради та/або Вінницькою міською радою.

Крім того, в матеріалах справи наявні відомості та докази про те, що транспортний засіб марки «ОРEL», що належить ОСОБА_1 було залишено безпосередньо у місці, де зупинка/стоянка транспортних засобів заборонена, адже відповідно до п. 10.8.8 та таблиці 10.6 ДБН Б. 2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», відкриті автостоянки та місця постійного зберігання легкових автомобілів повинні розміщуватися на відстані не менше 10 метрів від житлових будинків (для стоянок місткістю до 10 автомобілів).

Отже, розміщення транспортного засобу безпосередньо поруч із стіною житлового будинку суперечить вимогам зазначених державних будівельних норм у випадку, коли таке паркування фактично використовується як місце постійної стоянки або організована автостоянка.

Такі вимоги спрямовані на забезпечення санітарних, екологічних та безпекових умов проживання мешканців і не допускають облаштування місць стоянки автомобілів без дотримання встановлених нормативних відстаней.

Із відповідей виконавчих органів Вінницької міської ради на запити представника Вінницької міської ради, будь-яких паркувальних майданчиків та/або визначених місць для зупинки/стоянки транспортних засобів у місці, де відбулось падіння дерева на автомобіль марки «Opel» не передбачено.

Відтак, Вінницька міська рада вважає, у цій частині доводи ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки транспортний засіб був залишений у місці, розташування якого суперечить вимогам чинного законодавства, у тому числі вимог п. 15.10 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, ОСОБА_1 , залишивши належний йому транспортний засіб у місці, що не відповідає вимогам ДБН та Правил Дорожнього руху України, діяв усупереч встановленим нормам, а тому не може посилатися на власну неправомірну поведінку, як на підставу для покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування.

Покладення негативних наслідків виключно на Вінницьку міську раду та вимога про стягнення збитків фактично є спробою перекласти на іншу особу наслідки власної необачності та недотримання встановлених правил, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у цивільному законодавстві України.

Окрім того позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував факт заподіяння йому моральних страждань, їх характер, тривалість, інтенсивність, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленою моральною шкодою. Самі лише посилання позивача на переживання, незручності чи емоційні страждання не можуть бути достатньою підставою для задоволення таких вимог.

Згадуваний у додатковому рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2026 року по справі №127/38942/25 розмір правової допомоги у розмірі 14 000 грн є необґрунтованим, неспівмірним та таким, що не відповідає критеріям реальності й необхідності понесених витрат.

Позивачем не доведено, що заявлена до відшкодування сума фактично відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи, складності справи, часу, витраченому на надання правничої допомоги, а також значенню справи для сторони.

Надані докази не підтверджують обґрунтованість саме такого розміру витрат, а їх стягнення у повному обсязі призведе до покладення на відповідача надмірного та невиправданого фінансового тягаря.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Позивач та його представник в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власником автомобіля «Opel Zafira», д. н. з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію т/з НОМЕР_2 (а. с. 12, том 1).

28 травня 2025 року близько 07:00 на автомобіль позивача, який був припаркований по просп. Коцюбинського, 78, впало дерево, що призвело до пошкодження автомобіля. Дерево було розташоване на території вул. Бевза, 36. Цей факт було задокументовано працівниками поліції шляхом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (а. с. 13-14, том 1) та Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (а. с. 97, том 1), які прибули на місце для розчищення проїжджої частини. Разом з тим, листом Відділу поліції №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області повідомлено, що відносини, які виникли між ОСОБА_1 та органами самоврядування, відносяться до цивільно-правових відносин, які регулюються в порядку приватного звинувачення в суді (а. с. 21, том 1).

Листом від 11 червня 2025 року Вінницька міська рада повідомила позивача, що падіння дерева відбулось внаслідок несприятливих погодних умов, рішення щодо визнання зазначеного дерева аварійним не приймалося. Територія, де знаходився автомобіль не призначена для паркування авто транспорту. В даному випадку падіння дерева спричинено несприятливими погодними умовами, що по своїй суті є форс-мажорною обставиною, та відповідно є обставиною, яка звільняє від матеріальної відповідальності (а. с. 19, том 1).

На звернення позивача ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» 12 червня 2025 року повідомило, що воно надає послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 з 01 грудня 2018 року. Товариство не зобов`язане утримувати дерева, які ростуть біля житлового будинку, так як утримання дерев не входить до складової послуги з управління багатоквартирним будинком, а тому підстави для направлення представника на огляд технічного стану автомобіля відсутні (а. с. 20, том 1).

Як вбачається з листа Вінницького обласного центру з гідрометеорології від 13 червня 2025 року, у Вінницькій області максимальна швидкість вітру за період з 21:00 год. 27 травня 2025 року по 06:00 28 травня 2025 року становила не більше 2-3 м/с та йшов зливовий дощ (а. с. 23, том 1).

На замовлення ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 03 червня 2025 року було складено висновок №ЕР-93/06-25 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Zafira», д. н. з. НОМЕР_1 , на дату огляду становить 141752,01 грн. Ринкова вартість автомобіля, до моменту пригоди становила 245 222,12 грн, вартість матеріального збитку – 141 752,01 грн (а. с. 24-40, том 1).

На підставі проведеного дослідження, позивач 27 червня 2025 року звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди в розмірі 141 752,01 грн (а. с. 43).

На замовлення відповідача було проведено незалежне дослідження пошкодженого автомобіля позивача. Так, висновком експерта Вінницького НДЕКЦ від 15.09.2025 року №ЕД-19/102-25/18074-АВ визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Zafira», д. н. з. НОМЕР_1 ,, станом на дату оцінки, а саме 28 травня 2025 року, внаслідок падіння дерева, становить 215719,81 грн. (а. с. 55-74, том 1).

З липня по жовтень 2025 року відповідач повідомляв ОСОБА_1 , що його питання потребує додаткового опрацювання, про результати розгляду повідомлять додатково і лише 03 листопада 2025 року позивачу було повідомлено, що питання мирової пропозиції вирішується виключно в судовому порядку, а ризик випадкового знищення несе власник, тому у відповідача відсутні правові підстави для вирішення викладених у зверненні питань щодо відшкодування шкоди (а. с. 49-53,54, том 1).

30 червня 2025 року Департаментом житлового господарства Вінницької міської ради було здійснено обстеження стану зелених насаджень за адресою АДРЕСА_2 , встановлено аварійність берези. Також огляди цього двору проводились у 2022-2024 роках (а. с. 79-81, 82-87, том 1).

ТОВ «Вінницязеленбуд» листом від 12 листопада 2025 року на адвокатський запит повідомило, що воно виконує роботи з утримання зелених насаджень виключно на територіях загального користування, які закріплені за підприємством відповідно до рішень виконавчих органів міської ради. Прибудинкові території не належать до зони їх обслуговування. Роботи на таких територіях можуть виконуватись підприємством лише на підставі укладених договорів із балансоутримувачами або управителями будинків. Станом на 28 травня 2025 року договори щодо проведення робіт із видалення дерев між зазначеними будинками не укладались (а. с. 95, том 1).

Згідно з Положенням про департамент комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, затвердженого рішенням ВМР від 24 червня 2022 року за №1102, до функції департаменту, зокрема, належить видача ордерів на видалення зелених насаджень та акти на санітарну обрізку зелених насаджень (а. с. 101-104).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Статтею 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що зокрема елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Відповідно до п. 3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.

Згідно з п. 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (ч. 7 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності – балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях – установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, – забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях – місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках – їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень, що знаходяться на прибудинковій території буд. АДРЕСА_3 .

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18) зазначено, що, «…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку АДРЕСА_1. Місцевий суд установив, що відповідач КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення Дніпровської міської ради №45/22 від 08 грудня 2004 року, при створенні якого на його баланс жодних зелених насаджень не передавалось. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року №53/17 «Про внесення змін до рішення міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, проте не об`єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку. Покладаючи на Дніпровську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання апеляційного суду, позивачем доведено факт завдання йому шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами.

Як видно із матеріалів справи, позов заявлено до Вінницької міської ради в особі департаменту комунального господарства та благоустрою, а тому доводи про те, що суд помилково дійшов висновку щодо стягнення грошових коштів за надану матеріальну та моральну школу з департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради є необґрунтованими.

Також апеляційний суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що балансоутримувачем зелених насаджень на території Вінницької міської територіальної громади є уповноважене органом місцевого самоврядування комунальне підприємство «Вінницязелебуд», яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень, адже доказів перебування зелених насаджень на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3 на балансі вказаного підприємства матеріали справи не містять.

Безпідставними є твердження Вінницька міської ради про те, транспортний засіб, що належить позивачу, зазнав технічних пошкоджень внаслідок небезпечних гідрометеорологічних явищ, у вигляді грози, зливи та сильного вітру, що згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України звільняє Вінницьку міську раду від відповідальності, оскільки такі доводи спростовують довідкою Вінницького обласного центру з гідрометеорології від 13 червня 2025 року.

Протиправність бездіяльності відповідача виразилась у не визначенні балансоутримувача зелених насаджень біля будинку, а відповідач відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 49, 81, 89 ЦПК України, це не спростував і не довів відсутності своєї вини та відсутність підстав для відшкодування шкоди.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що транспортний засіб марки «Opel» активно використовується позивачем, що фактично спростовує його доводи та ставить під сумнів незалежне дослідження пошкодженого автомобіля марки «Opel», що оформлене висновком експерта Вінницького НДЕКЦ від 15 вересня 2025 року №ЕД-19/102-25/18074-АВ, відповідного до якого, транспортний засіб марки «Opel» є фактично знищеним.

Так, до апеляційної скарги було додано відеозаписи із міських камер відеоспостереження, де зафіксовано рух транспортного засобу «Opel Zafira», д. н. з. НОМЕР_1 , у квітні-травні 2026 року на території м. Вінниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який був чинним на момент пошкодження належного позивачеві транспортного засобу, транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Втім власник не позбавлений права здійснити відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу незалежно від економічної доцільності такого, а тому оскільки факт пошкодження транспортного засобу «Opel Zafira», д. н. з. НОМЕР_1 , був зафіксований у належному порядку, доводи апеляційної скарги у цій частині не є суттєвими.

Твердження представника міської ради про залишення позивачем транспортного засобу із порушенням вимог ПДР України та ДБН не заслуговують на увагу.

Так, як видно із фото місця події, належний позивачу транспортний засіб розташований на проїзній частині вздовж тротуару методом паралельного паркування (а. с. 35). Матеріали справи не містять доказів, що на місці паркування автомобіля встановлено передбачені ПДР України знаки заборони зупинки та стоянки транспортних засобів, воно не стосується місць, викладених у п. 15.10 ПДР України (Стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах), на який покликається відповідач, а викладені відповідачем норми ДБН не є такими, що регулюють правила паркування автомобілів на прибудинкових чи інших територіях.

Колегія суддів відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди та вважає, що судом першої інстанції надано правильну оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 у цій частині.

Також обґрунтованим є додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви сторони позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн. Заперечення відповідача проти заявленого та стягнутого розміру таких витрат є загальними, а тому апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про недоведеність відповідачем їх неспівмірності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Вінницької міської ради в особі Департаменту комунального господарства та благоустрою залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2026 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені відповідачем у суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 22 вересня 2026 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. В. Ковальчук

О. Ю. Береговий