Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №465/8009/23 — Франківський районний суд м. Львова

465/8009/23

2/465/653/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

18.09.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Мигаль Г.П.,

при секретарі судового засідання Білінській С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якій, після уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1 203 278,32 грн., яка складається з 29 600,00 доларів США основного боргу, 3 % річних, що становить 630,10 доларів США та 50 000 грн штрафу (на підставі договору позики від 09.06.2020 та розписки від 09.06.2020).

Позов обґрунтовує тим, що 09.06.2020 між сторонами було укладено два договори позики, згідно із якими відповідач виступає позичальником, а позивач - позикодавцем. Відповідач свої зобов`язання із повернення коштів за жодним із договорів не виконав, тому двічі, а саме 10.11.2022 та 24.08.2023 позивачем було ініційовано надіслання на адресу відповідача досудової претензії з метою мирного врегулювання спору. Однак, претензія від 10.11.2022 була повернула представнику позивача у зв`язку з закінченням терміну зберігання, а на претензію від 24.08.2023 відповіді не було отримано. У зв`язку з порушення відповідачем договірних зобов`язань по поверненню грошових коштів, просить позов задоволити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15 листопада 2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві. Позивач пояснив, що відповідач позичив у нього грошові кошти у червні 2020 року, проте такі кошти не повертає, на телефонні дзвінки від позивача не відповідає. Договір позики та передача грошей відбулась у той же день, половина суми була по договору, а половина по розписці, котра долучена до матеріалів справи. Крім того зазначив, що не знає чому не було другої розписки про передачу коштів, а підтвердити факт того, що в нього були такі кошти зараз не може.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, не заперечує щодо винесення заочного рішення по справі у зв`язку з повторною неявкою відповідача у судове засідання.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Суд заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.06.2020 року між сторонами було укладено довговір позики, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І., зареєстрованим в реєстрі за №3857, відповідно до якого позивач (позикодавець) передав у власність відповідача (позичальника) грошові кошти в сумі 396048,00 гривень, що еквівалентно 14800,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути зазначені кошти до 09 червня 2021 року.

Згідно з п.3.4 договору позики від 09.06.2020 року про виконання цього зобов`язання Позикодавець повинен видати письмову розписку Позичальнику про підтвердження цього факту, що відповідає вимогам ст. 545 Цивільного Кодексу України, та повернути йому борговий документ (цей договір позики та розписку від імені Позичальника). У разі відмови Позикодавця повернути борговий документ або видати розписку Позичальник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення Позикодавця. За домовленістю Сторін Позичальник має право достроково повернути суму позики Позикодавцю.

Відповідно до розписки від 09.06.2020 року позивач передав, а відповідач отримав грошові кошти в розмірі 14800,00 доларів США та зобов`язався повернути зазначені кошти до 09 червня 2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з умовами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи оригінал договору позики від 09.06.2020 року та оригінал розписки про передачу коштів від 09.06.2020 року. З огляду на те, що стороною позивача не доведено, що долучена до матеріалів справи розписка від 09.06.2020 року видана на виконання іншого договору позики, а також, враховуючи п.3.4 договору позики від 09.06.2020 року, суд розцінює таку розписку, як документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми за договором позики від 09.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І., зареєстрованим в реєстрі за №3857, що відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 14800 доларів США за договором позики від 09.06.2020, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І., зареєстрованим в реєстрі за №3857.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Таким чином, 3 % річних та індекс інфляції мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, а тому при його обрахунку береться за основу прострочена сума.

Позивач просить стягнути три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 630,10 доларів США за двома договорами, відповідно до розрахунку наведеного у позовній заяві.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку, три відсотки річних від простроченої суми за період з 10.06.2022 року по 10.06.2022 року становить у розмірі 630,10 доларів США за договором позики від 09.06.2020 та за розпискою від 09.06.2020. Оскільки суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено, що долучена до матеріалів справи розписка від 09.06.2020 року видана на виконання іншого договору позики, та розцінив таку розписку, як документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми, що відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України, то в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 10.06.2022 року по 10.06.2022 року підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3% від простроченої суми за період з 10.06.2022 року по 10.06.2022 року в сумі 315,05 доларів США.

Даний розрахунок відповідачем не оспорювався, є чинним, а тому приймається судом до уваги та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Будь-яких інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження суд під час розгляду справи не встановив.

На підставі вищенаведеного, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Оскільки позика за договором позики від 09.06.2020 надавалась в доларах США, що підтвердив позивач в судовому засіданні, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 09.06.2020 в сумі 14800,00 доларів США, 315,05 доларів США – 3% річних від суми заборгованості за період з 10.06.2022 року по 10.06.2022 року та 50000 грн штрафу відповідно до договору позики від 09.06.2020 року. В іншій частині позов задоволенню не підлягає з підстав, які наведені вище.

Відповідно положень статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову на відповідача.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 5766,39 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 141, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 14800,00 (чотирнадцять тисяч вісімсот) доларів США 00 центів за договором позики від 09.06.2020 року, 3% річних від суми заборгованості за період з 10.06.2022 року по 10.06.2022 року в сумі 315 (триста п`ятнадцять) доларів США 05 центів, 50000 ( п`ятдесят тисяч гривень) грн 00 коп. штрафу відповідно до договору позики від 09.06.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 5766 (п`ять тисяч сімсот шістдесят шість гривень) грн. 39 копійки.

Віншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 18 вересня 2026 року.

Суддя Мигаль Г.П.