Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №463/8430/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/8430/26

Провадження № 2-о/463/372/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Яворського С.Й.,

за участю секретаря с/з - Станько Р.О.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - Водопийко Х.Т.,

заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,

представник заінтересованої особи - ОСОБА_10.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в інтересах якої діє - адвокат Водопийко Х.Т., звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , строком на шість місяців, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , просить визначити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на останнього відповідні обов`язки, зокрема:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці спільного проживання з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче ніж на 200 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею особисто та через інші засоби зв`язку як особисто так і через третіх осіб.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що згідно акту обстеження умов проживання від 20.08.2026 року, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та фактично проживають заявник та її діти, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Разом з тим у даній квартирі проживає колишній чоловік заявника ОСОБА_1 . Згідно рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06.04.2026 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. На протязі останніх років ОСОБА_2 вчиняє відносно заявника домашнє насильство психологічного характеру в присутності спільних дітей. Відтак, згідно акту потреб оцінки сім`ї від 24.06.2026 року діти є постраждалими від домашнього насильства, внаслідок цього у дітей наявні психічні травми. Відносно заінтересованої особи було застосовано заборонний припис, серії ЕТ №105226 від 08.03.2026 року, терміном на 7 діб, починаючи з 08.03.2026 року по 15.03.2026 року, за адресою АДРЕСА_1 , так як ОСОБА_2 поводив себе агресивно та словесно ображав заявника. Заявник неодноразово зверталась у поліцію щодо вчинення колишнім чоловіком відносно неї домашнього насильства психологічного характеру, зокрема словесного ображання, зневажливого ставлення до неї, приниження, висловлювання в її сторону нецензурною лайкою тощо, однак до приїзду працівників поліції ОСОБА_2 покидав місце проживання заявника та направлявся у невідомому їй напрямку. Вважає, що вона є особою, яка зазнала домашнього насильства, а тому, з метою недопущення можливого продовження та повторного вчинення насильства, щодо неї та задля запобігання негативних наслідків вимушена звернутись до суду з відповідною заявою. Враховуючи наведене, просить заяву задовольнити в повному обсязі.

Заява поступила до суду 07.09.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2026 року, прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд заяву задовольнити. Додатково заявник пояснила, що її колишній чоловік, вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, ображає її, влаштовує сварки та конфлікти при їхніх спільних дітях, а тому вона побоюється за власне здоров`я та безпеку.

Представник заявника - адвокат Водопийко Х.Т. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила заяву задовольнити з підстав викладених у такій.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги заперечив. Зазначив, що він спільно проживає із колишньою дружиною та дітьми, у них часто виникають конфлікти, які переростають у сварки, котрі сама провокує заявник. Справді відносно нього було застосовано терміновий заборонний припис, однак він його не порушував, домашнього насильства відносно колишньої дружини не вчиняє, алкогольними напоями не зловживає, більше того коли у них із заявником виникають певні суперечки він тимчасово залишає помешкання, щоб не загострювати конфлікт та дати час заявнику заспокоїтись.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_10. відносно задоволення заяви заперечив, вважає дану заяву необгрунтованою та такою що не підлягає до задоволення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30 жовтня 2010 року уклали шлюб, який зареєстрований Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №485.

У шлюбі у сторін народився п`ятеро дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 22.09.2010 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 04.09.2012 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 09.10.2014 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 від 22.01.2018 року та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 від 28.12.2022 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 06.04.2026 року, шлюб між сторонами розірвано.

08 березня 2026 року, 27 квітня 2026 року, 28 квітня 2026 року, 08 червня 2026 року, 11 липня 2026 року, 31 липня 2026 року та 05 серпня 2026 року органами Національної поліції зафіксовано звернення заявника, щодо фактів протиправної поведінки ОСОБА_2 по відношенню до неї. Відносно ОСОБА_2 08.03.2026 року було застосовано терміновий заборонний припис, з 08.03.2026 року по 15.03.2026 року, терміном на 7 діб, в інших випадках відповідні заходи не застосовувались.

В іншому випадку, 08.09.2026 відносно ОСОБА_1 з 08.09.2026 року по 14.09.2026 року було застосовано терміновий заборонний припис, терміном на 6 діб, за вчинення нею домашнього насильства (фізичного, психологічного) відносно ОСОБА_2 .

Згідно висновку оцінки та потреб сім`ї від 24.03.2026 року виданого керівником Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» Сафарової В.Р. - відсутні відомості про наявність у дітей ознак психологічних травм.

З висновку психолога Марини Теплюк від 03.09.2026 року вбачається, що у ОСОБА_1 наявні скарги на підвищений рівень тривожності, страх за безпеку та життя, емоційну чутливість, виснаження, розгубленість й невизначеність, з огляду на вищенаведене можна припустити що ОСОБА_1 зазнала ознак, які характерні домашньому насильству.

У ОСОБА_1 спостерігається висока мотивація до унормування життєвої ситуації та захисту дітей й себе від можливого майбутнього вчинення домашнього насильства.

За результатами психологічної консультації рекомендована психотерапевтична робота методом арт-терапії, гештальт-терапії, травма-фокусованої терапії майндфулнес-базованого підходу чи інших доказових методів психотерапії, а також рекомендовано розвиток навичок стабілізації психоемоційного стану.

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно доч.1 ст.350-1ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, - особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У статті 350-3 ЦПК України визначено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

Згідно п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст.77-80 ЦПК України.

Нормами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закону), до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону).

Згідно з п.7 ч.1 ст.1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до п.п.14, 17 ч.1 ст.1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Однак, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з ч.3 ст.26 Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суд враховує, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінює ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що на даному етапі жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_2 такої форми домашнього насильства, яке могло спричинити чи спричинило шкоду фізичному чи психічному здоров`ю постраждалій ОСОБА_1 . Долучений до матеріалів справи терміновий заборонний припис та періодичні звернення до поліції на даний час засвідчують лиши факт подій, які мали місце та без судового розгляду та прийняття рішення (постанов) суду не можуть вважатись доказом вини та притягнення заінтересованої особи до відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо заявника.

Разом з тим, суд вертає увагу, що звернення до різних органів державної влади, зокрема, до правоохоронних, свідчить про наявність конфлікту між сторонами, і самі по собі не підтверджують факту вчинення домашнього насильства без встановлення таких обстав у судовому рішенні (постанові, вироку), яке набрало законної сили.

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявник зазначає про захист від насильства з боку колишнього чоловіка, однак, матеріали справи на даному етапі не містять беззастережних та достатніх доказів на підтвердження того, що останній притягався до адміністративної відповідальності за вчинення відносно заявника домашнього насильства, в тому числі систематичного, у формах зазначених у протоколах та, що таке продовжує вчинятись.

Проте, окремі звернення заявниці до органів поліції не підтверджують фактів вчинення ОСОБА_2 насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому аналогічний висновок у справі з подібними правовідносинами був висловлений Верховним Судом у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 336/5627/19 (провадження № 61-1585св20), від 26 травня 2021 року у справі № 712/5977/20 (провадження № 61-1171св21).

Відповідно до практики ЄСПЛ будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, зокрема, заходи втручання мають бути передбачені національним законодавством (дивитись, наприклад, рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» («Shchokin v. Ukraine», заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.п. 50-51). При цьому таке втручання має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (дивитись, наприклад, рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява № 4909/04, п. 39).

Таким чином заявниця не надала жодних інших доказів на підтвердження фактів домашнього насилля (заяв свідків, скріншотів листування з погрозами, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо неї ненормативної лексики, образ та приниження, фото, відео фіксації, тощо), а тому у суду відсутні докази дійсних обставин вчинення домашнього насильства по відношенню до неї.

Висновок психолога також не може вважатись таким доказом, оскільки в ньому зазначені загальні рекомендації щодо переліку необхідних заходів для забезпечення нормального психічного здоров`я заявниці. Висновок психолога не містить фактів вчинення домашнього насилля відносно ОСОБА_1 , а тому не приймається судом до уваги, як доказ, що підтверджує факт домашнього насилля.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, на підставі яких, відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, заявником не надано.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши викладені у заяві про видачу обмежувального припису обставини, а також надані заявником для обґрунтування заяви докази, які не підтверджують ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, суд вважає, що на даному етапі подана заява є передчасною та дійшов висновку про відсутність обґрунтованих і доведених підстав для застосування відносно ОСОБА_2 обмежувального припису.

Керуючись ст. 350-2, 350-6,350-8 ЦПК України, ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд-

ухвалив:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .

Повний текст рішення суду складено 21.09.2026 року.

Суддя С.Й. Яворський