Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №133/2487/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/2487/26

17.09.2026 м. Козятин

Козятинським міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді - Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання – Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебуває у шлюбі із відповідачем із 22.07.2016. Шлюб був зареєстрований у Козятинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №86 від 22.07.2016 року. Підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.07.2016.

Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно спільне прізвище « ОСОБА_3 ».

Від шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Позивач просить розірвати шлюб із відповідачем, через різні погляди на спільне (сімейне) життя втрату почуття любові та поваги один до одного, шлюбні відносини припинили своє існування.

Позивач зазначила, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що Позивач та Відповідач з червня 2024 року разом не проживають, спільне господарство не ведуть, а також в них відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Сторони втратили почуття любові, довіри та поваги один до одного. Будь-які спроби у свій час примиритися не дали бажаних результатів.

До суду 08.09.2026 надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – Ключенкової Х.В. про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

До суду 17.09.2026 надійшла заява від відповідача ОСОБА_2 в якій позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав повністю, проти розірвання шлюбу не заперечував. Водночас заперечував проти стягнення з нього на користь позивачки судового збору в розмірі 1 064,96 грн, посилаючись на визнання позову до початку розгляду справи по суті, та просив залишити судові витрати за позивачкою і застосувати положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України щодо повернення 50 відсотків сплаченого судового збору.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 06.07.2026 прийняв указану вище позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

До суду 08.09.2026 надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

До суду 17.09.2026 надійшла заява від відповідача ОСОБА_2 в якій позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав повністю, проти розірвання шлюбу не заперечував. Водночас заперечував проти стягнення з нього на користь позивачки судового збору в розмірі 1 064,96 грн, посилаючись на визнання позову до початку розгляду справи по суті, та просив залишити судові витрати за позивачкою і застосувати положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України щодо повернення 50 відсотків сплаченого судового збору.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів з ухваленням рішення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов належить задовольнити зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 22.07.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Шлюб був зареєстрований у Козятинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №86 від 22.07.2016 року. Підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.07.2016.

Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно спільне прізвище « ОСОБА_3 ».

Від шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Відповідно до положень ст.51 Конституції України та ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», здійснено роз`яснення про те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Згідно зі ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин - факту припинення між сторонами шлюбних стосунків, суд вважає, що сім`я сторін існує формально та подальше спільне проживання лише суперечитиме інтересам останніх, що має істотне значення.

При цьому, судом враховуються аргументи позивача, наведені ним в позові на підтвердження підстав для його задоволення, зокрема щодо того, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що Позивач та Відповідач з червня 2024 року разом не проживають, спільне господарство не ведуть, а також в них відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Сторони втратили почуття любові, довіри та поваги один до одного. Будь-які спроби у свій час примиритися не дали бажаних результатів.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, даний позов є таким, що підлягає до задоволення, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, зокрема позивача.

За вказаних обставин, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову повністю.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачка у позовній заяві просила стягнути з відповідача понесені нею витрати зі сплати судового збору.

Відповідач у заяві від 17 вересня 2026 року позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав повністю та одночасно заперечив проти стягнення з нього судового збору, посилаючись на те, що позов було визнано до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. При цьому судовий збір належить до судових витрат відповідно до статті 133 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Таким чином, наведена норма передбачає спеціальний порядок розподілу судового збору у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті: 50 відсотків сплаченого судового збору повертається позивачеві з державного бюджету, тоді як питання щодо решти 50 відсотків вирішується відповідно до загальних правил розподілу судових витрат, установлених статтею 141 ЦПК України.

Судом установлено, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, а позовні вимоги про розірвання шлюбу задоволено. Отже, наявні передбачені частиною першою статті 142 ЦПК України підстави для повернення позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову.

Враховуючи, що позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, 50 відсотків цієї суми, що становить 532,48 грн, підлягають поверненню їй з державного бюджету.

Разом із тим частина перша статті 141 ЦПК України передбачає, що у разі задоволення позову понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем.

Оскільки відповідач повністю визнав позовні вимоги, які судом задоволено, а понесення позивачкою витрат зі сплати судового збору підтверджено належним доказом, суд дійшов висновку, що решта 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 532,48 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки на підставі статті 141 ЦПК України.

Такий порядок не суперечить частині першій статті 142 ЦПК України, оскільки зазначена норма встановлює підставу для повернення позивачеві 50 відсотків судового збору саме з державного бюджету, але не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачеві понесену ним іншу частину судових витрат у разі задоволення позову.

Таким чином, позивачці підлягає поверненню з державного бюджету 532,48 грн судового збору, а з відповідача на її користь підлягає стягненню 532,48 грн судового збору.

Отже, загальна сума сплаченого позивачкою судового збору становить 1 064,96 грн, з яких 532,48 грн повертаються з державного бюджету, а 532,48 грн стягуються з відповідача на користь позивачки.

Керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 141, 142, 206, 263-265, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу — задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 22 липня 2016 року Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 86.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники провадження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА