Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №643/18898/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/18898/25 Головуючий суддя І інстанції Семенова Я.Ю.

Апеляційне провадження № 33/818/1473/26 Суддя-доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - Клочкової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Клочкової А.О. на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 27 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на користь держави.

Постановою встановлено, що 20.10.2025 об 11 годині 02 хвилин водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Академіка Павлова, 18А в м. Харкові, керував транспортним засобом Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м.Харків, вул. Ахієзерів, 18А, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 – адвокат Клочкова А.О. просить скасувати постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 27.04.2026 та закрити провадження за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування доводів зазначає, що наявний у справі відеозапис не підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки у нього були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та в інших документах до нього, він погоджувався на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, але працівник поліції схилив її підзахисного відмовитися від проходження огляду. Зазначає, що працівники поліції не відсторонювали ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом та матеріали справи не містять доказів щодо протилежного.

Звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено за відсутності ОСОБА_1 , не роз`яснені його процесуальні права, не було надано можливості надати свої письмові пояснення, не роз`яснені фактичні обставини правопорушення, у зв`язку з чим порушено його право на захист та поліцейськими не дотримання вимоги чинного законодавства в цій частині.

Крім того, захисник зазначає, що судовий розгляд проведено за відсутності сторони обвинувачення, у зв`язку з чим суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам клопотання про закриття провадження у справі за відсутності сторони обвинувачення, перебрав на себе обов`язки щодо підтримання обвинувачення, що є порушення вимог безсторонності та порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Клочкової А.О. та Аксьонова О.О., які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, перевіривши ці доводи і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.

Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме відомостями: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №488713 від 20.10.2025; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.10.2025; рапорту інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Леонова В. від 20.10.2025; довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області Бурикіної В.; відеозапису.

Зокрема, з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №488713 від 20.10.2025 вбачається факт керування 20.10.2025 об 11 год. 02 хв. ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 , у м. Харкові по по вул. Академіка Павлова, 18А, з ознаками наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився, що зафіксовано на бодікамери, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (арк.1, 2).

У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія до КНП ХОР «ОКНЛ» від 20.10.2025, згідно відомостей якого, ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження огляду (арк. 5).

Також належить взяти до уваги, що згідно відомостей рапорту інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Леонова В. від 20.10.2025, 20.10.2025 об 11-02 годині в складі екіпажу 2101-Купол за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 18А, було зупинено транспортний засіб Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення правил дорожнього руху, було складено постанову серії ЕНА №5976435 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Під час розгляду справи у водія були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, на що водій відмовився. Було складено протокол ЕПР1 №488713 за ч.1 ст.130 КУпАП. Під час складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП водій відмовився повторно надати посвідчення водія для вилучення. Згідно зі ст. 266 КУпАП водія було відсторонено від права керування транспортним засобом. Транспортний засіб залишився на місці зупинки без порушень ПДР (арк.6).

У матеріалах справи також містяться відеозаписи (а.с.4, відеофайли «488713», «488713 2», «export-ejaxn», «export-g14ie»), з яких вбачається наступне. Так, на відеозаписах (відеофайл «488713», «488713 2») зафіксовано рух та подальша зупинка працівниками поліції транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , через порушення вимог Правил дорожнього руху, а саме поворот ліворуч зі смуги руху, з якої дозволено рух тільки прямо. З інших відеозаписів (відеофайли «export-ejaxn», «export-g14ie») вбачається, що до зупиненого транспортного засобу підійшли працівники поліції, встановили особу водія, яким виявися ОСОБА_1 , останньому роз`яснили причину зупинки, надали докази вчинення правопорушення та роз`яснили, що буде складено постанову за ч.1 ст.122 КУпАП. Крім того, працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права за статтями 268 та 289 КУпАП, поліцейським було складено постанову за ч.1 ст.122 КУпАП, зі змістом якої було в подальшому ознайомлено ОСОБА_1 , який погодився із вчиненим ним адміністративним правопорушенням (відеофайли «export-ejaxn», «export-g14ie», починаючи з 06 хв. 30 сек. відеозаписів). З відеозаписів також вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 погодився (відеофайли «export-ejaxn», «export-g14ie», починаючи з 11 хв. 10 сек. відеозаписів). Працівник поліції також роз`яснив ОСОБА_1 , що спочатку буде складено направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я, після чого його буде доставлено до КНП ХОР «ОКНЛ». На відеозаписі (відеофайл «export-ejaxn», починаючи з 13 хв. 31 сек. до 19 хв. 05 сек. відеозапису) зафіксовано складання направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас, на іншому відеозаписі (відеофайл «export-g14ie», починаючи з 11 хв. 57 сек. до 18 хв. 54 сек. відеозапису) зафіксовано, що під час складання направлення на огляд водія ОСОБА_1 декілька разів намагався домовитися з іншим працівником поліції про те, щоб він не проходив огляд на стан наркотичного сп`яніння та його не доставляли до закладу охорони здоров`я, у зв`язку з чим поліцейський не менше чотирьох разів попередив водія про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі регулюється статтею 369 КК України. Крім того, поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що він може відмовитись від огляду на стан наркотичного сп`яніння, але у цьому випадку стосовно нього все одно буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, що було добре зрозуміло водію. При цьому, на останню пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відповів відмовою (відеофайл «export-g14ie», починаючи з 17 хв. 38 сек. відеозапису). Крім того, працівник поліції повторно роз`яснив ОСОБА_1 , що у разі його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, який разом з іншими матеріалами буде направлено до суду для його розгляду, що було добре зрозуміло водію. Поліцейським також з`ясовано у водія, чи буде він отримувати копію протоколу на руки або копія буде направлена засобами поштового зв`язку за адресою його місця мешкання, на що ОСОБА_1 відповів : «…давайте поштою».

Крім того, на відеозаписах (відеофайли «export-ejaxn», «export-g14ie», починаючи з 18 хв. 54 сек. відеозаписів) зафіксовано, що після складання направлення на огляд водія працівники поліції повторно запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що останній відповів відмовою. Працівники поліції повторно роз`яснили ОСОБА_1 , що у такому випадку його буде відсторонено від керування транспортним засобом, стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а також його права за ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Окрім цього, на запитання працівника поліції ОСОБА_1 відповів, що він не буде отримувати копію протоколу та просив надіслав її поштою, після чого водій залишив місце події, у зв`язку з чим працівниками поліції прийнято рішення про складання протоколу адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності водія.

Апеляційний суд також враховує, що з відомостей наявних у справі відеозаписів об`єктивно вбачається, що працівники поліції не здійснювали будь-який тиск на ОСОБА_1 з метою спонукання його до відмови від проходження огляду, водій неодноразово просив поліцейського не проходити огляд на стан сп`яніння та на останнє запитання працівника поліції ОСОБА_1 підтвердив, що він відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та отримання копії протоколу.

При цьому, у матеріалах справи наявна довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області Бурикіної В., з відомостей якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_4 (арк.3), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.

Крім того, вимога працівників поліції про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 свідомо проігнорував вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Належить також врахувати, що з відомостей долучених відеозаписів об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також послідовність спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку та відмову водія на останню пропозицію поліцейського від проходження зазначеного огляду у медичному закладі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння чи ні.

Разом з цим, належить також зазначити, що наявність ознак наркотичного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння.

Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані наркотичного сп`яніння, відбувається за рахунок проведення відповідного медичного огляду у встановленому законом порядку у закладі здоров`я, що і було запропоновано ОСОБА_1 , але останній відмовився від проходження відповідного огляду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва в порядку ст.267 КУпАП, з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисником подавалася заява у порядку, передбаченим ст.214 КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення у нього ознак наркотичного сп`янінні, проведення процедури огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, які також не містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Окрім цього, слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Норми ст. 251 КУпАП встановлюють характер джерел та змісту доказової інформації по справі, це «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів.

Доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд, що і було запропоновано останньому.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Як вбачається з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №488713 від 20.10.2025, направлення на огляд водія транспортного засобу від 20.10.2025, рапорту працівника поліції від 20.10.2025 та відомостей відеозапису, у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння.

Крім того, у п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп`яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.

Разом з цим, відповідно до пункту 9 розділу ІІ вищевказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

З відомостей відеозаписів події за участю ОСОБА_1 від 20.10.2025 вбачається, що працівники поліції при спілкуванні з водієм виявили у останнього ознаки наркотичного сп`яніння, запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі, на що останній спочатку погодився, але в подальшому змінив свою позицію та на останню пропозицію працівника поліції відповів відмовою.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку. Крім того, водій транспортного засобу повинен своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп`яніння, чи відмовиться від нього, працівник поліції вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала таку згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

При цьому, посилання у протоколі на ознаки наркотичного сп`яніння, які є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, відповідає роз`ясненням, що містяться в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати у протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, тощо і саме ці ознаки є підставою для проходження огляду на стан сп`яніння (п.2.5 ПДР).

Виявлення ознак, із врахуванням вимог діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.

Таким чином, працівники поліції виконали всі необхідні дії, передбачені КУпАП та Інструкцією №1452/735, виявивши ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , а відмова останнього від проходження огляду на стан сп`яніння не може свідчити про порушення працівниками поліції процедури такого огляду.

Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 не відсторонювали від керування транспортним засобом та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №488713 від 20.10.2025 складено за його відсутності, апеляційний суд зазначає, що з відомостей долучених відеозаписів об`єктивно вбачається, що поліцейські декілька разів роз`яснили ОСОБА_1 , що він відсторонений від керування транспортними засобами внаслідок його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що йому було добре зрозуміло. При цьому, на запитання поліцейських ОСОБА_1 декілька разів відмовився від отримання копії протоколу та залишив місце події, не дочекавшись складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №488713 від 20.10.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 не вплинуло на можливість реалізації ним своїх процесуальних прав та не позбавило його можливості ефективного захисту.

Таким чином, твердження апелянта щодо порушення працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП, порушення процесуальних прав ОСОБА_1 та вимог чинного законодавства, на переконання апеляційного суду, також є суб`єктивними та неспроможними.

Посилання сторони захисту на недовіру до працівників поліції, апеляційним судом не приймаються, оскільки матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Крім того, водій після оформлення адміністративного матеріалу, будучи незгодним з протизаконними діями працівників поліції, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких відомостей не містять.

Апеляційній доводи захисника про те, що судом першої інстанції не було залучено сторону обвинувачення, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Статтею 7 КУпАП регламентовано порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, участь прокурора під час розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачена лише у випадках, коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Участь представника органу, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення нормами КУпАП також не передбачена.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.п. 21, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 (справа №208/712/19), згідно із законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.

У частині першій статті 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ані цим Кодексом, ані Законом України «Про прокуратуру», ані підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не передбачає такого виду стягнення, що був би пов`язаний з обмеженням особистої свободи громадян.

Не передбачено обов`язкової участі прокурора при розгляді справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП і положеннями ст. 250 КУпАП, яка розкриває повноваження прокурора при здійсненні ним нагляду, а тому такі повноваження кореспондуються із положеннями ч. 5 ст. 7 КУпАП щодо здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

3 огляду на викладене, законом не передбачено здійснення нагляду прокурором за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП.

Посилання захисника на практику ЄСПЛ, де у рішеннях сформовано висновок про те, що прокурори зобов`язані брати участь у справах про притягнення водіїв до відповідальності за керування у нетверезому стані, є помилковим з огляду на те, що така практика не є релевантною, адже Європейський суд з прав людини у справі «Фігурка проти України» від 16.11.2023 оприлюднив нову позицію, у якій вказав, що відсутність прокурора під час апеляційного перегляду судом постанови про притягнення водія до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за умови дотримання критеріїв безсторонності суду, не порушує Конвенцію.

На переконання апеляційного суду, в даному конкретному випадку суд першої інстанції у цій справі не переймав сторону обвинувачення, не збирав докази, не ініціював виклику свідків, розглянув справу за наявними у справі доказами, а тому був безстороннім та неупередженим. Як наслідок, відсутність прокурора не є порушенням положень Конвенції про права людини.

Більше того, в суді першої інстанції сторона захисту не ініціювала процес залучення прокурора та не обґрунтовувала необхідності його участі під час розгляду даного провадження, а лише зазначила в апеляційному суді про його відсутність, однак не ініціювала обґрунтовано необхідність присутності прокурора, під час перегляду справи в апеляційному суді.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а такожстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам«Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіхстаттях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, об`єктивних відомостей, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та правильно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Клочкової А.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 27 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков