Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №938/1155/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/1155/26

Провадження № 1-кп/938/135/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківськоїобласті в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесене до ЄРДР за №12026091130000076 від 25.06.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , неодруженого, на утриманні нікого не має, з базовою середньою освітою, депутатом не обирався, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 07.01.2026 року в справі № 938/1733/26 ОСОБА_4 визнано визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Будучи належним чином повідомлений з вищевказаною постановою шляхом отримання наручно її копії, знаючи про позбавлення права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість виконувати рішення суду, 24.06.2026 року близько 14.50 годин на автодорозі в с.Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області, діючи умисно, всупереч ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, керував без посвідчення водія автомобілем марки «Audi» моделі А4 з державним номерним знаком НОМЕР_1 та був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Верховинського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, під час виконання ними своїх службових обов`язків.

Унаслідок протиправих дій ОСОБА_4 постанова судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 07.01.2026 року в справі № 938/1733/26, яка набрала законної сили 20.01.2026 року, добровільно виконана не була, що порушило один із основних принципів судочинства – обов`язковість виконання судових рішень.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, зазначивши, що дійсно, знаючи, що він судом у січні 2026 року був позбавлений права керувати транспортним засобом за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, за керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. У червні 2026 року керував легковим автомобілем та рухався на даному транспортному засобі в с. Криворівня, де був зупинений працівниками поліції. У цей день віз свого товариша-військовослужбовця до готелю «Хвоя» в Буковелі на реабілітацію, який в поранений і не згинає руку в суглобі. Також обвинувачений просив призначити йому покарання у виді штрафу, який має можливість сплатити, оскільки ремонтує автомобілі. Він сьогодні звернувся до НОМЕР_2 артилерійського батальйону Національної гвардії України щодо підписання контракту про проходження військової служби на посаді механіка, тому можливо за декілька днів уже проходитиме військову службу.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 визнає свою вину повністю, то не заперечував щодо того, щоб суд не допитував свідків по даній справі, не досліджував письмові докази. Його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку (а.с.26).

Прокурор у судовому засіданні клопотав щодо розгляду данного кримінального провадження без дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим не оспорюються.

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв`язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та/або стосуються речових доказів по справі, а також, дослідженням досудової доповіді, складеної працівником Верховинського РС філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області.

При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, щопом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покараннямає на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

Суд також враховує особу винного ОСОБА_4 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , його місце проживання: с.Верхній Ясенів Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області(а.с.35), проживає разом з батьками, його брат та сестра за кордоном (а.с.33), не судимий (а.с.32), на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті не знаходиться (а.с.31), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.34).

Згідно з досудовою доповіддю Верховинського РС філії ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» від 31.08.2026 року - ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства – середнім, можливе виправлення без ізоляції від суспільства ( а.с. 21-23 ).

У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Впродовж періоду з часу вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому вказаного кримінального правопорушення та по час ухвалення судом даного вироку не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, пом`якшувалася б кримінальна відповідальність за його вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст.382 КК України (в редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто станом на 24.06.2026 року) умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання щодо можливості призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення в межах санкції ч.1 ст. 382 КК України, обравши одне з альтернативних покарань, передбачених у санкції цієї статті КК України.

Також суд враховує положення ч.2 ст. 65 КК України, згідно з яким більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи факт часткового виконання ОСОБА_4 постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 07.01.2026 року в справі № 938/1733/26 в частині сплати ним 08.01.2026 року штрафу за ч.1 ст.130 КУпАП та судового збору (а.с.30), а також зважаючи, що обвинувачений просив призначити йому покарання у виді штрафу, то суд погоджується з цим.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового провадження не обирався.

Цивільний позов не заявлено, витрати на проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов`язаний вирішити питання про скасування арешту майна та про долю речових доказів у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Постановами від 01.07.2026 року (а.с.27) та від 13.07.2026 року (а.с.28) визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні цифровий носій DVD-R диск 4,7 Gb, а також оригінал розписки ОСОБА_4 про отримання копії постанови суду в справі №938/1733/25 про притягнення до його адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завірені копії матеріалів справи №938/1733/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказані речові докази знаходяться в матеріалах кримінального провадження органу досудового розслідування, окрім оригіналу розписки, яка зберігається в матеріалах судової справи (а.с.29).

У п.7 ч. 9 ст.100 КПК України закріплено, що документи, які є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Враховуючивикладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили :

-цифровий носій DVD-R диск 4,7 Gb, оригінал розписки ОСОБА_4 про отримання копії постанови суду в справі №938/1733/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завірені копії матеріалів справи №938/1733/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - зберігати у матеріалах справи.

На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя ОСОБА_5