Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №730/1914/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 730/1914/25

Головуючий у першій інстанції – Данько О.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1847/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Любчика О. В., Супруна О. П.,

із секретарем Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства. В обґрунтування позову посилався на те, що 13.04.1999 між ним і ОСОБА_2 укладено шлюб, у якому відповідачка народила трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказував, що в актових записах про народження дітей він значиться батьком, за час шлюбу з 2001 року по лютий 2003 року сторони припинили спільне сімейне життя, а потім поновили подружні стосунки та проживали разом до листопада 2017 року.

Як зазначав позивач, після листопада 2017 року подружні стосунки були остаточно припинені, оскільки відповідачка вела розгульний спосіб життя, допускала подружні зради.

За доводами позову, на момент народження і реєстрації дітей в органі ДРАЦС він вважав себе їх батьком, але після припинення сімейних відносин у 2017 році зі слів відповідачки йому стало відомо, що він не є батьком ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а біологічним батьком дочок є ОСОБА_8 , який неодноразово був у дружини та приносив дочкам подарунки на їх дні народження, біологічним батьком сина є покійний ОСОБА_9 .

У позові ОСОБА_1 просив виключити відомості про його батьківство з актового запису №103 від 10.10.2009 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; актового запису №20 від 02.03.2013 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; актового запису №36 від 02.04.2015 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17.06.2026 позов ОСОБА_1 задоволено.

Виключено відомості про батька ОСОБА_1 з актового запису про народження №103 від 10.10.2009, вчиненого Відділом реєстрації актів цивільного стану Борзнянського районного управління юстиції в Чернігівській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Виключено відомості про батька ОСОБА_1 з актового запису про народження №20 від 02.03.2013, вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Борзнянського районного управління юстиції, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виключено відомості про батька ОСОБА_1 з актового запису про народження №36 від 02.04.2015, вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Борзнянського районного управління юстиції у Чернігівській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3633,60 грн у рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, та 20771,50 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Рішення обґрунтовано тим, що обставини встановлені за результатами молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/125-26/2297-БД від 23.03.2026, згідно з яким біологічне батьківство позивача відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , виключається, всупереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не спростовані відповідачкою належними та допустимими доказами і суд не мав сумніву щодо достовірності цих обставин, які також підтвердила експерт у своїх роз`ясненнях до висновку.

Не погодившись з вказаним рішення суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17.06.2026 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

В обґрунтування доводів, заявниця посилається на те, щ вона не згодна з висновком молекулярно-генетичної експертизи щодо кровного споріднення між ОСОБА_1 та дітьми, оскільки, як стверджує заявниця, позивач є біологічним батьком дітей.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, чим позбавив її право провести експертизу у вибраних нею закладах, чим порушив принцип рівності всіх перед законом, змагальності, що є неприпустимим.

Як зазначає заявниця, дорогою до експертної установи та в самій установі діти вживали їжу, що могло призвести до залишків їжі в ротовій порожнині, які могли містити чужорідний ДНК і перед відбором біологічних зразків експерт сама звертала увагу на вказані обставини, тому вважає що це могло вплинути на достовірність висновку експерта.

За доводами скарги, у висновку експерта зазначено, що заявниця не є біологічною матір`ю дітей, а саме на сьомій сторінці висновку у розділі «Оцінка отриманих результатів», зазначено, що алелі ДНК профілю ОСОБА_2 не збігаються з алелями ДНК-профілю дітей, що також викликає сумнів у його достовірності. Експерт Г. Цехмістер пояснила, що вона виконувала вищевказану експертизу і під час відібрання зразків букального епітелію у дітей для проведення експертизи, вона дійсно з`ясовувала, чи їли діти протягом години до цієї процедури, оскільки, наявність домішків їжі могли вплинути на якість біологічних зразків, а саме можливість виділити з них ДНК.

В обґрунтування цих доводів заявниця посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у справі № 752/13549/22, відповідно до якого висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи ( достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Також заявниця посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2021 у справі № 676/1200/20, за яким висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України. Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу, а відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У поданому відзиві ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. В обґрунтування посилається, що відповідачкою не надано суду достатніх доказів на підтвердження підстав для призначення повторної експертизи. Зазначає, що в судовому засіданні була допитана експерт Г. Цехмістер, яка пояснила всі питання, які були перед нею постановлені судом та учасниками справи, тому заявник вважає, що підстави для призначення повторної експертизи відсутні.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 13.04.1999, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 5).

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Кинашівка Борзнянського району Чернігівської області і її батьками вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що 10.10.2009 складено актовий запис за №103, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 6, 21).

Згідно з копією свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Кинашівка Борзнянського району Чернігівської області і її батьками вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що 02.03.2013 складено актовий запис за №20 (а.с. 7, 22).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Кинашівка Борзнянського району Чернігівської області і його батьками вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що 02.04.2015 складено актовий запис за №36 (а.с. 8, 23).

З матеріалів справи, а саме копії посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 20.12.2010, убачається, що сторони мають право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей, діти зазначені ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (а.с. 56)

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 13.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає 65 870,68грн (а.с. 47).

Згідно з висновкам молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/125-26/2297-БД від 23.03.2026 біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , біологічною матір`ю яких є ОСОБА_2 , виключається (ас. 58-72).

Під час розгляду справи судом першої інстанції була допитана експерт Г. Цехмістер.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини встановлені за результатами молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/125-26/2297-БД від 23.03.2026, згідно з яким біологічне батьківство позивача відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , виключається, всупереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не спростовані відповідачкою належними та допустимими доказами і суд не мав сумніву щодо достовірності цих обставин, які також підтвердила експерт у своїх роз`ясненнях до висновку.

З висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ваховуючи наступне.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

У частинах першій та третій статті 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Порядок та підстави оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини передбачений положення ст.136 СК України.

Так, згідно ч.ч.1-3, 5-6 цієї статті особа, яка записана батьком дитини, зокрема, відповідно до статті 122 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Зміст предмета доказування залежить від особливостей категорії справи; предмет доказування у справі про оспорювання батьківства визначається нормами матеріального права, а саме статтею 136 СК України.

Предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації, що він не є біологічним батьком дитини.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення (стаття 89 ЦПК України).

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

З урахування вимог статті 128 ЦПК України, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в сукупності.

За змістом положень ст. 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russianfederation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Усталеною є практика Верховного Суду щодо ключового значення ДНК-тесту як доказу батьківства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Покладення на сторони обов`язку доказування і подання доказів закріплено і у статті 81 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Зміст предмета доказування визначається нормами матеріального права.

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах, зокрема, від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18),19 лютого 2020 року у справі № 643/12302/18 (провадження № 61-16199св19), 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), 05 лютого 2021 року у справі № 615/483/20 (провадження № 61-17337св20), 10 січня 2024 року у справі № 332/1618/22 (провадження № 61-14812св23).

Колегія суддів звертає увагу на те, що обставина відсутності батьківства ОСОБА_1 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується дослідженими судом першої інстанції належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема:

висновком експерта № СЕ-19/125-26/2297-БД від 23.03.2026, складеним за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, яка була призначена судом за клопотанням ОСОБА_1 і згідно якої батьківство ОСОБА_1 щодо дітей виключено;

актовими записами про народження дітей, які були складені на підставі свідоцтва про шлюб.

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних та допустимих доказів на спростування висновком експерта № СЕ-19/125-26/2297-БД від 23.03.2026, складеним за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи або інших доказів на підтвердження того, що позивач знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, крім іншого, заявниця просила призначити повторну молекулярно-генетичну експертизу, посилаючись на те, що наявний в матеріалах справи висновок експерта містить ряд неточностей та невідповідність матеріалам справи.

У поданому відзиві та судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечував проти призначення повторної молекулярно-генетичної експертизи

Посилання заявниці на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, чим позбавив її право провести експертизу у вибраних нею закладах, чим порушив принцип рівності всіх перед законом, змагальності, що є неприпустимим, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачка не була позбавлена можливості у суді першої інстанції заявити свої заперечення щодо обраної позивачем експертної установи та порядку відібрання зразків.

Підстави для призначення повторної або додаткової експертизи визначені положеннями ст. 113 ЦПК України і відповідачкою не наведено таких підстав, щоб суд визнав висновок експерта неповним або неясним, необґрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його неправильності.

Апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції була допитана експерт Г. Цехмістер, яка пояснила, що вона виконувала вищевказану експертизу. Під час відібрання зразків букального епітелію у дітей для проведення експертизи, вона з`ясовувала, чи їли діти протягом години до цієї процедури, оскільки, наявність домішків їжі могло вплинути на якість біологічних зразків, а саме можливість виділити з них ДНК. Як зазначала експерт, факт прийому їжі до відібрання зразків не впливає на результат експертизи. Також, пояснила, що дитина отримує половину ДНК від матері та половину від батька. Під час дослідження вона порівнювала ДНК дітей, у тій частині, що не співпадає з ДНК Пурис Ю. В., тобто які дитина отримала від батька, та встановила, що вони також не збігаються із ДНК Пуриса Л. І., у результаті чого дійшла висновку, що його батьківство виключається. У зв`язку з чим на сьомій сторінці висновку у розділі «Оцінка отриманих результатів», вона зазначала, що алелі ДНК профілю ОСОБА_2 не збігаються з алелями ДНК-профілю дітей, оскільки йшлося саме про частину ДНК, яка належала батьку дітей.

Тому апеляційний суд знаходить, що не є обґрунтованими доводи скарги про недостовірність висновку експерта та неправильного порядку проведення експертизи.

Апеляційний суд враховує також, що відсутні підстави для проведення повторної генетично-молекулярної експертизи, оскільки відсутні підстави вважати, що наявний в матеріалах справи висновок експерта є неочевидним або суперечить іншим матеріалам справи, або порушений процесуальний порядок проведення самої експертизи, або збирання зразків.

Отже, наявним в матеріалах справи висновком експерта підтверджується відсутність кровного споріднення ОСОБА_1 щодо дітей і біологічне батьківство виключено.

Посилання в апеляційній скарзі, що у висновку експерта зазначено, що ОСОБА_2 не є біологічною матір`ю дітей, а саме на сьомій сторінці висновку, що викликає сумніви у його достовірності, не відповідає дійсності, оскільки висновок експерта від 23.03.2026 № СЕ-19/125-26/2297-БД не містить зазначеного.

Дитина є найбільш вразливою стороною у ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, повага до сімейного життя вимагала, щоб біологічні та соціальні факти переважали над юридичною презумпцією батьківства (див. рішення у справі Kroon and Others v. the Netherlands, 27 жовтня 1994 року, параграф 40, Series A no. 297-C; та рішення у справі Shofman v. Russia, заява № 74826/01, параграф 44, 24 листопада 2005 року).

Поняття сімейного життя є автономним (Marckx проти Бельгії, § 31). Відповідь на питання, існує чи ні «сімейне життя», залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків (Paradiso і Campanelli проти Італії [ВП], § 140).

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що врахування інтересів дитини може і має здійснюватися винятково в тому випадку, коли встановлені ознаки сімейного життя. За умови відсутності таких критеріїв особа, яка оспорює батьківство, має право на відповідний захист своїх прав.

По справі встановлено, що після того, як позивач довідався, що не є батьком дітей, будь-які стосунки між ними припинилися, проживають окремо, що свідчить про відсутність сімейного життя, тому виключення з актового запису про народження відомостей про те, що ОСОБА_1 є батьком дітей не суперечитиме їх інтересам.

Відповідно до статті 121 СК України взаємні права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.

За відсутності кровного споріднення між позивачем, який записаний батьком, та дитиною із внесенням відповідних змін до актового запису про народження такі права та обов`язки припиняються, що відповідає інтересам як позивача, так і дитини.

Посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду як таке із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та надавши їм відповідну правову оцінку, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, та дійшов обґрунтованих висновків.

За встановлених апеляційним судом обставин, а саме відсутність кровного споріднення між позивачем ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , наявні передбачені ст. 136 СК України підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дітей.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.09.2026.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді О. В. Любчик

О. П. Супрун