Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №740/2397/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/2397/26

Головуючий у першій інстанції – Карпусь І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2053/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Стельмаха А.П.,

суддів Разгуляєвої О.В., Любчика О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області, треті особи: фізична-особа підприємець ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-Тендер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Універсальна Біржа», про визнання договору укладеним, та незаконним і скасування акта, протоколу про результати земельних торгів в частині,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ніжинської міської ради Чернігівської області.

Просив: визнати незаконним та скасувати акт начальника управління комунального господарства та земельних відносин Ніжинської міської ради про несплату належної суми коштів за придбаний лот та витрат на підготовку лота за результатами земельних торгів № LRE001-UA-20260219-01264 № 01.01-12/685 від 27 квітня 2026 року; визнати незаконним та скасувати протокол проведення цих земельних торгів від 27 квітня 2026 року в частині дискваліфікації ОСОБА_1 ; визнати укладеним договір оренди земельної ділянки площею 0,2085 га, кадастровий номер 7410400000:04:022:0219, у редакції, затвердженій пунктом 11 рішення Ніжинської міської ради № 41-51/2025 від 26 листопада 2025 року.

Позов обґрунтовував тим, що після завершення електронного аукціону саме він запропонував найвищий розмір річної орендної плати та був визначений переможцем. На його переконання, Ніжинська міська рада після завершення торгів направила для підписання текст договору, який відрізнявся від затвердженого радою та оприлюдненого у складі документації лота, а після відмови підписати змінену редакцію склала акт про несплату і дискваліфікувала його.

У підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав заяву від 14 липня 2026 року, якою просив змінити процесуальний статус ФОП ОСОБА_2 з третьої особи на співвідповідача та доповнити позов вимогою про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 07 травня 2026 року між Ніжинською міською радою та ФОП ОСОБА_2 за результатами тих самих торгів щодо тієї самої земельної ділянки. Необхідність цієї вимоги пояснював тим, що договір з наступним учасником є подальшим наслідком оспорюваної дискваліфікації, його чинність створює юридичну перешкоду для реалізації первісної вимоги про визнання договору укладеним із ОСОБА_1 , а фактичні підстави спору - порушення процедури після визначення його переможцем торгів - залишаються незмінними.

Представник Ніжинської міської ради заперечувала проти задоволення клопотання представника позивача про доповнення позовних вимог, посилаючись на те, що положеннями Цивільного процесуального кодексу України не передбачено можливості подання заяви про уточнення позовних вимог. Крім того, зазначала, що у поданій заяві представник позивача фактично просить одночасно змінити предмет та підстави позову, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не допускається

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2026 року відмовлено у прийнятті вимоги про визнання недійсним договору оренди від 07 травня 2026 року; відмовлено у залученні ФОП ОСОБА_2 співвідповідачем і зміні його процесуального статусу; відмовлено у прийнятті заяви представника позивача та повернуто її, роз`яснивши право на звернення з новим позовом.

Суд послався на статті 13, 49, 51 ЦПК України, постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц. Виходив із того, що додаткова вимога про недійсність договору має іншу правову підставу, оскільки підстави недійсності правочину регулюються статтями 203, 215 ЦК України, які не збігаються з нормами, наведеними на обґрунтування первісних вимог. З цього суд зробив висновок, що фактично подано новий позов. Відмову у залученні ФОП ОСОБА_2 співвідповідачем суд мотивував як похідну: оскільки вимогу про недійсність договору до розгляду не прийнято, відсутня потреба у зміні процесуального статусу сторони цього договору.

Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_1 13 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та змісту поданої ним заяви. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив процесуальну природу заяви про уточнення позовних вимог, безпідставно дійшов висновку про одночасну зміну предмета та підстав позову, не врахував взаємопов`язаність заявлених вимог та похідний характер вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного з ФОП ОСОБА_2 . Крім того, апелянт посилається на те, що заява була подана до закінчення підготовчого провадження, тобто в межах строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України для зміни предмета або підстав позову, а клопотання про залучення ФОП ОСОБА_2 як співвідповідача - у межах строку, визначеного статтею 51 ЦПК України. На думку апелянта, включення до предмета позову вимоги про визнання недійсним договору, укладеного з наступним учасником тих самих земельних торгів, не свідчить про пред`явлення нового позову, оскільки така вимога ґрунтується на тих самих фактичних обставинах та спрямована на повне поновлення порушеного права позивача. Посилається також на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності визначення судом дійсної процесуальної природи поданої заяви та недопустимості надмірного формалізму під час реалізації учасником справи процесуальних прав. У зв`язку з цим просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подану ним заяву.

Ніжинська міська рада у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін. Вказує, що подана заява фактично є одночасною зміною предмета та підстав позову, оскільки вимога про визнання недійсним договору оренди від 07.05.2026 року стосується іншого правочину та ґрунтується на нових обставинах. Вважає, що позивач мав можливість дізнатися про укладення цього договору ще до подання позову, оскільки відповідні відомості були оприлюднені на сторінці електронних торгів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частинами третьою – п`ятою статті 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Згідно пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц виснувала:

«54. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

55. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

(…)

58. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

59. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

60. Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

61. Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.

62. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.»

Водночас фактичний контекст справи № 657/1024/16-ц має суттєве значення для правильного застосування цього висновку. Первісний позов у тій справі був обґрунтований порушенням кредитного та іпотечного договорів, тоді як пізніше заявлені вимоги про інфляційні втрати та три проценти річних ґрунтувалися на іншому юридичному факті – невиконанні раніше ухваленого судового рішення та – на іншому доказовому комплексі. Саме наявність іншої фактичної основи разом із новою матеріально-правовою вимогою зумовила висновок Великої Палати про фактичне пред`явлення нового позову.

У постанові Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 226/463/22 розглянуто близьку за процесуальною конструкцією ситуацію. Після подання первісного позову щодо майна, але до закінчення підготовчого провадження, відбулося його відчуження на електронних торгах. Позивач подав заяву, якою просив додати вимоги про недійсність протоколу та акта електронних торгів і залучити нових співвідповідачів. Суди попередніх інстанцій розцінили це як новий позов, оскільки нові вимоги та докази не існували на момент первісного звернення. Верховний Суд визнав такий підхід помилковим, зазначив, що:

«У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 753/1908/15-ц (провадження № 61-5815св21) зазначено, що:

«доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що «під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19.

(…)

З урахуванням наведеного необхідно дійти висновку, що заява позивача про збільшення позовних вимог є заявою про доповнення предмета позову новими вимогами до ще одного відповідача, а не заявою про збільшення позовних вимог, як вважає заявник, або заявою про зміну предмета позову, як вважав апеляційний суд (…)

при відмові у прийнятті заяви ОСОБА_1 суди вважали, що вимоги про визнання недійсними протоколу проведення електронного аукціону та акту заступника начальника ВДВС про проведені електронні торги не є за своїм змістом збільшенням розміру позовних вимог, а є новими вимогами, які позивач обґрунтовує новими доказами, які не існували на час звернення до суду з первісним позовом, їх слід розглядати як новий позов, який має бути оформлений у відповідності до вимог ЦПК України. Заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач також просила суд залучити до участі у справі нового співвідповідача, є заявою про доповнення предмета позову новими вимогами, із залученням нового співвідповідача, а не є заявою про збільшення раніше заявлених позовних вимог, як вважає заявник. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у прийняті та повернув ОСОБА_1 заяву про збільшення позовних вимог;

суди не врахували, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві;

суди не звернули уваги на те, що заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог фактично складається із двох частин. По-перше, позивач просила доповнити предмет позову новими вимогами. По-друге позивач просила залучити декількох відповідачів у порядку статті 51 ЦПК України у зв`язку із доповнення предмету позову новими вимогами.

За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про відмову у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог та повернули її.

Заява фактично складалася з доповнення предмета позову новими вимогами та клопотання про залучення співвідповідачів у порядку статті 51 ЦПК України, і скасував рішення про її повернення.»

У постанові Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 638/15043/20 з урахуванням попередньої практики, зазначено, що:

«110. У постанові Верховного Суду 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц (провадження № 61-19440св21) зроблено правовий висновок, що зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких з позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Позивач має право на уточнення позовних вимог, враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу. Одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

111. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

112. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

113. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

114. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

115. Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначив, що:

«86. … саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Судом встановлено, що рішенням Ніжинської міської ради № 41-51/2025 від 26 листопада 2025 року було виставлено на земельні торги право оренди земельної ділянки площею 0,2085 га, кадастровий номер 7410400000:04:022:0219, та затверджено проєкт договору оренди.

У земельних торгах № LRE001-UA-20260219-01264 ОСОБА_1 запропонував 130 209 грн річної орендної плати та був визначений переможцем; пропозиція наступного учасника ФОП ОСОБА_2 становила 130 000 грн.

27 квітня 2026 року після спору щодо редакції договору організатором складено акт про несплату та сформовано протокол із дискваліфікацією ОСОБА_1 . Надалі результат процедури було оформлено з наступним учасником: за наданими матеріалами 27 квітня 2026 року підписано новий протокол, 07 травня 2026 року Ніжинська міська рада та ФОП ОСОБА_2 уклали договір оренди тієї самої земельної ділянки.

11 червня 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження. 14 липня 2026 року, до закінчення підготовчого провадження, представник позивача подав заяву про доповнення вимог та залучення співвідповідача; 29 липня 2026 року суд її повернув з наведених вище мотивів.

Зміст заяви від 14 липня 2026 року свідчить, що позивач не збільшував кількісний показник раніше заявленої майнової вимоги. Він просив доповнити предмет судового захисту новою вимогою – визнати недійсним договір оренди від 07 травня 2026 року щодо тієї самої земельної ділянки, право оренди якої було предметом тих самих земельних торгів № LRE001-UA-20260219-01264, а також у зв`язку з цією вимогою залучити сторону цього договору ФОП ОСОБА_2 як співвідповідача.

Отже, назва заяви («про уточнення позовних вимог», а також використання у ній терміна «збільшення позовних вимог») не визначає її правову природу. Суд мав виходити з фактичного змісту процесуальної дії. За змістом це заява про доповнення (зміну) предмета позову новою вимогою та клопотання про залучення співвідповідача.

Сам по собі факт того, що нова вимога не є «збільшенням розміру» позовних вимог, не означає, що вона автоматично становить інший позов. Вирішальним є питання, чи збережена фактична основа позову та чи заявлена вимога залишається в межах тих самих спірних правовідносин.

Первісні вимоги стосуються правових наслідків одних земельних торгів № LRE001-UA-20260219-01264 щодо земельної ділянки площею 0,2085 га, кадастровий номер 7410400000:04:022:0219. Позивач оспорює акт про несплату та протокол у частині своєї дискваліфікації і просить визнати укладеним із ним договір оренди у редакції, яка, за його твердженням, була затверджена Ніжинською міською радою та оприлюднена до проведення торгів.

Додаткова вимога про недійсність договору від 07 травня 2026 року, укладеного Ніжинською міською радою з ФОП ОСОБА_2 , також стосується тієї самої земельної ділянки та є наслідком тієї самої процедури: після дискваліфікації ОСОБА_1 право на оформлення результатів аукціону перейшло до наступного учасника, з яким надалі укладено договір.

У заяві позивач не послався на самостійні дефекти волевиявлення сторін наступного договору, їх цивільної дієздатності, форми правочину чи інші автономні обставини його недійсності. Обґрунтування доданої вимоги зведене до того, що цей договір є подальшим правовим наслідком оспорюваної дискваліфікації та, на думку позивача, перешкоджає повному поновленню права, на захист якого подано первісний позов.

За таких обставин факт укладення договору з наступним учасником є новою обставиною у розвитку того самого спірного правовідношення, яка доповнює, але не замінює первісну фактичну основу спору. Первісні обставини – проведення конкретних торгів, визначення ОСОБА_1 переможцем, запропонована йому редакція договору, складення акта про несплату та дискваліфікація – залишилися незмінними і надалі становлять основу всіх заявлених способів захисту.

Цей висновок відповідає підходу Верховного суду про те, що доповнення позову новими обставинами при збереженні первісних обставин не є зміною підстав позову, та що доповнення вимог новим способом захисту або пред`явлення вимоги іншому відповідачу в межах тих самих правовідносин є формою зміни предмета позову.

Ключовим мотивом оскаржуваної ухвали стало те, що для вимоги про недійсність правочину підлягають застосуванню статті 203, 215 ЦК України, тоді як ці норми не були правовим обґрунтуванням первісних вимог. На цій підставі суд дійшов висновку про іншу «правову підставу» та, відповідно, про новий позов.

Такий підхід не узгоджується зі змістом частини третьої статті 49 ЦПК України та практикою Верховного Суду. Для визначення того, чи змінено підстави позову, юридично значимим є передусім те, чи замінено обставини, якими позивач обґрунтовує вимогу. Зміна, доповнення або навіть відсутність посилання на певну норму права не перетворює незмінний фактичний склад на іншу підставу позову.

Застосування статей 203, 215 ЦК України, якщо для цього буде встановлено відповідні факти, належить до юридичної кваліфікації спірних правовідносин. На стадії вирішення питання про прийняття заяви суд не мав підстав робити висновок, що сама відмінність можливих норм матеріального права доводить одночасну зміну предмета і фактичних підстав позову.

Водночас апеляційний суд не вирішує питання про наявність матеріально-правових підстав для визнання договору недійсним і не визначає наперед норму матеріального права, яка підлягатиме застосуванню при розгляді вимоги по суті. Предмет цього апеляційного перегляду є виключно процесуальним – чи могла заява бути повернена з мотивів одночасної зміни предмета і підстав позову.

Суд першої інстанції правильно навів загальний висновок Великої Палати про неприпустимість одночасної зміни предмета та підстав позову, але застосував його без належної перевірки фактичної подібності. У справі № 657/1024/16-ц банк після відкриття провадження додав вимоги про три проценти річних та інфляційні втрати, які обґрунтував не порушенням кредитного договору, як первісний позов, а невиконанням іншого судового рішення. Велика Палата прямо констатувала різні підстави виникнення вимог та різний доказовий комплекс. Саме це, а не сам факт появи додаткової вимоги або посилання на іншу норму права, зумовило висновок про новий позов.

Нова вимога про залучення співвідповідача спрямована безпосередньо на договір, стороною якого є ФОП ОСОБА_2 . Вирішення питання про дійсність двостороннього договору без участі його сторони як відповідача могло б безпосередньо зачіпати її права та обов`язки. Тому клопотання про зміну процесуального статусу цієї особи з третьої особи на співвідповідача є логічно пов`язаним з доданою матеріально-правовою вимогою.

Суд першої інстанції відмовив у залученні співвідповідача лише як похідний наслідок неприйняття вимоги про недійсність договору. Оскільки основний процесуальний висновок про одночасну зміну предмета й підстав позову є помилковим, похідний висновок щодо відсутності підстав для залучення співвідповідача також не може залишатися в силі.

Водночас частина перша статті 51 ЦПК України прямо відносить залучення співвідповідача на цій стадії до повноважень суду першої інстанції. Тому апеляційний суд не повинен самостійно залучати нову особу як співвідповідача, а має усунути процесуальну перешкоду та передати питання для вирішення суду першої інстанції у підготовчому провадженні.

Апелянт просить не лише скасувати оскаржувану ухвалу, а й безпосередньо прийняти додаткову позовну вимогу до розгляду та залучити співвідповідача. Таке прохання не може бути задоволене в повному обсязі.

Скасування помилкової ухвали не усуває необхідності перевірити судом першої інстанції всі інші процесуальні передумови прийняття заяви: додержання письмової форми, надсилання копій учасникам, питання судового збору у разі його виникнення, а також належно постановити ухвалу за статтею 51 ЦПК України. Ці питання оскаржуваною ухвалою по суті не досліджувались як самостійні підстави повернення заяви і не повинні вперше остаточно вирішуватися апеляційним судом.

Крім того, стаття 51 ЦПК України надає повноваження залучити співвідповідача саме суду першої інстанції до закінчення підготовчого провадження. З огляду на це належним способом виправлення допущеного порушення є скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії підготовчого провадження і вирішення заяви з урахуванням викладеної апеляційним судом правової оцінки.

За подання цієї апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 532 грн 48 коп. судового збору. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат, якщо, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове. У разі скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду остаточний розподіл судових витрат, у тому числі 532 грн 48 коп. судового збору за апеляційне оскарження, має здійснити суд, який ухвалить остаточне рішення за результатами розгляду справи. Тому на цій стадії судові витрати не розподіляються.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню: оскаржувана ухвала – скасуванню, а справа – направленню до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області для продовження розгляду зі стадії підготовчого провадження та вирішення заяви представника позивача про зміну (доповнення) предмета позову і залучення співвідповідача. У задоволенні вимог апеляційної скарги про безпосереднє прийняття апеляційним судом нової позовної вимоги та самостійне залучення співвідповідача слід відмовити як таких, що виходять за межі належного способу усунення встановленого процесуального порушення.

Керуючись статтями 141, 353, 367, 369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2026 року у справі № 740/2397/26 скасувати.

Справу № 740/2397/26 направити до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області для продовження розгляду зі стадії підготовчого провадження та вирішення заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Букура Максима Євгеновича про уточнення (зміну) позовних вимог, залучення співвідповідача та визнання недійсним договору оренди землі з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Розподіл судових витрат, у тому числі судового збору у розмірі 532 грн 48 коп., сплаченого за подання апеляційної скарги, не здійснювати. Питання їх розподілу вирішити суду, який ухвалюватиме остаточне судове рішення у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: