Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №750/15432/23 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/15432/23

Головуючий у першій інстанції – Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1522/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Разгуляєвої О.В.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне підприємство «Житлоінвест»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року та його заявою (клопотанням) від 08 квітня 2026 року, поданими у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу та грошових коштів за договором завдатку.

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив: стягнути з ОСОБА_2 12 300 доларів США за договором позики та 28 300 доларів США за договором завдатку; стягнути з ОСОБА_3 13 150 доларів США за договором позики та 26 100 доларів США за договором завдатку.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2023 року, постановленою без оформлення окремого документа, ПП «Житлоінвест» залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року позов ОСОБА_1 про стягнення боргу та грошових коштів за договором завдатку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у сумі 12 300 доларів США та грошові кошти в сумі 14 150 доларів США, а всього 26 450 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 13 150 доларів США та грошові кошти в сумі 13 050 доларів США, а всього 26 200 доларів США. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача по 2 212,28 грн з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України 4 424,57 грн судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 19 жовтня 2023 року.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про роз`яснення указаного рішення суду в частині повернення позивачу судового збору в сумі 4 424,57 грн, в якій просив винести відповідну ухвалу із зазначенням порядку та способу повернення коштів, передбачених чинним законодавством України. Також у заяві ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору або розстрочити його сплату.

Обґрунтовуючи цю заяву, ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року йому, з-поміж іншого частково повернуто з Державного бюджету України 4 424,57 грн судового збору, сплаченого при зверненні з позовом. Проте у рішенні суду не визначено порядок його повернення, відтак механізм повернення коштів є не зрозумілим заявнику. Строк, протягом якого рішення суду може бути пред`явлено до примусового виконання, не сплив, і рішення суду щодо повернення судового збору не виконане.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду залишено без руху, а заявнику запропоновано у триденний строк з дня отримання копії ухвали сплатити судовий збір у сумі 665,60 грн та надати відповідний підтверджуючий документ про його сплату.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду про залишення заяви без руху, задоволено та продовжено заявнику строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення заяви без руху від 02 березня 2026 року, на 5 днів з дня отримання копії ухвали.

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виправлення описок та помилок, допущених при виготовленні тексту рішення суду від 25 січня 2024 року, зокрема просив додати у мотивувальну частину рішення наступні абзаци: «Пояснення третьої особи ПП «Житлоінвест» надані суду без їх направлення іншим учасникам справи – позивачу ОСОБА_1 , відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також доказів повноважень особи, яка їх підписала, на підписання процесуальних пояснень», «За відсутності в матеріалах справи доказів направлення пояснень, наданих третьою особою ПП «Житлоінвест», іншим учасникам справи, до вказаних пояснень судом застосовуються наслідки ч. 9 ст. 83 ЦПК України».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок в рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року відмовлено.

08 квітня 2026 року ОСОБА_1 скерував до суду заяву (клопотання), в якій/якому просив:

- щодо ухвали суду від 02 березня 2026 року винести додаткову ухвалу із зазначенням належної мотивувальної частини, підстав та мотивів, з яких виходив суд при відмові в розстроченні сплати судового збору за подання заяви про роз`яснення рішення суду, підстав та правового обґрунтування такої відмови;

- прийняти доповнення до поданої заявником заяви про роз`яснення судового рішення додатковою вимогою та винести ухвалу про роз`яснення рішення суду від 25 січня 2024 року в частині щодо прав та обов`язків третьої особи, залученої судом та з ініціативи суду до участі у справі без самостійних вимог щодо предмету спору, які виникають та встановлюються рішенням суду, або пов`язаних з його виконанням, якою роз`яснити рішення суду в частині визначення прав та обов`язків третьої особи ПП «Житлоінвест», які встановлюються судовим рішенням та (або) виникають в цієї особи з виконання судового рішення та порядок виконання рішення суду від 25 січня 2024 року відносно обов`язків (прав) третьої особи та роз`яснити склад і обсяг обов`язків третьої особи, що виникають із судового рішення та щодо виконання судового рішення, зазначити в роз`ясненні порядок виконання рішення суду від 25 січня 2024 року в цій частині;

- доповнити подану заяву про роз`яснення судового рішення стосовно порядку повернення частини судового збору вимогою із вчинення роз`яснення рішення суду від 25 січня 2024 року з надання та роз`яснення, чому саме судом було фактично приховано від позивача та сторін по справі залучення третьої особи до участі у справі, чим порушено принцип рівності учасників та саме право на отримання інформації про учасників справи, про що винести відповідну ухвалу з роз`яснення судового рішення із вказаної вимоги;

- винести додаткову ухвалу суду відповідно та щодо занесеної до протоколу судового засідання ухвали суду від 28 листопада 2023 року щодо роз`яснення та зазначення прав та обов`язків третьої особи, на які може вплинути рішення суду та яким чином;

- щодо ухвали суду від 31 березня 2026 року про відмову у виправленні допущених судом помилок та описок при виготовленні судового рішення роз`яснити та винести відповідну ухвалу про те, чим саме, якщо не допущеною судом технічною помилкою або опискою є не зазначення судом в рішенні суду від 25 січня 2024 року стосовно не направлення пояснень іншим учасникам, відсутність направлення цих пояснень третьої особи іншим учасникам справи, недолучення до пояснень доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала пояснення, та відсутність в матеріалах справи доказів направлення самих пояснень та доказів іншим учасникам справи та не зазначення при цьому про застосування ст. 83 ЦПК України в тексті рішення суду від 25 січня 2024 року? Чим саме, якщо не допущеною судом технічною помилкою або опискою є зазначення в рішенні суду від 25 січня 2024 року пояснень третьої особи, прийнятих (та прийняття пояснень) пояснень і зазначення їх змісту в тексті рішення, за не направлення самих пояснень третьою особою іншим учасникам, відсутності доказів направлення цих пояснень третьої особи іншим учасникам справи, недолучення до пояснень доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала ці пояснення, відсутності в матеріалах справи доказів направлення пояснень та доданих доказів, доказів повноважень іншим учасникам справи та не зазначення при цьому судом про застосування статті 83 ЦПК України в тексті рішення суду від 25 січня 2024 року? Про визначення вказаного не зазначення та зазначення винести додаткову ухвалу відповідно винесеної ухвали від 31 березня 2026 року, якою роз`яснити вказане із зазначенням мотивів, з яких виходив суд, не надавши наведеному правової оцінки в ухвалі від 31 березня 2026 року;

- в ухвалі про роз`яснення рішення суду від 25 січня 2024 року обов`язково зазначити, скільки саме часу судового засідання 25 січня 2024 року із приділеної вивченню обставин справи та перевірці їх доказами однієї хвилини суд приділив саме дослідженню доказів та обставин подання пояснень третьою особою. Зазначити, чому інші учасники, окрім залученої третьої особи, не повідомлялись судом про її залучення, а сторонам по справі не доводився зміст ухвали про залучення третьої особи, і не направлялися відповідні повідомлення.

Заявник зазначив, що в ухвалі суду від 02 березня 2026 року підстав відмови у розстроченні сплати судового збору не наведено. В іншій ухвалі від 31 березня 2026 року, якою судом надано більш розумний строк для сплати судового збору, мотивування щодо відмови у розстроченні сплати судового збору також не зазначено. Наведене ускладнює та робить неможливим оскарження такого рішення, у зв`язку з чим необхідно винести додаткову ухвалу стосовно ухвали суду від 02 березня 2026 року в частині наведення мотивів відмови у розстроченні сплати судового збору та правової аргументації. У рішенні суду від 25 січня 2024 року не указано прав та обов`язків третьої особи, на які може вплинути рішення суду, та не зазначено, яким чином при залученні ПП «Житлоінвест» до участі у справі зміниться обсяг цих прав та обов`язків, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд не повідомляв ОСОБА_1 про залучення третьої особи до участі у справі, зміст протокольної ухвали суду від 28 листопада 2023 року йому не відомий, він не отримував письмових пояснень третьої особи, а про залучення ПП «Житлоінвест» дізнався з тексту самого рішення суду, відтак суд допустив порушення вимог ст. 43 ЦПК України та фактично позбавив позивача права брати участь у визначенні складу учасників справи й обсягу прав третьої особи.

Вважав незрозумілим та таким, що потребує роз`яснень, зміст ухвали суду від 31 березня 2026 року про відмову у виправленні описок через те, що суд розглянув його заяву поверхнево, не мотивував наявність зазначених технічних помилок та допущених описок. Зазначив, що не надано правової оцінки всім наведеним заявником обставинам та стосовно кожного факту допущеної судом технічної помилки та описки при виготовленні тексту судового рішення від 25 січня 2024 року, і судом в ухвалі від 31 березня 2026 року таких мотивів не відображено, у зв`язку з чим належить винести додаткову ухвалу стосовно роз`яснення ухвали суду від 31 березня 2026 року в частині відмови у виправленні допущених описок.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року та заяви (клопотання) від 08 квітня 2026 року, подані у справі № 750/15432/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу та грошових коштів за договором завдатку, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду незаконною та такою, що винесена з порушенням процесуальних норм, просить її скасувати та в частині вирішення по суті заяви (клопотання) від 08 квітня 2026 року повернути справу до суду першої інстанції для нового розгляду зазначених у заяві вимог та клопотань, а в частині відмови у роз`ясненні рішення суду – ухвалити нове рішення, яким надати відповідне роз`яснення, або змінити ухвалу суду в цій частині шляхом роз`яснення способу повернення судового збору та установи, до якої заявник може звернутися за його поверненням чи роз`яснити порядок його повернення.

Скаржник зазначає, що, звернувшись із заявою про роз`яснення рішення суду, повідомляв, що відноситься до вразливої категорії, зокрема є особою з інвалідністю та учасником бойових дій. Стверджує, що у Деснянському районному суді м. Чернігова (на відповідному інформаційному стенді або на офіційній сторінці суду) відсутня інформація про порядок повернення судового збору та зразки відповідних заяв чи документів, про що головуючій судді достеменно відомо.

У заяві про роз`яснення рішення суду ним заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору з тих підстав, що ОСОБА_1 відноситься до вразливої категорії та є особою з інвалідністю, проте суд ухвалою від 02 березня 2026 року відмовив у задоволенні його клопотання, не навівши жодних мотивів такої відмови. Вважає, що суд першої інстанції встановив недостатній та нерозумний триденний строк з дня отримання копії ухвали для сплати судового збору, що зумовило звернення з додатковою заявою про продовження процесуального строку та встановлення більш реального строку для сплати коштів.

ОСОБА_1 стверджує, що районний суд, розглянувши в одному провадженні його заяву про роз`яснення рішення суду та заяву (клопотання) від 08 квітня 2026 року про вчинення різних процесуальних дій (з окремим порядком вирішення кожної дії), допустився порушення норм процесуального законодавства. У судовому засіданні 28 квітня 2026 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали та зазначено, що складання повного тесту відкладається до 01 травня 2026 року. Проте, в отриманому примірнику повного тексту ухвали суду відображено, що його виготовлено 28 квітня 2026 року.

Відповідачами та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

30 червня 2026 року ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду клопотання, в якому просив вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги, скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2026 року у зв`язку з неповідомленням всіх учасників справи про розгляд заяви про роз`яснення рішення суду та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви по суті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна надати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу.

Подане 30 червня 2026 року ОСОБА_1 клопотання по суті є зміною апеляційної скарги. Водночас, всупереч наведеним вище нормам зміни до апеляційної скарги подані поза межами строку на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2026 року. Крім того, скаржником не надано доказів надсилання поданого клопотання всім учасникам справи. Беручи до уваги наведене, апеляційний суд не враховує зміни до апеляційної скарги ОСОБА_1 при її розгляді.

30 червня 2026 року ОСОБА_1 до апеляційного суду подано також заяву, в якій скаржник клопоче про винесення окремої ухвали стосовно судді Деснянського районного суду м. Чернігова Маринченко О.А. через допущені нею численні та очевидні порушення законодавства та прав сторін, ігнорування нею вимог ст. 53, 58, 82, 95, 181 ЦПК України при розгляді справи № 750/15432/23.

ОСОБА_1 зазначає, що суддя з власної ініціативи одноособово протокольною ухвалою від 28 листопада 2023 року залучила ПП «Житлоінвест» до участі у справі в якості третьої особи, повідомивши про це лише цю особу. Інші учасники справи дізналися про залучення третьої особи лише отримавши повний текст судового рішення. Суддя, ухвалюючи рішення, не конкретизувала прав та обов`язків залученої особи, та не вказала, як може вплинути на неї рішення суду. У рішенні відображено письмові пояснення ПП «Житлоінвест», зі змістом яких інші учасники справи ознайомлені не були, що позбавило їх права подати відповідні заперечення (пояснення), і викладені в них обставини суд визнав преюдиційними, що є особливим проявом процесуального свавілля. До цих пояснень не додано жодних доказів на підтвердження повноважень особи, яка їх склала та підписала. Вказані дії судді Маринченко О.А., на думку скаржника, свідчать про її протиправну бездіяльність, яка повністю нівелює завдання цивільного судочинства та порушує принципи рівності, змагальності та диспозитивності.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін, ураховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що механізм повернення судового збору врегульовано Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зі змінами, який розроблено на виконання, в тому числі, ст. 7 ЗУ «Про судовий збір». Оскільки процедуру повернення судового збору врегульовано вказаним вище Порядком, відтак підстави для роз`яснення рішення суду відповідно до ст. 271 ЦПК України відсутні.

Вирішуючи заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 08 квітня 2026 року, районний суд зазначив, що заявник фактично просить роз`яснити процесуальні рішення суду, прийняті під час розгляду справи до ухвалення рішення у справі, вчинення чи невчинення певних дій, що чинним законодавством не передбачено. Судовим рішенням з процесуальних питань, які занесені до протоколу судового засідання, та які не підлягають окремому оскарженню від рішення суду, оцінку надає апеляційний суд при перегляді рішення суду за апеляційними скаргами учасників справи.

Суд виснував, що наведені заявником у клопотанні питання щодо залучення третьої особи, процесуальних рішень і дій суду при вирішенні цього питання, також не є підставою для роз`яснення судового рішення в порядку ст. 271 ЦПК України та винесення додаткових ухвал. У рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року конкретно зазначені встановлені обставини, посилання на відповідні правові норми, що застосовано до спірних правовідносин, та чітко викладено резолютивну частину із зазначенням висновку суду по суті позовних вимог.

В ухвалі Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2026 року, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору та звільнення від його сплати відмовлено, а заяву про роз`яснення рішення суду залишено без руху, зазначено підстави відмови заявнику у задоволенні його клопотання, мотиви, з яких виходив суд, та посилання на норми права. У цій ухвалі наведено строк набрання нею законної сили та порядок її оскарження. Незгода заявника із мотивами відмови у задоволенні клопотання чи незазначення, на думку заявника, таких мотивів і підстав, не є підставою для винесення додаткової ухвали суду чи роз`яснення відповідного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив: стягнути з ОСОБА_2 12 300 доларів США за договором позики та 28 300 доларів США за договором завдатку; стягнути з ОСОБА_3 13 150 доларів США за договором позики та 26 100 доларів США за договором завдатку (т. 1 а.с. 2-7).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2023 року, постановленою без оформлення окремого документа, ПП «Житлоінвест» залучено до участі у справі як третю особу, яка е заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т. 1 а.с. 117).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року позов ОСОБА_1 про стягнення боргу та грошових коштів за договором завдатку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача борг за договором позики у сумі 12 300 доларів США та грошові кошти в сумі 14 150 доларів США, а всього 26 450 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача борг за договором позики в сумі 13 150 доларів США та грошові кошти в сумі 13 050 доларів США, а всього 26 200 доларів США. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача по 2 212,28 грн з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України 4 424,57 грн судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 19 жовтня 2023 року (т. 1 а.с. 160-165). Рішення суду в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалося та набрало законної сили.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про роз`яснення указаного рішення суду в частині повернення позивачу судового збору в сумі 4 424,57 грн, в якій просив винести відповідну ухвалу із зазначенням порядку та способу повернення коштів, передбачених чинним законодавством України. Також у заяві ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору або розстрочити його сплату (т. 1 а.с. 212-214).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору та звільнення від його сплати відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду залишено без руху, а заявнику запропоновано у триденний строк з дня отримання копії ухвали сплатити судовий збір у сумі 665,60 грн та надати відповідний підтверджуючий документ про його сплату (т. 1 а.с. 218-219).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду про залишення заяви без руху задоволено та продовжено заявнику строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення заяви без руху від 02 березня 2026 року, на 5 днів з дня отримання копії ухвали (т. 1 а.с. 244).

Іншою ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок в рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року (т. 1 а.с. 245-247). У поданій заяві ОСОБА_1 просив виправити описки та помилки, які, на його думку, наявні у мотивувальній частині указаного рішення, зокрема вважав, що суд безпідставно не зазначив, що відсутні докази направлення іншим сторонам справи третьою особою ПП «Житлоінвест» письмових пояснень, а також докази, що підтверджують повноваження особи, яка їх підписала. У зв`язку з цим вважав, що наявні підстави для застосування наслідків ч. 9 ст. 83 ЦПК України, про що суд мав би зазначити у рішенні.

Районний суд, пославшись на положення ст. 269 ЦПК України та практику Верховного Суду щодо застосування інституту виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні, виснував, що заявник не навів конкретних фактів наявності в рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року описок чи арифметичних помилок, які б підлягали виправленню в порядку ст. 269 ЦПК України. Наведена ухвала суду від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалася.

08 квітня 2026 року ОСОБА_1 скерував до суду заяву (клопотання), в якій (якому) просив вчинити декілька передбачених чинним цивільним процесуальним законодавством дій, а саме: стосовно виконання ухвали суду про залишення без руху заяви про роз`яснення судового рішення та надання роз`яснення; винесення додаткових процесуальних дій, рішень суду та додаткових ухвал; доповнення заяви про роз`яснення рішення суду вимогою про роз`яснення рішення в частині обов`язків (прав) третьої особи, залученою до участі у справі за ініціативою суду, на які може вплинути рішення суду та яким чином (т. 2 а.с. 4-9).

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року та його заяви (клопотання) від 08 квітня 2026 року про вчинення відповідних процесуальних дій 28 квітня 2026 року Деснянським районним судом м. Чернігова постановлено ухвалу, яка є об`єктом апеляційного перегляду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вимоги до змісту рішення суду встановлені ст. 265 ЦПК України.

Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (ч. 1, 5 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 14 травня 2019 року у справі № 904/2526/18 виснувала, що роз`яснення судового рішення – це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушуються питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

У заяві ОСОБА_1 просив роз`яснити рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року в частині повернення йому судового збору в сумі 4 424,57 грн з Державного бюджету України, зазначивши порядок та спосіб його повернення. Тобто, фактично заявник просив роз`яснити не саме рішення, яке є зрозумілим, а порядок (процедуру) повернення судового збору з державного бюджету, що положеннями ч. 1 ст. 271 ЦПК України не передбачено.

На дату винесення Деснянським районним судом м. Чернігова рішення від 25 січня 2024 року механізм повернення судового збору регулювався Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку (в редакції станом на дату ухвалення рішення суду) повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) – за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

07 січня 2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26 листопада 2024 року № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування), коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2024 року за №1888/43233. Цим наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судом, який розглядав справу. Для повернення судового збору за судовим рішенням платнику необхідно звернутися із заявою до суду за місцем розгляду справи, зміст якої повинен відповідати п. 5 вказаного Порядку, в якій вказати дату та номер судового рішення. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником також подається оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Матеріали справи не містять відповідних заяв ОСОБА_1 про повернення коштів з бюджету, скерованих до органів казначейства або до суду першої інстанції, після ухвалення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року або після внесення у січні 2025 року змін до Порядку повернення (перерахування), коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Звернувшись із заявою про роз`яснення рішення суду в частині повернення грошових коштів з Державного бюджету України, скаржник наголошував, що відноситься до вразливої категорії (є особою з інвалідністю та учасником бойових дій), у зв`язку з чим потребував детального роз`яснення алгоритму його дій щодо повернення судового збору та необхідної для звернення установи.

Водночас чинним законодавством чітко врегульовано порядок та механізм повернення судового збору за рішенням суду, що свідчить про відсутність правових підстав для роз`яснення рішення у цьому випадку. Відсутність необхідної інформації на інформаційному стенді для громадян або на офіційному веб-сайті Деснянського районного суду м. Чернігова, як про це стверджує заявник, не створює передбачених процесуальним законом підстав для роз`яснення судового рішення відповідно до ч. 1 ст. 271 ЦПК України.

Матеріали справи не свідчать про те, що ОСОБА_4 звертався до Деснянського районного суду м. Чернігова із запитом про роз`яснення йому процедури повернення судового збору в порядку, передбаченому ЗУ «Про звернення громадян», і йому у наданні відповідної інформації було відмовлено.

Беручи до уваги наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року.

Стосовно вирішення районним судом заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 08 квітня 2026 року колегія судді зазначає наступне.

Як правильно виснував суд першої інстанції, в наведеній заяві ОСОБА_1 фактично просить роз`яснити процесуальні судові рішення, здійснені головуючою суддею під час розгляду справи до ухвалення рішення, не погоджується з такими діями та вважає, що їх вчинено з порушенням норм цивільно-процесуального законодавства.

Заявник зазначає, що в ухвалі від 02 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, а заяву про роз`яснення рішення суду залишено без руху та надано строк для сплати судового збору, не наведено жодних мотивованих підстав для такої відмови, що потребує винесення додаткової ухвали із зазначенням підстав та правового обґрунтування прийнятого судом рішення.

Водночас зміст мотивувальної частини ухвали суду від 02 березня 2026 року свідчить про те, що суд, пославшись на п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ст. 22 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» та відповідну практику Верховного Суду, виснував, що звернення із заявою про роз`яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу та грошових коштів за договором завдатку, не пов`язане із захистом прав заявника як учасника бойових дій, не стосується його соціального і правового статусу, який врегульовано спеціальним законом. Отже правові підстави, передбачені п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання вказаної заяви відсутні (т. 1 а.с. 218 зворот абз. 2-9).

Відмовляючи у задоволення клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, районний суд, урахувавши положення ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України та ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», констатував, що цими нормами передбачено право суду, а не його обов`язок розстрочити сплату судового збору чи звільнити від його сплати, а підставою для цього є врахування судом майнового стану сторони. Натомість заявником до заяви не додано доказів, які свідчать про його майновий стан (т. 1 а.с. 218 зворот абз. 10, а.с. 219 абз. 1-3).

Відтак суд першої інстанції в ухвалі від 02 березня 2026 року навів відповідні мотиви, з яких виходив, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, та посилався на норми права, які регулюють ці правовідносини. У резолютивній частині ухвали зазначено строк набрання нею законної сили та порядок її оскарження, зокрема указано, що ухвала суду щодо визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Незгода заявника із мотивами відмови у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору або незазначення, на думку ОСОБА_1 , обґрунтованих мотивів і підстав для такої відмови, не є підставою для винесення додаткової ухвали суду чи роз`яснення цієї ухвали. Указані твердження є по суті доводами апеляційної скарги щодо незгоди з відповідним судовим рішенням, проте ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалася.

У заяві (клопотанні) від 08 квітня 2026 року ОСОБА_1 не погоджувався з ініціативою суду про залучення протокольною ухвалою від 28 листопада 2023 року до участі у справі ПП «Житлоінвест» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, вважаючи, що таким чином суд порушив принцип рівності інших учасників справи (позивача та відповідачів) та право на отримання сторонами інформації про залучену третю особу. Виснував, що є незрозумілим, як рішення суду може вплинути на права та обов`язки третьої особи, що також, на думку скаржника, потребувало його роз`яснення.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі зазначається, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

Отже, порушення судом, на думку заявника, норм процесуального права щодо порядку залучення третьої особи, не направлення копій письмових пояснень сторонам у справі, відображення у мотивах рішення пояснень ПП «Житлоінвест» є по суті незгодою заявника з діями головуючого по справі судді і може бути предметом апеляційного розгляду. Компетенцією надавати правову оцінку доводам скаржника щодо відповідності дій головуючого нормам ЦПК України в ході судового розгляду, визначати, як та чи інша дія вплинула на правильність вирішення спору, наділений суд апеляційної інстанції у разі незгоди сторони з судовим рішенням. Проте рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року ОСОБА_1 не оскаржувалося. Отже, районний суд правильно виснував, що вчинення судом процесуальних дій щодо залучення третьої особи не є підставою ні для роз`яснення судового рішення в порядку ст. 271 ЦПК України, ні для винесення додаткової ухвали.

ОСОБА_1 , наголошував на тому, що саме не зазначення у рішенні суду про відсутність доказів направлення письмових пояснень третьої особи іншим учасникам справи, не долучення до пояснень доказів на підтвердження повноважень особи, яка їх підписала, та не зазначення судом про застосування вимог ст. 83 ЦПК України є саме технічною помилкою або опискою, у зв`язку з чим у клопотанні від 08 квітня 2026 року просив з-поміж іншого роз`яснити ухвалу суду від 31 березня 2026 року в наведеній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 визначено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Тобто, наведені норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення в справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру – описки та очевидні арифметичні помилки.

У розумінні процесуального закону описка – це зроблена судом механічна граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, цифрах тощо). Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що наведені ОСОБА_1 доводи щодо наявності неточностей і помилок у судовому рішенні та необхідність їх виправлення не можна вважати допущеними судом описками (помилками), що свідчить про відсутність підстав для роз`яснення ухвали суду від 31 березня 2026 року в порядку ст. 271 ЦПК України.

Матеріали справи свідчать, що у судовому засіданні 28 квітня 2026 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали (т. 2 а.с. 28). Зважаючи на складність справи, суд визнав за необхідне відкласти складання повного тексту цього судового рішення до 01 травня 2026 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України у разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. За змістом п. 6 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується дату складення повного судового рішення.

В резолютивній частині ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2026 року зазначено, що її повний текст складено 28 квітня 2026 року (т. 2 а.с. 29-32). Тобто районним судом повне судове рішення виготовлено раніше визначеного ним строку (до 01 травня 2026 року), відтак зазначення у скороченому рішенні строку виготовлення його повного тексту «до 01 травня 2026 року», а у повному судовому рішенні – дати «28 квітня 2026 року» не суперечить положенням ЦПК України та не є порушенням чи недотриманням судом процесуальних строків, як на цьому наголошує скаржник.

Зважаючи на наведене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що районний суд правильно послався на відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2024 року та його заяви (клопотання) від 08 квітня 2026 року. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстави для скасування судового рішення, яке постановлено з додержанням норм процесуального права.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо судді Маринченко О.А., апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Тобто, правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Постановлення окремої ухвали – це виключне право (дискреційне повноваження) суду, а не його обов`язок.

Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22).

Зважаючи на те, що під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2026 року апеляційним судом не встановлено обставин порушення суддею Маринченко О.А. вимог чинного цивільно-процесуального законодавства під час розгляду та ухвалення судових рішень, підстави для процесуального реагування шляхом постановлення окремої ухвали щодо неї відсутні. Сама суб`єктивна незгода учасника справи з рішеннями (діями) посадової особи органу судової влади без доведеного правопорушення не являється підставою для постановлення окремої ухвали.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.В. Разгуляєва