Додаткове рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №742/6631/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/6631/25

Головуючий у першій інстанції – Давидчук Д.П.

Апеляційне провадження № 22-з/4823/91/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Любчика О. В., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Капічуленка Сергія Іваноича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 квітня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року адвокат Капічуленко С. І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати дії відповідача такими, що перешкоджають користуванню спільною частиною земельної ділянки; зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони паркування автомобіля, розміщення, зберігання інших речей та вчинення будь-яких інших протиправних дій відповідачем на земельній ділянці спільного користування за адресою: АДРЕСА_1 та встановити порядок користування спільною частиною земельної ділянки, що забезпечить рівні права сторін.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.04.2026, з урахуванням ухвал від 21.05.2026 та від 24.06.2026 про виправлення описок, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії відповідача такими, що перешкоджають користуванню спільною частиною земельної ділянки, та зобов`язановідповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони паркування автомобіля, розміщення, зберігання інших речей та вчинення будь-яких інших протиправних дій відповідачем на земельній ділянці спільного користування за адресою АДРЕСА_2 .

У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 – адвокат Родіонова О. О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.04.2026 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 31.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.04.2026 скасовано в частині задоволення вимог про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом розміщення, зберігання інших речей та вчинення будь-яких інших протиправних дій відповідачем на земельній ділянці спільного користування за адресою: АДРЕСА_2 , відмовивши в задоволенні цих вимог. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

07.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 – адвокат Капічуленко С. І. подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 12 000,00 грн. В обґрунтування посилався, що в апеляційній скарзі було зроблено заяву про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі потягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги, суд приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається, судом не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Встановлено, що у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі представник ОСОБА_1 - адвокат Капічуленко С. І. просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанцій. В якості додатку надав рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (а.с. 179 зворот), договір № 35/1010/25 про надання правничої (правової) допомоги від 10.10.2025 (а.с. 180), ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 серії СВ № 1145517 (а.с. 181), акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.09.2026 до Додаткової угоди № 3 від 08.06.2026 (а.с. 181 зворот), Додаткову угоду № 3 від 08.06.2026 до договору про надання правничої (правової) допомоги (а.с. 182).

Також до вказаної заяви долучено докази відправлення такої заяви із вказаними додатками ОСОБА_2 та адвокату Родіоновій О. О. (а. 183, 183 зворот – 184).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 виснувала, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Представником ОСОБА_1 – адвокатом Капічуленком С. І. в передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, проте апеляційний суд враховує наступне.

Згідно акту виконаних робіт від 01.09.2026 адвокатом надано такі послуги клієнту: представництво у суді апеляційної інстанції – вартість 12 000,00грн. Зазначена сума підлягає сплаті протягом 15-ти календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили.

Згідно укладеної Додаткової угоди № 3 від 08.06.2026, вона визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правничої (правової) допомоги про захист прав та законних інтересів клієнта при розгляді апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – адвоката Родіонової О. О. на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.04.2026 у цій справі у Чернігівському апеляційному суді.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 3 від 08.06.2026 передбачений попередній (орієнтовний) розрахунок вартості послуг щодо надання правничої (правової) допомоги, а саме: представництво у суді апеляційної інстанції – 12 000,00грн, гонорар встановлений у фіксованому розмірі.

Згідно п. 3.1 Додаткової угоди № 3 від 08.06.2026 оплата послуг (гонорару) адвоката за надання правничої (правової) допомоги здійснюється в наступному порядку: відповідно до домовленості з клієнтом, узгоджена частина вартості послуг (гонорару) сплачується при підписанні Договору про надання правничої допомоги та Додаткової угоди до договору, решта суми – протягом 15-ти календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили.

У встановлений судом строк представником ОСОБА_2 – адвокатом Родіоновою О. О. подано заперечення на клопотання, в якому посилається, що вимога позивача про покладення на відповідача всієї суми погодженого ним з адвокатом гонорару у розмірі 12 000,00грн суперечить положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та не узгоджується з фактичним результатом апеляційного перегляду та висновком апеляційного суду щодо розподілу судових витрат у справі. Також зазначає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу у сумі 12 000,00грн є необґрунтованим та неспівмірним із частиною задоволених вимог, враховуючи, що адвокат Капічуленко С. І. приймав участь в одному судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції.

Апеляційний суд також враховує, що спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, а тому для професійних досвідчених адвокатів дана категорія справ не становить надмірної складності, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.

З огляду на викладене та подані заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, апеляційний суд враховує участь адвоката лише в одному удовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції та часткове задоволення апеляційної скарги, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співмірності, доходить висновку, що витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн є неспівмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи, а тому витрати, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , слід зменшити до 4 000,00 грн, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги понесеної позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій та вважає, що такі витрати повинні бути стягнуті з ОСОБА_2 у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. 141, 270, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Капічуленка Сергія Івановича про ухвалення додаткового судового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000,00грн у відшкодування витрат на правову допомогу за апеляційний розгляд справи.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.09.2026.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді О. В. Любчик

О. П. Супрун