Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №748/731/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/731/26

Головуючий у першій інстанції – Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1675/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Супруна О.П.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі по ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 145 250 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 14 000 грн, нараховані проценти первісним кредитором 124 250 грн, штрафні санкції 7 000 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 лютого 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1469927 про надання споживчого кредиту. За умовами договору товариство надало позичальнику кредит у сумі 14 000 грн строком на 359 днів шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника НОМЕР_1 . ТОВ «Слон Кредит» зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти в передбаченому договором порядку. 13 серпня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 13082025-1, за яким ТОВ «Слон Кредит» за плату відступило позивачу право грошової вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 . Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, що зумовило виникнення заборгованості у сумі 145 250 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 11469927 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 29 лютого 2024 року в сумі 64 400 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 1 180,51 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2 000 грн витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості у розмірі 89 320 грн, з яких сума кредиту 14 000 грн, сума процентів за користування кредитом 75 320 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8 000 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд, установши обставини укладення договору про надання споживчого кредиту, дійшов хибного висновку про нарахування відсотків на умовах інших, ніж визначено правочином.

Заявник наголошує, що процентна ставка за договором погоджена сторонами під час його укладення, відповідач свідомо прийняв його умови, не висловивши застережень чи заперечень. Суд, посилаючись на принципи справедливості, добросовісності та розумності, фактично втрутився у договірні відносини сторін, зменшивши обсяг зобов`язань ОСОБА_1 без належних правових підстав. Нараховані відсотки не мають штрафного характеру, не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредитуання за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначено договором.

Вважає, що судом не враховано додаткові роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX Національного Банку України, відповідно до яких згідно з пунктом 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5% (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів – 1,5% (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Уважає правильним наступний розрахунок заборгованості, за яким заборгованість за відсотками становить 75 320 грн:

29 лютого 2024 року – 22 квітня 2024 року: 14 000*54* 2,5%= 18 900 грн;

23 квітня 2024 року – 20 серпня 2024 року: 14 000*120* 1,5%= 25 200 грн;

21 серпня 2024 року – 13 серпня 2025 року: 14 000* 358* 1%= 50 120 грн.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у встановлений судом строк не надходив.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2026 року розгляд справи призначено на 10:00 16 вересня 2026 року.

Судова повістка на ім`я ОСОБА_1 про виклик у судове засідання, призначене на 10:00 16 вересня 2026 року, повернулася на адресу суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку про причини повернення «адресат відсутній».

За правилами ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Відповідно до ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 , вважається належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду.

У судове засідання учасники справи або їх представники не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 14 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 7 000 грн штрафних санкцій не оскаржується та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом.

Задовольняючи частково позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що належними і допустимими доказами підтверджено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за договором № 1469927 від 29 лютого 2024 року у розмірі 64 400 грн, з яких: 14 000 грн тіло кредиту та 50 400 грн проценти, які розраховано судом, ураховуючи положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, ураховуючи наступне.

У справі встановлено, що 29 лютого 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1469927 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т751, 29 лютого 2024 року 12:53:36 (а.с. 92-96).

Відповідно до п. 1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 14 000 грн. Тип кредиту – кредит (п. 1.3. договору).

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору. Знижена процентна ставка 1,750% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 30 березня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6. договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів споживача для надання кредиту за цим договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття товариством рішення про надання кредиту споживачу. Якщо сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим договором, а у товариства не виникає прострочення кредитора (п. 2.1. договору).

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту: 29 лютого 2024 року або 01 березня 2024 року. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступний календарний день, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п.1.4. договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу споживача (п. 2.2. договору).

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. договору (п. 2.4. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 700 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 140 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4. договору).

Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в Особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (п. 9.6. договору).

Також матеріали справи містять підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В782 29 лютого 2024 року об 12:52:23 Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація, надана споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 78-79) та Додаток №1 до цього договору – Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який підписано 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т751 о 12:53:36 (а.с. 96 зворот).

Листом ТОВ «Пейтек» від 20 серпня 2025 року, який діє в рамках договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06 червня 2022 року, підтверджено успішне перерахування 29 лютого 2024 року грошових коштів у сумі 14 000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с. 86).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ). Повідомлено, що по вищезазначеному рахунку було зарахувано 29 лютого 2024 року кошти на суму 14 000 грн (а.с. 111).

13 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (фактор) та ТОВ «Слон Кредит» (клієнт) укладено договір факторингу № 13082025-1 (а.с. 61-64).

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору факторингу).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору факторингу).

Ціна продажу за Договором становить 1 936 527,89 грн (п. 3.3. договору факторингу).

13 серпня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (фактор) та ТОВ «Слон Кредит» (клієнт) уклали акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року, за яким клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 2 445. Після виконання фактором вимог п. 1.2 договору факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором відносно Боржників стосовно заборгованостей. Відповідно до цього реєстру боржників клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги по боржниках в кількості 2 445. Загальна сума простроченої заборгованості складає 41 487 848,01 грн. Реєстр Боржників переданий повністю відповідно до умов вищезгаданого договору, зауважень у сторін не має (а.с. 69 зворот).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1469927 від 29 лютого 2024 року на суму 145 250 грн, з яких: 14 000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 124 250 грн заборгованість по відсотках, 7 000 грн заборгованість за пенею (а.с. 84-85).

Згідно з платіжною інструкцією № 4838 від 15 серпня 2025 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило ТОВ «Слон Кредит» 1 936 527,89 грн за договором факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року (а.с. 22).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про часткове задоволення вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Установлено, що договір № 1469927 про надання споживчого кредиту від 29 лютого 2024 року містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т751, 29 лютого 2024 року 12:53:36 / ОСОБА_1 .

За вказаних обставин районний суд дійшов правильного висновку про те, що належними, допустимими та достовірними доказами підтверджено укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» договору № 1469927 про надання споживчого кредиту від 29 лютого 2024 року із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надало належні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором 1469927 до ОСОБА_1 , а саме:

- договір факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»;

- витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року;

- акт приймання-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року;

- платіжну інструкцію в національній валюті № 4838 від 15 серпня 2025 року про внесення оплати за договором факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року.

Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1469927.

Установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд має стягнути ту суму, яку було доведено і щодо якої у суду немає сумніву. Будь-які належні та допустимі докази на спростування отримання коштів відповідачем у справі відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У кредитному договорі сторони обумовили, що стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,50% в день; строк кредиту становить 360 календарних днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. Водночас перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір № 1469927 укладено між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 29 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-ХІ (24 грудня 2023 року). Відтак помилковим є посилання скаржника на необхідність застосування п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», оскільки як він поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом, чого у цій справі не встановлено.

Судом першої інстанції правильно виснував, що встановлена у договорі № 1469927 від 29 лютого 2024 року денна процентна ставка на рівні 2,50% суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а отже є нікчемною в силу закону.

Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, зазначення у кредитному договорі умов щодо розміру денної процентної ставки вище, ніж 1% на день, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору роз`яснення Національного банку України щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» прямо передбачено, що відсоткова ставка за кредитними договорами, укладеними після 23 грудня 2023 року не повинна перевищувати 1%.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсоткова ставка, встановлена цим договором, не відповідає умовам чинного законодавства.

Ураховуючи те, що отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 погодився сплатити проценти за користування ними у зазначеному розмірі, що обумовлено договором та відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України, районний суд здійснив розрахунок процентів з урахуванням положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за користування коштами за договором № 1469927 від 29 лютого 2024 року у позичальника виник обов`язок зі сплати процентів в розмірі 1% на день, що становить 50 400 грн (14 000 грн х 1 % х 360 днів = 28 800 грн).

Доводи апеляційної скарги про те, що процентна ставка за договором погоджена сторонами під час його укладення, і відповідач свідомо прийняв умови договору, не висловивши застережень чи заперечень, а суд, посилаючись на принципи справедливості, добросовісності та розумності, фактично втрутився у договірні відносини сторін, зменшивши обсяг зобов`язань відповідача без належних правових підстав, не заслуговують на увагу, оскільки свобода договору не безмежна, адже завжди є об`єктивна потреба в її обмеженні з метою захисту публічних інтересів, інтересів слабкої сторони. Як зазначено в ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Доводів щодо розміру відшкодування стягнутих на користь позивача витрат на правову допомогу апеляційна скарга не містить.

Ураховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» залишити без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.П. Супрун