Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №688/81/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/81/26

Провадження № 22-ц/820/1671/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю прокурора Ткачук Н.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Козачук С.В. від 04 травня 2026 року.

в с т а н о в и в :

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради, звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що Шепетівською окружною прокуратурою проведено вивчення стану законності використання земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, які підлягали консервації, за результатами якого встановлено, що розпорядженням Шепетівської РДА від 06.03.2008 № 75/2008-р утворено комісію з обстеження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації.

Розпорядженням Шепетівської РДА № 293/2010-р від 05.08.2010 надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району.

Консервація земель проведена відповідно до Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему України № 175 від 17.10.2002, на виконання п. 6 якого розпорядженням Шепетівської РДА № 325/2010-р від 30.08.2010 «Про внесення змін до розпорядження заступника голови районної державної адміністрації від 06.03.2008 № 75/2008-р» затверджено склад комісії з обстеження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації.

31.08.2010 складено акт обстеження деградованих і малопродуктивних земель, відповідно до якого комісія вважає за доцільне вилучити з активного господарського обігу на території Михайлюцької сільської ради 40 га земель та здійснити їх консервацію шляхом заліснення.

На виконання вказаного розпорядження ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району, який погоджено висновком Відділу Держкомзему у Шепетівському районі від 16.09.2010 № 01.17/4303, висновком державної експертизи землевпорядної документації № 640 від 24.09.2010 та розпорядженням голови Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010 затверджено.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-20874-СГ від 11.08.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-25163-СГ від 23.09.2016 року та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062 від 15.09.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, постановою начальника слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Ляшука О.С. від 27.01.2025 року призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи за №94/25-26 від 11.12.2025 року земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 загальною площею 2 га накладається (нашаровується) на межі земельної ділянки площею 40 га, яка законсервована під заліснення та виведена з сільськогосподарського обороту, площа накладання становить 0,5196 га.

Отже, на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-25163-СГ від 23.09.2016 року про передачу у власність ОСОБА_2 частина вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 знаходилася в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та підлягала відповідно до проекту консервації залісненню площею 0,5196 га.

В подальшому ОСОБА_2 вказану земельну ділянку продав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1057 від 16.11.2026 року. Надалі ОСОБА_1 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншою земельною ділянкою, новоствореній земельній ділянці площею 4 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0242, за яким її 22.03.2018 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Передача вказаної земельної ділянки у власність відбулася з порушенням вимог чинного земельного законодавства, а відтак земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність Михайлюцької сільської ради.

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 22-25163-СГ від 23.09.2016 року вичерпав свою дію фактом його виконання шляхом реєстрації за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212. При цьому, такий наказ підлягає дослідженню та оцінці судом під час розгляду питання щодо правомірності набуття права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

На лист Шепетівської окружної прокуратури Михайлюцькою сільською радою здійснено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 (входить в об`єднану 6825584600:07:051:0242) на території Михайлюцької ОТГ, за результатами огляду яких виявлено, що вигляд обстежуваної земельної ділянки та ділянок, які знаходяться навколо, незадовільний, вони перезволожені та заболочені, на землі відсутній обробіток, на ділянці ростуть хвойно-листові засіви, непрохідні чагарники, рослини осоки, очерету та інших. Незадовільний стан земельної ділянки, багаторічна відсутність обробітку землі, не дивлячись, що земельні ділянки тривалий час перебувають в оренді, свідчать про недобросовісність як первинного, так і останнього набувача земель та підтверджують рішення державних органів про доцільність вилучення вказаної земельної ділянки з сільськогосподарського обігу та її консервації.

Частина спірної земельної ділянки вибула з власності держави незаконно, поза волею власника, оскільки, як на момент передачі майна, так і дотепер спірна земельна ділянка є законсервованою та визнана деградованою. ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку, не маючи на це права, а тому вимога витребувати частину земельної ділянки є законною і виправданою та переслідує легітимну мету. ОСОБА_1 після ознайомлення зі змістом документів на право власності ОСОБА_2 мав проявити розумну обачність та мав би зважити на обставини отримання у власність спірної земельної ділянки, за потреби залучити правову допомогу, однак цього не зробив, а тому не можна вважати, що порушується стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас факт об`єднання спірної земельної ділянки ускладнить поновлення інтересів держави у разі задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 та реєстрацію права власності за територіальною громадою, оскільки відомості в Державному земельному кадастрі про зазначену земельну ділянку відсутні, а згідно п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру.

Факт об`єднання ОСОБА_1 земельних ділянок, у результаті якого земельна ділянка, площею 0,5196 га, із кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242, площею 4 га, не перешкоджає витребуванню земельної ділянки в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212.

Питання скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242, а також скасування у Державному земельному кадастрі її державної реєстрації є предметом розгляду позовної заяви у справі №688/5998/24.

З урахуванням Закону України від 28.04.2021 №1423-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління за дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав чинності 27.05.2021, Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім деяких категорій земель визначених цим пунктом.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів, перебуває в межах Михайлюцької ОТГ. Враховуючи наведене, на даний час власником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів с. Михайлючка є Михайлюцька ОТГ в особі Михайлюцької сільської ради, в інтересах якої прокурором спрямовано даний позов.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок, які підлягають консервації, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Також суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження територіальної громади земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадою охорони земель, заліснення та майбутнього раціонального використання, очевидно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_2 , а в подальшому і ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, які всупереч чинного законодавства набули право власності на неї. Надання Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області громадянину земельної ділянки для особистого селянського господарства, на якій припинено господарське використання, незаконна зміна цільового призначення не може оцінюватися як воля держави. Деградовані і малопродуктивні землі не можуть використовуватися як землі сільськогосподарського призначення (у тому числі передаватися у приватну власність для таких потреб), оскільки вони виведені з інтенсивного обробітку, де як зазначалося вище, діяльність не пов`язана з консервацією, забороняється. Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Листами від 30.11.2022 № 54-9334 вих-22, від 27.12.2022 №54/1-10134 вих-22, від 27.02.2024 № 54/1779 вих-24 та від 15.11.2024 №54-8980 вих24 проінформовано Михайлюцьку сільську раду про зазначені виявленні порушення вимог земельного законодавства в частині надання у власність для ведення особистого селянського господарства законсервованих земельних ділянок та запропоновано вжити заходів, у тому числі в судовому порядку, спрямованих на повернення зазначеної вище земельної ділянки у комунальну власність.

У відповідь на вказані листи отримано відповіді № 01-20/654 від 08.12.2022 року та № 02-20/230 від 07.03.2024 року та №02-20/1063 від 29.11.2024 року, в яких йдеться про те, що Михайлюцька сільська рада до суду із відповідним позовом про повернення у комунальну власність вказаної земельної ділянки не зверталася і звертатись не буде. Отже, прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених прав та інтересів держави.

Невжиття органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що Михайлюцька сільська рада не вживає заходів спрямованих на повернення у комунальну власність незаконно вибутої земельної ділянки, позов пред`являється прокурором, про що повідомлено позивача листом.

Відповідно до співставлених координат 0,5196 га земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 в координатах поворотних точок 1)Х 5 559 177,761 Y 2 361 198,278 довжина 34,975; 2)Х 5 559 211,809 Y 2 361 206,279 довжина 61,019; 3) Х 5 559 197,850 Y 2 361 265,680 довжина 85,420; 4) Х 5 559 178,310 Y 2 361 348,835 довжина 43,900; 5) Х 5 559 143,215 Y 2 361 322,463 довжина 128,900; 1) Х 5 559 177,761 Y 2 361 198,278 накладається на межі земель, які законсервовано шляхом заліснення.

Збірний кадастровий план виготовлено у відповідності до вимог викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 та у постанові Верховного суду від 21.05.2025 по даній справі, а саме співставлення проведено шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж співставлених земельних ділянок до пунктів державної геодезичної мережі.

З урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду для поновлення прав територіальної громади Михайлюцької сільської ради необхідно витребувати частину спірної земельної ділянки відповідно до співставлених координат зазначених у збірному кадастровому плані.

За наведеного, позивач просив витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 площею 0,5196 га в координатах поворотних точок: 1) Х 5 559 177,761 Y 2 361 198,278 довжина 34,975; 2) Х 5 559 211,809 Y 2 361 206,279 довжина 61,019; 3) Х 5 559 197,850 Y 2 361 265,680 довжина 85,420; 4) Х 5 559 178,310 Y 2 361 348,835 довжина 43,900; 5) Х 5 559 143,215 Y 2 361 322,463 довжина 128,900; 1) Х 5 559 177,761 Y 2 361 198,278 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області та стягнути сплачений судовий збір.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки- задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 площею 0,5196 га в координатах поворотних точок: 1) Х 5 559 177,761 Y 2 361 198,278 довжина 34,975; 2) Х 5 559 211,809 Y 2 361 206,279 довжина 61,019; 3) Х 5 559 197,850 Y 2 361 265,680 довжина 85,420; 4) Х 5 559 178,310 Y 2 361 348,835 довжина 43,900; 5) Х 5 559 143,215 Y 2 361 322,463 довжина 128,900; 1) Х 5 559 177,761 Y 2 361 198,278 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ) судовий збір в розмірі 3028 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне, в задоволенні позову відмовити. На думку апелянта, позивачем не доведено факт порушення права держави в особі Михайлюцької сільської ради відповідачем, а також накладення спірної земельної ділянки на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення – у справі відсутні достатні докази на підтвердження цих обставин.

Факт набуття апелянтом права власності на спірну земельну ділянку на підставі відплатного договору, за його необізнаності про будь-які обмеження продавця щодо відчуження спірної земельної ділянки, свідчить про його добросовісність як набувача земельної ділянки, а тому правові підстави для її витребування у нього відсутні.

Крім того, вважає, що прокурор прийняв на себе функцію альтернативного суб`єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень, - прокурором не доведено наявності підстав для його звернення з позовом в інтересах держави, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю інтересів держави у позові, а й сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими представницькими функціями. Прокурор не наділений повноваженнями на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, тому його позов слід залишити без розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві Шепетівська окружна прокуратура просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. Спірна земельна ділянка, яка була надана у приватну власність ОСОБА_2 , вилучена з активного господарського обігу, її використання заборонено та має бути повернута власнику – Михайлюцькій сільській раді (Михайлюцькій ОТГ) та перебувати у консервації шляхом заліснення. Прокурором надано достатні докази, які підтверджують факт накладення земельних ділянок.

Крім того, втручання держави у право власності особи є виправданим, оскільки здійснюється з метою задоволення «суспільного» та «публічного» інтересу. Заходи втручання держави у право власності ОСОБА_1 відповідають ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.08.2016 № 22-20874-СГ надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.09.2016 № 22-25163-СГ надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825584600:07:051:0212) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради ІІІепетівського району Хмельницької області.

В подальшому, ОСОБА_2 спірну земельну ділянку продав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2016 року за № 1057.

Надалі ОСОБА_1 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 4 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0242, за яким 22.03.2018 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації від 06.03.2008 № 75/2008-р утворено комісію з обстеження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації.

Розпорядженням ІІІепетівської районної державної адміністрації № 325/2010-р від 30.08.2010 року затверджено оновлений склад комісії по визначенню малопродуктивних та деградованих земель, які підлягають консервації, за результатами роботи якої, в тому числі, 31.08.2010 року складено акт про обстеження деградованих та малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Розпорядженням №293/2010-р від 05.08.2010 року надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району.

ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району.

В подальшому вказаний проект погоджено висновком від 16.09.2010 № 01.17/4303, виданим Відділом Держкомзему у Шепетівському районі та висновком державної експертизи землевпорядної документації № 640 від 24.09.2010.

Розпорядженням голови ІІІепетівської районної державної адміністрації № 404/2010-р від 29.10.2010 року затверджено проект консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Зокрема, із активного господарського обігу вилучено 40 га сільськогосподарських угідь (пасовища), які розташовані на території Михайлюцької сільської ради з метою здійснення їх консервації шляхом заліснення. В розробленому ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проекті землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району наведені основні характеристики, показники та причини віднесення обстежених земель до малопродуктивних і деградованих земель.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062 від 15.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Ковальчука А.В. від 22.12.2022 року залучено спеціалістів Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» з метою підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка відведена для консервації шляхом заліснення відповідно до проекту консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, затвердженого розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010 року.

На виконання вказаної постанови посадовою особою Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» інженером-землевпорядником Потриденним В.П. проведено відповідну накладку та виготовлено збірний кадастровий план, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 частково накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення. Площа накладення становить 0,5196 га.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи за №94/25-26 від 11.12.2025 року, встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 площею 2 га накладається (нашаровується) на межі земельної ділянки площею 40 га, яка законсервована під заліснення та виведена з сільськогосподарського обороту, площа накладання становить 0,5196 га.

Згідно збірного кадастрового плану по спірній земельній ділянці з вказівкою координат поворотних точок, частина земельної ділянки площею 0,5196 га накладається на землі консервації.

Згідно акта обстеження земельної ділянки №23 від 03.12.2025 року, працівники Михайлюцької сільської ради провели обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242, до якої входить земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 площею 2 га, за результатами якого встановили, що ділянка є перезволожена та заболочена, на ній ростуть хвойно-листові самозасіви, непрохідні чагарники крушини та верби, рослини осока, волосінь, мох, очерет та інші. Земельна ділянка має незадовільний вигляд та свідчить про тривалу, багаторічну відсутність обробітку землі. Комісія дійшла висновку, що земельна ділянка є деградованою та малопродуктивною.

На момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу №22-25163-СГ від 23.09.2016 року про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212, її частина площею 0,5196 га знаходилася в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та вона підлягала консервації шляхом заліснення.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року у справі №688/5998/24, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року, зокрема скасовано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242, площею 4 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на неї, з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (стаття 33 ЗК України).

Згідно статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом статті 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).

За статтею 164 ЗК України охорона земель, серед іншого, включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Порядок охорони земель встановлюється законом.

Згідно з частиною 2 статті 171 ЗК України до малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

За змістом статті 172 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Аналогічні норми закріплено у статті 51 Закону України від 19 червня 2003 року №962-ІV «Про охорону земель» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №962-ІV).

Як визначено частиною 2 статті 1 Закону №962-ІV, консервація земель – припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

В силу пунктів 2, 20 Порядку консервації земель, затвердженого наказом міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 квітня 2013 року №283, консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений строк та залуження або заліснення. На час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель.

Отже, в разі визнання земель сільськогосподарського призначення малопродуктивними чи деградованими, вони підлягають консервації, тобто, вилученню із сільськогосподарського обороту. Такі землі можуть бути заліснені та віднесені до земель лісогосподарського призначення, і не можуть бути передані у приватну власність.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16, власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Суд першої інстанції правильно констатував, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 у порядку приватизації та відчужив її за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 , який об`єднав цю ділянку з іншою земельною ділянкою, внаслідок чого була утворена земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242.

Виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, до ОСОБА_1 спочатку перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212, включаючи право володіння та розпорядження, а потім – це право на новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242.

Факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 у межах малопродуктивних деградованих земель Ради підтверджується висновком збірного кадастрового плану, складеного спеціалістами Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» №014836 від 25.12.2021 року шляхом співставлення даних проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району Хмельницької області за 2010 рік та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області ОСОБА_2 , висновком експерта №94/25-26 від 11.12.2025 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні №42022242250000062.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 площею 2 га, яка накладається на межі земель, вилучених із сільськогосподарського обороту з метою консервації шляхом заліснення, та відчужив цю ділянку ОСОБА_1 поза волею власника.

Твердження апелянта про недоведеність порушення права держави в особі Ради у спірних правовідносинах, а також накладення спірної земельної ділянки на малопродуктивні деградовані землі, які підлягають консервації, не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки ОСОБА_2 неправомірно набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212, що розташована на землях, які були вилучені з сільськогосподарського обороту та підлягали консервації шляхом заліснення, а ОСОБА_1 придбав цю ділянку в особи, яка не мала права відчужувати її, то суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що спірна земельна ділянка має бути витребувана у ОСОБА_1 в порядку задоволення віндикаційного позову.

При цьому, враховуючи норми пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України про те, що за загальним правилом з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування спірної земельної ділянки на користь Ради.

Доводи ОСОБА_1 про неможливість витребування земельної ділянки у нього як у добросовісного набувача не відповідають закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року (далі – Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону – нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У цій справі, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної або комунальної власності в приватну власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної або комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної або комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

ОСОБА_2 незаконно приватизував земельну ділянку та відчужив її за договором купівлі-продажу Вальчуку О.О., тож за цих обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення Прокурора до суду з вимогою про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання – безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної (комунальної) власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну (комунальну) власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, Конвенція гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Рішеннями ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Отже, принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Також ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка цієї особи.

У постанові від 22 січня 2025 року у справі №446/478/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначені вище гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар (див. пункти 257, 258 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21). У такій категорії справ, досліджуючи, чи добросовісно діє особа – набувач майна, суду слід з`ясувати, чи могла така особа знати або обґрунтовано припускати, зокрема, що земельна ділянка, яку вона набуває, накладається на смугу відведення залізниці, чи дотримані інші критерії добросовісного набуття майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі 488/2807/17 зазначила, що для дотримання вимоги пропорційності витребування спірної земельної ділянки легітимній меті застосування такого обмеження права на мирне володіння майном під час нового розгляду справи апеляційний суд має, зокрема, звернути увагу на те, чи була або могла бути кінцева набувачка на момент придбання спірної земельної ділянки обізнаною з її фактичним місцезнаходженням, природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією тощо.

За нормами чинного законодавства у приватну власність громадян України не можуть безоплатно передаватися земельні ділянки, що розташовані в межах малопродуктивних деградованих земель, які були вилучені з сільськогосподарського обороту та підлягали консервації шляхом заліснення.

Отже, закон прямо забороняє органам виконавчої влади передавати в приватну власність такі землі з огляду гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації.

Зібрані докази вказують на те, що після того, як 23 вересня 2016 року Держгеокадастр своїм наказом передав земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212 у приватну власність ОСОБА_2 , а 16 листопада 2016 року він відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 . У такий же спосіб ОСОБА_1 набув у власність загалом 13 земельних ділянок у тому ж масиві.

Тобто, в діях ОСОБА_1 мають місце ознаки системної діяльності, направленої на набуття права власності на земельні ділянки із масиву малопродуктивних деградованих земель, які були вилучені з сільськогосподарського обороту. Тож такі дії відповідача не відповідають критерію добросовісності та ставлять під сумнів правомірність набуття ним права власності на земельну ділянку.

З поданих прокурором письмових доказів (а.с. 25-38, 96-97) також вбачається, що спірна земельна ділянка є залісненою та непридатною для вирощування сільськогосподарської продукції. Тож якби ОСОБА_1 проявив розумну обачність, він беззаперечно мав змогу з`ясувати ці обставини для себе та відмовитися від придбання земельної ділянки.

Суд першої інстанції також правильно констатував, що в справі відсутні дані про те, що на вказаній ділянці перебуває майно ОСОБА_1 або ж він поніс витрати на її покращення.

За цих обставин витребування земельної ділянки у відповідача не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року в справі №688/5998/24 скасовано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242, площею 4 га, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на неї, з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242.

Вказане рішення набрало законної сили, тому суд першої істанції обгрунтовано витребував у ОСОБА_1 частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0212, яка входила в склад земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0242, що накладалася на землі консервації з визначенням координат поворотних точок меж та конфігурації цієї частини ділянки.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції, що задоволення позову прокурора не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

При цьому суд першої інстанції правомірно керувався тим, що майнове право ОСОБА_1 може бути захищене за допомогою встановлених статтями 390, 661 ЦК України механізмів відшкодування завданих збитків, що відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2025 року у справі №911/906/23.

Суд першої інстанції правильно констатував, що прокурором обрано належний спосіб захисту порушеного права держави у спірних правовідносинах, який передбачений законом. Окремий розгляд позовів прокурора не перешкодив дотриманню принципу верховенства права та виконанню завдань цивільного судочинства, тому з врахуванням набрання законної сили рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року в справі №688/5998/24 про скасування державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки з припинення права власності на неї прокурор обрав ефективний спосіб захисту цивільного права.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У цій справі прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що Рада як орган, уповноважений територіальною громадою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжила заходів щодо виявлення та усунення порушення закону при приватизації особою земельної ділянки, яка віднесена до малопродуктивних деградованих земель та законсервована шляхом заліснення. При цьому прокурор попередньо повідомив Раду про своє звернення до суду на захист інтересів територіальної громади, а та, у свою чергу, повідомила прокурора, що заходи представницького характеру по даному питанню не приймалися, відповідні фахівці в штаті сільської ради відсутні, тому просила прокурора звернутися до суду з відповідним позовом про витребування земельних ділянок (а.с. 70-71).

Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної приватизації земельної ділянки, тож суд першої інстанції погодився з такими підставами для звернення прокурора до суду та відкрив провадження у справі (ухвала від 08 січня 2026 року).

Враховуючи характер і суспільну значущість спірних правовідносин, прокурор належно обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, що спростовує доводи ОСОБА_1 про незаконність здійснення прокурором представництва інтересів територіальної громади в особі Ради.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк