Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №685/471/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/471/26

Провадження № 33/820/672/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Кучерука Т.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому у режимі відеоконференціїапеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кучерука Т.М. на постанову судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, 24.04.2026 року о 04.01 год. ОСОБА_1 в с. Малі Жеребки Теофіпольської ТГ по польовій дорозі с. Малі Жеребки - с. Острів, керував транспортним засобом – Boxer ВМ 15ОХ, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з використанням приладу DragerAlcotest 6810 (заводський № ARBL - 0685). Згідно з проведеним тестом №2089 у видихуваному ним повітрі цифровий показник становить 1,04‰ алкоголю в крові.

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Кучерук Т.М. просить скасувати постанову судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року і прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 24-1 КУпАП застосувати до останнього захід впливу у виді попередження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що при вирішенні питання про вид та міру відповідальності, суд першої інстанції не надав належної оцінки винятковим обставинам, за яких було вчинено адміністративне правопорушення, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неповного з`ясування обставин, які мають істотне значення для справи.

Судом не враховано, що у ніч на 26.04.2026 року ОСОБА_1 разом зі своїм братом ОСОБА_2 у с. Малі Жеребки став об?єктом протиправних дій з боку групи дорослих осіб, які перебували у стані алкогольного сп`яніння: підлітків було піддано фізичному насильству (нанесено удари), а неповнолітнього ОСОБА_1 , всупереч його відмові, було примушено до вживання алкогольних напоїв. Один з учасниківїхньоїкомпанії - ОСОБА_3 під час конфліктузник у напрямкурічки, щостворювалореальнузагрозуйогожиттю.

За таких обставин, керування ОСОБА_1 транспортним засобом не було зумовлене легковажним ставленням до вимог Правил дорожнього руху, а було спричинене вкрай напруженою ситуацією: необхідністю залишити небезпечне місце події, здійснити пошук зниклого товариша та звернутися по допомогу.

ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_2 неодноразово телефонували на лінію 102, повідомляли про подію та вимагали прибуття поліції, тобто діяли сумлінно й добросовісно, намагаючись усунути небезпеку правомірним шляхом.

Зазначені обставини викладено в заяві про вчинення злочину, поданої до СПІД №l ВП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яку було додано до матеріалів справи.

Наведене свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу на порушення

Правил дорожнього руху та про вчинення діяння за збігу тяжких особистих обставин, що за своїм характером наближаються до стану крайньої необхідності згідно положень ст.18 КУпАП, та про мінімальний ступінь суспільної небезпеки вчиненого.

Крім того, за результатами огляду на стан алкогольного сп?яніння, проведеного у закладі охорони здоров?я КНП «Теофіпольська БЛ» 26.04.2026 року, стану сп?яніння у ОСОБА_1 виявлено не було, що підтверджується медичним висновком, наданим до суду матір? ОСОБА_4 . Будь-яких шкідливих наслідків адміністративного правопорушення не настало.

На момент вчинення правопорушення та складення процесуальних документів ОСОБА_1 був неповнолітнім (17 років), раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

Зазначені обставини були підтверджені не лише поясненнями самого ОСОБА_1 , а й показаннями свідків, які незалежно один від одного підтвердили факт погроз, застосування фізичного насильства, примушування до вживання алкоголю та виникнення реальної небезпеки для неповнолітніх.

Разом із тим суд першої інстанції фактично проігнорував зазначені докази та не надав їм належної правової оцінки.

Крім того, судом не встановлено, чи існувала реальна загроза для життя та здоров?я неповнолітніх, не досліджено характер погроз, не надано оцінки факту демонстрації зброї, не враховано, що один із товаришів - ОСОБА_5 - зник після конфлікту, перепливши річку, а ОСОБА_2 та інші неповнолітні не знали про його місцезнаходження таобгрунтовано припускали, що його життю може загрожувати небезпека. Саме необхідність залишити небезпечне місце, розшукати зниклого товариша та надати йому допомогу стала причиною, з якої ОСОБА_1 сів за кермо транспортного засобу. При цьому суд повністю залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 та його брат не намагалися приховати подію чи уникнути звернення до правоохоронних органів. Навпаки, вони телефонували на лінію 102, повідомляли про протиправні дії дорослих осіб та просили про допомогу, що свідчить про добросовісність їхніх дій та відсутність наміру свідомо порушити вимоги Правил дорожнього руху.

Фактично суд обмежився лише констатацією того, що ОСОБА_1 добровільно керував транспортним засобом після вживання алкоголю, однак не дослідив мотивів такої поведінки, не встановив, чи були наявні виняткові обставини, які істотно впливали на прийняття ним рішення, та не врахував психологічний стан неповнолітнього, якийбезпосередньо перед цим зазнав фізичного насильства, погроз із застосування вогнепальної зброї, та не знав, чи живий його товариш.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для врахування зазначених обставин грунтуються не на всебічному та повному дослідженні доказів, а на припущеннях, що не відповідає вимогам закону.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кучерук Т.М. підтримали доводи апеляційної скарги, просили змінити призначене ОСОБА_1 стягнення та застосувати до ОСОБА_1 захід впливу у виді попередженняз підстав, наведених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 08.09.2026законний представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Марцинюк О.П. підтримала доводи апеляційної скарги, також показала, що освідування її сина, який був неповнолітнім та складання протоколу відбулося без участі законних представників.

ОСОБА_1 також зазначив, що вживав алкогольні напої під примусом інших чоловіків, які були на річці та змушували ОСОБА_1 та його друзів примусово вживати алкоголь. Також пояснив, що сів за кермо мотоцикла у зв`язку з крайньою необхідністю, так як у чоловіків, які примушували випивати алкоголь, випав пістолет, він злякався, а також зник його друг, який можливо впав у річку та він з друзями викликали поліцію та поїхали його шукати.

Керівництво Хмельницької обласної прокуратури було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, прокурор у судове засідання не з`явився, що відповідно до вимог ст.250, частини 6 статті 294 КУпАП не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, оскільки участь прокурора у розгляді справ цієї категорії не є обов`язковою, а є правом прокурора, згідно вимог статей 7, 250 КУпАП.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кучерука Т.М.,законного представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Марцинюк О.П., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 , просить змінити вид стягнення, застосований судом, та застосувати до ОСОБА_1 , який був неповнолітнім на час вчинення правопорушення, захід впливу у виді попередження, враховуючи обставини події.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями статей 245, 280 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 130 КУпАП, та правильність кваліфікації його дій, тому ці обставини, відповідно до статті 294 КУпАП, апеляційним судом не перевіряються.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

За частиною 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачене адміністративне стягнення у виді тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції своє рішення про накладення на правопорушника такого виду стягнення, як штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом на одинрік, прийняв без урахування всіх обставин справи, а також, що на момент вчинення адміністративного правопорушення особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був неповнолітнім.

Встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією його свідоцтва про народження (а/с 11).

Протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №650271 за ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 складено 26 квітня 2026 року, тобто на момент вчинення адміністративного правопорушення йому було сімнадцять років.

Статтею 12КУпАП України визначено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

За положеннями статті 13 КУпАП України, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 24-1 КпАП України, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення употерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, розмір якого є значним, та з позбавленням права керувати транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130КпАП України, суд першої інстанції, обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через його суворість.

Зокрема, місцевим судом, належним чином не враховано характеру вчиненого неповнолітньою особою правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, будучи неповнолітнім, вину у скоєному правопорушенні визнав повністю, розкаявся, зазначивши, що він разом зі своїм братом ОСОБА_2 у с. Малі Жеребки став об?єктом протиправних дій з боку групи дорослих осіб, які перебували у стані алкогольного сп?яніння, їх було піддано фізичному насильству (нанесено удари), а неповнолітнього ОСОБА_1 , всупереч його відмові, було примушено до вживання алкогольних напоїв. Один з учасників їхньої компанії - ОСОБА_3 під час конфлікту зник у напрямку річки, що створювало реальну загрозу його життю. Він та його брат ОСОБА_2 неодноразово телефонували на лінію 102, повідомляли про подію та вимагали прибуття поліції, тобто діяли сумлінно й добросовісно, намагаючись усунути небезпеку правомірним шляхом.

З метою перевірки вказаних доводів, на запит суду начальником ГУ НП в Хмельницькій області надано відповідь, в якій, згідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», надано витяг, із відомостями про дату, час, адресу місця скоєння, кваліфікацію події, номер реєстрації ЄО, зміст повідомлення заявника, результат відпрацювання, зазначений в електронному рапорті, екіпаж поліції, який був призначений для реагування на дане повідомлення, а також аудіо записи даних телефонних звернень, які надійшли на спецлінію «102» в Хмельницькій області у період часу з 22.00 год. 25.04.2026 по 08.00 год. 26.04.2026: - 26.04.2026 о 03.04 год. від заявника ОСОБА_6 , із номера телефону НОМЕР_2 (подія «102» № 277668525); - 26.04.2026 о 03.36 год від заявника ОСОБА_1 , із номера телефону НОМЕР_3 (подія «102» № 277672117); - 26.04.2026 о 03.53 год. від заявника ОСОБА_1 , із номера телефону НОМЕР_3 (подія «102» № 277672255).

Наданою відповіддю підтверджуються доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_1 звертався до поліції з метою інформування, про те, що поряд з озером, на лимані під час їх відпочинку до друзів заявника приєдналося 4 дорослих чоловіків, які їх споювали алкоголем та згодом розпочали бійку, під час якої із кишені одного із чоловіків випав предмет, схожий на пістолет. Заявник із друзями втікли із місця події, а коли повернувся, то виявили, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який залишився з чоловіками, зник. Чоловіки повідомили, що він впав у ставок.

Також підтверджено, що до поліції звертався ОСОБА_7 , який повідомив, що чув постріли в кількості 2 рази. Дану подію вчинив гр.Чечуга та його друзі. Які пістолети, та чи є на місці правопорушники, вагається у відповіді.

Апеляційний суд звертає увагу, що перед тим як сісти за кермо транспортного засобу та почати самостійно шукати свого товариша, який на думку друзів перебував у небезпеці, ОСОБА_1 двічі телефонував до поліції – о 03.06 та 03.53 26.04.2026 року, після чого вони самостійно вирішили шукати товариша, побачивши поліцейських зупинились, зрозуміли, що вони приїхали на їх виклик та почали їм розповідати обставини події, аналогічні тим, що пояснив ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду.

З огляду на встановлене під час апеляційного розгляду, приходжу до переконання, що наведені вище обставини є такими, що пом`якшують відповідальність, та враховуючи відомості про особу неповнолітнього, дають підстави для застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді попередження, з урахуванням положень ч. 1 ст. 24-1 КпАП України, оскільки стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини, внаслідок суворості, а також віку правопорушника.

Відтак, оскільки вказані вище обставини не були належним чином оцінені судом першої інстанції, не було розглянуто можливості застосування ст.24-1 КУпАП, належним чином не наведено мотивів для обрання такого адміністративного стягнення, тому, у порядку статті 294 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає зміні в частині призначеного адміністративного стягнення.

Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, з дотриманням принципу індивідуалізації покарання.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008), Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Так, обираючи вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції враховує характер вчиненого правопорушення, що полягає виключно у порушенні вимог ПДР України, без настання серйозних наслідків у виді завдання шкоди життю і здоров`ю інших осіб, обставини правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 , який повністю визнав себе винним, статус особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, який на момент вчинення правопорушення був неповнолітнім, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а також відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність особи.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає можливим задовольнити апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кучерука Т.М., змінити постанову судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 рокув частині накладенняна ОСОБА_1 адміністративного стягненняу виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, застосувавши до останнього заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх у виді попередження, що відповідатиме меті адміністративного стягнення та буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кучерука Т.М. задовольнити.

Постанову судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

На підставі статті 24-1 КУпАП застосувати стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх у виді попередження.

В іншій частині постанову судді залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя