Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №674/2256/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/2256/25

Провадження № 22-ц/820/2105/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Сурник І.О.,

з участю представника заявника адвоката Наталюка Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 липня 2026 року, суддя Шафікова Ю.Е., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_2 , з яким вона тривалий час проживала однією сім`єю, був призваний на військову службу під час мобілізації. 23 вересня 2022 року заявниця отримала сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що 07 вересня 2022 року ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Опитне Покровського району Донецької області.

ОСОБА_1 зверталася до військової частини НОМЕР_1 із заявами про сприяння у розшуку ОСОБА_2 та виплату їй грошового забезпечення як члену сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця та особі, яка перебувала на його утриманні. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 листопада 2022 року у виплаті відмовлено через ненадання документів про перебування заявниці на утриманні військовослужбовця.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року у справі №674/714/25 встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_2 з серпня 2021 року до 07 вересня 2022 року.

20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 , однак 24 жовтня 2025 року їй відмовлено, оскільки вона не належить до осіб, які мають право на таку виплату за частиною шостою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №884.

Заявник вказала, що після зміни 19 квітня 2025 року законодавчого регулювання виплата грошового забезпечення за відсутності особистого розпорядження військовослужбовця здійснюється лише визначеному законом колу осіб.

ОСОБА_1 зазначила, що проживала із ОСОБА_2 понад двадцять років, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом виховували її дітей, а оточення сприймало їх як подружжя.

Водночас від 03 серпня 1996 року заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . За її твердженням, фактичні шлюбні відносини з ним припинилися у 2001 році, а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.

На підтвердження заявленого факту ОСОБА_1 послалася на відомості погосподарських книг, довідки органу місцевого самоврядування, дані військового обліку ОСОБА_2 , банківські перекази, документи про користування пільгами, спільні фотознімки та показання свідків.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за доводами заявниці, необхідне їй для реалізації права на пільги, соціальний захист і отримання частини грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

Інших близьких осіб ОСОБА_2 , які могли б претендувати на відповідні виплати, за її твердженням, немає.

Посилаючись на ці обставини ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 липня 2026 року у заяві відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що факт, який просила встановити заявниця, не породжує для неї тих юридичних наслідків, для досягнення яких вона звернулася до суду. Зокрема, це не надає їй права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. Виникнення прав, передбачених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» не поставлено у залежність від попереднього встановлення такого факту судом. Крім того, у період до 16 жовтня 2013 року заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

На обґрунтування скарги послалася на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду наявним доказам і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заявник вказала, що після зникнення ОСОБА_2 вона не може повною мірою реалізувати права члена його сім`ї, зокрема, здійснювати комунікацію з органами військового управління, отримувати відомості про розшук, звертатися до уповноважених органів та претендувати на передбачений законом соціальний захист.

Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю є єдиним способом підтвердити статус близької особи або члена сім`ї згідно із Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Заявник послалася на постанови Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 485/2263/24 та від 09 жовтня 2025 року у справі № 314/510/25, а також зазначила, що надані нею письмові докази й показання свідків підтвердили тривалі сімейні відносини із ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник заявниці підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника заявниці, перевіривши матеріали справи, з урахуванням змісту заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 серпня 1996 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджено витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00057723794 від 14 квітня 2026 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Згідно з випискою Дунаєвецької міської ради №136 від 03 квітня 2025 року з погосподарських книг за 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020 та 2021-2025 роки, за адресою АДРЕСА_1 , серед інших, проживали ОСОБА_1 та її співмешканець ОСОБА_2 .

Довідка Дунаєвецької міської ради №135 від 03 квітня 2025 року містить відомості про реєстрацію і проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою та про ОСОБА_2 як члена її сім`ї, а довідка цього ж органу №155 від 09 квітня 2025 року - про їх перебування у фактичних шлюбних відносинах з 2002 року.

Згідно з довідкою ТОВ «Хмельницькенергозбут» №490 від 22 вересня 2023 року, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , користувався пільгою на оплату електричної енергії як учасник бойових дій у розмірі 75%.

В обліковій картці до військового квитка ОСОБА_2 у графі «сімейний стан» зазначено дружину ОСОБА_4 , 1974 року народження. У картці соціально-демографічних даних військовослужбовця дружиною зазначено ОСОБА_1 .

23 вересня 2022 року ОСОБА_1 як дружина отримала сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_2 зник безвісти 07 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Опитне Покровського району Донецької області.

Зі змісту довідки АТ КБ «ПриватБанк» №N00KHQ1AGFCMSH51 від 01 квітня 2025 року вбачається, що в період з 24 липня 2022 року до 25 грудня 2022 року на рахунок ОСОБА_1 надходили кошти від ОСОБА_2 .

У витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , №1505 від 02 листопада 2022 року зазначено про звернення ОСОБА_1 щодо сприяння у розшуку ОСОБА_2 та виплати їй грошового забезпечення. У виплаті відмовлено з підстав неналежності заявниці до визначеного нормативними актами кола одержувачів.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року у справі №674/714/25 встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 з серпня 2021 року до 07 вересня 2022 року.

20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 . Листом №1848/7/25376 їй повідомлено про відсутність підстав для виплати, оскільки вона не належить до осіб, визначених частиною шостою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Інформація Дунаєвецького відділу ДРАЦС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області №231/24.1-24 від 15 квітня 2026 року свідчить про відсутність у ОСОБА_2 живих родичів, які належали б до зазначеного законом кола осіб.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2002-2022 роках. Заявниця також подала спільні фотознімки із ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів, зокрема, близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право: на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України; на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця), за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016, №884 (далі - Порядок №884 (в редакції станом на час подання повторної заяви ОСОБА_1 від 20.10.2025 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця).

Згідно з абз. 3 п. 6 Порядку №884 (в редакції чинній на час звернення ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця), виплата грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців здійснюється, у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені).

Частиною четвертою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99, обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі №303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Дунаєвецької міської ради №135 від 03 квітня 2025 року, випискою Дунаєвецької міської ради №136 від 03 квітня 2025 року з погосподарських книг за періоди з 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025.

Факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з 2002 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

З наданих заявницею суду фотознімків також вбачається її спільне з ОСОБА_2 проведення дозвілля.

В обліковій картці до військового квитка ОСОБА_2 в графі сімейний стан зазначено «дружина ОСОБА_9 , 1974 р.», інших осіб не зазначено. У картці соціально-демографічних даних військовослужбовця зазначено у графі сімейний стан зазначено дружина ОСОБА_1 .

23 вересня 2022 року ОСОБА_1 як дружині надійшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_2 про зникнення безвісти під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неподалік с. Опитне, Покровського району Донецької області.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за період з 24 липня 2022 року по 25 грудня 2022 року неодноразово отримувала від ОСОБА_2 кошти на власний рахунок. Крім того, згідно з рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року у справі №674714/25, встановлено факт, що ОСОБА_1 знаходилася на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_2 з серпня 2021 по 07 вересня 2022 року.

У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №522/1252/14-ц (провадження №61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц (провадження №61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі №759/4596/18 (провадження №61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі №727/8026/23 (провадження №61-5139св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Суд першої інстанції врахувавши, що ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , правильно зауважив, що перебування ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком унеможливлює задовольнити її заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 як дружини і чоловіка за період з 2002 року по 16 жовтня 2013 року включно (постанова Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі №691/1151/22).

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 надала належні та достатні докази на підтвердження факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за період з 17 жовтня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим заява в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви з мотивів відсутності у ОСОБА_1 передбаченого законом права, для захисту якого вона звернулась із заявою про встановлення юридичного факту не врахував, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у цій справі передує зверненню заявниці до відповідних органів, зокрема, за отриманням достовірних відомостей про місцеперебування чоловіка, зниклого безвісти за особливих обставин, обставини його загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а також за соціальним захистом у порядку, визначеному законодавством України.

Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має самостійне юридичне значення, а його встановлення не вирішує питання щодо наявності чи відсутності у заявниці права на будь-які виплати або соціальні гарантії, а лише створює умови для подальшої реалізації таких прав (постанови Верховного Суду від 30 липня 2026 року у справі №363/5997/24 та від 13 березня 2026 року у справі №751/5078/25).

З огляду на викладене, враховуючи, що судом першої інстанції було неправильно витлумачено норми матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період часу з 17 жовтня 2013 року по 07 вересня 2022 року.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай