Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №607/27785/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/27785/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/269/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участю секретаря судового засідання — Панькевич Т.І.,

представників апелянтів — Самуляка М.Ю. та Бабія Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/27785/24 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника заінтересованої особи ОСОБА_2 — адвоката Бабія Назарія Івановича, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2025 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дати складення повного тексту не зазначено, в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Великогаївської сільської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся із заявою до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, заінтересовані особи – ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Великогаївської сільської ради про визнання його баби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю 1 групи з дитинства по зору і потребує у зв`язку з цим постійного догляду, відповідно до висновку про умови та характер праці довідки до акта огляду МСЕК серії ТЕР №098817 від 12.09.2005 року. Крім цього, у неї є зафіксовані лікарем скарги на зниження пам`яті, пригнічений настрій, дезорієнтацію в часі та просторі. У ОСОБА_5 встановлено діагноз «розлади особистості та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку з помірними когнітивними порушеннями», відповідно до консультативного висновку спеціаліста №861 від 04 липня 2024 року.

Через стан свого здоров`я ОСОБА_5 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду, що є підставою для визнання її недієздатною.

Найближчі родичі ОСОБА_5 - її чоловік ОСОБА_6 є особою з інвалідністю І групи по зору, а також син ОСОБА_7 хворіє на гіпертонічну хворобу, дисциркуляторну енцефалопатію II ступеня з вираженою атаксією, помірним аміостатичним синдромом, стійким цефалічним синдромом, має зафіксовані зміни на МРТ в головному мозку, має зниження когнітивних функцій, йому встановлено діагноз дифузного кардіосклерозу, у зв`язку з чим був звільнений із військової служби за станом здоров`я 20 серпня 2022 року. Ні син, ні чоловік не мають змоги, у зв`язку з незадовільним станом здоров`я, забезпечувати потреби ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 є найближчим родичем ОСОБА_5 та здатний забезпечувати потреби ОСОБА_5 в лікуванні, харчуванні, одязі тощо. На даний час заявник перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , яку проходить з 26 травня 2024 року по теперішній час.

На підставі викладеного просив заяву задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2025 року заяву задоволено частково.

Визнано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та встановлено над нею опіку.

Тимчасово покладено обов`язки опікуна над недієздатною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на орган опіки і піклування Великогаївської сільської ради до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законом.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні заяви про призначення опікуном ОСОБА_4 , останній, а також представник особи, відносно якої встановлено опіку, подали на нього апеляційні скарги, в яких, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просять його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове, яким заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що суд першої інстанції обмежився формальним посиланням на факт проходження заявником військової служби, не встановивши та не оцінивши жодної конкретної обставини, яка б реально унеможливлювала виконання ним обов`язків опікуна.

Вказує, що опікунська рада виконавчого комітету Великогаївської сільської ради належним чином дослідила обставини щодо неможливості здійснювати опікунство над недієздатною іншими членами сім`ї, а тому дійшла висновку, що лише заявник може бути опікуном ОСОБА_5 . При цьому, під час спілкування з ОСОБА_5 , остання позитивно реагувала на ім`я ОСОБА_8 . Також, заявник створив належні умови для проживання ОСОБА_5 , між ними склалися здорові родинні стосунки. Інших осіб, які б виявили бажання виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_5 , органом опіки та піклування не встановлено.

Крім того, зазначає, що у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі №341/1526/23 зроблено висновок про те, що сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.

В апеляційній скарзі представник заінтересованої особи зазначає, що тимчасове покладення обов`язків опікуна на орган опіки та піклування має допоміжний і винятковий характер та може застосовуватися лише за відсутності реальної можливості забезпечити опіку близьким родичем.

Вказує, що в даному випадку судом встановлено наявність онука, який виявив готовність і волю здійснювати опіку над бабусею, а отже передання недієздатної особи під фактичну опіку органу місцевого самоврядування не відповідає її найкращим інтересам, оскільки позбавляє її постійного сімейного догляду та емоційної підтримки з боку найближчого родича.

Вважає, що рішення суду першої інстанції суперечить пріоритету особистих і сімейних зв`язків при вирішенні питань опіки та піклування. Передання повноважень опікуна органу опіки та піклування об`єктивно обмежує можливість оперативного та індивідуалізованого реагування на повсякденні потреби недієздатної особи - медичні, побутові, соціальні. Орган опіки не здійснює безпосередній щоденний догляд, а діє через формальні процедури та уповноважених осіб, що може призвести до затримок у прийнятті рішень, які мають істотне значення для здоров`я та гідності ОСОБА_5 .

Зазначає, що рішення суду першої інстанції створює ризик розриву або суттєвого послаблення сімейних зв`язків недієздатної особи з онуком, що є особливо чутливим для особи похилого віку та вразливого стану. Втручання держави у формі заміни родинної опіки має бути пропорційним в конкретній ситуації.

Отже, вважає, що відмова у призначенні онука опікуном з формальних підстав та тимчасове покладення обов`язків опікуна на орган опіки і піклування не забезпечують захисту прав та законних інтересів ОСОБА_5 , а навпаки призводять до звуження обсягу її особистого та сімейного життя, погіршення якості догляду та порушення принципу пропорційності втручання держави у приватне та сімейне життя ОСОБА_5 .

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представники апелянта та заінтересованої особи просили задовольнити їхні апеляційні скарги з підстав, викладених у них.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 14 листопада 1991 року Тернопільським відділом ЗАГСу міськвикнкому.

Батько заявника – ОСОБА_7 являється сином ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим 12 серпня 1969 року в м.Тернопіль міським бюро ЗАГС.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 являється рідним внуком ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 являється особою з інвалідністю 1 групи з дитинства по зору і у зв`язку з цим потребує постійного догляду, про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія ТЕР №098817 та пенсійне посвідчення серія НОМЕР_4 .

Окрім того, відповідно до консультативного висновку спеціаліста №861 від 04 липня 2024 року у ОСОБА_5 зафіксовані лікарем скарги на зниження пам`яті, пригнічений настрій, дезорієнтацію в часі та просторі. У ОСОБА_5 встановлено діагноз «розлади особистості та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку з помірними когнітивними порушеннями».

Чоловік ОСОБА_5 – ОСОБА_10 є особою з інвалідністю І групи по зору, що стверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 .

Син ОСОБА_5 – ОСОБА_7 хворіє на гіпертонічну хворобу, дисциркуляторну енцефалопатію II ступеня з вираженою атаксією, помірним аміостатичним синдромом, стійким цефалічним синдромом, має зафіксовані зміни на МРТ в головному мозку, має зниження когнітивних функцій, має встановлений діагноз дифузного кардіосклерозу, у зв`язку з чим був звільнений із військової служби за станом здоров`я 20 серпня 2022 року, що стверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Як зазначено у поданні опікунської ради виконавчого комітету Великогаївської сільської ради про призначення опікуном ОСОБА_5 ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Великогаївської сільської ради №151 від 24 вересня 2025 року, близькими родичами ОСОБА_5 є ОСОБА_10 (чоловік), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_11 (внучка), ОСОБА_4 (внук).

Під час спілкування комісії з ОСОБА_10 останній повідомив, що не може здійснювати обов`язки опікуна, оскільки має вроджене порушення функції зору та, відповідно, є особою з інвалідністю І групи довічно. Окрім того, останні декілька років проживає окремо від своєї дружини ОСОБА_5 . Через похилий вік, поганий зір, хронічні захворювання не має змоги та бажання здійснювати догляд за ОСОБА_5 .

Під час спілкування з ОСОБА_7 останній повідомив, що не бажає здійснювати обов`язки опікуна своєї матері ОСОБА_5 , оскільки отримав II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Окрім того, систематично проходить стаціонарне лікування, вживає сильнодіючі лікарські засоби. На підтвердження зазначеного ОСОБА_7 надав письмову заяву.

Під час спілкування комісії з ОСОБА_11 остання повідомила, що працює поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції патрульної поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській обл. В умовах воєнного стану служба ОСОБА_11 має ненормований графік, який передбачає фактично цілодобове виконання нею своїх обов`язків, що унеможливлює належний догляд за хворою бабою у позаробочий час. Окрім того, у них не склалися довірчі стосунки, вони не підтримують зв`язок, внаслідок чого не має змоги і бажання здійснювати догляд за своєю бабусею ОСОБА_5 . На підтвердження зазначеного ОСОБА_5 надала письмову заяву.

Єдиним із числа близьких родичів, хто виявив бажання виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_5 , є ОСОБА_4 .

На час обстеження місця проживання ОСОБА_5 , а також встановлення кандидатури на призначення їй опікуна, ОСОБА_4 перебував у відпустці.

Під час спілкування комісії з ОСОБА_4 було встановлено, що останній до моменту мобілізації опікувався хворою бабусею ОСОБА_5 та проживав разом із нею. Також ОСОБА_4 не заперечує щодо призначення його опікуном ОСОБА_5 , оскільки і надалі хоче піклуватися про хвору бабусю.

Під час спілкування з ОСОБА_5 остання позитивно реагувала на ім`я ОСОБА_8 . Також заявник створив належні умови для проживання ОСОБА_5 . Окрім цього, між ними склалися здорові родинні стосунки.

Інших осіб, котрі б виявили бажання виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_5 , органом опіки та піклування не встановлено.

Отже, враховуючи відмову ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на призначення їх опікунами ОСОБА_5 , відсутність встановлення органом опіки та піклування інших осіб, які б виявили бажання та могли опікуватися ОСОБА_5 , яка є людиною з інвалідністю І групи довічно та на даний час виявляє ознаки розладів особистості та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку, з вираженими когнітивними порушеннями, що досягає рівня вираженого недоумства, виконавчий комітет Великогаївської сільської ради рекомендував кандидатуру ОСОБА_4 на призначення його опікуном ОСОБА_5 у випадку визнання її недієздатною.

Відповідно до довідки від 27 травня 2024 року № 2/162, солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 26 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 27 березня 2025 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України». На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.

04 серпня 2025 року матеріали цивільної справи повернуті до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» з висновком експерта №530 від 26 червня 2025 року за результатами судової психіатричної експертизи.

Згідно з висновком експерта Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» №530 від 26 червня 2025 року, ОСОБА_5 виявляє ознаки розладів особистості та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку, з вираженими когнітивними порушеннями, що досягає рівня вираженого недоумства. Дане захворювання є хронічним, стійким психічним розладом. ОСОБА_5 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Питання стороннього догляду не входить в компетенцію судово-психіатричної експертизи. Питання фактичної можливості з`явитися в судове засідання, а також можливості особисто дати пояснення по суті справи не входить в компетенцію судово-психіатричної експертизи.

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а тому потребує опікуна. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що оскільки заявник ОСОБА_4 призваний в Збройні Сили України і на теперішній час проходить військову службу, тому вказані обставини унеможливлюють фактичне виконання ним обов`язків як опікуна.

Однак, колегія суддів не погоджується з рішенням суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про його призначення опікуном ОСОБА_5 .

Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду лише в частині відмови у призначенні ОСОБА_4 опікуном ОСОБА_5 , тому в іншій частині вказане рішення суду не переглядається.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року за клопотанням ОСОБА_4 зупинено апеляційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №305/1557/24 з тих підстав, що правовідносини між сторонами у справі, яка переглядається, в частині вирішення питання щодо можливості призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном, та правовідносини у справі №305/1557/24, яка перебуває на розгляді Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду є подібними.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 14 вересня 2026 року.

Так, у частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).

Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які:

- не досягли 18 років;

- визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

- перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах;

- раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено;

- позбавлені батьківських прав;

- інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню;

- засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 в частині призначення його опікуном, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дійшов помилкового висновку про те, що перебування заявника на військовій службі свідчить про неможливість виконання ним обов`язків опікуна.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).

Така правова позиція також висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові 22 червня 2026 року у справі №305/1557/24.

Разом з тим, досліджуючи питання можливості здійснення опікунства над недієздатною ОСОБА_5 іншими особами, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції, в тому числі з посиланням на подання опікунської ради виконавчого комітету Великогаївської сільської ради про призначення опікуном ОСОБА_5 ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Великогаївської сільської ради №151 від 24 вересня 2025 року, встановлено, що інших осіб, котрі б виявили бажання виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_5 , органом опіки та піклування не встановлено.

При цьому, як з вказаного подання, так і з усних пояснень, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що ні ОСОБА_7 (син недієздатної), ні ОСОБА_12 (внучка недієздатної) не можуть здійснювати опіку над ОСОБА_5 , оскільки її син має ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби та систематично проходить стаціонарне лікування, а внучка є працівником поліції і в силу ненормованого робочого графіку, який передбачає цілодобове виконання нею своїх обо`язків та введеного в Україні воєнного стану, не має ні можливості здійснювати опіку над ОСОБА_5 , ні бажання, оскільки, з її слів, в неї з неприязні відносини з бабусею.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та подання органу опіки, чоловік ОСОБА_5 має інвалідність І групи довічно через вроджене порушення функції зору. Також комісією встановлено, що останній вже декілька років проживає окремо від своєї дружини.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що інших родичів чи осіб, які б виявили бажання чи мали б змогу здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_5 , немає.

Більше того, з дослідженого судом апеляційної інстанції подання також вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_5 , остання позитивно реагувала на ім`я ОСОБА_8 та між ними склалися здорові родинні стосунки. При цьому, заявник створив належні умови для проживання ОСОБА_5 .

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про призначення опікуном недієздатної ОСОБА_5 - її онука ОСОБА_4 .

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин апеляційні скарги підлягають до задоволення, а судове рішення в частині відмови у задоволенні заяви про призначення опікуном недієздатної ОСОБА_5 - її онука ОСОБА_4 - скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника заінтересованої особи ОСОБА_2 — адвоката Бабія Назарія Івановича — задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви про призначення опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - заявника ОСОБА_1 — скасувати.

Ухвалити в даній частині нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 — задовольнити.

Призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді