Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №595/420/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/420/26Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І.

Провадження № 22-ц/817/1005/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №595/420/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року у справі №595/420/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», в інтересах якого діє представник - Поляков О.В., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 725910244 про надання кредиту від 11.10.2021 у розмірі 91958.38 грн, а також судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які складаються із судового збору в розмірі 2662.40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000.00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, 11.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №725910244 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000.00 грн. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8R6G2. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000.00 шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22000.00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовим поясненням первісного кредитора.

Вказував, що 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. В подальшому до Договору факторингу укладались додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги №168 від 11.01.2022 до Договору факторингу 1 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 20.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 20/10/23-03, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу б/н від 20.10.2023 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 91958,38 грн.

Зазначав, що ним долучено всі наявні докази, що підтверджують зобов`язання відповідача за кредитним договором. На момент подання позовної заяви загальна сума заборгованості за кредитним договором № 725910244 від 11.10.2021 становить 91958.38 грн, з яких: 21999.60 грн. - заборгованість по кредиту, 69958.78 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

З огляду на наведені обставини позивач просив стягнути з ОСОБА_2 вищевказаний розмір заборгованості, а також судові витрати, які складаються з 2662.40 грн сплаченого судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 28.05.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Договором № 725910244 про надання кредиту від 11.10.2021 у розмірі 82124.53 грн, а також судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2377.69 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000.00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема зазначає, що право вимоги за спірним кредитним договором до позивача не перейшло, оскільки кредитний договір укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 після того, як первісний кредитор відступив права вимоги за договором факторингу від 28.11.2018.

Зазначає, що майбутня вимога, якої не існувало та не була визначена, не могла бути передана за договором факторингу, який був укладений до дати укладення спірного договору.

Крім того, вказує, позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, як і за іншими договорами факторингу.

Також, апелянт вважає, що умови договору № 725910244 є несправедливими в розумінні п.11 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого сторонами строку кредитування та нарахувати непропорційну велику суму відсотків за користування кредитом.

Зазначає, що п.1.7 оспорюваного договору містить суперечності, оскільки в такому зазначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме, до 10.12.2021, однак до 10.12.2021 мине строк 59 днів, а не 30. При цьому у довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» також строк договору зазначено 30 днів, дата укладення договору 11.10.2021.

Крім того, звертає увагу на те, що з матеріалів цивільної справи неможливо встановити, що відповідач в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активував функцію продовження строку Дисконтного періоду. Тобто, після дати 09.11.2021 (закінчення 30-ти денного строку кредитування) ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» і наступні кредитори втратили право на нарахування відсотків.

Таким чином, вказує, шо заборгованість відповідача за кредитним договором станом на момент закінчення строку кредитування - 09.11.2021 становила 25850.20 грн, однак, оскільки 13.11.2021 ним здійснено оплату відсотків на суму 5010.00 грн, з яких 0.40 грн зараховано до тіла кредиту, загальна сума заборгованості не могла перевищувати 20840.60 грн.

Відтак, нарахування позивачем відсотків після 09.11.2021 вважає неправомірним і таким, що суперечить вимогам законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржуване рішення суду, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначає, що відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимоги 168 від 11.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118- 01 від 28.11.2018. Проте, зауважує, що відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги. Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено кредитний договір № 725910244 від 11.10.2021 укладено 11.01.2022, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. Зазначає, що реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), то він є достатнім доказом передачі права вимоги.

Таким чином, вважає, що позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи.

Крім того зазначає, що Кредитним договором передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Представник відповідача стверджує, що позивач неправомірно стягнув відсотки після закінчення кредитного договору. Враховуючи порушення відповідачем норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, тому у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено наступні обставини.

11.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 був укладений Договір кредитної лінії № 725910244 (далі - Договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора MNV8R6G2, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 22000.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»).

Сума кредитного ліміту, вказана в п.1.1 Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 10.12.2021 (п.п.1.2-1.3 Договору).

Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії Договору. Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання. Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 10.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором (п.п.1.5-1.7 Договору).

Відповідно до п.1.9 Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

- п.1.9.1 - виключно на період строку, визначеного в п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722.70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1.98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

- п.1.9.2 - за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 566.15 (п`ятсот шістдесят шість цілих п`ятнадцять сотих) процентів річних, що становить 1.55 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті;

- п.1.9.3 - якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766.50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2.10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст.212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п.1.8 цього Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.7 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п.1.8 та п.1.12.1 Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до п.4.3 Договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в п.1.7.2 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону.

Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 11.10.2021, номер карти НОМЕР_3 був указаний відповідачем як рахунок для отримання кредитних коштів.

На підставі Договору від 11.10.2021 № 725910244 ОСОБА_2 надано кредит в сумі 5000.00 грн строком на 30 днів, з процентною ставкою 1.98% в день, який перераховано на платіжну картку НОМЕР_3.

Вказані обставини підтверджуються платіжними дорученнями, а саме:

- № ddeea80c-790f-4bcf-afbd-4378ba986ae3 від 11.10.2021;

- №75c3e68e-6623-42b4-a897-c510c6d5a070 від 12.10.2021;

- № 981ff576-83d2-4b5a-9f88-c89550df23bb від 12.10.2021;

- №bd3fa1b6-4935-410b-bb32-e637788b8906 від 12.10.2021;

- №0b003084-361f-4df7-95ee-391daefecd3a від 13.10.2021,

та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (сформовано 05.06.2023).

Згідно додаткових угод до договору збільшено суми кредиту на 2000.00 грн, 3000.00 грн, 4500.00 грн та 7500.00 грн.

Відповідно до інформації, наданої на виконання ухвали суду, кредитні кошти в загальній сумі 22000.00 грн були перераховані відповідачу ОСОБА_2 за період з 11.10.2021 по 13.10.2021 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк», а саме 11.10.2021 в сумі 5000.00 грн, 12.10.2021 в сумі 2000.00 грн, 3000.00 грн та 4500.00 грн та 13.10.2021 в сумі 7500.00 грн, що підтверджується наданою випискою від 29.04.2026 про рух коштів по картці за період 11.10.2021 по 18.10.2021.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, що стверджується договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додатковими угодами до даного договору № 19, № 26, № 27, № 31 та № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі.

За даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сума заборгованості за кредитним договором № 725910244 від 11.10.2021 станом на 11.01.2022 складає 63768.01 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21999.60 грн, прострочена заборгованість за процентами - 41768.41 грн.

Згідно витягу з Реєстру права вимоги №168 від 11.01.2022, клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив факторові ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги заборгованості в сумі 63768.01 грн згідно кредитного договору №725910244, до боржника ОСОБА_2 .

Позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за Реєстром прав вимоги 11.01.2022.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язувався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Термін дії договору продовжувався додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі.

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» підписали Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №725910244, в сумі 91958.38 грн.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги до Договору факторингу позивачем надана Платіжна інструкція та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за Реєстром прав вимоги 30.05.2023.

За даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», сума заборгованості за кредитним договором № 725910244 від 11.10.2021 станом на 30.05.2023 складає 91958.38 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21999.60 грн, прострочена заборгованість за процентами - 69958.78 грн.

20.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №20/10/23, згідно з умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п.1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 20/10/23 від 20.10.2023, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників в кількості 700, після чого, з урахуванням п.1.2 Договору факторингу 20/10/23 від 20.10.2023, з моменту підписання даного акту фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу позивачем надана платіжна інструкція.

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №20/10/23 від 20.10.2023, клієнт ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив факторові ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги в сумі 91958.38 грн згідно кредитного договору № 725910244, до боржника ОСОБА_2 .

Згідно виписки з особового рахунку, наданої ТОВ «ФК «ЕЙС» за Кредитним договором №725910244, станом на 26.12.2025 заборгованість за кредитним договором від 11.10.2021 не погашена і складає 91958.38 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21999.00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 69958.78 грн.

21.04.2026 ухвалою суду за клопотанням представника позивача в АТ «Універсал Банк» витребувано інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка: маска карти: НОМЕР_3 ; про зарахування коштів на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_3: за період 11.10.2021 - 16.10.2021 в сумі 5000.00 грн; за період 12.10.2021 - 17.10.2021 в сумі 4500.00 грн; за період 12.10.2021 - 17.10.2021 в сумі 3000.00 грн; за період 13.10.2021 - 18.10.2021 в сумі 7500.00 грн, емітент карти - АТ «Універсал Банк»; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_5 фінансовим номером телефону за платіжною карткою: маска карти: НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на платіжну картку: маска карти: НОМЕР_3 , за період з 11.10.2021 - 16.10.2021 в сумі 5000.00 грн; за період 12.10.2021 - 17.10.2021 в сумі 4500.00 грн; за період 12.10.2021 - 17.10.2021 в сумі 3000.00 грн; за період 13.10.2021 - 18.10.2021 в сумі 7500.00 грн, емітент карти - АТ «Універсал Банк», надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні ін36струкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_5 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_3, надати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_3; у випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3 не належить відповідачу, яким є ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3 .

30.04.2026 та 06.05.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області АТ «Універсал Банк», на виконання ухвали суду від 21.04.2026, надано запитувану інформацію, згідно з якою на ім`я ОСОБА_2 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 та на яку в запитуваний період були нараховані кошти в сумі 5000.99 грн, 4500.00 грн, 3000.00 грн. та 7500.00 грн. Мобільний номер НОМЕР_5 був фінансовим номером за вказаною платіжною карткою.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту укладення кредитного договору з відповідачем та отримання останнім кредитних коштів. При цьому суд вважав, що строк кредитування, з урахування умов договору щодо його пролонгації, становив 90 днів, до 08.02.2022, а тому позивач правомірно нараховував відсотки протягом вказаного періоду.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується не в повній мірі, з огляду на таке.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом в апеляційній скарзі, 11.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 725910244 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, в наслідок чого відповідач отримав кредитні кошти в загальній сумі 22 000 грн.

З приводу договорів факторингу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, право вимоги по Кредитному договору №725910244 на підставі договорів факторингу було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «Таліон плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на користь ТОВ «ФК «Ейс», що підтверджується змістом договорів, реєстрами прав вимог, актом приймання передачі, актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями, які досліджені судом.

Відповідно до умов договорів факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Вказані реєстри підписувалися сторонами договору після виникнення права вимоги за спірним кредитним договором.

Крім того, в договорах факторингу визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру, які надані позивачем на підтвердження факту переходу права вимоги.

При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.

Також, у своїй постанові від 07.01.2026 Верховний Суд в аналогічній справі №727/2790/25, де він надавав оцінку вказаним вище договорам факторингу, залишаючи постанову апеляційного суду без змін погодився зі зробленими у ній висновками про те, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредиту від 04.95.2021 № 662640640, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК «Ейс».

Також зазначив, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Матеріали даної справи, що переглядається, містять усі необхідні докази, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, на підтвердження факту переходу права вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитора до позивача, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих відсотків, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, аналізуючи умови договору кредитної лінії №725910244 від 11.10.2021, колегія суддів зазначає про наявність істотних суперечностей та правової невизначеності у визначенні строку дії зобов`язання.

Згідно з пунктом 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, що визначається як дисконтний період, проте в цьому ж пункті та в пункті 1.3 договору одночасно зазначається кінцева дата повернення коштів - до 10.12.2021. Оскільки календарний проміжок між 11.10.2021 та 10.12.2021 становить 60 днів, умови договору містять взаємовиключні положення щодо строку кредитування. За змістом статей 213, 637 ЦК України та усталеної судової практики, у разі якщо умови договору допускають неоднозначне тлумачення, вони мають тлумачитися на користь споживача за принципом contra proferentem (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 911/4518/16). Крім того, у паспорті споживчого кредиту, заявці на отримання коштів та в довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі чітко зафіксовано первісний строк кредитування тривалістю саме 30 днів. З огляду на це, колегія суддів визначає період правомірного користування кредитними коштами тривалістю 30 днів.

Досліджуючи встановлений у пунктах 1.9.3 та 1.12 договору механізм автоматичного перерахунку процентів за так званою «базовою» процентною ставкою у розмірі 2.10 % в день ретроспективно від дати видачі кредиту та подальшу автопролонгацію зі ставкою 2.98 % в день, колегія суддів констатує нікчемність таких умов, адже вбачається що позивач намагається легітимізувати нарахування надвисоких відсотків через відкладальну обставину в розумінні статті 212 ЦК України, пов`язуючи її з фактом прострочення виконання зобов`язання боржником. Проте така конструкція прямо суперечить положенням частини сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою будь-яка зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін, а умови щодо можливості внесення змін до договору в односторонньому порядку є нікчемними. Автоматичне збільшення строку кредитування та одностороннє підвищення ціни послуги внаслідок невиконання зобов`язання без підписання додаткової угоди у письмовій формі, як того вимагає частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», є неправомірним.

У контексті вимог Закону України «Про захист прав споживачів» зазначені умови договору є несправедливими, оскільки відповідно до пункту 9 частини третьої статті 18 цього Закону несправедливою є умова про автоматичне продовження договору, укладеного на визначений строк, якщо споживачу встановлено невиправдано малий строк для виявлення наміру не продовжувати дію договору. Активація автопролонгації та ретроспективне скасування дисконтної ставки у момент настання прострочення позбавляє позичальника можливості прийняти усвідомлене рішення, створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу і суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України.

За змістом статей 1048 та 1054 ЦК України, проценти є платою за можливість позичальника протягом певного часу правомірно не повертати кошти кредитору. Після закінчення строку правомірного користування право кредитодавця нараховувати договірні проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється. Поза межами строку кредитування позивач мав право нарахувати лише компенсаційні заходи, передбачені статтею 625 ЦК України (три відсотки річних та інфляційні втрати) або неустойку, проте такі вимоги у позовній заяві за даною справою заявлені не були.

Таким чином, заборгованість за процентами підлягає стягненню виключно в межах первісного тридцятиденного строку дії договору за погодженою сторонами дисконтною процентною ставкою у розмірі 1.98 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Нарахування процентів на суму тіла кредиту 22000 грн. за один день користування становить 435.60 грн. Відповідно, загальний розмір процентів за 30 днів становить 13068 грн. Вимоги позивача про стягнення процентів поза межами тридцятиденного строку кредитування за ставками 2.10 % та 2.98 % є безпідставними, незаконними та задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за процентами, а саме 13.11.2021 відповідач здійснив платіж на суму 5010 грн, з яких 5009.60 грн. зараховано на погашення відсотків та 0.40 грн. - на тіло кредиту.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за спірним кредитним договором в загальній сумі 30058 грн, з яких 21999.69 грн. - тіло кредиту та 8058.40 грн - відсотки за користування кредитом.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість відповідача за кредитним договором станом на момент закінчення строку кредитування - 09.11.2021 становила 25850.20 грн, та з урахуванням здійсненої ним оплати відсотків на суму 5010.00 грн, загальна сума заборгованості не могла перевищувати 20840.60 грн, колегія суддів до уваги не бере, оскільки, як зазначено вище, кредитним договором передбачено нарахування відсотків за кожен день користування кредитом за процентною ставкою 1.98%, що становить 435.60 грн.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними твердження суду першої інстанції про те, що за відсутності доказів активації функції продовження строку дії дисконтного періоду - строк виконання зобов`язання згідно пункту 1.12.1 договору у повному обсязі настав 08.02.2022 (90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду), оскільки саме на позивача покладається обов`язок щодо виконання чи невиконання відповідачем умов договору, в тому числі і щодо вчинення останнім дій для пролонгації договору, чого позивачем не доведено.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції безпідставно переклав обов`язок доведення вказаних вище обставин на відповідача.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після закінчення 30-ти денного строку на нових, значно гірших умовах.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст.1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст.625 ЦК України), нарахування відсотків після 30-ти денного користування кредитом є безпідставними.

Водночас позивач нарахував відсотки після спливу цього строку, посилаючись на умови договору щодо автоматичного продовження строку кредитування. Однак, колегія суддів виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору строку кредитування та розміру процентної ставки.

Таким чином колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає безпідставними висновки суду про правомірність нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування, у зв`язку з чим рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року підлягає зміні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку із зміною судового рішення на користь відповідача, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 91958.38 грн, апеляційним судом задоволено позовних вимог в загальній сумі 30058.00 грн, тобто 32.68%, у зв`язку з чим стягнутий з відповідача розмір судового збору та витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції слід також змінити з 2377.69 грн до 870.07 грн та з 3000 грн до 2000 грн відповідно.

Що стосується вимог апеляційної скарги, то такі задоволено на 63.4 %, у зв`язку з чим судовий збір, сплачений апелянтом, підлягає до стягнення з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги в сумі 2261.2 грн.

Керуючись ст.ст.137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за договором №725910244 про надання кредиту від 11.10.2021 з 82124.53 грн до 30058.00 грн, з яких 21999.60 грн - тіло кредиту та 8058.40 грн - відсотки за користування кредитом, розмір стягнутого з відповідача судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з 2377.69 грн до 870.07 грн, та розмір витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції з 3000 грн до 2000 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2261.20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді