Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №583/1827/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м.Суми

Справа №583/1827/26

Номер провадження 22-ц/816/2579/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Собини О. І. , Нестеренка М. В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2026 року у складі судді Яценко Н.Г., ухваленого в м. Охтирка Сумської області,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ»

про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

10 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Абрамович Олексій Володимирович звернувся до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (далі – ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ»), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 71-74) просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 98 від 23.09.2009 в розмірі 17 952 грн 44 коп., обчисленої без утримання податків та обов`язкових платежів, а також 18 626 грн 90 коп. пені, 7331 грн 34 коп. інфляційних втрат та 1803 грн 94 коп. 3% річних.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 3,9438 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0191, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, яку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_3 23.09.2009 уклав із ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙЗ-МАКСИМКО», яке 12.07.2010 змінило найменування на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙЗ-МАКСИМКО», договір оренди землі № 98, за умовами яких передав земельну ділянку у строкове платне користування указаному товариству строком на 5 років. 01.08.2017 ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» уклало з ОСОБА_3 додатковий договір про внесення змін і доповнень до указаного договору оренди землі, згідно з яким термін дії договору становить 10 років з моменту державної реєстрації, розмір щорічної орендної плати становить 10% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 11 222 грн 45 коп.

09.02.2018 року ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_3 уклали трьохсторонню додаткову угоду № 1 до вказаного договору оренди, в якій погодили, що новий орендар - ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» прийняв на себе всі права та обов`язки орендаря від ПрАТ «РАЙЗ-МАСИМКО».

З 2017 року орендна плата складає 11 222 грн 45 коп. Востаннє розмір орендної плати змінювався 31.05.2019 відповідно до додаткової угоди № 2, згідно з якою річна орендна плата становить 11% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки – 12 344 грн 69 коп.

Умовами договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації та сплату орендної плати 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня.

У порушення указаних умов договору орендна плата за 2018-2024 роки виплачувалась без урахування індексів інфляції на загальну суму 17 952 грн 44 коп.

Також на підставі п. 14 договору оренди у зв`язку з несвоєчасним внесенням орендної плати позивач вважає наявними підстави для стягнення пені. Крім того, у зв`язку з порушенням зобов`язання з виплати орендної плати відповідно до статті 625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних та збитки від інфляційних втрат.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_2 за договором оренди землі № 98 від 23 вересня 2009 року: невиплачену індексацію в розмірі 17 952 грн 44 коп., обраховану без вирахування податків та інших обов`язкових платежів; пеню у розмірі 18 626 грн 90 коп.; інфляційні втрати у розмірі 7331 грн 34 коп.; 3% річних у розмірі 1803 грн 94 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23 та виходив з того, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не установлено договором оренди землі, яка здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем вважається місяць, в якому востаннє змінювалась чи підлягала перегляду орендна плата. Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі №98 від 23.09.2009, оскільки виплата орендної плати за 2018-2024 роки проведена не у повному обсязі. Загальна сума недоплати орендної плати з урахуванням індексації становить 17 952 грн 44 коп., що підлягає стягненню з відповідача. Також відповідно до п. 14 договору у зв`язку з невиплатою орендної плати у повному обсязі з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 18 629 грн 90 коп. Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання підлягають стягненню інфляційні втрати у загальному розмірі 7331 грн 34 коп. та 3% річних в сумі 1803 грн 94 коп. Суд погодився з розрахунками спірних сум наведеними стороною позивача у заяві про збільшення позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

06.07.2026 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2026 року в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони договору не встановили орендну плату у фіксованому розмірі чи твердій грошовій сумі, а визначили спосіб її обрахування у відсотковому значенні від нормативної грошової оцінки землі. Словосполучення, які використовуються у пунктах 10, 13 Договору означають індексацію нормативної грошової оцінки земель у спосіб та порядок згідно із статтею 289 Податкового кодексу України. Оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення у період з 2017-2022 роки не змінювався та становив 1.0, це не впливало на визначений договором розмір орендної плати. Орендна плата відсутня в переліку грошових доходів громадян, які підлягають індексації, визначених статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Крім того, позивачка жодних претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред`являла та не скористалася своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/457/23, оскільки правовідносини у справах не є подібними: у справі № 925/457/23 йдеться про землі комунальної власності та щомісячну сплату орендної плати, тоді як у цій справі про землі приватної власності та щорічну сплату до 01 грудня. Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 не містить висновку щодо застосування частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» до таких правовідносин.

На думку заявника апеляційної скарги з врахуванням приписів частини шостої статті 232 ГК України суд мав обмежитись шестимісячним строком нарахування пені та міг зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник позивачки - адвокат Абрамович О.В. 24.07.2026 року через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» - без задоволення; стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Посилався на те, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що умовами укладеного договору оренди землі та додаткових угод до нього передбачена сплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції відповідачем не спростовано. Стягнення з відповідача пені передбачено умовами п. 14 договору оренду землі, а стягнення інфляційних втрат та 3% річних також є законним та відповідає положенням статті 625 ЦК України.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої на території Чернеччинської територіальної громади (раніше – Кардашівської сільської ради) Охтирського району Сумської області кадастровий номер 5920384000:01:001:0191, площею 3,9438 га, яку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 33).

Право власності позивача на земельну ділянку 15.08.2024 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право: 56285284 (а.с. 25-26).

За життя ОСОБА_3 23.09.2009 уклав Договір оренди землі № 98 з ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙЗ-МАКСИМКО», яке в подальшому змінило найменування на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙЗ-МАКСИМКО», за умовами якого передав орендарю у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 5 років (а.с. 19-20).

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1207,99 грн, що становить 3% від грошової оцінки та виплачується за вимогою орендодавця у формі: грошовій, натуральній, відробітковій.

Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня.

Пунктом 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором з вини орендаря орендар сплачує штраф в розмірі 10% та пеню 0,3% за кожен день прострочення від несплаченої суми.

01.08.2017 між ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» та ОСОБА_3 укладений додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 98 від 23.09.2009, зареєстрованого 17.12.2012 за № 592030004003530, яким зокрема п. 9 викладено в новій редакції «Орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 222 грн 45 коп. за рік оренди. Із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України…» (а.с. 48).

09.02.2018 року між ОСОБА_3 (орендодавець), ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №98, зареєстрованого 17.12.2012 за № 592030004003530, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися, що з 2017 року орендна плата складає 11 222 грн 45 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 11 2224 грн 47 коп. (а.с. 49).

31.05.2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 98 від 23.09.2009, якою сторони договору перший абзац пункту 9 Договору доповнили словами: «У термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно ПК України» (а.с. 47).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03.04.2026 ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було нараховано позивачу ОСОБА_2 у листопаді 2024 року 10 186,06 грн орендної плати (а.с. 17-18).

ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було виплачено ОСОБА_3 орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: за 2018 рік – 11 222,45 грн; за 2019 рік - 12282, 47 грн; за 2020 рік – 12344,67 грн, за 2021 рік – 12 344,69 грн; за 2022 рік – 12344,67 грн; серпень 2023 року – 12 344,69 грн, за 2024 рік – 10186,06 грн (а.с. 84).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом частин першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 40 Договору оренди землі № 98 від 23.09.2009 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом до відповідача у зв`язку з тим, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» орендну плату за договором оренди землі за 2018-2024 роки нараховувало і сплачувало без урахування індексів інфляції.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 Договору оренди землі № 98 від 23.09.2009, який зобов`язував останнього обчислювати розмір орендної плати за земельну ділянку, належну спочатку ОСОБА_3 , а після смерті останнього – його сину ОСОБА_2 з урахуванням індексації.

Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0, апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.

Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»).

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 про те, що: «Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки

У пункті 10 Договору оренди землі № 98 від 23.09.2009 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Умовами указаного договору оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена.

Зміст указаного пункту Договору № 98 дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Базовим місяцем у цій справі для обрахування орендної плати за 2018 рік слід вважати серпень 2017 року (оскільки розмір орендної плати було змінено додатковим договором від 01.08.2017), а для обчислення орендної плати за період з 2019 по 2024 роки – базовим місяцем є травень 2019 року (остання зміна орендної плати відбулася згідно з додаткового угодою № 2 від 31.05.2019), а індексації підлягають всі подальші щомісячні орендні платежі за договором оренди землі № 98 за період з червня 2019 року до 2024 року, виходячи з розміру орендної плати, який потрібно розраховувати з урахуванням нормативної грошової оцінки землі.

Ураховуючи зазначене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі № 98 (з урахуванням додаткових угод до нього), оскільки виплата орендної плати за 2018-2023 роки ОСОБА_3 , а за 2024 рік – новому власнику ОСОБА_2 була проведена не у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недоплачену орендну плату за вказаний період в загальній сумі 17 952 грн 44 коп., яка обчислена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Та обставина, що позивач не звертався до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 є помилковими, оскільки висновки, викладені у вказаній постанові є релевантними до обставин цієї справи, рішення в якій переглядається.

Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з виплати орендної плати наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також на підставі пункту 14 Договору оренди землі - пені за несплату орендної плати у визначений договором оренди строк до 15 грудня.

Апеляційна скарга доводів щодо незгоди з розрахунком розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, розрахунком сум відповідно до статті 625 ЦК України та розрахунком пені не містить. Ураховуючи принцип диспозитивності та приписи частини першої статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції розрахунок заявлених до стягнення спірних сум заборгованості з орендної плати та інших платежів апеляційним судом не перевіряється.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд з урахуванням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України мав обмежитись шестимісячним строком нарахування пені, колегія суддів зауважує, що на спірні правовідносини положення Господарського кодексу України не поширюються, позаяк вони врегульовані нормами ЦК України та Законом України «Про оренду землі».

Твердження відповідача, що суд першої інстанції міг зменшити розмір пені з власної ініціативи відповідно до положень статті 551 ЦК України, колегія суддів також відхиляє, з огляду на такі мотиви.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним у судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19). Оскільки розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача (18 626 грн 90 коп.) значно не перевищує розмір заборгованості з орендної плати (17 952 грн 44 коп.), тому підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 551 ЦК України в суду першої інстанції не було.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 732/1705/16-ц, від 03 лютого 2021 у справі № 618/1078/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, які не підлягають застосуванню у цій справі зважаючи на такі мотиви.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20).

Судова практика з питання індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати сформована Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23).

Оскільки правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Представник позивачки адвокат Абрамович О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи апеляційним судом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

З матеріалів справи установлено, що в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат Абрамович О.В.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано: 1) копію Договору про надання правової допомоги № 31 від 06 квітня 2026 року, відповідно до умов якого за послуги, що надаються адвокатом за умовами цього Договору, Клієнт сплачує гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складання процесуальних документів, участь у судовому розгляді справи, що визначається і підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або платіжним дорученням, які є невід`ємними додатками до цього Договору; копію Додаткової угоди від 24 липня 2026 року, в якій сторони погодили розмір гонорару в розмірі 5000 грн 00 коп. за надання правової допомоги позивачу в Сумському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги.

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу надано: 1) копію Акту приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24 липня 2026 року, за змістом якого узгоджена вартість наданої адвокатом Абрамовичем О.В. правової допомоги складає 5000 грн. Правова допомога надана у формі ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», підготовки, складання та подачі до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу; 2) копію квитанції № 31/2 від 24 липня 2026 року про прийняття адвокатом Абрамовичем О.В. від ОСОБА_2 гонорару у розмірі 5000 грн 00 коп.

Заявник апеляційної скарги відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат позивача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу не подав, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»

Апеляційний суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст позовної заяви стосовно висновків Великої Палати Верховного Суду, за підготовку якої суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 відповідне відшкодування, а тому заявлений останнім розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 2500 грн 00 коп.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 2500 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

М. В. Нестеренко