Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №583/3239/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/3239/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/816/664/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 165

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

Судді-доповідача - ОСОБА_3 ,

суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_6

прокурора – ОСОБА_7

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми, у режимі відеокнференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2025 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , пенсіонера, раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_10 , в якій, не оспорюючи правильність кваліфікації та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 239 КК України, апелянт просить вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2025 року, ухвалений відносно останнього, скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним за ч. 1 ст. 239 КК України та призначити йому покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Даним вироком, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України та призначено йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.00 коп.

Запобіжний захід до набранням вироком чинності ОСОБА_8 не обирати.

Скасовано арешт, накладений ухвалами слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2025 року, 17 червня 2025 року.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання суперечить загальним засадам призначення покарання та свідчить про незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Так, як зазначає апелянт, санкцією ч. 1 ст. 239 КК України, за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, передбачено покарання у виді штрафу від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю на строк до трьох років. Тобто, мінімальна межа штрафу за цією статтею становить одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а максимальна - чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У свою чергу, ч. 1 ст. 69 КК України визначено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Тобто, застосовуючи положення ст. 69 КК України, суд мав право зменшити штраф лише до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн., а покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. суперечить вимогам вказаної статті.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , навколишньому природному середовищу спричинено шкоду у сумі 7 998 грн. 36 грн., який є більшим, ніж розмір призначеного останньому судом штрафу - 5 100 грн., що, також суперечить ст. 53 КК України.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на судове рішення не подавали.

Як встановлено судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 , маючи у власності спеціалізований вантажний автомобіль цистерна асенізаційна марки ЗИЛ 431412 спеціалізований вантажний – спеціалізована цистерна асенізаційна – «С», державний номерний знак НОМЕР_1 , не будучи зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності, працівником будь-якого підприємства, установи чи організації, яка є суб`єктом правовідносин у галузі поводження з відходами, діючи з корисливих мотивів, здійснював надання послуг із виведення рідких побутових відходів з вигрібних ям на території м. Охтирки Сумської області.

Так, використовуючи вказаний автомобіль, ОСОБА_8 09 квітня 2025 року викачав рідкі побутові відходи з вигрібної ями невстановленого в ході досудового розслідування мешканця м. Охтирки Сумської області та в подальшому вивіз їх та злив на території земельної ділянки з координатами 50.279978 широта та 34.858731 довгота з кадастровим номером 5910200000:23:017:0002 та перебуває у власності Охтирської міської ради Сумської області.

Таким чином 09 квітня 2025 року ОСОБА_8 з використанням транспортного засобу марки ЗИЛ 431412 спеціалізований вантажний – спеціалізована цистерна асенізаційна – «С», державний номерний знак НОМЕР_1 , діючи умисно, з порушенням спеціальних правил, не будучи зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності, працівником будь-якого підприємства, установи чи організації, яка є суб`єктом правовідносин у галузі поводження з відходами, із резервуару цистерни транспортного засобу здійснив забруднення земельної ділянки, розташованої в кінці провулку Гірському в м. Охтирці Сумської області на земельній ділянці з географічними координатами 50.279978 широта та 34.858731 довгота з кадастровим номером 5910200000:23:017:0002 та перебуває у власності Охтирської міської ради Сумської області, площею 5,00 кв м, нечистотами, шкідливими для довкілля, що призвело до погіршення властивостей довкілля та перевищення нормативного вмісту шкідливих речовин, що є порушенням ст.ст. 35, 45-46 Закону України «Про охорону земель» та спричинило істотну шкоду довкіллю в розмірі 7998 грн. 36 коп., внаслідок чого створив небезпеку для довкілля.

Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, прокурора на підтримку апеляційних доводів та вимог, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційну скаргу – без задоволення, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 ніким не оспорюються і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин, відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, перевірці в апеляційному порядку не підлягають.

Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 239 КК України, також не оспорюється, а тому вирок суду першої інстанції і в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

Що стосується доводів апелянта про те, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 239 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів вважає їх такими, що заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, положеннями ст. ст. 50, 65 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених протиправних дій, їх небезпечності та інформації про особу винного.

Зазначені загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Також при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.

При цьому, законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання.

Так, ч.1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429,437-439,442,442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

У свою чергу, санкцією ч. 1 ст. 239 КК України встановлено, що за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, передбачено покарання у виді штрафу від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю на строк до трьох років.

Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що при призначенні ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального проступку, характер та суспільну небезпеку вчиненого, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою похилого віку, пенсіонером, має позитивні характеристики, на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, проживає один, отримує пенсію в розмірі 3800 грн. 00 коп.

Крім того, судом було враховано і те, що обвинувачений визнав вину в повному обсязі, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував шкоду. Вказані обставини судом було визнано як такі, що пом`якшують покарання, а обставин, що обтяжують покарання, встановлено не було.

З врахуванням зазначеного, суд і дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 239 КК України у виді штрафу, з застосуванням ст. 69 КК України, у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн.00 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про можливість призначення ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 239 КК України, що в апеляційній скарзі, також, не оскаржується, однак зауважує, що при визначенні розміру такого покарання, судом було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, на що вірно посилається апелянт у поданій апеляційній скарзі.

Так, санкцією ч. 1 ст. 239 КК України, передбачено мінімальна межа штрафу за цією статтею, яка становить одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. та максимальна - чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 68 000 грн.

Встановивши обставини, за яких обвинуваченому можливо було призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції, згідно вказаної статті, мав призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 239 КК України, тобто, у розмірі семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн., а призначення покарання у розмір трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн.00 коп., суперечить вимогам вищезазначеного Закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що положеннями ч. 2 ст. 53 КК України встановлено, зокрема, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

У даному випадку, протиправними діями ОСОБА_8 було спричинено істотну шкоду довкіллю у розмірі 7998 грн. 36 коп., і з врахуванням вищезазначеної норми Закону, розмір штрафу, який, як покарання був призначений останньому, не міг бути меншим за розмір цієї шкоди.

Таким чином, призначене обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі 5 100 грн. не відповідає як вимогам ст. 69 КК України, так і вимогам ст. 53 КК України, про що вірно вказує прокурор у поданій апеляційній скарзі, що свідчить про те, що судом першої інстанції було неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України), що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування вказаного судового рішення судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне, після скасування вироку суду першої інстанції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, ухвалити новий вирок, оскільки є необхідність у призначенні ОСОБА_8 більш суворого покарання, у межах санкції ч. 1 ст. 239 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн., на задоволення в цій частині вимог поданої апеляційної скарги.

Саме таке покарання, на переконання колегії суддів, буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 239 КК України, оскільки фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, прокурором в апеляційному порядку не оскаржувалась, і колегія суддів в їх аналіз не вдавалась з огляду на ч. 1 ст. 404 КПК України.

Керуючись ч. 15 ст. 615, ст.ст.404,405,407,409,413,414,420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання, скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, призначити покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5