Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №592/7634/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/7634/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Онайко Р.А.

Номер провадження 33/816/1346/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі секретаря судового засідання Леоненко К. С., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її адвоката Рвачова О.О., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Рвачова О.О. на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканки АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 29 квітня 2026 року о 22:20 у м.Суми, вул. Засумська, 5, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не впевнилась в безпечності маневру та скоїла наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen СС, н.з. НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Потерпілі відсутні. Чим порушила п.10.9, 2.3 б ПДР, чим вчинила правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.

Крім того, 29 квітня 2026 року о 22:20 у м. Суми, вул. Засумська, 5, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Nissan X-Trail, н.з. «Птаха», в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія відбувався на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатор Алкотест Драгер 6820, ARHK — 0128. Результат тесту позитивний, 0,27 проміле. З результатом згодна. Зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solution 400 471314 470815. Чим порушила п.2.9.а ПДР та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Рвачов О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2026 року, провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що не погоджуються з результатом газоаналізатора Драгер 6820, як вбачається результат тесту складає – 0,27 проміле, що лише на сім сотих перевищило допустимий показник. В розділі 10 «Технічні характеристики» закріплено, що границі допустимої основної - абсолютної похибки приладу при вимірюванні масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі складає ± 0,042%о проміле. Отже, з урахуванням абсолютної похибки приладу Драгер 6820, результат огляду ОСОБА_1 складає: 0,27%о – 0,042%о= 0,228%о.

Крім того, апелянт звертає увагу, що тестування на алкоголь («чек») приладу Драгер 6820 містить відомості про те, що прилад № ARHK-0128 востаннє проходив калібрування 18 листопада 2025 року, тобто за 5 місяців до дати тестування і таким чином викликає сумнів щодо достовірності його показників.

Також сторона захисту вказує на те, що працівниками поліції було грубо порушено Інструкцію №1452/735, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено та озвучено жодних ознак алкогольного сп`яніння, а отже такий огляд є безпідставним та протиправним.

Також захисник зазначає, що в матеріалах справи відсутня частина відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції.

Апелянт зауважує про те, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 , яка є діючим військовослужбовцем, тобто виконує обов`язки військової служби, і проведення її огляду ініційовано не посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, встановленого ст. 266-1 КУпАП.

Окрім цього, захисник вказує на те, що направлення, яке наявне в матеріалах справи не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом, що підтверджує той факт, що остання була не згодна з результатом проведеного огляду.

Як зазначає сторона захисту, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №653259 від 29 квітня 2026 року, та рапорт який належить до внутрішніх документів МВС України, не можуть бути визнані судом як доказ винуватості ОСОБА_1 .

Також захисник просить застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її адвоката Рвачова О.О., які вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 653259 від 29 квітня 2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- роздруківкою зі спеціального технічного засобу газоаналізатора «Драгер» відповідно до якої у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 0,27 %, з результатами якого ОСОБА_1 погодилась про що свідчить її підпис;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 0,27 % з результатами якого ОСОБА_1 була згодна, про що також свідчить її підпис;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, огляд не проводився;

- довідкою про надання інформації, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 від 15 березня 2018 року;

- рапортом інспектора взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції ст. лейтенанта поліції Миколи Сонько від 29 квітня 2026 року відповідно до якого остання доповідає про встановлення у водія ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння та скоєння ДТП;

- долученим до протоколу відеозаписом;

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 653266 від 29 квітня 2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 ;

- схемою наслідків дорожньо-транспортної пригоди від 29 квітня 2026 року, із зазначенням розташування транспортного засобу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 .

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів в апеляційного суду підстави відсутні.

Посилання апелянта про те, що не погоджуються з результатом газоаналізатора Драгер 6820, як вбачається результат тесту складає – 0,27 проміле, що лише на сім сотих перевищило допустимий показник, з урахуванням абсолютної похибки приладу Драгер 6820, результат огляду ОСОБА_1 складає: 0,27%о – 0,042%о= 0,228%о. Як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських та роздруківки чеку Драгер до початку проведення огляду ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора Драгер працівником поліції було проведено перевірки чистоти приладу за допомогою одноразового мундштуку. Результат перевірки склав 0,00‰, тобто будь-яких несправностей приладу не зафіксовано. Крім того, будь-яких зауважень чи не згоди з результатами пройденого огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер 6820, ОСОБА_1 не заявляла, тільки зазначила, що таке перевищення є незначним, на що інспектор - працівник поліції роз`яснив, що допустима норма проміле алкоголю в крові повинна становити не більше 0,2 проміле, а отже навіть якщо враховувати допустиму норму похибки Драгера, результат огляду все одно перевищує допустиму норму.

Що стосується вимог апелянта про те, що прилад № ARHK-0128 востаннє проходив калібрування 18 листопада 2025 року, тобто за 5 місяців до дати тестування і таким чином викликає сумнів щодо достовірності його показників, то апеляційний суд дані доводи спростовує, оскільки, відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» зазначено визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а статтею 27 врегульовано питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки. Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання. Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології. Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік. У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», в тому числі і на газоаналізатор «Drager «Alcotest 6820». На офіційному сайті вказаного товариства, яке надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств, необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання» та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців, тобто, міжповірочний інтервал вказаних приладів становить 1 рік, і у пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування). Роздруківкою проведеного тесту підтверджується, що останнє калібрування приладу «Drager «Alcotest 6820», було проведено 18 листопада 2025 року, що вказує на правомірність використання вказаного газоаналізатору при проведенні огляду ОСОБА_1 станом на 29 квітня 2026 року.

Твердження апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було повідомлено та озвучено жодних ознак алкогольного сп`яніння, а отже такий огляд є безпідставним та протиправним, є хибними, оскільки встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивним судженням поліцейського, який за своїм внутрішнім переконанням під час спілкуванням із водієм може вбачати такі ознаки сп`яніння, що є безумовною підставою для вимоги в проходженні відповідного огляду. Для встановлення таких ознак не передбачено окремого проведення огляду. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння, не є твердженням про стан сп`яніння водія, а вказує на необхідність в проходженні огляду для спростування або доведення перебування в стані сп`яніння. В даному випадку водій ОСОБА_1 погодилась на проходження огляду на стан сп`яніння, результат якого складає – 0,27 проміле, що є складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутня частина відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції. Досліджений судом відеозапис відображає всі юридично значимі обставини інкримінованого правопорушення та дає можливість послідовно встановити перебіг подій. Апелянтом не зазначено, які конкретні істотні обставини залишилися поза межами відеофіксації, яким чином це вплинуло на достовірність зафіксованих подій та які відомості відеозапису були змінені, спотворені або не відповідають дійсності. Матеріали справи не містять даних про втручання у відеозапис, його монтаж, пошкодження носія або невідповідність зафіксованих на ньому подій іншим доказам. Навпаки, зміст відеозапису узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, а тому підстав ставити під сумнів його належність, допустимість і достовірність апеляційним судом не встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно неї могла проводити тільки посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління ВСП у Збройних Силах України відповідно до порядку, встановленого ч.2-7 ст.266-1 КУпАП, а не поліцейські, апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 була зупинена 29 квітня 2026 року о 22:20 у м. Суми, вул. Засумська, 5, з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати.

Твердження захисника про те, що направлення, яке наявне в матеріалах справи не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом, що підтверджує той факт, що остання була не згодна з результатом проведеного огляду, зазначене не впливає на доведеність вини останньої в інкримінованому адміністративному правопорушенні. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, огляд у медичному закладі проводиться у присутності поліцейського, при цьому підставою для його проведення є саме направлення, яке надається лікарю. Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд. За таких обставин відсутність підпису ОСОБА_1 не ставить під сумнів належність і допустимість доказів, покладених в основу висновку про її винуватість.

Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №653259 від 29 квітня 2026 року, та рапорт який належить до внутрішніх документів МВС України, не можуть бути визнані судом як доказ винуватості ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції зазначає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії повністю відповідає вимогам статті 256 КУпАП. У протоколі чітко зазначено дату і місце його складання, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. Окрім того, як вбачається з протоколу та відеозапису даний протокол був підписаний водієм ОСОБА_1 особисто, що підтверджує факт її ознайомлення зі змістом документа, реалізацію права на висловлення власної позиції та відсутність будь-яких процесуальних заперечень на момент його складання. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення оформлений у повній відповідності до норм чинного законодавства, є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статті 251 КУпАП, який у сукупності з іншими матеріалами справи беззаперечно підтверджує вину водія у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Що стосується рапорту, то він є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій, наведені у рапорті дані повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформлені ними протоколу про адміністративне правопорушення. Доказів заінтересованості працівників поліції у результатах розгляду цієї справи, а також доказів оскарження дій працівників поліції стороною захисту не надано.

Що стосується доводів захисника про застосування у даному випадку аналогії права з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи, у даному випадку, є безпідставними, з врахуванням наступного.

Так, відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

У свою чергу, ЄСПЛ, дійсно, неодноразово звертав увагу на недосконалість законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

При цьому, виходячи із системного аналізу законів України, в тому числі і КУпАП, а також усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення питання накладення на особу адміністративного стягнення, гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не поширюються, оскільки прогалини у законодавстві України про адміністративні правопорушення у цій сфері немає, і про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання мова не йде, що у свою чергу не надає можливості застосувати аналогію закону, як просить захисник у поданій апеляційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко визначено, що на осіб, які дане правопорушення вчинили, накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього було вірно накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на сукупність вищевказаних доказів, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки вони є об`єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, та нічим не спростовані апелянтом.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Рвачова О.О. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.