Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №591/13514/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/13514/25

Номер провадження 22-ц/816/2639/26

Категорія - 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

в присутності:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивачки – адвоката Солошенко Людмили Євгенівни,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Суми в залі суду у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулась її представник – адвокат Солошенко Людмила Євгенівна, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29.06.2026 ухваленого під головуванням судді Ніколаєнко О.О. у справі № 591/13514/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені із заборгованості по сплаті аліментів,

УСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У листопаді 2025 року позивачка звернулась до суду з позовом, свої вимоги мотивувала тим, що за судовим рішення від 30.07.2021 з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з неповною та несвоєчасною сплатою відповідачем аліментів за період з 15.05.2025 по 31.10.2025 утворилась заборгованість, на яку має бути нарахована пеня у розмірі 46225,21 грн. Проте, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 196 СК України сума пені не може бути більшою, ніж 100% заборгованості, просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 28 160,74 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29.06.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що боржник довів, що заборгованість виникла з причин, які не залежали від його волі, а невиконання відповідачем обов`язку зі сплати аліментів певною мірою зумовлене неправомірною поведінкою стягувача.

Послався на те, що пеня є мірою майнової відповідальності за винне ухилення від виконання обов`язку, проте у діях ОСОБА_2 не встановлено винної та умисної поведінки щодо несплати аліментів, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Солошенко Л.Є. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не врахував, що відповідач не надав доказів відсутності його вини, а сам факт сплати боргу лише підтверджує погашення нарахованої заборгованості, але не свідчить про належне виконання зобов`язання протягом усього періоду, за який нараховано пеню.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 22.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 22.07.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Відзив на апеляційну скаргу

ОСОБА_2 направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29.06.2026 є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивачки, її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника позивача – адвоката Солошенко Л.Є. підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Фактичні обставини справи

Судом установлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30.07.2021 у справі № 591/1167/21 ухвалено стягувати зі ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.02.2021 і до досягнення дитиною повноліття, на користь матері — ОСОБА_4 (а.с. 9 зворот-10).

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист від 31.08.2021.

Згідно з поясненнями сторін цей виконавчий лист перебував на примусовому виконанні з 2021 року, був повернутий державним виконавцем за заявою стягувача.

10.07.2025 постановою державного виконавця повторно відкрито виконавче провадження ВП № 78567328 з примусового виконання виконавчого листа у справі №591/1167/21.

На запит суду від органу ДВС надійшло повідомлення, згідно з яким у виконавчому провадженні ВП №78567328 стягнення аліментів здійснюється з 15.05.2025. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 78567328 була своєчасно направлена боржнику, що підтверджується витягом із журналу реєстрації вихідної кореспонденції, відповідно до якого 15.07.2025 рекомендоване відправлення було направлено на адресу ОСОБА_2 (а.с. 44-45).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним 18.11.2025 державним виконавцем Зарічного відділу ДВС у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 15.05.2025 по 31.10.2025 становила 27 191,30 грн (а.с. 11).

На спростування наявності боргу відповідачем надано копії платіжних інструкцій, які підтверджують сплату заборгованості за виконавчим провадженням. Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Зарічного відділу ДВС у м. Суми 26.01.2026, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 26.01.2026 відсутня, а переплата становить 708,00 грн. Згідно наданих документів заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погасив у листопаді 2025 року, у подальшому щомісячно сплачував аліменти у розмірі не меншому, ніж визначено рішенням суду (а.с. 31-38).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина 4 статті 155 СК України).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).

Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (див.: пункт 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі№ 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Парламент встановив у частині 1 статті 196 СК України максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина 2 статті 196 СК).

Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.

Тлумачення частини 2 статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.

Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.

У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі №661/905/19, провадження №61-16670сво19.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 справа №333/6020/16-ц наведено висновок щодо обрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів: пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Під час розгляду справи установлено, що відповідач ОСОБА_2 згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов`язаний сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , однак належним чином не виконував свого зобов`язання у період з 15.05.2025 по 01.10.2025, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з в розмірі 28160,74 грн (межі заявлених позивачкою позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України)

Колегія суддів не погоджується з наданим розрахунком позивачки, а тому з урахуванням викладеного вище, розрахунок неустойки (пені) слід провести наступним чином:

за травень 2025 року нараховано аліментів 1876,80 грн х 171 день (строк прострочення з 15.05.2025-01.11.2025) х 1% = 3209,33 грн;

за червень 2023 року нараховано аліментів 3422,50 грн х 154 день (строк прострочення з 01.06.2025 по 01.11.2025) х 1% = 5270,65 грн;

за липень 2025 року нараховано аліментів 5483,50грн х 124 день (строк прострочення з 01.07.2025 по 01.11.2025) х 1% = 6799,54 грн;

за серпень 2025 року нараховано аліментів 5413,00 грн х 93 день (строк прострочення з 01.08.2025 по 01.11.2025) х 1% = 5034,09 грн;

за вересень 2025 року нараховано аліментів 5497,75 грн х 62 день (строк прострочення з 01.09.2025 по 01.11.2025) х 1% = 3408,61грн;

за жовтень 2025 року нараховано аліментів 5492,25 грн х 31 день (строк прострочення з 01.10.2025 по 01.11.2025) х 1% = 1702,60 грн;

Таким чином, загальний розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів складає 25424,82 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Вказана сума не перевищує загальний розмір заборгованості по аліментах, яка станом на 01.10.2025 становила 27185,80 грн.

Колегія суддів зазначає, що неповідомлення державним виконавцем платника аліментів про розмір нарахованих до сплати сум або про наявність заборгованості не звільняє такого платника від обов`язку виконувати рішення суду належним чином. Обов`язок зі сплати аліментів виникає безпосередньо з рішення суду та має самостійний і безумовний характер, а тому не залежить від активності чи бездіяльності органу примусового виконання.

При цьому, ОСОБА_2 , будучи обізнаним про наявність рішення суду про розмір аліментів, повинен був проявляти належну поведінку щодо його виконання і правильності їх сплати, чого ним зроблено не було.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, такий висновок не відповідає обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статті 196 Сімейного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що факт повної сплати заборгованості 01.11.2025 не усуває правових наслідків допущеного прострочення, оскільки відповідальність у вигляді пені настає за сам факт порушення строків виконання аліментного зобов`язання, а не за наявність заборгованості на момент розгляду справи.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема факту прострочення сплати аліментів, наявності заборгованості, підтвердженої розрахунком державного виконавця, а також відсутності доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені у розмірі 25424,82 грн.

Судові витрати

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у даній справі становить 28160,74 грн, тому при поданні позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» апеляційна скарга на рішення суду оплачується судовим збором в розмірі 150 відсотків ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки, при поданні позовної заяви сплаті підлягала сума 1211,20 грн, тому розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1816,80 грн (150% від 1211,20 грн).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовну заяву та апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд», тому за їх подання необхідно було сплатити 968,96 грн (0,8*1211,20) та 1453,44 грн (0,8*1816,80 грн).

ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору як за подання позову, так і за подання апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що позовні вимоги та апеляційну скаргу задоволено частково на 90 %, рішення суду першої інстанції скасовано, з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 872,06 грн та апеляційної скарги у розмірі 1308,10 грн (разом 2180,16 грн).

У поданій представником ОСОБА_1 – адвокатом Солошенко Л.Є. до суду першої інстанції позовній заяві, остання вказувала про те, що позивачка понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на те, що сторона позивача до закінчення судових дебатів та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції не подала доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, тому вимоги в частині стягнення таких витрат слід залишити без розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Ухвалене судом рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулась її представник – адвокат Солошенко Людмила Євгенівна задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29.06.2026 – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 424,82 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) 2180,16 грн за подання позовної заяви та апеляційної скарги судового збору в дохід держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22.09.2026.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: Я.Л. Петен

А.М. Худик