Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №496/2722/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1411/26

Номер справи місцевого суду: 496/2722/26

Головуючий у першій інстанції Шаньшина М. В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу захисника Миколюка А.П., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Біляївського районного суду Одеської обл. від 04.06.2026 відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, війсковослужбовця, в/ч НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду, 13.03.2026 о 07:35 год. Одеська обл., Одеський район, с. Великий Дальник, 14 км а/д М16 Одеса-Кучургани, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Tercel» д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Миколюк А.П. вказує на те, що оскаржувана постанова ухвалена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з`ясування обставин справи, без належної оцінки військового статусу ОСОБА_1 , без перевірки дотримання спеціального порядку огляду військовослужбовця та без встановлення наявності у його діях саме винної, безумовної та остаточної відмови від законного огляду; судом не враховано, що ОСОБА_1 не було фактично забезпечено можливість пройти огляд у законний спосіб, направлення для самостійного проходження огляду йому не надавалися, направлення на медичний огляд від 13.03.2026 йому не вручалось; працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, в той час як не відсторонення від керування є грубим процесуальним порушенням; суд не навів у постанові аналізу повного відеозапису, не зазначив, якими саме словами і в якій послідовності ОСОБА_1 пропонували пройти огляд, чи роз`яснювали йому наслідки, чи повідомляв він про військовий статус та виконання наказу, чи мав він реальну можливість пройти огляд без порушення військового обов`язку, чи була пропозиція пройти огляд зроблена у спеціальному порядку; судом справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 без належної перевірки його фактичного повідомлення.

Посилаючись на наведені обставини, захисник Миколюк А.П. просить скасувати постанову суду та провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, захисник Миколюк А.П. звернувся до апеляційного суду із заявою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду як пропущеного із поважних причин, зокрема, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні 04.06.2026, копію постанови не отримував, не був фактично ознайомлений із її змістом у день винесення та не мав реальної можливості одразу підготувати і подати обґрунтовану апеляційну скаргу, особливо з урахуванням того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та у відповідний період виконував обов`язки військової служби. Тож, вважає, що строк на подання апеляційної скарги був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин.

В судове засідання апеляційного суду призначене на 17.09.2026 ОСОБА_1 та його захисник Миколюк А.П., будучи належним чином повідомленими, не з`явилися, будь-яких клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи не подавали.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), суд зазначив, що сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

При цьому, у рішенні «Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як встановлено у ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд постанови судді у справах про адміністративне правопорушення здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду, натомість, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, водночас це не позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі неможливості безпосередньої участі в розгляді справи, подати до суду письмові пояснення та клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник Миколюк А.П., були належним чином повідомлені про апеляційний розгляд справи, зокрема, призначений в останнє на 17.09.2026 (а.с. 31, зворот, а.с. 32, зворот), клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

На переконання апеляційного суду наведені вище обставини, дозволяють дійти висновку, що відсутні об`єктивні перешкоди для можливості ОСОБА_1 та його захисника Миколюка А.П. брати участь в судових засіданнях, втім, останні в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, а отже - на власний розсуд розпорядилися наданими їм законом правами.

Також апеляційний суд наголошує, що недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого Конвенцією права на справедливий суд, п. 1 ст. 6 якої надає кожній особі право на розгляд справи упродовж розумного строку, яке має на меті забезпечити аби обвинувачений не залишався занадто довгий час під тягарем обвинувачення, обґрунтованість якого має бути доведена (рішення ЄСПЛ у справі «Вемхофф проти Німеччини», заява № 2122/64).

На підставі викладеного, а також з метою дотримання розумних строків розгляду порушеного відносно ОСОБА_1 провадження, апеляційний суд не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи та враховуючи, що були вжиті всі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Миколюка А.П., при цьому фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника Миколюка А.П. та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку доводам клопотання захисника Миколюка А.П. щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду апеляційний суд зазначає наступне.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Приписами ст. 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Аналогічні положення щодо оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення містить ч. 2 ст. 294 КУпАП, якою, серед іншого, також передбачено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

Норми діючого КУпАП не містять переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до усталеної судової практики, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні 04.06.2026, у якому за результатами розгляду справи про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП судом було прийнято рішення.

Разом із тим, ч.ч. 1 та 3 ст. 285 КУпАП передбачають, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Водночас, наявна в матеріалах справи інформація свідчить про те, що судову повістку про виклик до суду та копію постанови суду ОСОБА_1 не отримував, оскільки поштові конверти повертались на адресу суду без вручення (а.с. 10, 13).

На переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 за таких обставин, не міг володіти інформацією про прийняте відносно нього судове рішення та як наслідок у межах строку на апеляційне оскарження вчинити відповідні дії з реалізації свого права на апеляційне оскарження у порушеному відносно нього провадженні.

Наведене свідчить про наявність безумовних перешкод для подання ОСОБА_1 апеляційної скарги у межах встановленого ст. 294 КУпАП десятиденного строку, та як наслідок - про наявність підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги як того, що пропущений з поважних причин.

Так, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

У Рішенні Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 було сформульовано юридичну позицію, за якою законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя; обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи.

Отже, враховуючи все вищенаведене, а також не отримання ОСОБА_1 копії постанови суду, задля забезпечення реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, апеляційний суд вважає зазначену обставину поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та доходить висновку про існування підстав для його поновлення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №613583 від 13.03.2026 (а.с.1), у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому, серед іншого, зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук та червоні очі, а також зафіксовано факт його відмови від проходження огляду (а.с. 2);

- відеозаписами з нагрудної камери відео-реєстратору співробітників поліції (а.с. 5), на яких також зафіксований факт відмови ОСОБА_1 як особи, яка керує вищевказаним транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови місцевого суду, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, на відеозаписі з нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції зафіксовано як поліцейський встановлює особу водія, яким був ОСОБА_1 , при цьому водій вказав, що керував транспортним засобом «Toyota Tercel» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого поліцейським водію було повідомлено, що у нього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю с порожнини рота, тремтіння пальців рук та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер або у медичному закладі, водночас водій ОСОБА_1 від проходження огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я відмовився. Надалі водію було роз`яснено, що за наслідком відмови відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому водій з порушенням погодився, пояснивши, що їхав по справах, вчора вживав алкогольні напої - пляшку пива.

Будь-яких зауважень ОСОБА_1 щодо обставин зупинки автомобіля протокол не містить і такі на відео не зафіксовано.

При цьому ОСОБА_1 не заперечував, що керував транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, за обставинами даної справи водієві у встановленому законом порядку були повідомлені ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння та наслідки відмови від проходження огляду, тобто, посадовими особами був дотриманий порядок складання протоколу, встановлений законом. Підстави для зворотних висновків не встановлені.

В цьому контексті, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на надання пояснень по суті правопорушення, зазначивши у протоколі (мовою оригіналу): «пив пиво, від проходження огляду за допомогою алкотестера на місці зупинки та у медичному закладі відмовляюсь, з порушенням згоден», при цьому будь-яких зауважень до протоколу не заносив, як і не зазначав про незаконність дій поліцейських зі складання вказаного протоколу щодо нього, що спростовує доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було фактично забезпечено можливість пройти огляд у встановленому законом порядку.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що надання акту/направлення для самостійного проходження огляду чинним законодавством не передбачено, а направлення на медичний огляд від 13.03.2026 водію не вручалось за наслідком відмови від проходження такого огляду.

Водночас, апеляційний суд частково погоджує доводи сторони захисту про те, що місцевий суд не надав оцінку відеозапису події, обмежившись лише наведенням пояснень ОСОБА_1 про те, що він вживав напередодні алкогольні напої (пляшку пива), втім під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги дослідив вказаний відеозапис події із відображенням його повного змісту та за наслідком чого дійшов висновку про відсутність підстав для визнання такого відеозапису недопустимим доказом за наведених в скарзі обставин.

Крім того апеляційний суд звертає увагу сторони захисту на приписи ч. 2 ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 від 17.12.2008, а також п. 4 Розділу Х Інструкції, відповідно до яких під час проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, відповідно до п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

В той же час системний аналіз вищевказаних положень законодавства та нормативних актів свідчить про те, що технічні засоби відеозапису застосовуються співробітниками поліції безпосередньо під час проведення огляду особи на виявлення стану сп`яніння, тобто не є обов`язковим фіксування поліцейським виконання всіх службових обов`язків, в тому числі оформлення (складання) протоколу про адміністративне правопорушення.

Наведене спростовує твердження сторони захисту щодо порушення співробітниками поліції порядку використання технічних засобів відеозапису під час складання матеріалів стосовно ОСОБА_1 .

При цьому, твердження сторони захисту про ненадання судом 1-ої інстанції належної оцінки військового статусу ОСОБА_1 , та недотримання спеціального порядку огляду військовослужбовця, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки під час дослідження апеляційним судом відеозапису події відповідних фактів встановлено не було, а ОСОБА_1 належних та допустимих доказів у підтвердження вказаних обставин не надано.

В цьому контексті, надаючи оцінку доводам сторони захисту про те, що ОСОБА_1 на момент події є військовослужбовцем, а отже згідно з приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП його огляд повинні були проводити посадові особи, уповноважені на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ, а не працівники поліції, апеляційний суд зазначає наступне.

Стаття 266-1 КУпАП встановлює порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень вказаної норми військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Відповідно до п. 3 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024 огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

За обставинами даної справи відомості щодо виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби (перебування у відрядженні, виконання наказу, виконання державних обов`язків тощо) або ж прямування зі служби/на службу або повернення до місця служби за обставин, викладених у протоколі, не встановлені.

Будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин водієм ОСОБА_1 не було надано, в тому числі й під час складання протоколу щодо нього.

Ба більше, на відеозаписі події зафіксовано, що ОСОБА_1 пояснював поліцейському, що він їде по справах, однак не повідомляв, що на цей час він виконував обов`язки військовослужбовця.

Тож, на глибоке переконання апеляційного суду, підстав для проведення огляду на стан сп`яніння в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, не встановлено, тому доводи сторони захисту повністю спростовані в наведеній частині.

Щодо доводів скарги про не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, апеляційний суд зауважує, що відеофіксація відповідної процедури відсторонення водія від керування транспортним засобом чинним законодавством не передбачена.

Крім того, встановлення обставин щодо відсторонення водія від керування т/з не охоплюються складом правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , а отже не впливає на висновок суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні відповідного правопорушення.

Відтак, вказані обставини дають підстави стверджувати про безпідставність доводів сторони захисту.

З огляду на встановлені вище обставини, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про витребування повних відеозаписів з усіх бодікамер та відеореєстраторів службового автомобіля за 13.03.2026 року за період з 07:00 до 09:35 год. щодо зупинки та оформлення матеріалів стосовно ОСОБА_1 ; доказів фактичного відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом або документи, що підтверджують, кому було передано транспортний засіб; доказів вручення ОСОБА_1 направлення/акта для проходження медичного огляду та роз`яснення йому порядку проходження огляду; відомостей про те, чи викликали працівники поліції Військову службу правопорядку або повідомляли командування військової частини про необхідність проведення огляду військовослужбовця.

Водночас, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом 1-ої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , в той же час зауважує, що вказані обставини були підставою для поновлення останньому строку на подання апеляційної скарги.

Із цих причин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови місцевого суду, при цьому наголошує, що судом апеляційної інстанції були здійснені всі необхідні заходи з метою реалізації прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 268 КУпАП, втім, останній в судове засідання не з`явився, а отже - на власний розсуд розпорядився наданими йому законом правами.

Окрім того, апеляційний суд з глибокою повагою ставиться до військовослужбовців ЗСУ та сил оборони, які самовіддано захищають Україну та її громадян від збройної агресії рф, водночас, звертає увагу на те, що закон для всіх один, та він повинен застосовуватися однаково до кожного хто його порушив.

Таким чином, зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Миколюка А.П., в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Задовольнити клопотання захисника Миколюка А.П., в інтересах ОСОБА_1 , та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської обл. від 04.06.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу захисника Миколюка А.П., в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської обл. від 04.06.2026, про накладення стягнення на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца