Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №521/7213/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1404/26

Номер справи місцевого суду: 521/7213/26

Головуючий у першій інстанції Шевчук Н.О.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу захисника Савіна С.О., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.06.2026 відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду, 26.04.2026 о 23 год. 09 хв. в м. Одесі, вул. Якова Бреуса, буд. 16, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «LEXUS IS220D», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку з метою встановлення стану сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Савін С.О. вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудних відеокамер, підтверджує фактичні обставини, на які посилається ОСОБА_1 , зокрема, те, що він дійсно перебував у транспортному засобі як пасажир, натомість авто нікуди не рухався.

Посилаючись на наведені обставини, захисник Савін С.О. просить скасувати постанову суду та провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судові засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Савін С.О., будучи належним чином повідомленими, не з`явилися, будь-яких клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи не подавали.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), суд зазначив, що сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

При цьому, у рішенні «Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як встановлено у ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд постанови судді у справах про адміністративне правопорушення здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду, натомість, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, водночас це не позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі неможливості безпосередньої участі в розгляді справи, подати до суду письмові пояснення та клопотання.

З матеріалі справи вбачається, що захисник Савін С.О., яким в інтересах ОСОБА_1 й була подана апеляційна скарга, був належним чином повідомлений про апеляційний розгляд справи, зокрема, призначений в останнє на 17.09.2026 (а.с. 35, зворот), клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, так само й ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції з будь-якими клопотаннями не звертався.

На переконання апеляційного суду наведені вище обставини, дозволяють дійти висновку, що відсутні об`єктивні перешкоди для можливості ОСОБА_1 та його захисника Савіна С.О. брати участь в судових засіданнях, втім, останні в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, а отже - на власний розсуд розпорядилися наданими їм законом правами.

Також апеляційний суд наголошує, що недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, п. 1 ст. 6 якої надає кожній особі право на розгляд справи упродовж розумного строку, яке має на меті забезпечити аби обвинувачений не залишався занадто довгий час під тягарем обвинувачення, обґрунтованість якого має бути доведена (рішення ЄСПЛ у справі «Вемхофф проти Німеччини», заява № 2122/64).

На підставі викладеного, а також з метою дотримання розумних строків розгляду порушеного відносно ОСОБА_1 провадження, апеляційний суд не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи та враховуючи, що були вжиті всі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Савіна С.О., при цьому фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650805 від 26.04.2026, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.04.2025, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння та зафіксовано відмову водія від огляду (а.с. 6);

- відеозаписом нагрудної камери поліцейського, якою зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 7).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови місцевого суду, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Надаючи оцінку твердженням сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за встановлених у протоколі обставин, апеляційний суд зауважує, що вони спростовуються повторно дослідженим під час апеляційного розгляду зазначеними вище доказами.

Так, із відеозапису з нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції вбачається, що відеозапис починається з того як поліцейський підійшов до авто, за кермом якого перебував водій, інших осіб в салоні авто не було.

Під час спілкування із водієм поліцейський намагався дізнатися, чому авто стоїть посеред дороги, а також запропонував надати документи, на що водій пояснив, що він стояв та нікуди не їхав.

Пізніше поліцейським було встановлено особу водія, а саме: ОСОБА_1 та повідомлено останньому, що у нього наявний сильний запах алкоголю з порожнини рота, що отримано виклик на 102, оскільки машина стоїть посеред дороги, при цьому у авто є механічні пошкодження, колеса порізані та здійснено наїзд на перешкоду – бордюр.

Водночас, водій ОСОБА_1 заперечував, що їхав та пояснив, що машина стоїть збоку, у нього сімейні проблеми, йому погано стало, тому й стояв. В свою чергу поліцейський наголосив водію ОСОБА_1 , що 5 хвилин тому на місці авто не було, він перебуває на місці водія, двигун у авто увімкнений, попросив його заглушити, також поліцейський вказав, що авто має пошкодження, бо наїхало на бордюр, тому й стоїть, після чого запропонував водію пройти огляд на місці за допомогою Драгера або у медичному закладі (час 23.24.03), водночас водій відмовився (час 23.24.30), за наслідком відмови ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції, а також повідомлено, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згодом поліцейський повідомив водію ОСОБА_1 , що його відсторонено від права керування т/з, оскільки у нього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, та складено відносно нього адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тож, зафіксований на відеозаписі перебіг подій, місце розташування авто з увімкненим двигуном та поведінка самого водія, яка свідчила, що він перебував ймовірно у стані алкогольного сп`яніння, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на перешкоду – бордюр, після чого зупинився, відсутність інших осіб в салоні авто, які б могли їм керувати, дає підстави вважати підтвердженим факт керування останнім за наведених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що за змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Встановлення факту керування транспортним засобом допускається на підставі сукупності доказів, а не виключно відеозапису моменту руху автомобіля. Відсутність на відеозаписі окремого фрагмента події сама по собі не свідчить про відсутність події правопорушення та не нівелює доказове значення інших наявних у справі доказів.

Факт початку здійснення відеозапису після зупинки автомобіля не свідчить про недоведеність вини водія, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою службовою особою під час виконання службових повноважень, є самостійним джерелом. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про неправдивість відомостей, викладених у протоколі, їх викривлення чи фальсифікацію, матеріали справи не містять, а стороною захисту таких доказів не надано.

З огляду на викладене, апеляційний суд визнає голослівними та такими, що не підтверджені матеріалами справи доводи сторони захисту про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наведених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.

Отже, апеляційний суд констатує, що всупереч доводів сторони захисту, факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження вході розгляду справи як в суді 1-ої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи.

Щодо клопотання сторони захисту про виклик свідка ОСОБА_2 , який за версією ОСОБА_1 був за кермом авто, то апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання, враховуючи обставини події, які зафіксовані на відеозаписі, зокрема, щодо перебування в салоні авто на місці водія саме ОСОБА_1 , який при цьому не повідомляв, що за кермом був інший водій, а не він.

Із цих же підстав суд 1-ої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідка, вказавши, що з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не вбачається будь якого посилання на те, що під час події, зафіксованої на ПВР поліцейських 26.04.2026, були присутні інші особи, окрім осіб, які викликали швидку допомогу, патрульну поліцію, з чим й погоджується суд апеляційної інстанції.

Наведені обставини спростовують версію події, наведену стороною захисту в апеляційній скарзі, в тому числі в обґрунтування клопотання про виклик ОСОБА_2 в якості свідка події.

Відтак, вказані обставини дають підстави стверджувати про безпідставність доводів сторони захисту.

Таким чином, зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, позиція ОСОБА_1 яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Савіна С.О., в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Савіна С.О., в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.06.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца