Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №507/855/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1179/26

Номер справи місцевого суду: 507/855/26

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Жмурко С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції,апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Любашівського районного суду Одеської обл. від 05.05.2026 відносно:

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с-щі Любашівка Подільського р-ну Одеської обл., громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, не працюючої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду, 22.04.2026, о 23 год. 25 хв., на вул. 24-го Серпня в с-щі Любашівка Подільського р-ну Одеської обл., водій ОСОБА_1 , керувала електроскутером "Corso Matrix 1200w" держ. реєстраційний номер відсутній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія ОСОБА_1 , проводився за допомогою газоаналізатора «Drager». Результат тесту позитивний - 0.69%, чим порушила п.2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на такі обставини:

- висновок суду про наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема, до протоколу не додано письмових доказів того чи має електроскутер марки Корсо Матрікс потужність електродвигуна більшу ніж 3 кВт, чи належить до механічних транспортних засобів, а також чи є вона суб`єктом вказаного правопорушення;

- суд 1-ої інстанції не врахував, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в якому зазначено, що вона керувала електромопедом «Корсо Матрікс», в той час як з матеріалів справи вбачається, що вона керувала електроскутером, який не є механічним транспортним засобом, при цьому в протоколі не зазначено марки та моделі електромопеду, не надано технічних характеристик електромопеду та не визначено який тип двигуна і яким способом він приводиться в рух, що є обов`язковою умовою для визначення цього електромопеду як т/з в розумінні пункту 1.10 ПДР.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Жмурко С.Л., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647660 від 22.04.2026, відповідно до якого 22.04.2026, о 23 год. 25 хв., на вул. 24-го Серпня в смт Любашівка Подільського р-ну Одеської обл., водій ОСОБА_1 , керувала електромопедом "Corso Matrix", б/н в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія ОСОБА_1 , проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager». Результат огляду позитивний - 0.69%, тест 93, чим порушила п. 2.9 а) ПДР (а.с. 4);

- роздруківкою показників застосованого на місці зупинки спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, відповідно до якого результат огляду становить 0,69 ‰ алкоголю (а.с.3);

- відеозаписом з боді-камери співробітника поліції, на якому зафіксований огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу – Drager Alcotest 6820 (а.с. 1).

Як вбачається із аналізу змісту оскаржуваної постанови, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наявність в її діях складу зазначеного правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відносно того, що електромопед (електроскутер), яким керувала ОСОБА_1 не є транспортним засобом в розумінні чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері дорожнього руху, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Диспозиція статті 130 КУпАП, окрім іншого, передбачає відповідальність за керування водіями транспортних засобів з ознаками алкогольного сп`яніння.

Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у ч.ч. 1, 4 ст. 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10 ПДР, Закону України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Однак, при цьому, ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22) зробив висновок про те, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, Законом України №2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 визначено поняття:

- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

- легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1 000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Вказаними термінами доповнено і Закон України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, на переконання апеляційного суду електроскутери, електросамокати, гіброскутери, електровелосипеди та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме: «легкий персональний електричний транспортний засіб» та «низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб».

Відповідно до обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і зафіксованих на долучених до матеріалів справи відеозаписах, транспортний засіб електромопед (електроскутер) «Corso Matrix», б/н, яким ОСОБА_1 керувала, приводиться в рух виключно за допомогою електричного двигуна, а отже є електричним транспортним засобом, яке охоплюється поняттям «транспортний засіб».

Зазначені обставини ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не оспорювались, а навпаки вона постійно наголошувала, що керувала саме електромопедом, водночас під час апеляційного розгляду справи акцентувала увагу на те, що цей транспортний засіб не належить до механічних транспортних засобів, оскільки має двигун потужністю до 3 кВт.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що водіями відповідно до приписів п.1.10 ПДР вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності.

Отже, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху, а отже зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 керувала електромопедом (електроскутером), який має всі ознаки електричного колісного транспортного засобу, була повноцінним учасником дорожнього руху, мала права і несла обов`язки водія транспортного засобу, відтак за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідні положення діючого законодавства поліцейським було також роз`яснено водію ОСОБА_1 під час відеофіксації події правопорушення.

Відтак, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушила вимоги п. 2.9а) ПДР, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що суд 1-ої інстанції не врахував, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в якому зазначено, що вона керувала електромопедом «Корсо Матрікс», в той час як з матеріалів справи вбачається, що вона керувала електроскутером, апеляційний суд такі доводи відхиляє, із зазначених вище підстав, а також з урахуванням позиції самої ОСОБА_1 , зафіксованої на відеозаписі події, яка вказувала, що керувала саме електромопедом, який не є транспортним засобом на відміну від мопеду.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 електромопед, так само як і електроскутер не є транспортним засобом в розумінні положень п. 1.10 ПДР України та ст. 130 КУпАП.

Натомість, електроскутер із будь-якою потужністю двигуна відноситься до категорії електричних колісних транспортних засобів, яка є складовою більш широкого поняття - транспортні засоби, а мопедом є двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт (п. 1.10 ПДР).

Тож, твердження ОСОБА_1 про неналежність електромопеда або електроскутера до механічних транспортних засобів за критерієм потужності його двигуна є помилковими.

Отже, на переконання апеляційного суду ОСОБА_1 – як особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні приписів п.1.10 ПДР України та ст. 130 КУпАП.

Із цих же підстав, апеляційний суд відхиляє посиланням апелянта на те, що поліцейським та судом не встановлено технічні показники транспортного засобу, зокрема, потужність двигуна, що не впливає на склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, наведене спростовує доводи апелянта та підтверджує її винуватість «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Любашівського районного суду Одеської області від 05.05.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца