Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №502/2677/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6899/26

Номер провадження: 22-ц/813/6902/26

Справа № 502/2677/25

Головуючий у першій інстанції Березніков О.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Березнікова О.В., а також за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на додаткове рішення Кілійського районного суду Одеської області від 01 травня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Березнікова О.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

29.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 03.07.2025 року між сторонами було укладено Договір про надання фінансового кредиту №07152-07/2025 та відповідачу надано кредит у розмірі 20000,00 грн. на строк 120 днів з терміном повернення до 30.10.2025 року. Договір підписано одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору. ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 53 600,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі – 20 000,00 грн., процентів у розмірі – 21 600,00 грн., комісії – 2 000,00 грн. та штраф – 10 000,00 грн.

Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 17.04.2026 року позов ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» суму заборгованості в розмірі 32 000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 1 446,17 грн. (а.с.39-41).

Додатковим рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 01.05.2026 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрати на правничу допомогу у розмірі 5 074,50 грн. (а.с.55-56).

В апеляційній скарзі ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» ставить питання про зміну заочного рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17.04.2026 року в частині суми стягнення прострочених відсотків та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 21 600,00 грн. Крім того, апелянт ставить питання про зміну додаткового рішення Кілійського районного суду Одеської області від 01.05.2026 року та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6 914,18 грн, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.62-66).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді та надмірне навантаження суддів, через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних, а суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. - і кримінальних справах, а також через перебування суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С. у чергових відпустках, датою ухвалення цього судового рішення є 21.09.2026 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкриті ухвалами Одеського апеляційного суду від 14.05.2026 року (а.с.73,74), згідно яких розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копії ухвал останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.74-76).

Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем його проживання (а.с.17).

Однак, поштова кореспонденція на вказану адресу повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній», що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається його належним сповіщенням. (а.с.78-79).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково та зменшуючи розмір відсотків за користування кредитом до 10 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що розмір відсотків, заявленим позивачем до стягнення є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно матеріалів справи, 03.07.2025 року між сторонами було укладено Договір про надання фінансового кредиту №07152-07/2025 та відповідачу надано кредит у розмірі 20 000,00 грн. на строк 120 днів з терміном повернення до 30.10.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.80-10).

Звертаючись із даним позовом, позивач посилався на невиконання відповідачем договору та внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у загальному розмірі 53 600,00 грн., з яких: заборгованості по тілу кредиту в розмірі – 20 000,00 грн., процентів у розмірі – 21 600,00 грн., комісії – 2 000,00 грн та штраф – 10 000,00 грн. (а.с.13-14).

Отже, згідно вказаного розрахунку, заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитними коштами більш ніж у два рази перевищує заборгованість за основним боргом.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами до 10 000,00 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Крім того, як вже зазначалось вище, оскаржуваним рішенням з відповідача на користь позивача також було стягнуто заборгованість за комісією у розмірі 2 000,00 грн.

Разом з тим, рішення суду сторонами у справі не оскаржується.

Що стосується апеляційної скарги ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на додаткове рішення Кілійського районного суду Одеської області від 01.05.2026 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Так, позовні вимоги задоволенні частково, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 5 074,50 грн., що пропорційно задоволених вимог.

За таких обставин, враховуючи, що рішення суду від 17.04.2026 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга на додаткове рішення суду від 01.05.2026 року задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17 квітня 2026 року та додаткове рішення Кілійського районного суду Одеської області від 01 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева