Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №523/624/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6261/26

Справа № 523/624/26

Головуючий у першій інстанції Кремер І. О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузін Денис Миколайович, на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кремер І.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

09.01.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 25.12.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1488 – 4885, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1,00 % стандартної процентної ставки в день, із встановленим строком кредитування 365 календарних днів, з кінцевою датою повернення кредиту 24.12.2025 року. Окрім того, укладаючи вказаний договір ОСОБА_1 погодилася з тим, що вказаний Договір та Правила відкриття кредитної лінії складають єдиний договір та визначають всі істотні умови Договору та надання Кредиту.

У подальшому, 22.02.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1488 – 4885, за умовами якої відповідачка отримала додаткові кошти у розмірі 1 900,00 грн.

Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 10.11.2025 року має заборгованість в розмірі 85 073,92 грн., з яких: 21 900,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом; 51 938,92 грн. – прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 10 950,00 грн. – заборгованість за процентами в порядку ст. 625 ЦК України; 285,00 грн. – заборгованість по комісії.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 13.06.2026 року позовну заяву ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»суму заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1488 – 4885 від 25.12.2024 в розмірі 44 085,00 грн., з яких: 21 900,00 грн. - заборгованість за кредитом; 21 900,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 285,00 грн. – заборгованість по комісії, а також судовий збір у розмірі 1 235,42 грн.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено (а.с.81-91).

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ставить питання про скасування рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.95-101).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Пузін Д.М. ставить питання про скасування рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.111-113).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що отримання кредитних коштів відповідачем встановлено належними та допустимими доказами (а.с.149-161).

Крім того, представник апелянта також ставить питання про витребування від позивача наступних доказів:

електронний варіант письмового доказу:

- кредитний договір № 1488-4885від 25.12.2024 з Додатками, укладений між Відповідачкою та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»;

- електронний варіант письмового доказу - Додаткову угоду від 22.02.2025 до кредитного договору № 1488-4885 від 25.12.2024 з Додатками, що укладена між відповідачкою та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»;

-електронний варіант письмового доказу: Паспорти споживчого кредиту за кредитним договором та за додатковою угодою окремо;

- оригінал письмового доказу: Платіжні інструкції за двома транзакціями у розмірі 20 000,00 грн. та 1900,00 грн. від надавача фінансових послуг;

- оригінал письмового доказу: Договір про організацію переказу грошових коштів, укладений між надавачем таких послуг та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з додатками.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вивчивши клопотання про витребування доказів, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази для повного та об`єктивного розгляду даної справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перерубуванням суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д. та Комлевої О.С. у відпустках, враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді, а також через участь вказаних суддів у розгляді інших цивільних, адміністративних, а суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. - і кримінальних справ, що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 21.09.2026 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі були відкриті ухвалами Одеського апеляційного суду від 16.04.2026 року (а.с.135) та 23.04.2026 року (а.с.144), згідно яких розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копії ухвал останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.136-138, 145- 148).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача та часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1488 – 4885, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1,00 % стандартної процентної ставки в день, із встановленим строком кредитування 365 календарних днів, з кінцевою датою повернення кредиту 24.12.2025 року (а.с.22-32).

У подальшому, 22.02.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1488 – 4885, за умовами якої відповідачка отримала додаткові грошові кошти у розмірі 1 900,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами (а.с.43-45).

Договір від 25.12.29024 року та Додаткова угода до говору від 22.02.2025 року укладені між сторонами в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) на законодавчому рівні було встановлено порядок укладення договорів в мережі Інтернет, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (ч. 3 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розмішені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону).

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В своїй постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовій формі.

За встановленими у цій справі обставинами кредитний договір та додаткова до нього між сторонами було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надіслало позичальнику за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який остання і використала для підтвердження підписання кредитного договору.

25.12.2024 року грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. були зараховані на банківську картку НОМЕР_1 , номер якої було зазначено особисто позичальником під час укладання договору від 25.12.2024 року (а.с.42).

Крім того, 22.02.2025 року на виконання додаткової угоди від 22.02.2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було зараховано кредитні кошти у розмірі 1 900,00 грн. на банківську картку НОМЕР_2 , номер якої було вказано особисто ОСОБА_1 під час укладання додаткової угоди. Зазначене підтверджується інформаційним листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 11.12.2025 року (а.с.38-41).

Отже, укладання та отримання відповідачем кредитних коштів у відповідному розмірі встановлено належними та допустимими доказами.

Таким чином, посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не укладала із ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» договорів, не знайшли свого підтвердження.

Крім того, станом на даний час заборгованість за кредитом позичальником не сплачена.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за комісією у розмірі 258,00 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 2.6. Додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1488-4885 від 22.02.2025 року, комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 15 % від суми додаткових грошових коштів.

Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».

Положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.05.1991 року з наступними змінами, у взаємозв`язку із положеннями ст. 42 ч.4 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником /споживачем/ за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов`язанні в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).

Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.

Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011).

Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.

Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.

За таких обставин, п. 2.6. Додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1488-4885 від 22.02.2025 року щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 15 % грн. від суми додаткових грошових коштів в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів відмовляє у позові в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 258,00 грн.

Що стосується апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» посилалось на те, що під час укладання Договору про відкриття кредитної лінії та додаткової угоди до договору, сторони досягли усіх умов договору, позичальник погодилася з усіма його умовами, у тому числі зі сплатою відсотків у визначеному розмірі за користування кредитом. Тому позикодавець на підставі ст. 1048 ЦК України має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у встановленому договором (договорами) розмірі.

Звертаючись із даним позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з відповідача заборгованість, у тому числі, за основним боргом у сумі 21 900,00 грн. та за простроченими процентами у розмірі 51 938,92 грн.

Тобто, заборгованість за відсотками більш ніж у два рази перевищує заборгованість за основним боргом.

Колегія суддів зазначає, згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру відсотків до основного боргу та стягнув з відповідача на користь позивача 21 900,00 грн. заборгованості за відсотками.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за процентами річних з підстав ст. 625 ЦК України у розмірі 10 950,00 грн., з огляду на наступне.

Так, ТОВ«УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути суму заборгованості у розмірі 10950,00 грн. в якості заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, 15.03.2022 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено п. 18 наступного змісту «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 року по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у позові в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з підстав ст. 625 ЦК України в якості міри відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання,

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Пузіна Д.М. підлягає частковому задоволенню, рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 року, в частині стягнення заборгованості за комісією – скасуванню, з ухваленням в цій частині постанови про відмову у позові в цій частині.

Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на 0,65%, з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 25,96 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузін Денис Миколайович, задовольнити частково.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за комісією у розмірі 285,00 грн., скасувати та ухвалити в цій частині постанову про відмову у позові щодо стягнення заборгованості за комісією.

В іншій частині рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13 березня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38548598, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 25,96 (двадцять п`ять гривень 96 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М.Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева