Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №522/18863/24-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/8001/26

Справа № 522/18863/24-Е

Головуючий у першій інстанції Литвинюк А. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство «ВОСТОК», в особі керівника Абрамовича Олексія Володимировича, на ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 01.06.2026 року, постановлену під головуванням судді Литвинюк А.В., про повернення позовної заяви Громадської організації «Товариство «ВОСТОК», в особі керівника Абрамовича Олексія Володимировича, до Держави України, в особі Одеської обласної прокуратури, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, Приватного підприємства «Південьпарксервіс» про стягнення коштів за завдану шкоду, визнання недійсним угоди та зобов`язання передати в оренду земельну ділянку,

встановив:

28.10.2024 року Громадська організація (далі – ГО) «Товариство «ВОСТОК», в особі керівника Абрамовича О.В., звернулось до суду з позовом до Держави України, в особі Одеської обласної прокуратури, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, Приватного підприємства (далі – ПП) «Південьпарксервіс», та уточнивши вимоги, просив стягнути кошти за завдану шкоду, визнання недійсним угоди та зобов`язання передати в оренду земельну ділянку.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 01.06.2026 року заяву керівника ГО «Товариство «ВОСТОК» Абрамовича О.В. про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову залишено без задоволення.

Позовну заяву ГО «Товариство «ВОСТОК» в особі керівника Абрамовича О.В. до Держави України в особі Одеської обласної прокуратури, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, ПП «Південьпарксервіс» про стягнення коштів за завдану шкоду, визнання недійсним угоди та зобов`язання передати в оренду земельну ділянку визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с.186-187).

В апеляційній скарзі ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В., ставить питання про скасування ухвали Доброславського районного суду Одеської області від 01.06.2026 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.190-191, 193-194).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) передбачено п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України.

За змістом ч.2 с. 369 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові), що передбачено п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді та надмірне навантаження суддів, через участь вказаних суддів у розгляді інших цивільних, адміністративних, а суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. і кримінальних справ, а також через перебування суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С. у чергових відпустках, датою ухвалення цього судового рішення є 21.09.2026 року.

Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 16.07.2026 року (а.с.207), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, представники останніх отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.208-211).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В., суд першої інстанції виходив із того, що підстав для звільнення позивача від сплати судового збору не має, позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху та судовий збір не сплатив (а.с.186-187).

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненої від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що із даним позовом ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В., звернулось до Приморського районного суду м. Одеси 28.10.2021 року (а.с.1-4).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2024 року було відкрито провадження (а.с.17).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2025 року справу було передано за підсудністю до Південного міського суду Одеської області (а.с.1281-129).

В подальшому, ухвалою Південного міського суду Одеської області від 16.06.2025 року справу передано за підсудністю до Доброславського районного суду Одеської області (а.с.132).

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 01.05.2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву було залишено без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.

В зазначеній ухвалі суд першої інстанції, зокрема, зазначав, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме ГО «Товариство «ВОСТОК» не сплачено судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову, у наступному розмірі:

-за подання позову за 3 вимоги майнового характеру у розмірі 15 000,00 грн.;

-за подання позову за 2 вимоги немайнового характеру у розмірі 6 656,00 грн.;

-за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 664,00 грн., при цьому кожна заява має бути сплачена окремо (а.с.178-180).

В подальшому, як вже зазначалось вище, позовну заяву ГО «Товариство «ВОСТОК» було повернуто позивачу з підстав несплати судового збору.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про захист прав споживачів» виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробником є суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар; споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За правилами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік осіб, що звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Системне тлумачення норми ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не можна безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають. Тому така пільга встановлена спеціальною нормою (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, яка гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Звільнення споживачів від сплати судового позову має відбуватися не тільки в суді першої інстанції (при попередньому позові), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливим розглядом і рішенням цивільних справ з надісланням порушеного захисту права.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Так, ГО «Товариство «ВОСТОК» в особі керівника Абрамовича О.В. звернулось до суду з позовом до Держави України в особі Одеської обласної прокуратури, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, Приватного підприємства «Південьпарксервіс», та з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви, просив стягнути кошти за завдану шкоду, визнати недійсним угоду та зобов`язання передати в оренду земельну ділянку (а.с.1-4, 70-73).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини між сторонами у справі, що розглядається, фактично виникли на підставі укладених договорів про надання місця під установку гаража і надання послуг на території ПП «Південьпарксервіс» між відповідачем-3 - ПП «Південьпарксервіс» та учасниками ГО «Товариство «ВОСТОК», а тому висновок суду першої інстанції щодо неспрямованості позовних вимог ГО «Товариство «ВОСТОК» на захист прав споживачів, є передчасним.

Законом України «Про захист прав споживачів» регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлені права споживачів, а також визначений механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. Закону України «Про захист прав споживачів» виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробником є суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар; споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція – будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Зі змісту позовних вимог у цій справі вбачається, що між ПП «Південьпарксервіс» та учасником ГО «Товариство «ВОСТОК» укладено договори про надання місця під установку гаража і надання послуг на території ПП «Південьпарксервіс» автостоянки «Южна-1», за умовами пункту 1.1. якого підприємство надає у користування, а учасник приймає у користування місце, розмір якого складає 24 кв. м, що розташоване на автостоянці «Южна-1», для цільового призначення, обумовленого договором. Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору підприємство зобов`язується забезпечувати виконання такого: ремонтних робіт майна, окрім встановлених гаражів; забезпечення електроенергією відповідно до договору про споживання електроенергії та спільне використання електричних мереж; утримання території; прибирання та вивіз сміття; охорони автостоянки.

26.10.2020 року Одеська обласна державна адміністрація, від імені якої, на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 290/А-2016 від 16.05.2016 діяла Лиманська районна державна адміністрація, в особі голови, та ПП «Південьпарксервіс», уклали договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, площею 12 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку та енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (вид використання: для будівництва автогаражів), що розташована на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області на 49 років з моменту державної реєстрації права оренди. Позивач ГО «Товариство «ВОСТОК» вважає цей договір незаконним та таким, що спричинив шкоду фізичним особам – власникам гаражів, в інтересах яких і було заявлено позов у цій справі.

Отже, ГО «Товариство «ВОСТОК», в особі його учасників, та ПП «Південьпарксервіс» не пов`язані господарськими правовідносинами у розумінні ст. 3 ГК України, а учасники ГО «Товариство «ВОСТОК» є фактично споживачами послуг, що надає ПП «Південьпарксервіс» за договором.

Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.12.2024 року у справі № 916/437/24.

Проте, по відношенню до інших відповідачів - Держави України, в особі Одеської обласної прокуратури, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області - учасники ГО «Товариство «ВОСТОК», не є споживачами у розумінні Закону України «Про захист прав споживачем».

Однак, відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Тлумачення п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що позивач у даній справі – учасники ГО «Товариство «ВОСТОК» по відношенню до інших відповідачів - Держави України, в особі Одеської обласної прокуратури, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, звільнений від сплати судового збору.

Проте, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про повернення позову з підстав несплати судового збору та тим самим порушив право позивача на доступ до суду, що є неприпустимим.

Як вже зазначалось, із даним позовом ГО «Товариство «ВОСТОК», в особі представника Абрамовича О.В., звернулась у жовтні 2024 року, тобто дана справа перебуває в провадженні суду першої інстанції майже два роки.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за змістом ст.ст.2,5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спосіб захисту має бути ефективним.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвала постановлена не у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду – скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович, задовольнити.

Ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 01.06.2026 року про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, повернення позовної заяви та заяви про забезпечення доказів – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева