Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №522/15002/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5356/26

Номер провадження: 22-ц/813/6697/26

Справа № 522/15002/25-Е

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без участі учасників справи, апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голенєва Олена Ігорівна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року, повний текст якого складено 26 січня 2026 року та ухваленого під головуванням судді Науменка А.В., та на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2026 року, повний текст якого складено 19 березня 2026 року та ухваленого під головування судді Науменка А.В., у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

04.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі – ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 08.05.2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 123022 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 1 000,00 грн., строком на 25 днів, зі сплатою процентів 2 % в день або 730 % річних.

17.02.2022 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача станом на 16.04.2025 року виникла заборгованість у розмірі 5 100,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 1 000,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами – 4 100,00 грн., позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2026 року позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Кредитним договором № 123022 від 08.05.2020 року у сумі 5 100,00 грн., а також судовий збір у сумі 2422,40 грн. (а.с.92-98).

Крім того, додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.03.2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. (а.с.117-118).

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_1 – адвокат Голенєва О.І. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2026 року, ухвалення нового судового рішення про відмову у позові, а також скасування додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.03.2026 року та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити позивачу у розподілі судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права (а.с.126-130, 155-157).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С. у чергових відпустках, та враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді, а також через участь вказаних суддів у розгляді інших цивільних, адміністративних, а суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. - і кримінальних справ, що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 21.09.2026 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі були відкриті ухвалами Одеського апеляційного суду від 12.03.2026 року та 29.05.2026 року (а.с.151, 175), згідно яких розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.152-153, 177).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2026 року та часткового задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.03.2206 року, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договірні зобов`язання та внаслідок неналежного виконання позичальником умов договору, виникла заборгованість за кредитним договором у відповідному розмірі, яка підлягає стягненню з відповідача (а.с.92-98).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступних підстав.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 123022 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 1 000,00 грн., строком на 25 днів, зі сплатою процентів 2 % в день або 730 % річних (а.с.14-15).

Як вже зазначалось, між сторонами було укладено договір в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 цієї статті Закону).

Згідно з ч. 6 вказаної статті Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір, особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В своїй постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовій формі.

За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті відповідач подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Займер» (первісний кредитор) надіслало позичальнику за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який останній і використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Тобто, відповідачем під час укладання договору було вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним.

Крім того, грошові кошти у розмірі 1 000,00 грн. 08.05.2020 року були зараховані на картковий рахунок позичальника, а саме картку НОМЕР_1 , номер якої ОСОБА_1 власноруч зазначив під час укладання договору (а.с.15-зворот).

Належність даної картки ОСОБА_1 також підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12.12.2025 року (а.с.84).

Також, слід зазначити, що відповідач у встановленому законом порядку кредитний договір не спростував та заборгованість за договором не сплатив.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем було надано копію кредитного договору, яка не відповідає вимогам ст. 100 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» надало копію електронного договору № 123022 від 08.05.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» (первісний кредитор). Зазначений договір містить усі необхідні реквізити сторін, у тому числі Електронний підпис KL6775.

Отже, посилання заявника апеляційної скарги на невідповідність копії договору нормам ст. 100 ЦПК України, не заслуговують на увагу.

Щодо доводів апелянта про те, що кредитний договір нібито створений лише 03.07.2025 року – за день до подання позовної заяви, не заслуговує на увагу, оскільки вказана дата є технічним часом генерації (формування) документа у форматі PDF для його подальшого витягу з інформаційної системи та долучення до матеріалів позовної заяви. Технічний процес візуалізації електронного документа для паперового або файлового відтворення не змінює дату та зміст фактичного вчинення правочину.

Заявник апеляційної скарги також посилається на те, що оскаржуване рішення не містить будь-якого аналізу з боку суду на аргументи представника відповідача, чим порушено право відповідача на справедливий судовий розгляд.

Апеляційний суд зазначає, що за змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду, воно ухвалено у відповідно до ст. 263 ЦПК України, на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які посилався позивач у своїй позовній заяві, а також містить обґрунтовані відповіді на заперечення сторони відповідача.

Не надання, на думку апелянта, судом першої інстанції відповідей на всі заперечення сторони відповідача, не може бути підставою для скасування законного судового рішення.

Отже, вказаний довід апелянта також не заслуговує на увагу.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2026 року зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом попередньої інстанції, та є безпідставними.

Що стосується апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Голенєвої О.І. на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.03.2026 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, Акту про отримання від 11.08.2025 року, не зазначає відомостей по якій саме справі було надано таку допомогу, а також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, який укладений між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В., а також наявна додаткова угода № 1 до договору від 29.12.2023 року (а.с.11-13).

Звертаючись із заявою про розподіл судових витрат позивачем було надано Акт про отримання ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» від адвоката Пархомчука С.В. правової допомоги у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 123022 від 08.05.2020 року. Згідно вказаного Акту, вартість послуг адвоката склала 10 500,00 грн. (а.с.41).

Отже, зазначені обставини спростовують доводи представника апелянта про те, що матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги та Акт про отримання правової допомоги від 11.08.2025 року не зазначає відомостей, по якій саме справі було надано таку допомогу.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності учасників справи, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених допомогу ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» у суді першої інстанції у розмірі 3 500,00 грн.

При цьому колегія суддів виходить із принципів розумності та справедливості судових витрат на правничу допомогу, а також із того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року складає 3 328,00 грн. на місяць.

У зв`язку з цим, сума витрат на правничу допомогу складає 3 500,00 грн., що відповідає більш ніж одному прожитковому мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 року.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.03. 2026 року надала суду частково достатні, належні і допустимі доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Голенєвої О.І. підлягає частковому задоволенню, додаткове рішення суду від 12.03.2026 року – зміні, з ухвалення постанови про стягнення з відповідача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3 500,00 грн.

Також зважаючи на те, що зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голенєва Олена Ігорівна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року, залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голенєва Олена Ігорівна на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2026 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ: 42228158, судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3 500,00 (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева