Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №479/253/26 — Миколаївський апеляційний суд

22.09.26

22-ц/812/1917/26

Провадження № 22-ц/812/1917/26 Головуючий суду першої інстанції Репушевська О.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 479/253/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Репушевської О.В., в залі судового засідання в с-ще Криве Озеро, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 21 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі – ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4829066 в електронній формі.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 3 500 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі та перерахував кредитні кошти на банківську картку відповідача, однак останній належним чином умови договору не виконував, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», укладено договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 21 липня 2024 року № 4829066.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 24 150 грн, з яких: 3 500 грн заборгованості за тілом кредиту; 13 335 грн заборгованості за процентами; 5 565 грн проценти за 106 календарних днів; 1 750 грн. штрафних санкцій, сплачений судовий збір в розмірі 2 66.40 грн та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість у розмірі 22 400 грн, з яких: - 3 500 грн заборгованості за тілом кредиту; - 13 335 грн заборгованості за процентами; - 5 565 грн заборгованість по процентах за 106 календарних днів, та витрати по сплаті судового збору 2 469,47 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Будь-яких доказів сплати заборгованості, контррозрахунку чи заперечень щодо позовних вимог відповідачем суду не надано.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1750 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн суд дійшов висновку, що такі судові витрати позивачем не доведені, а тому у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на їх користь витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов до висновку, що у відшкодуванні витрат на правничу допомогу слід відмовити з огляду на їх недоведення. Зазначене твердження суду першої інстанції є помилковим, не відповідає дійсності та спростовується наявними доказами, які разом із позовною заявою до суду першої інстанції на підтвердження розподілу судових витрат були подані до суду першої інстанції.

Позивачем був укладений Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений між адвокатом Столітнім М.М. та позивачем.

З метою доведення належного виконання та надання правничої допомоги адвоката клієнту, до суду першої інстанції в межах справи № 479/253/26 було надано наступні документи: - договір 10/12-2024 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Столітнім М.М., акт № 15462 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заявка № 15462 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, рахунок на оплату № 15462-26/02-2026 від 26 лютого 2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9422/10.

Зазначені витрати документально підтверджені та доведені. Також слід зазначити, якщо стороною документально доведено, що нею в майбутньому будуть понесені витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Сторонами були погоджені умови оплати за зазначеним договором, відповідно до пункту 4.8 «Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили». Факт наданих адвокатом послуг клієнту підтверджується актом № 15462 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року та рахунком на оплату № 15462-26/02-2026 від 26 лютого 2026 року, який є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2025 року, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт(наданих послуг).

Згідно із актом наданих послуг № 15462, який є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, адвокат та клієнт погодили обсяг наданих послуг. Для сплати зазначених послуг адвокатом було виставлено клієнтові рахунок на оплату.

Позивач вважає, що детальний звіт про надання правничої (правової) допомоги, наданий до суду разом із позовною заявою, є таким, що містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не врахував надані представником позивача докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а також правові висновки Верховного Суду.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Відповідно до частини 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000 грн, надану в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в суді першої інстанції представляв адвокат Столітній М.М. на підставі ордеру про надання професійної правничої допомоги від 26 лютого 2026 року.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції позивач надав: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію договору від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024 про надання правової допомоги; копію акту від 26 лютого 2026 року № 15462 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; копію заявки від 28 січня 2026 року № 15462 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; копію ордеру від 26 лютого 2026 року серія АІ № 2140048.

Порядок та оплата послуг адвоката передбачена пунктом 4 договору від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024 про надання правової допомоги.

За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 10 000 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0.5 год – 440 грн); дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 год – 840 грн); аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства 0.5 год – 440 грн); підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (1 год. – 840 грн); письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 год. – 840 грн); проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів ( 1 год. – 840 грн); складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (2 год. – 1 640 грн); складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) – додатків до позовної заяви (1 год. – 840 грн); складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо ( 2 год. – 1 640 грн); представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4829066 від 21 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі у судових засіданнях (2 год – 1640 грн).

В питанні критеріїв оцінки розміру таких витрат слід врахувати висновки Великої Палати викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати висновки Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Суд першої інстанції зазначених вимог процесуального закону при вирішенні питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу повною мірою не врахував.

Від ОСОБА_1 не надходило до суду будь яких клопотання про зменшення розміру понесених позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем понесення таких витрат.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги. Разом з цим суд апеляційної інстанції не може погодитись з визначеним розміром витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу – 8 000 грн.

Отже, врахувавши часткове задоволення позовних вимог (92,75%), апеляційний суд дійшов висновку, що вимога ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 420 грн.

За такого, з ОСОБА_2 на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді першої інстанції, в розмірі 7 420 грн.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в своїй апеляційній скарзі просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 грн.

Професійна правнича допомога при розгляді справи в суді апеляційної інстанції надавалась ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокаткою Крюковою М.В.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 серпня 2018 року; копію договору від 07 липня 2022 року про надання правової допомоги № 07/07-2022; копію звіту від 20 липня 2026 року про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року; копію платіжної інструкції № 8600 від 20 липня 2026 року на суму 8 000 грн.

За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 8 000 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції: правова експертиза документів та складання апеляційної скарги у справі з ОСОБА_1 ; подання до суду апеляційної скарги.

Від ОСОБА_1 не надходило до апеляційного суду будь яких клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи, складність справи, суть спору, характер та об`єм послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що 4 000 грн є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції розміром понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (пункт 4 частина 1 статті 376 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Каптіла» витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції в розмірі 7 420 грн грн.

В іншій частині заочне рішення Кривоозерського районного суду м. Миколаєва не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалось.

Оскільки за подачу апеляційної скарги при оскарженні судового рішення виключно в частині розподілу судових витрат судовий збір не сплачується, тому підстави для його розподілу між сторонами відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 7 420 (сім тисяч чотириста двадцять) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.