Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №477/2458/24 — Миколаївський апеляційний суд

21.09.26

22-ц/812/1942/26

Провадження № 22-ц/812/1942/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 477/2458/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Вітовського районного суду Миколаївської області, ухваленого 24 березня 2026 року під головуванням судді Саукової А.А., в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складено 18 травня 2026 року, у цивільній справі

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оспорювання батьківства,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У вересні 2024 року ОСОБА_2 , звернувся із позовом до ОСОБА_1 , про оспорювання батьківства, виключення запису як батька з актового запису про народження дитини.

Позивач зазначав, що 08 червня 2010 року між ним та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Під час шлюбу були зареєстровані діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №36 від 21 вересня 2010 року ( за відомостями виконавчого комітету Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області) та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 1099 від 20 грудня 2016 року (за відомостями Інгульського районного у м. Миколаєві відділу ДРАЦС стану ГТУЮ у Миколаївській області).

Заявником була мати ОСОБА_1 , реєстрація дітей проводилась за її заявою та на підставі пред`явлених нею документів.

Батьком дітей було записано його, хоча згоди на запис його батьком він не давав.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2019 року шлюб між сторонами розірвано.

Зазначав, що поведінка відповідачки, постійні загули, відсутність у домівці, призвели його до сумнівів щодо батьківства доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також це призвело до розриву подружніх стосунків. Крім того, на час реєстрації шлюбу, відповідачка вже була вагітна.

В липні 2013 року відповідачка пішла з дому, не дав ніяких пояснень, а донька ОСОБА_6 народилась, коли він і відповідачка вже не жили разом, але ще документально прибували у шлюбі. Тобто, бути батьком народжених відповідачкою дітей - ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_2 він не може бути, оскільки на час їх зачаття сторони не проживали разом. Також, з усних розмов з відповідачкою у нього є підстави вважати, що він не є біологічним батьком дітей. На його звернення до відповідачки на предмет проведення експертизи ДНК, відповідач відмовилась. Бачитись з дітьми йому заборонено, щоб він не мав можливості зробити експертизу ДНК.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив виключити відомості про його батьківство з актового запису № 36 від 21 вересня 2010 року у виконкомі Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області про народження ОСОБА_3 ; з актового запису № 1099 від 20 грудня 2016 року у Інгульському районному м. Миколаєва відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Миколаївській області про народження ОСОБА_4 . Зобов`язати відділ реєстрації актів цивільного стану Інгульського району м. Миколаєва та виконком Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області внести зміни в актовий запис у книзі записів громадянського стану про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видати їм нові свідоцтва про народження.

Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2025 року клопотання позивача ОСОБА_2 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено. У справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено.

05 вересня 2025 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у зв`язку із неприбуттям відповідачки та дітей до експертної установи.

Узагальнені доводи інших учасників

Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 надала письмові пояснення по справі, в яких просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими, безпідставними.

Зазначає, що позивач ОСОБА_2 особисто звернувся як заявник за виготовленням свідоцтва про народження доньки ОСОБА_5 , особисто отримав його та залишив свій підпис в графі про одержання свідоцтва.

Також зазначає, що вона не забороняє позивачу зустрічатись з дітьми, однак позивач, зазначаючи про таку заборону, з заявами та скаргами до відповідних органів не звертався.

Щодо неприбуття її та дітей до експертної установи, для відбору експериментальних зразків для проведення експертизи, зазначає, що через воєнний стан, постійні повітряні тривоги, загрози ракетних та дронових обстрілів вона хвилюється через безпеку своїх дітей та не вважає доцільним пересування неповнолітніх дітей та відвідування м. Миколаєва, який постійно перебуває під загрозою обстрілів.

Відповідачка також посилається на постанови Верховного Суду, винесені у справах стосовно спорів про визначення місця проживання дитини, що не є тотожніми правовідносинам, які виникли у даній справі.

Отже, як вбачається зі змісту пояснень, відповідачка вважає, що факт отримання позивачем свідоцтва про народження дитини є беззаперечним фактом визнання ним батьківства.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису, задоволено повністю.

Постановлено виключити з актового запису № 36 від 21 вересня 2010 року, складеного Виконавчим комітетом Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області, про народження ОСОБА_3 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 , запис про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як про батька дитини.

Виключити з актового запису № 1099 від 20 грудня 2016 року, складеного Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про народження ОСОБА_4 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_5 , запис про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як про батька дитини.

Зобов`язати Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження дитини за № 36 від 21 вересня 2010 року, складеного Виконавчим комітетом Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області, про народження ОСОБА_3 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження дитини за № 1099 від 20 грудня 2016 року, складеного Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про народження ОСОБА_4 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того, суд розподілив судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для категоричного висновку для оспорювання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Стороною відповідача не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності об`єктивних причин, які виключають можливість проходження дітьми ДНК-тесту.

В підготовчому засіданні відповідач заперечувала щодо проведення експертизи, оскільки це принизливо для неї та дітей. В письмових поясненнях зазначила, що через воєнний стан, постійні повітряні тривоги, загрози ракетних та дронових обстрілів вона хвилюється через безпеку своїх дітей та не вважає доцільним пересування неповнолітніх дітей та відвідування м. Миколаєва, який постійно перебуває під загрозою обстрілів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що станом на час призначення експертизи, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376 (з подальшими змінами) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», як місто Миколаїв, так і селище Воскресенське Миколаївського району Миколаївської області (де проживає відповідач з дітьми), є територіями, які з 04 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року відносились до територій активних бойових дій, а з 11 листопада 2022 року і по теперішній час є територіями, на яких можливі бойові дії.

Отже, посилання відповідачки на існування небезпеки для дітей саме у м. Миколаєві, куди необхідно було прибути для проведення експертизи, суд оцінює критично, оскільки, як зазначено вище, і місто Миколаїв, і селище Воскресенське Миколаївського району Миколаївської області відносяться до територій, на яких можливі бойові дії, тобто, мають однаковий рівень загрози обстрілів, однак відповідачка з дітьми продовжують проживати за місцем реєстрації та в більш безпечне місце не виїжджають.

Даних щодо загрози обстрілу саме в день, призначений експертом для відібрання зразків, суду не надано, клопотань про відкладення або перенесення експертизи на будь яку іншу дату від відповідача не надходило.

За такого, на думку суду, основною причиною не проведення експертного дослідження є небажання проходження тесту ДНК ОСОБА_1 , про що вона заявляла у підготовчому засіданні, заперечуючи сам факт проведення експертизи.

На переконання суду, ухилення відповідача ОСОБА_1 від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи шляхом нез`явлення її до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів свідчить про її небажання спростувати доводи позивача про оспорювання його батьківства щодо дітей.

При вирішенні спору про визнання або оспорювання батьківства, суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька, батьківство якого оспорюється.

Стороною відповідача не було надано суду вагомих доказів батьківства ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що дитина ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , через три місяці після реєстрації шлюбу між сторонами, який укладений 08 червня 2010 року, а дитина ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , але при цьому, при розгляді справи про розірвання шлюбу у 2019 році відповідач зазначала, що з чоловіком вони не проживають разом більше п`яти років, хоча батьківство чоловіка, який перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір`ю дітей презюмується відповідно до статті 122 СК України, суд дійшов висновку, що сумніви позивача щодо його батьківства є обґрунтованими та відповідачкою не спростовані.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час судового розгляду судом були не в повному обсязі та односторонньо з`ясовані обставини, на які посилались сторони, не надана належна оцінка наданим сторонами доказам, не проведено їх всебічного дослідження, що не відповідає положенням частини 5 статті 26З ЦПК України.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не надано оцінки діям позивача стосовно надання до суду повністю неправдивих та видуманих ним самим фактів та обставин. Позивач, намагаючись повністю відсторонитись від своїх власних дітей, відверто вводив суд в оману, заявляючи, що він «згоди на запис його батьком не надавав».

Проте, позивач не лише надавав свою згоду, на належне оформлення свідоцтва про народження двох спільних дітей, а особисто звертався з заявою про виготовлення свідоцтва про народження їхньої спільної доньки ОСОБА_5 та особисто отримав вказане свідоцтво ІНФОРМАЦІЯ_6 . В своєму рішенні суд першої інстанції взагалі проігнорував факт надання позивачем неправдивої інформації, а просто вказує на факт звернення позивача із заявою про отримання свідоцтва про народження.

Зазначає, що суд не піддає жодному аналізу чи критиці позицію позивача, водночас вимагає від неї надання доказів батьківства позивача щодо їх спільних дітей. Тобто суд взагалі не розглядає фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері та батька дитини) ведення ними спільного господарства до народження дитини, спільне виховання та утримання дітей. В той же час, детально зупинившись на моменті не проведення призначеної судом генетичної експертизи, суд взагалі не посилається на позицію самих дітей та ix небажання брати участь у такій експертизі.

Апелянт звертає увагу на позицію суду першої інстанцій стосовно оцінки безпеки, чи небезпеки неповнолітніх дітей під час ix потенційної поїздки до обласного центру у військовий час. Судом не враховані тривалi родинні відносини позивача з неповнолітніми дітьми та вплив самого факту такої поведінки батька на дітей, що має своє вираження, у тому, числі і в небажанні дітей брати участь у генетичній експертизі.

Узагальненні доводи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від позивача до апеляційного суду не надійшов.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Від відповідачки надійшла заява, в якій вона просила не розглядати справу під час повітряної тривоги та відкласти розгляд на іншу дату.

Враховуючи, що на час проведення судового засідання по справі – 9 годин 15 хвилин 21 вересня 2026 року, повітряна тривога в Миколаївському районі не оголошувалась, інших причин відкладення розгляду справи відповідачка не зазначала, апеляційний суд дійшов висновку, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи, а тому розглянув справу за відсутності сторін на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

08 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).

Під час шлюбу народилось двоє дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №36 від 21 вересня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 1099 від 20 грудня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.12,13).

Батьком дітей в свідоцтві про народження записаний ОСОБА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.9-11).

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

За частиною 1 статті 132 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини

ОСОБА_7 доказом для визнання чи спростування батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

У частині другій статті 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у цій справі є встановлення факту біологічної спорідненості ОСОБА_2 і ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

У справі "Міфсуд проти Мальти" (заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що хоча найважливіше завдання ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною "повагою" до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей (справа "Мікулич проти Хорватії" та справа "С. Х. та інші проти Австрії"). Окрім того, повага до приватного життя вимагає, щоб кожна людина мала змогу встановити подробиці свого особистого походження, а право особи на таку інформацію має важливе значення в контексті впливу на його чи її особистість, які визначають розвиток людини. Таке встановлення передбачає отримання інформації, необхідної для розкриття істини щодо важливих аспектів особистого походження, як-от особистість батьків (справа "Келін та інші проти Румунії" № 25057/11).

У рішенні, ухваленому 13 липня 2006 року в справі "Яггі проти Швейцарії", ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення статті 8 Конвенції, яке виявилося у відмові проведення аналізу ДНК останків можливого батька заявника. При цьому Суд зазначив, що людина, яка намагається встановити своє походження, реалізує життєвий інтерес, який захищається Конвенцією. Цей інтерес полягає в отриманні правдивої інформації, котра може допомогти встановити факт, що торкається важливого аспекту її особистої ідентичності.

У контексті застосування термінів для порушення провадження щодо батьківства Суд визнавав, що інтерес ймовірного батька в захисті від скарг щодо фактів, які виникли багато років тому, не можна відхилити, і, на додаток до цього конфлікту інтересів між передбачуваним батьком і дитиною, можуть з`явитися інші інтереси, як-от інтереси третіх осіб, особливо родини ймовірного батька, та загальний інтерес правової визначеності (справа "Лааксо проти Фінляндії" № 7361/05, § 46, 15 січня 2013 року; справа "Константінідіс проти Греції" № 58809/09, § 52, 3 квітня 2014 року).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2009 року в справі "Калачова проти російської федерації" (заява № 3451/05), зауважував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

У справі "Міфсуд проти Мальти" (заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У статті 109 ЦПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо.

Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2025 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

05 вересня 2025 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у зв`язку із неприбуттям відповідачки та дітей до експертної установи.

Заперечуючи проти проведення експертизи відповідачка зазначала, що це принизливо для неї та дітей, діти відмовляються приймати участь в проведенні експертизи, а також посилалась на те, що через воєнний стан, постійні повітряні тривоги, загрози ракетних та дронових обстрілів вона хвилюється за безпеку своїх дітей.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, обґрунтовано зазначив про те, що ОСОБА_1 ухилилася від проведення судової молекулярно - генетичної експертизи, оскільки не з`явилася разом з дітьми - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування наслідків ухилення від участі в експертизі, визнав факт для з`ясування якого вона була призначена, а саме, що ОСОБА_2 не знаходиться у прямій біологічній спорідненості з дітьми - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827 св 22).

Доводи апеляційної скарги про те, що походження дітей від позивача підтверджується наданням позивачем своєї згоди на оформлення свідоцтва про народження двох спільних дітей, а також тривалi родинні відносини позивача з неповнолітніми дітьми, колегія суддів відхиляє, оскільки висновок судової молекулярно-генетичної експертизи відіграє ключову, а в багатьох випадках - вирішальну роль у встановленні факту батьківства.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, висновок якої має важливе значення у процесі дослідження батьківства, є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 05 червня 2024 року у справі № 458/619/17).

Колегія суддів ураховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у цій сфері правовідносин, який однозначний у своїй позиції, що генетична ДНК-експертиза, безумовно, є одним із найімовірніших доказів батьківства і за можливості її проведення вона повинна призначатися (рішення ЄСПЛ від 15 липня 2014 року у справі «Цветелін Пєтков проти Болгарії», заява № 2641/06, пункт 55, рішення від 14 березня 2024 року у справі «Молдован проти України», заява № 62020/14, пункт 47).

Посилання відповідачки на те, що експертиза не проведена, оскільки через воєнний стан, була небезпека для неповнолітніх дітей у відвідуванні м. Миколаєва для проведення експертизи, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Введення на території України воєнного стану не зупинило дію положень ЦПК щодо виконання учасниками справи своїх процесуальних обов`язків. Питання невиконання таких обов`язків з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, мають вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням відповідних доводів учасника справи. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Водночас, доводів про те, що саме в день, призначений експертом для відібрання зразків, існували зазначені обставини, апеляційна скарга не містить. Також відповідачка не посилалась на те, що вона заявляла клопотання про відкладення або перенесення експертизи на будь яку іншу дату.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка намагалася забезпечити проведення експертного молекулярно-генетичного дослідження, проте саме діти відмовлялися від проведення відповідної експертизи, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки не звільняли відповідачку від забезпечення явки дітей до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів, що є її процесуальним обов`язком.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова Л.М. Царюк

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.