Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №453/966/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/966/26 Головуючий у 1 інстанції: Брона А. Л.

Провадження № 33/811/1403/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника – адвоката Берзіня С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника – адвоката Берзіня С.Л. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 23 липня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративні стягнення: за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.; за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 36 КУпАП остаточно накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 17.05.2026 о 20 год. 50 хв. та 17.05.2026 о 20 год. 55 хв. в с-щі Славське Стрийського району Львівської області по вул. Франка, 13, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Cheri», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова, поведінка яка не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Також, рухаючись заднім ходом ОСОБА_1 не переконався що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам та допустив зіткнення з автомобілем марки Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 , і як наслідок транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.10.9, 2.5 ПДР.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Берзінь С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 23 липня 2026 року, провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що висновки суду, які містяться у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважає, що суд безпідставно проігнорував пояснення ОСОБА_1 , викладені у запереченнях на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 668622 за ст. 124 КУпАП та звертає увагу, що обвинувачення ґрунтується фактично на пояснення одного учасника справи ( ОСОБА_2 ), на основі яких і було складено схему ДТП від 17.05.2026. При цьому зауважує, що у протоколі зазначено, що свідків події немає.

Стверджує, що ОСОБА_1 автомобілем не керував та не вчиняв зіткнення з іншим транспортним засобом, а тому він не є і не може бути суб`єктом даного правопорушення.

Зазначає, що у матеріалах справи недостатньо доказів для встановлення об`єктивної сторони правопорушення, а самих пояснень ОСОБА_2 недостатньо для встановлення усіх елементів складу правопорушення.

Наполягає, що рапорт поліцейського є неналежним і недопустимим доказом, оскільки поліцейський є зацікавленою особою при розгляду справи.

Також покликається на відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Звертає увагу, що у протоколі серії ЕПР1 № 668641 від 17.05.2026 зазначено дві різні години вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення (20 год. 50 хв. та 20 год. 55 хв), у зв`язку з чим, на думку апелянта, бланк протоколу поліцейські мали визнати зіпсованим та скласти новий протокол. Вважає вказану розбіжність такою, що унеможливлює доказування у справі.

При цьому вказує, що суддя самостійно відредагував у цій частині фабулу протоколу, що є недопустимим.

Зазначає, що у протоколі не вказано про використання портативних відео реєстраторів (нагрудних боді камер) і, відповідно, у матеріалах справи немає таких відеозаписів, а наявні відео файли записані не поліцейським. У будь-якому випадку і на цих відеозаписах не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, які і не зафіксовано зупинку працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Вважає, що враховуючи наведене, були відсутні обставини, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Звертає увагу, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59 та 63 Конституції України, а також порушено право на захист, зважаючи на те, що ОСОБА_1 прямо заявляв про бажання скористатися послугами адвоката.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Берзінь С.Л., який брав участь в розгляді справи в режимі відеоконференції у суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .

Захисник Берзінь С.Л. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

Так, пункт 2.5 ПДР зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так у матеріалах справи наявний відеозапис на якому зафіксовано, що поліцейський пред`явив ОСОБА_1 вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку із причетністю до ДТП, однак ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, що і стало підставою для складання протоколу.

Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

З огляду на наведені обставини відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 17.05.2026 серія ЕПР1 №668641 відповідно до якого ОСОБА_1 17.05.2026 о 20 год. 50 хв. та 17.05.2026 о 20 год. 55 хв. в с-щі Славське Стрийського району Львівської області по вул. Франка, 13, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Cheri», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова, поведінка яка не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

Також відносно ОСОБА_1 складено протокол від 17.05.2026 серія ЕПР1 №668622 відповідно до якого ОСОБА_1 17.05.2026 о 20 год. 50 хв. та 17.05.2026 о 20 год. 55 хв. в с-щі Славське Стрийського району Львівської області по вул. Франка, 13, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Cheri», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом ОСОБА_1 не переконався що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам та допустив зіткнення з автомобілем марки Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 , і як наслідок транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.10.9, ПДР.

Дослідивши зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддею відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративних правопорушень, а оскаржувана постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підтверджень керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд до уваги не бере з таких підстав.

Так з наявного у матеріалах справи рапорту вбачається, що 17.05.2026 о 20:56 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 17.05.2026 о 20:55 год. за адресою Стрийський район смт. Славське, вул. Біля Рукавички, на паркові магазину відбулось ДТП між авто марки «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2 та автомобілем «Cheri», номерний знак НОМЕР_1 .

Відомості зазначені працівником поліції у рапорті підтверджуються долученим до матеріалів справи відеозаписом.

Також у матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_2 від 17.05.2026 відповідно до яких 17.05.2026 близько 21:00 год. він виїжджав із парковки на автомобілі «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2 та рухався у напрямку с. Волосянка, водій автомобіля «Чері», номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на його авто. Дані особи перебували у стані алкогольного сп`яніння, закрили авто коли він зателефонував на 102, та пішли в напрямку вокзалу, як виявилось пізніше за кермом перебував ОСОБА_3 .

До матеріалів справи долучено схему ДТП, яка сталася 17.05.2026 о 20:55 год. на а/д Т-1424 смт. Славське, вул. І Франка, 13 відповідно до якої транспортний засіб «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП отримав пошкодження: ліві передні двері, ліве переднє крило, лівий передній диск; транспортний засіб марки «Чері», номерний знак НОМЕР_1 отримав пошкодження: задній бампер.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд розцінює, як форму захисту з метою уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що поліцейські не забезпечили йому захисника, апеляційний суд звертає увагу на те, що на стадії оформлення протоколу про адміністративне правопорушення залучення захисника чинними нормами КУпАП не передбачено.

Щодо доводів апелянта про те, що рапорт працівника поліції не може бути доказом, оскільки поліцейський є зацікавленою особою, апеляційний суд зазначає наступне.

В розумінні ст. 251 КУпАП рапорт працівника поліції є джерелом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справі, що розглядається, у рапорті працівника поліції містяться фактичні дані про час та місце події, особу, щодо якої складено адміністративні матеріали, обставини вчинення ДТП, наявність ознак алкогольного сп`яніння та подальші дії працівників поліції. Тому такий рапорт є належним джерелом доказів і підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Водночас апеляційний суд виходить з того, що висновок про наявність складу правопорушення в діях особи, відносно якої складено протокол, не може ґрунтуватися виключно на рапорті працівника поліції. У даній справі вина ОСОБА_1 підтверджується не лише рапортом, а сукупністю доказів.

Тому доводи апеляційної скарги про недопустимість рапорту як доказу не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, фактичними обставинами справи стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, така доведена повністю, і тому твердження захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу цих адміністративних правопорушень не ґрунтуються на доказах у справі.

Не заслуговують на увагу доводи захисника про розбіжність часу у протоколах щодо вчинення правопорушення, оскільки такі не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння та його причетність до ДТП, та не впливають на правильність висновків суду про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Наявні у справі протоколи про адміністративні правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 23 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Берзіня С.Л. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк