Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №461/557/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/557/26 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 33/811/1510/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Іванова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Іванова О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 12.01.2026 року о 02 год. 20 хв. у м. Львові на вул. Підвальній, 6 керував транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Перевірка на стан алкогольного сп`яніння проводилась у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу DRAGER, тест номер 02213, результат тесту 1,68 ‰, чим порушив п. 2.9. ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Іванов О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а лише очищав автомобіль від снігу, про що послідовно пояснював працівниками поліції.

Апелянт звертає увагу, що суддя, повертаючи матеріали до УПП у Львівській області ДПП для дооформлення, зазначив про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Стверджує, що після повернення справи орган поліції не надав жодного нового доказу керування транспортним засобом, а долучені рапорти лише підтверджують, що наряд поліції прибув на місце за викликом і підійшов до особи, яка вже перебувала біля автомобіля; безпосередньо керування (руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ) ніхто з поліцейських не спостерігав.

Вважає, що висновки суду у оскаржуваній постанові прямо суперечать тому, що суд встановив у постанові від 09.03.2026, а наявність «слідів в`їзду» автомобіля та факт перебування особи на місці водія, про що зазначив суддя у постанові, самі по собі не доводять факту керування транспортним засобом цією особою.

ОСОБА_1 , захисник Іванов О.О., апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 564389 від 12 січня 2026 року (а.с. 1), згідно з яким ОСОБА_1 12.01.2026 року о 02 год. 20 хв. у м. Львові на вул. Підвальній, 6 керував транспортним засобом «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Перевірка на стан алкогольного сп`яніння проводилась у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу DRAGER, тест номер 02213, результат тесту 1,68 ‰, чим порушив п. 2.9. ПДР України.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За результатами проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат 1,68%о,що і стало підставою для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає безпідставним та звертає увагу на наявний у матеріалах справи відеозапис, з якого вбачається, що працівники поліції вказали ОСОБА_1 , що їхали за ним, та зупинились після того, як він припаркував автомобіль. Звернули увагу, що керував автомобілем під час комендантської години. Також, апеляційний суд вважає сумнівним те, що ОСОБА_1 чистив машину від снігу із врахуванням того, що подія мала місце вночі о 02:20 год. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 , вийшов з місця водія, у транспортному засобі увімкнене запалювання (світлова індикація приладової панелі активна).

Також в постанові ККС ВС від 25 березня 2021 року у справ №760/15332/17 вказано, що факт керування транспортним засобом встановлюється не тільки тоді, коли особа перебуває за кермом транспортного засобу в русі, а й коли вона має реальний контроль над ним, наприклад запускає двигун, сидить за кермом у стані алкогольного сп`яніння, коли авто стоїть, але готове до руху.

Апеляційний суд вважає правильним зазначення судом першої інстанції про наявність слідів заїзду на снігу, та звертає увагу на те, що поруч припарковані інші транспортні засоби, і такі сліди біля цих авто відсутні, що свідчить про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відтак є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, а заперечення факту керування апеляційний суд розцінює, як форму захисту з метою уникнення відповідальності.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Іванова О.О. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк