Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №333/4298/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 09.09.2026 Справа № 333/4298/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 333/4298/25 Пр. № 22-ц/807/1626/26Головуючий у 1-й інстанції: Ходько В.М. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.

за участі секретаря Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (надалі – ЗОР) про зобов`язання вчинити дії у сфері трудових відносин

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом (а.с.1-14), в якому просив: - зобов`язати ЗОР визнати діючий запис під № 31 у трудовій книжці недійсним; - зобов`язати ЗОР поновити його на попередній роботі з дати незаконного звільнення з 05.01.2018, відновити дію трудового договору, укладеного до незаконного звільнення; - зобов`язати ЗОР провести повний розрахунок не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), починаючи з 31.10.2019 року по теперішній час; - у разі задоволення позову вирішити питання про стягнення з ЗОР витрат на правничу допомогу та судовий збір.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що рішення ЗОР № 9 від 30.11.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 , директора КП "АВТОГОСПОДАРСТВО" ЗОР було визнано незаконним та скасовано постановою Запорізького апеляційного суду від 18.05.2022. Проте, голова ЗОР не зробив розпорядження про визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення позивача та не вніс зміни до трудової книжки позивача, що перешкоджає позивачу оформити пенсію, отримати виплати за вислугу років та інші трудові пільги. Позивач вважає, що його трудові відносини не припинилися і строковий трудовий договір (контракт) з відповідачем став безстроковим, а тому позивачу має бути виплачена заробітна плата за весь час простою.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Ходько В.М. (а.с.52). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.67) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду першої інстанції від 02 грудня 2025 року (а.с.148) у задоволенні клопотання представника відповідача ЗОР про закриття провадження в частині вимоги про поновлення на посаді позивача у цій справі відмовлено.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року (а.с.184-186) у задоволенні позову позивача у цій справі відмовлено.

Відповідач ЗОР із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодилась, в апеляційному порядку не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника Серебрянникова Д.В. у своїй апеляційній скарзі (а.с.193-196) просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити у цій справі нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір.

В автоматизованому порядку 09.06.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.200). Ухвалою апеляційного суду від 10.06.2026 року (а.с.201) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 17.06.2026 року (а.с.204). Ухвалою апеляційного суду (а.с.205) апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с.207-212). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 01.07.2026 року (а.с.213), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.214), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка – а.с.225).

Відповідач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі (а.с. 226-232).

В автоматизованому порядку 08.09.2026 року суддями Сакоян Д.І. та Салтан Л.Г. у цій справі замінено суддів Онищенка Е.А. та Трофимової Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (а.с. 240-241).

Апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України (з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача) в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України (суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціатив, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумнів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів) у цій справі апеляційним судом отримано інформацію та встановлено таке:

- відповідь від 08.09.2026 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 236-239), за змістом якої КП АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР (ЄДРПОУ 33570414) знаходиться в стані припинення з 18.03.2020 року на підставі рішення засновників щодо припинення ЮО в результаті реорганізації; проте, в силу вимог ст. 104 ч. 5 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення;

- витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвал Верховного Суду з іншої справи ЄУН № 335/66/18 від 30 серпня 2022 року (а.с.243-244) та від 21 листопада 2022 року (а.с.245-247) касаційні скарги Запорізької обласної ради та КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР були визнані неподаними та повернуті заявникам; тому постанова Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2026 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Гончар М.С., судді Кочеткова І.В. та Маловічко С.В. – а.с. 28-32) в іншій справі ЄУН № 335/66/18 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної ради, КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР, третя особа - Департамент промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в касаційному порядку не переглядалась та є чинною на час перегляду цієї справи апеляційним судом;

- інформація в загальному доступі в Інтернет (ст. 82 ч. 3 ЦПК України), за змістом якої: повноваження Запорізької обласної ради передані Запорізькій обласній військовій адміністрації з 21 березня 2024 року на підставі постанови Верховної Ради України № 3625-IX.

Встановлено, що постановою Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2026 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Гончар М.С., судді Кочеткова І.В. та Маловічко С.В. – а.с. 28-32) в іншій справі ЄУН № 335/66/18 за позовом ОСОБА_1 до ЗОР, КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР, третя особа - Департамент промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , було задоволено частково, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року у цій справі було скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення сімнадцятої сесії ЗОР сьомого скликання №9 від 30.11.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 , директора КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР із внесеними змінами рішенням дев`ятнадцятої сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання №6 від 25.01.2018 року «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 30.11.2017 року №9 «Про звільнення ОСОБА_1 , директора КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР; стягнуто з КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР (ЄДРПОУ 33570414) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2018 року по 30 жовтня 2019 року у розмірі 333983,31 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вищезазначена постанова Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2026 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Гончар М.С., судді Кочеткова І.В. та Маловічко С.В. – а.с. 28-32) в іншій справі ЄУН № 335/66/18 в касаційному порядку не переглядалась та є чинною на час перегляду цієї справи апеляційним судом. Оскільки, ухвалами Верховного Суду від 30 серпня 2022 року (а.с.243-244) та від 21 листопада 2022 року (а.с.245-247) касаційні скарги ЗОР та КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР були визнані неподаними та повернуті заявникам. В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України … рішення … судді в інших справах … не може бути підставою для відводу.

Самовідводи у цій справі відсутні, відводів не заявлено.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, які з`явились, а саме: позивача ОСОБА_1 , представника останнього – адвоката Серебрянникова Д.В. (а.с. 197) та представника відповідача ЗОР – ОСОБА_3 (а.с.233), перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника Серебрянникова Д.В. у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1).…змінити рішення (п.2).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для …зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, правильно відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, правильно керувався ст.ст.12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268 ЦПК України та правильно виходив із такого.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 30.10.2014 ЗОР та директор КП "АВТОГОСПОДАРСТВО" ЗОР ОСОБА_1 уклали контракт терміном дії по 30.10.2019 року, на підставі якого між сторонами виникли трудові відносини (п.1.2). Умовами укладеного контракту визначено, що дія контракту припиняється у зв`язку із закінченням терміну його дії (п.п.5.2.1), за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути продовжений за згодою сторін або укладений на новий чи інший термін (п.5.5) (а.с.18-22). Згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 30.10.2014 був призначений директором КП "АВТОГОСПОДАРСТВО" ЗОР шляхом укладення з ним контракту, та 04.12.2017 звільнений з вказаної посади за рішенням Запорізької обласної ради від 30.11.2017 № 9 (а.с.23-27). Постановою Запорізького апеляційного суду від 18.05.2022 по справі № 335/66/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до ЗОР задоволені частково, визнано незаконним та скасовано рішення сімнадцятої сесії ЗОР сьомого скликання № 9 від 30.11.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 директора КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2018 по 30.10.2019 у розмірі 333983,31 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог було відмолено. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді директора КП "АВТОГОСПОДАРСТВО" ЗОР, суд апеляційної інстанції виходив з того, що термін дії контракту між сторонами від 30.10.2014 сплив 30.10.2019 і його дія не продовжувалась, що було визнано сторонами у судовому засіданні, тобто є обставинами, які не підлягають доказуванню згідно із ст. 82 ч.ч. 1, 4 ЦПК України (а.с.28-32). В рішеннях ЗОР від 30.11.2017 № 9, від 25.01.2018 № 06 та від 24.11.2011 № 33 вирішувались питання щодо трудової діяльності ОСОБА_1 на посаді директора КП "АВТОГОСПОДАРСТВО" ЗОР (а.с.33-40). Також, позивач надав копії листів переписки ОСОБА_1 з ЗОР щодо поновлення прав позивача і його трудової діяльності на посаді директора КП "АВТОГОСПОДАРСТВО" ЗОР (а.с.43-51). В книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, наданих ЗОР, містяться записи під номерами 128 і 206 щодо трудової діяльності ОСОБА_1 на посаді директора КП "АВТОГОСПОДАРСТВО" ЗОР, зокрема про його звільнення з вказаної посади та видачу йому трудової книжки 04.01.2018 (а.с.83-85).

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд першої інстанції також правильно виходив із такого. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статей 21, 23 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. За змістом статті 36 КЗпПУ підставами припинення трудового договору можуть бути зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), а також розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41). Статтею 39-1 КЗпПУ передбачено, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Згідно із ст. ст. 47-48 КЗпПУ роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, передбачає декілька підстав для припинення трудового договору, кожна з яких є самостійною та не залежить одна від одної. При цьому, скасування судом рішення відповідача про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР не вплинуло на перебіг терміну дії трудового договору у вигляді контракту укладеного між сторонами, що знайшло своє відображення зокрема в постанові Запорізького апеляційного суду від 18.05.2022 по справі № 335/66/18. Відтак, суд першої інстанції правильно встановив, що помилковим є висновок позивача про те, що строковий трудовий договір (контракт) став безстроковим.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58, встановлено таке. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6). У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним (пункт 2.10). Таким чином, визнання недійсним запису трудової книжки здійснюється виключно у разі необхідності виправлення неправильного або неточного запису, а також у разі прийняття рішення органом, який розглядає трудові спори, про поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення.

Як вбачається і змісту вищезазначеної постанови Запорізького апеляційного суду від 18.05.2022 в іншій справі ЄУН № 335/66/18, встановивши наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення сімнадцятої сесії ЗОР сьомого скликання № 9 від 30.11.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 директора КП "АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР, апеляційний суд в той же час, дійшов до висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на вказаній посаді, саме через закінчення терміну дії контракту між сторонами. Вказане рішення суду набрало законної сили в день його прийняття та не оскаржувалося позивачем в касаційному порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції правильно вважав доведеним, що термін дії контракту між сторонами від 30.10.2014 сплив 30.10.2019 і його дія не продовжувалась, тобто трудові відносини між сторонами фактично були припинені, з огляду на що суд першої інстанції правильно вважав, що в задоволенні вищезазначеного позову позивача до відповідача у цій справі слід відмовити в повному обсязі, але, при цьому, помилково не зазначив: через необґрунтованість позовних вимог позивача у цій справі, неможливість захисту прав позивача у вищезазначений обраний ним на його власний розсуд спосіб захисту у цій справі (саме через поновлення на роботі через визнання недійсним вищезазначеного запису в його трудовій книжці та отримання відповідного розрахунку).

Крім того, суд першої інстанції помилково додатково зазначав, що подання ОСОБА_1 заяви з пропуском строку без поважних причин, є самостійною підставою для відмови в задоволенні всіх вищевказаних позовних вимогпозивача до відповідача у цій справі.

Оскільки, статтею 233 КЗпПУ визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення або з дня видачі трудової книжки. ОСОБА_1 після звільнення з посади отримав трудову книжку 04.01.2018 та був обізнаний про причини та підстави свого звільнення, а також про висновки, викладені в постанові Запорізького апеляційного суду від 18.05.2022 в іншій справі ЄУН № 335/66/18, на яку він зокрема посилається як на підставу своїх вимог, тобто вбачається пропуск строку звернення до суду з вимогами зобов`язати ЗОР визнати діючий запис під № 31 у трудовій книжці недійсним; зобов`язати Запорізьку обласну раду поновити його на попередній роботі з дати незаконного звільнення з 05.01.2018, відновити дію трудового договору, укладеного до незаконного звільнення.

Оскільки, апеляційний суд виходить із того, що захисту в межах строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, може підлягати лише порушене відповідачем ЗОР право позивача ОСОБА_1 і лише тоді суд першої інстанції міг застосовувати пропуск строку звернення до суду у трудових відносинах в якості самостійної підстави для відмови у задоволенні позову позивача у вищезазначених трудових правовідносинах сторін незалежно від наявності (відсутності) заяви відповідача.

Проте, апеляційним судом встановлено, що при вищевикладених обставинах права позивача ОСОБА_1 відповідачем ЗОР у спосіб, якій саме просить застосувати позивач у цій справі (- визнати недійсним запис № 31 у трудовій книжці недійсним, - поновити його на попередній роботі з дати звільнення з 05.01.2018 року, відновити дію договору, укладеного до незаконного звільнення, - зобов`язати ЗОР провести повний розрахунок не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) з позивачем, починаючи з 31.10.2029 року по теперішній час) не були порушені.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 у цій справі не просив саме зобов`язати відповідача ЗОР внести зміни в його трудову книжку в частині зміни формулювання про його звільнення, та зокрема в частині дати і підстав останнього (первісна позовна вимога), наявність яких була вже встановлена апеляційним судом у вищезазначеній постанові в іншій справі за участю тих самих сторін у тому числі, та, як наслідок (похідна вимога) зобов`язати роботодавця провести із ним відповідний розрахунок всіх належних йому сум на дату звільнення.

В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист ОСОБА_1 здійснює у цій справі на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України). В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи… В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч. 6 ЦПК України).

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду на свій розсуд у вищезазначений спосіб у травні 2025 року, не врахувавши, що зміну формулювання запису про звільнення позивача в частині їх дати і підстави дійсно мала ЗОР, а не КП «АВТОГОСПОДАРСТВО» ЗОР, директором якого раніше був ОСОБА_1 до закінчення дії контракту останнього, проте, повноваження Запорізької обласної ради передані Запорізькій обласній військовій адміністрації з 21 березня 2024 року на підставі постанови Верховної Ради України № 3625-IX (ст. 82 ч. 3 ЦПК України інформація в Загальному доступі в Інтернет). Тому, позивач ОСОБА_1 у цій справі не залучав у своєму вищезазначеному позові у цій справі в якості другого відповідача чи співвідповідача Запорізьку обласну військову адміністрацію, також не заявляв у суді першої інстанції клопотання в порядку ст. 51 ЦПК України про залучення останньої в якості такового у цій справі. В силу вимог ст. 51 ЦПК України поза межами компетенції суду першої інстанції у цій справі було без вищезазначеного клопотання позивача залучення саме в якості другого відповідача чи співвідповідача Запорізької обласної військової адміністрації у цій справі. Також, поза межами компетенції апеляційного суду, передбаченої ЦПК України, на стадії апеляційного розгляду цієї справи взагалі є залучення саме в якості другого відповідача чи співвідповідача Запорізької обласної військової адміністрації у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони позивача лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Серебрянникова Д.В. слід задовольнити частково, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину останнього в редакції цієї постанови.

Також, в разі лише часткового задоволення апеляційної скарги сторони позивача при вищевикладених обставинах, позивач не має права в порядку ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що ОСОБА_4 не позбавлений права у подальшому вирішувати питання: - у позасудовому порядку шляхом внесення відповідних змін у формулювання в його трудовій книжці щодо дати та підстав його саме звільнення із Запорізькою обласною військовою адміністрацією, якій з 21.03.2024 року було передано повноваження ЗОР, або у судовому порядку окремо від цієї справи саме в іншій спосіб захисту.

Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 367-368, 371 – 372, 374 - 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину останнього в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 21.09.2026 року, оскільки у період з 19.09.2026 року по 20.09.2026 року включно мали місце вихідні дні.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Сакоян Д.І. Салтан Л.Г.