Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №303/1202/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/1202/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Заболотний А.М., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У лютому 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 03.12.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1479-3509 продукту «CREDOS» за допомогою веб-сайту кредитодавця, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір.

Кредитний договір відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A2135 для підписання кредитного договору №1479-3509 від 03.12.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 5 400,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів. Позивач виконав свої зобов`язання за договором.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитом, що станом на 18.12.2025 становить 21 678,75 грн. і включає у себе тіло кредиту у розмірі 4 500,00 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 14 928,75 грн. та проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 2 250,00 грн. У зв`язку з цим, позивач просив задовольнити позов, стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1479-3509 від 03.12.2024 в розмірі 9 000,00 гривень, що складається з 4 500,00 гривень – заборгованість за кредитом; 4 500,00 гривень – заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 1 106,65 гривень судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити поданий позов.

Вказує, що оскаржуване судове рішення є таким, що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Відповідачка не скористалась своїм законним правом відмовитись в односторонньому порядку протягом перших чотирнадцяти днів від виконання умов кредитного договору та продовжила користуватись кредитними коштами на погоджених між сторонами умовах.

Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Зазначає, що нарахована сума 2 250,00 гривень не є неустойкою у розумінні штрафних санкцій, а виступає способом захисту майнового права кредитора.

Суд першої інстанції застосував п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та зменшив розмір нарахованих відсотків, однак не звернув увагу, що дане положення стосується виключно нарахування пені.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.12.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1479-3509 продукту «CREDOS» за допомогою веб-сайту, який було підписано одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) A2135.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 п. 2 кредитного договору №1479-3509 від 03.12.2024 кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

Згідно з умовами кредитного договору №1479-3509 від 03.12.2024 (п. п. 4.1.-4.12. договору) розмір кредиту становить 4 500,00 грн., тип процентної ставки за користування кредитом - фіксований, строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів, стандартна процентна ставка: - 0,99 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою. 0,85 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту. Дата повернення кредиту 02.12.2025.

Відповідно до п. п. 4.13, 4.14 кредитного договору №1479-3509 від 03.12.2024 реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 2161,31 процентів. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 19 595,25 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом.

Згідно з п. 12.1 кредитного договору N 1479-3509 від 03.12.2024 року, цей договір та правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до п. 12.9.1 кредитного договору №1479-3509 від 03.12.2024, до укладення договору позичальник уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно з п. 12.21 кредитного договору №1479-3509 від 03.12.2024, невід`ємною частиною цього договору є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України.

В таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором №1479-3509 від 03.12.2024 (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України, відображено розрахунок суми кредиту та процентів за користування кредитом із зазначенням термінів платежів, загальна вартість кредиту становить 19 595,25 грн. та включає в себе проценти за користування кредитом у розмірі 15 095,25 грн. та 4 500,00 грн. суму кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 2161,31 % річних.

Фактичне перерахування коштів у сумі 4 500,00 грн. за кредитом відповідачу підтверджується відповідними квитанцією LIQPAY №2556599476 від 03.12.2024 з призначенням «Видача кредитних коштів за договором 1479-3509, 2024-12-03» та довідкою про перерахування суми кредиту відповідно до кредитного договору №1479-3509 від 03.12.2024 на картку № НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1479-3509 від 03.12.2024 заборгованість за вказаним договором станом на 18.12.2025 становить 21 678,75 грн. і включає у себе тіло кредиту у розмірі 4 500,00 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 14 928,75 грн. та проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 2 250,00 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд першої інстанції зменшуючи розмір заявлених до стягнення відсотків за користування кредитом із суми 14 928,75 гривень до суми 4 500,00 гривень керувався положеннями п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», тобто вважав, що розмір нарахованих відсотків не повинен перевищувати 50% від суми наданого кредиту.

Щодо відмови у стягненні річних у сумі 2 250,00 гривень, то суд керувався тим, що позивач нарахував проценти річних в межах строку кредитування, тобто під час правомірного користування коштами відповідачкою, а тому відмовив у задоволенні даної вимоги.

У своїх доводах апеляційної скарги, позивач не погоджується з такою позицією суду першої інстанції в частині відмови у стягненні повної суми відсотків за користування кредитом та відмови щодо стягнення 2 250,00 гривень нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.

На переконання позивача, суд неправильно застосував положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального права та за неправильного застосування таких.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало 03.12.2024 ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 4 500,00 гривень. Згідно умов укладеного електронного договору про відкриття кредитної лінії №1479-3509 (далі, - Договір), кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.12. Договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту - 02.12.2025. Строк Договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається.

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована.

Згідно п. 4.10 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною ставкою: 0.99% (нуль цілих, дев`яносто дев`ять сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору; 0.85% (нуль цілих, вісімдесят п`ять сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Тобто, сторони погодили між собою всі істотні умови кредитування, які включають в себе суму наданого кредиту, строк кредитування, проценти за користування таким.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №1479-3509 від 03.12.2024, станом на 18.12.2025 вбачається що, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювало лише нарахування процентів за користування кредитом (згідно п. 4.10. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.12. Договору), що погоджений між сторонами.

Суд першої інстанції вірно визначив, що на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», оскільки кредитні кошти було надано відповідачці на споживчі потреби.

Пунктом 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» стосуються компенсації у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором, тобто коштів нарахованих як міру відповідальності боржника.

Згідно ч. 1,2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, проценти за користування кредитними коштами є «платою» за користування кредитом, яку сплачує відповідач товариству у зв`язку з тимчасовим користуванням споживачем грошових коштів кредитора.

Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

З вищезазначеного вбачається, що п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» може бути застосований під час здійснення нарахувань згідно ст. 625 ЦК України, однак не поширюється на проценти за користування кредитом, які нараховують керуючись нормами статей 536 та 1048 ЦК України, а тому позиція суду першої інстанції в цій частині є хибною, оскільки суд не дослідив належним чином правову природу процентів за користування кредитом та відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України.

Щодо несправедливості нарахованих процентів, то апеляційний суд зазначає, що кредитний договір укладається на підставі взаємного вільного волевиявлення сторін, під час якого сторони діючи не під дією тиску, примусу, обману чи шахрайства погоджують всі істотні умови кредитування.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

ОСОБА_1 під час укладення договору не заявила кредитору жодних зауважень щодо умов кредитування, в тому числі щодо денної процентної ставки та, в подальшому, не відмовилася протягом перших 14 календарних днів з моменту отримання кредитних коштів від укладеного між сторонами кредитного договору.

Крім цього, Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимальної денної процентної ставки.

Так, пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У період з 24.12.2023 по 22.04.2024 максимальна денна процентна ставка становить 2,5% в день.

У період з 23.04.2024 по 21.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить 1,5%.

Тобто, з 22.08.2024 по день звернення до суду з позовом максимальна денна процентна ставка відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» становить 1%.

З вищенаведеного слідує, що стандартна процентна ставка 0.99% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору та 0.85% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту – є правомірною та відповідає змінам внесеним законодавцем у Закон України «Про споживче кредитування», що додатково підтверджує правомірність погоджених між сторонами відсотків за користування кредитом.

Таким чином, заявлена позивачем сума нарахованих відсотків у розмірі 14 928,75 гривень є правомірною, нарахована позивачем в межах погодженого між сторонами строку кредитування та відповідає нормам законодавства в сфері споживчого кредитування.

Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надано контррорзрахунку на спростування наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку заборгованості, а тому враховуючи принцип змагальності сторін, слід вважати, що позивачем доведено розмір відсотків заявлених до стягнення.

Щодо заборгованості за процентами річних згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2 250,00 гривень, то колегія суддів не погоджується з доводами ТОВ «Укр Кредит Фінанс» викладеними у апеляційній скарзі щодо правомірності нарахування таких.

Позиція сторони позивача щодо нарахування процентів річних зводиться до того, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до спеціального закону – Закону України «Про споживче кредитування», а саме додано ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності 23.01.2024, а тому заборона відсутня.

Проте, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки три проценти річних за кредитним договором нараховані за період строку кредитування та дії воєнного стану на території України, тобто за період з 02.01.2025 по 26.01.2025 то відповідач звільняється від обов`язку сплати трьох процентів річних нарахованих кредитором згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 2 250,00 гривень.

Позиція суду першої інстанції у частині відмови у стягненні трьох процентів річних знайшла своє обґрунтоване підтвердження. Позивачем не надано доказів щодо неправомірності висновків суду в цій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» знайшли своє часткове підтвердження, а тому рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року підлягає зміні в частині відмовлених до стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами з суми 4 500,00 гривень на суму 14 928,75 гривень.

Тобто стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1479-3509 від 03.12.2024 в розмірі 19 428,75 гривень, що складається з 4 500,00 гривень – заборгованість за кредитом та 14 928,75 гривень – заборгованість за нарахованими процентами.

Крім цього, згідно положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно задоволених вимог, тобто судовий збір підлягає перерозподілу.

Так, позивачем заявлено в суді першої інстанції до стягнення суму 21 678,75 гривень, водночас, апеляційним судом задоволено суму 19 428,75 гривень, що становить 89,62% від заявлених позовних вимог (19 428,75 : 21 678,75 х 100), а тому судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 2 386,04 гривень (2 662,40 х 89,62%), а також судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 579,06 гривень (3 993,60 х 89,62%), що разом становить суму 5 965,10 гривень (2 386,04 + 3 579,06).

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року, змінити в частині стягнутої судом заборгованості за нарахованими процентами згідно договору про відкриття кредитної лінії №1479-3509 від 03.12.2024 шляхом збільшення таких з суми 4 500,00 гривень на суму 14 928,75 гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс».

У решті, рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 5 965,10 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: