Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №936/312/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 936/312/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Шевчука В.В.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савченко Сергій Анатолійович, на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року, повний текст якого складено 21 жовтня 2025 року, ухвалене головуючою суддею Суха Н.І., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам

встановив:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Позов мотивує тим, що з 01.09.2012 по 19.03.2025 позивач та відповідач перебували у шлюбі, який було зареєстровано у виконавчому комітеті Верхньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області за актовим записом №12, та розірвано згідно рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.03.2025. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20.11.2024 відповідачка отримала у Воловецькому районному суді Закарпатської області виконавчий лист №300/638/17 на виконання рішення вищевказаного суду від 09.10.2017 про наступне: змінити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлені судовим наказом винесеним Воловецьким районним судом Закарпатської області 04.08.2017 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2017 і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

27.11.2024 відповідачка звернулась до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення Воловецького районного суді Закарпатської області від 09.10.2017 про стягнення аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 11.07.2017.

28.11.2024 головним державним виконавцем Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крижанівським Я. І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження примусове виконання рішення Воловецького районного суді Закарпатської області від 09.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2017 і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Таким чином, одразу після відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 7 років 4 місяці 17 днів.

05.03.2025 в автоматизованій системі виконавчого провадження по виконавчому провадженню № 76665291 з`явилась довідка про заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 131 972,18 грн. станом на 30.11.2024 за період з 11.07.2017 по 30.11.2024.

За період з 11.07.2017 по 31.12.2023 сума заборгованості складає 92.523,75 грн.

Також позивач зазначив, що з 21.09.2022 довічно є інвалідом ІІ групи і тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні. В медичних документах зазначено адресу позивача: АДРЕСА_1 . Деякі медичні документи підписано відповідачкою без заперечень.

Окрім того, під час виїзду позивачки за кордон на тривалі терміни, позивач самостійно виховував сина та приглядав за хворою матір`ю відповідачки, зокрема, коли вона знаходилась на лікуванні у лікарні у селищі Воловець.

Позивач стверджує, що заборгованість по сплаті аліментів утворилась через зловживання відповідачкою своїми правами та обов`язками з корисних мотивів. Відповідачка отримувала від позивача кошти на спільне ведення господарства та утримання дитини, а сама водночас має намір отримати від позивача додатково кошти за 7 років їхнього спільного подружнього життя. При цьому, позов про розірвання шлюбу подано саме стороною позивача, а не відповідачки.

Позивач просив суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах за період з 11.07.2017 по 31.12.2023 в сумі 92 523,75грн.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що встановлення позивачу ІІ групи інвалідності надало йому право на отримання пенсії, та зазначене підтверджує зміну його майнового стану. Однак, позивачем жодними доказами не доведено понесення витрат на лікування у зв`язку з встановленим діагнозом в період з липня 2019 по липень 2022 років, як і відсутні докази, що на даний час позивач проходить лікування, витрачає кошти на обстеження та медикаменти.

Суд зазначив, що наявність у позивача інвалідності ІІ групи загального захворювання, не є беззаперечним доказом тяжкої хвороби позивача в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України та неможливості у зв`язку з цим сплачувати аліменти на утримання дитини, а тому вказана обставина сама по собі не може слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савченко С.А., подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Вважає рішення суду першої інстанції ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Вказує, що встановлення йому довічно ІІ групи інвалідності є належним та допустимим доказом наявності в нього тяжкої хвороби.

Суд першої інстанції не врахував, що згідно положень ч. 2 ст. 197 СК України, саме наявність важкої хвороби є обставиною, яка дає підстави суду звільнити особу від сплати аліментів, а не наявність підтвердження щодо понесених особою витрат на лікування чи лікування такою особою в момент розгляду справи.

Суд в оскаржуваному рішенні зазначає, що факт реєстрації не є належним доказом підтвердження факту спільного проживання і ведення господарства з відповідачкою та сином. Зокрема, відповідачка надала пояснення, що реєстрація позивача була здійснена для його особистих потреб і за адресою відповідачки він не проживав. Така позиція суду суперечить правовій позиції, викладеній в Постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23), згідно з якою реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи.

Крім цього, суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідачка тривалий час перебувала за кордоном та не зазначив про це в рішенні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивач поніс витрати в апеляційному суді, зокрема за складання апеляційної скарги в розмірі 5 000 гривень.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що позивачу встановлено інвалідність ІІ групи у зв`язку з хворобою 21.09.2022 та у період з 11.07.2017 по дату встановлення позивачу інвалідності не надано суду доказів щодо понесення витрат на лікування.

Крім цього, ОСОБА_1 отримує два види доходу: пенсію по інвалідності та заробітну плату, оскільки продовжує працювати лікарем в КНП «Воловецька ЦРЛ», що свідчить про його фінансову спроможність сплачувати аліменти.

Щодо доводів, які стосуються спільного проживання, то вказує, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази спільного проживання позивача разом з відповідачкою та їх сином за період нарахування аліментів. Відповідно до довідки Нижньоворітської сільської ради №56 від 18.02.2025 склад сім`ї відповідачки складається з неї, її матері, старшої доньки та сина.

З приводу виїздів відповідачки за кордон, то така змушена була виїжджати для того, щоб забезпечити матеріально свою сім`ю, оскільки брала відпустки в лікарні та виїжджала в Чехію на заробітки.

У судовому засіданні адвокат Савченко С.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу та просив таку задовольнити, скасувавши оскаржуване рішення суду.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомила.

Разом з тим, ч. 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі – Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180 СК України регламентовано, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою–третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо така виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, за змістом вказаної норми права особа, з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку, може звернутися із відповідним позовом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі яка переглядається встановлено, що 01.09.2012 по 19.03.2025 позивач та відповідач перебували у шлюбі, який було зареєстровано у виконавчому комітеті Верхньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області, актовий запис №12 та розірвано згідно рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.03.2025 (справа №936/214/25).

Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Воловецького районного суду Закарпатської області від 04.08.2017 вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.07.2017 і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.10.2017 (справа №300/638/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, зменшено розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11.07.2017 і до досягнення дитиною повнолітнього віку та вирішено стягнення аліментів у зміненому розмірі розпочати з дня набрання цим рішенням чинності.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.03.2025 (справа №936/214/25) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 шлюб між сторонами розірвано.

20.11.2024 відповідачка отримала у Воловецькому районному суді Закарпатської області виконавчий лист № 300/638/17 на виконання рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.10.2017 (справа №300/638/17).

Постановою головного державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крижанівського Я.І. від 28.11.2024, відкрито виконавче провадження №76665291 за виконавчим листом №300/638/17 виданим 20.11.2024.

04.12.2024 головним державним виконавцем Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крижанівського Я.І. винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату та пенсію боржника ОСОБА_1 .

Факт наявності заборгованості зі сплати аліментів в сумі 131 972,14 грн за період з 11.07.2017 по 01.12.2024 підтверджується розрахунком заборгованості (розмір стягнення 1/6 частина) наданим Свалявським відділом державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за №76665291.

Тоді як за період з 11.07.2017 по 31.12.2023 сума заборгованості склала у розмірі 92 523,75 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на частину 2 статті 197 СК України, якою встановлено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Позивач належними доказами підтвердив, що він є інвалідом ІІ групи, проходив лікування, однак не надав в суді першої інстанції доказів понесення ним значних витрат у зв`язку з його лікуванням.

Відповідно до довідки КНП «Воловецька центральна лікарня» Воловецької селищної ради» від 31.01.2025 р. за №52, ОСОБА_1 працює з 27.08.2012р. по теперішній час на посаді лікаря-хірурга поліклінічного відділення, т. 1, а.с. 159.

За період з 01.12.2024р. по 30.04.2025р. ОСОБА_1 нараховано зарплати й інших доходів на загальну суму 147 084,35 грн., що стверджується Довідкою № 278 від 27.05.2025 р. КНП «Воловецька центральна лікарня» Воловецької селищної ради», т. 1, а.с. 160.

Оскільки ОСОБА_4 є постійно працевлаштованим у зв`язку із чим отримував щомісяця зарплату, тому перешкод у сплаті аліментів на сина не мав та з неповажних причин створив заборгованість по аліментам.

Відповідно до змісту Глави 15 ”Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання“ СК України, то така не ставить стягнення аліментів на дитину за рішенням суду в залежність від того чи проживають батьки дитини разом чи ні. А звідси, твердження ОСОБА_4 стосовно того, що він проживав разом з ОСОБА_2 , а тому не повинен був сплачувати аліменти є неспроможним, оскільки такі сплачуються на дитину, а не матері дитини.

Відтак, колегія суддів зазначає, що підстав вважати що він не має можливості сплатити заборгованість по аліментам немає, а той факт, що йому встановлена інвалідність ІІ-ї групи не являється безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам, яка виникла з неповажних причин.

Окрім наведеного слід зазначити, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З огляду на викладене та недоведеність позивачем тієї обставини, що заборгованість за аліментами виникла у зв`язку з його хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, а тому, на переконання колегії суддів, наведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої

Отже, зважаючи на те, що позивач не виконав вимоги ст. 81 ЦПК України, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку, а тому не потребують повторної оцінки апеляційним судом.

Та відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Зважуючи на викладене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савченко Сергій Анатолійович, залишити без задоволення.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: