Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №749/593/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/593/26

Номер провадження 2/749/458/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року місто Сновськ

Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Павленко В. В.

відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Сновськ справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

30.04.2026 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь основну суму боргу за договором позики в розмірі 1500,00 доларів США, нараховані відсотки - 5400,00 доларів США, а також пеню за порушення виконання грошового зобов`язання у розмірі 8640,80 доларів США.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.12.2022 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики на суму 1500,00 доларів США зі строком повернення рівними частками протягом трьох років (остаточний строк - до 20.12.2025 року) та зі сплатою 10 % щомісячних відсотків від суми позики. Фактичне передання коштів підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_1 . Поручителем за вказаним договором виступив ОСОБА_3 , який склав відповідну розписку про забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідачі зобов`язання за договором належним чином не виконують, сплативши відсотки лише за перші 4 місяці користування коштами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка досі залишається непогашеною.

Справу передано головуючому судді 30.04.2026 р.

05.05.2026 р. надійшли відомості про зареєстроване місце проживання відповідачів.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 05.05.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.06.2026 р.

02.06.2026 р. від позивача надійшла заява, зареєстрована за вх. № 3003, про розгляд справи без його участі та підтримку позовних вимог.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 02.06.2026 р. відкладено розгляд справи до 25.06.2026 р. з метою повторного виклику відповідачів.

25.06.2026 р. від ОСОБА_1 надійшла заява, зареєстрована за вх. № 3445, про розгляд підготовчого судового засідання без її участі, проти закриття підготовчого засідання не заперечує. Крім того, ОСОБА_1 вказала, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 1500,00 доларів США визнає, однак не погоджується із нарахованою позивачем сумою пені. Відповідач також повідомила про відсутність у неї можливості одноразово сплатити заборгованість у зв`язку з тимчасовою неофіційною зайнятістю та відсутністю фіксованого доходу. Щодо ОСОБА_3 зазначила, що відомостями про його актуальне місце перебування не володіє.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 25.06.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026 р.

21.07.2026 р. справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

27.08.2026 р. справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді в іншому провадженні.

Позивач та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату час і місце були повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_3 повідомлений в тому числі шляхом розміщення оголошення на вебсайті Судова влада України.

В судовому засіданні 22.09.2026 р. відповідач ОСОБА_1 позов визнала частково та вказала, що, дійсно, брала позику у розмірі 1500 доларів США, однак не у позивача, а у його дружини, і не у грудні, а навесні. Спочатку вона взяла у позику 1000 доларів США, а потім через півтора-два місяці - ще 500 доларів США. Відповідачем було укладено договір позики саме з дружиною позивача ОСОБА_4 і про відсотки у ньому не йшлося. В подальшому дружина позивача почала наполягати на поверненні суми позики. Відповідач визнала, що зазначені у позовній заяві кошти сукупно у розмірі 600 доларів США нею були повернуті. Однак зауважила про те, що певну суму коштів нею з іншим відповідачем було сплачено ще й влітку, проте чомусь позивач про це не зазначає. Відповідач заперечила підписання нею договору, що міститься в матеріалах справи, однак вказала, що у неї відсутні кошти на проведення експертизи договору, доказів повернення коштів влітку в неї немає, а первісний договір зник у неї з будинку.

Заслухавша відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд зважає на таке.

Судом встановлено, що 20.12.2022 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в борг від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1500, 00 доларів США, які зобов`язувалася повернути у строк до 20.12.2025 р., що підтверджується копією договору позики від 20.12.2022 р. та розписки від 20.12.2022 р. (а. с. 5).

Факт отримання суми коштів у розмірі 1500, 00 доларів США було підтверджено відповідачем у судовому засіданні.

Згідно п. 2 договору щомісячний розмір процентів за цим договором складає 10 % від суми позики (грошових коштів).

Згідно п. 3 договору повернення зазначеної в цьому договорі суми позики (грошових коштів) може мати місце за бажанням позичальника протягом 3 років рівновеликими частками, проте останній внесок повинен бути зроблений не пізніше 20.12.2025 р.

Згідно п. 4 договору у разі прострочення внеску суми позики (грошових коштів) позичальник виплачує позикодавцю неустойку у розмірі 0, 5 % від суми позики (грошових коштів), що залишилася заборгованою, за кожен день прострочення.

Виконання зобов`язання за договором позики від 20.12.2022 р. забезпечено порукою ОСОБА_3 . Згідно з наданою позивачем розпискою від 20.12.2022 р., ОСОБА_3 гарантував погашення заборгованості ОСОБА_1 у разі її несплати в розмірі 1000, 00 доларів США та відсотків за договором.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

При цьому, суд бере до уваги положення ст. 533 ЦК України яким встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У разі стягнення судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16.

Оскільки відповідач підтвердила отримання 1500, 00 доларів СШа, позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому суд також враховує, що відповідачами не надано жодних доказів, що свідчать про повернення та часткове повернення суми позики, причини несвоєчасного повернення суми позики, а також про наявність підстав для звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом позики у розмірі 1500, 00 доларів США підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідачів солідарно 1000, 00 доларів США, та з відповідача ОСОБА_1 - 500, 00 доларів США, оскільки з розписки поручителя ОСОБА_3 вбачається обмеження зобов`язання однією тисячею доларів США (а. с. 5, зворот).

В частині нарахованих відсотків суд керується принципами змагальності і диспозитивності та зауважує, що попри твердження відповідача про підписання нею іншого тексту договору, у якому сплата відсотків передбачена не була, суд не може без оцінки відповідних доказів встановити такі обставини справи. При цьому, суд також враховує визнання відповідачем у судовому засіданні сплату нею відсотків по 150, 00 доларів США у період січня-квітня 2023 року.

Відтак у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, однак із застереженням про те, що частково відповідач сплатила відсотки у розмірі 600 доларів США, тому вимога про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 5400, 00 доларів США підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення солідарно з відповідачів 4800,00 доларів США.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів неустойки (пені), нарахованих у зв`язку з простроченням виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення боргу, загальний розмір яких за підрахунком позивача складає 8640, 80 доларів США, суд приходить до таких висновків.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049 ЦК України суд дійшов висновку, що на договір позики від 20.12.2020 р. поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, так як пеня позивачем нарахована після 24 лютого 2022 року у період дії в Україні воєнного стану.

Оскільки нарахована позивачем пеня охоплює період після 24 лютого 2022 року, її нарахування є неправомірним і суперечить чинному законодавству України, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити повністю.

За положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 15540, 80 доларів США, у той час як задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 6300, 00 доларів США, що становить 40,54 % від загальної суми позову).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6850, 70 грн.

Відтак з відповідача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 пропорційно на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2777, 17 грн (6850, 70 грн ? 40,54 %), які підлягають стягненню з кожного з відповідачів рівними частинами (по 1388, 59 грн).

Керуючись ст. ст. 133, 141, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 20 грудня 2022 року в розмірі 1000, 00 доларів США (одна тисяча доларів США) у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день виконання зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 20 грудня 2022 року в розмірі 500, 00 доларів США (п`ятсот доларів США) у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день виконання зобов`язання.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за відсотками за договором позики від 20 грудня 2022 року в розмірі 4800, 00 доларів США (чотири тисячі вісімсот доларів США) у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день виконання зобов`язання.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1388, 59 гривень (одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень 59 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1388, 59 гривень (одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень 59 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя М. В. Кравчук

(Повний текст рішення складено 22.09.2026 р.)