Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №742/4008/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2750/26

Єдиний унікальний № 742/4008/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,

при секретарі судових засідань Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення за договором про надання споживчого кредиту №2025229 від 01.01.2025 р., укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем, заборгованості в розмірі 45 914,64 грн., сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилалось на те, що 01.01.2025 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №2025229. Відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн., строком на 360 днів, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у встановлені договором строки. Товариство свої зобов`язання виконало та надало грошові кошти, тоді як відповідач не виконала умови кредитного договору.

У подальшому, за договором факторингу №28112025, укладеним 28.11.2025 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», до останнього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2025229 від 01.01.2025 р.

За вищенаведених обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вище зазначеним договором у сумі 45 914,64 грн., з яких: 14 874,99 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 23 539,65 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 7 500,00 грн. – заборгованість за штрафом, та судові витрати.

Відповідач відзиву на позов не подала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи повідомленою про розгляд справи шляхом надіслання матеріалів позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення на останню відому зареєстровану адресу місця її проживання та в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.07.2026 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, яка вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, ненадходження від неї відзиву на позовну заяву, суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

01.01.2025 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства, укладено договір про надання споживчого кредиту №2025229, за умовами якого останній надано кредит на суму 15 000,00 грн. строком на 360 днів, тобто до 27.12.2025 р., зі сплатою процентів 0,971 в день (п.1.7.1.) /а.с.20-23/.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора К726, який відправлений 01.01.2025 р. о 20:10:11 на вказаний в договорі номер мобільного телефону відповідачки.

Факт перерахування 01.01.2025 р. на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 15 000,00 грн. підтверджується листом ТОВ «Пейтек» /а.с.31/.

Згідно з інформацією, наданою АТ «ТАСКОМБАНК» на виконання ухвали суду від 21.07.2026 р., платіжна картка № НОМЕР_2 та пов`язаний з нею картковий рахунок № НОМЕР_3 відкриті саме на ім`я ОСОБА_1 , що також підтверджується наданою банком випискою по вказаному рахунку, згідно з якою 01.01.2025 р. о 20:10:29 на рахунок зараховано кошти у сумі 15 000,00 грн. з призначенням платежу «Кредитова частина Card2C перерахування» від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

28.11.2025 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №28112025, згідно з умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором №2025229 від 01.01.2025 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі реєстру прав вимог та витягом з додатку до договору факторингу, згідно яких заборгованість ОСОБА_1 становить 45 914,64 грн. /а.с.25-29/.

Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку заборгованості, відповідачка кредитні зобов`язання за договором №2025229 від 01.01.2025 р. в повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим станом на 28.11.2025 р. утворилась заборгованість у загальному розмірі 45 914,64 грн., з яких: 14 874,99 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 23 539,65 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами; 7 500 грн. – заборгованість за штрафом /а.с. 15/.

V. Оцінка Суду.

Згідно із Законом України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

В силу ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

У розділі 9 укладеного між сторонами договору №2025229 вказано, що цей договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства та підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором К726.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 р. доповнено частину першу статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 1-2, яким визначено, що денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Тим самим Законом статтю 8 доповнено частинами четвертою та п`ятою, якими встановлено формулу розрахунку денної процентної ставки та її максимальний розмір, який не може перевищувати 1%.

Як убачається з п.1.7, 1.7.1, 1.7.2 Договору, кредитодавцем при укладенні Договору здійснено розрахунок денної процентної ставки за наведеною в Законі України «Про споживче кредитування» формулою, згідно з яким така ставка становить 0,971% в день (у разі застосування стандартної процентної ставки протягом періоду її дії) або 0,753% в день (у разі застосування зниженої процентної ставки), тобто в обох випадках не перевищує встановленого п.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру в 1%.

Щодо заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 7 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 1 500,00 грн. на 4-й день такого невиконання та у розмірі 300,00 грн. починаючи з 5-го дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом воєнний стан на території України неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на цей час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на те, що на підставі Договору штраф у розмірі 7 500,00 грн. нарахований у період дії воєнного стану в Україні, на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України нарахована сума підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому заявлена вимога про її стягнення з відповідача є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 належним чином виконувала кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора – ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», до якого згідно договору факторингу №28112025 від 28.11.2025 р. перейшло право вимоги до відповідачки.

Договір факторингу ніким не оскаржений, недійсним в цілому чи за окремими пунктами не визнаний, тобто в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним кредитним договором від 01.01.2025 р.

Враховуючи, що відповідач отримала кошти за кредитним договором №2025229, проте не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором, отримані в кредит кошти не повернула, відсотки за користування такими не сплатила, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», до якого за договором факторингу перейшло право вимоги за договором №2025229 від 01.01.2025 р., в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за тілом кредиту у розмірі 14 874,99 грн. та за відсотками у розмірі 23 539,65 грн., а всього у розмірі 38 414,64 грн., у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню. В решті позовних вимог (в частині стягнення 7 500,00 грн. штрафу, від сплати якого відповідач звільнена на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) суд відмовляє.

VI. Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 83,67% від заявленої ціни позову (38 414,64 грн. від 45 914,64 грн.), судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до цього розміру.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві зазначено про понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., які представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача, на підтвердження чого надав копію договору про надання правової допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги та детальний опис виконаних робіт.

Аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №540/5134/21 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ураховуючи предмет і підстави заявленого позову, який розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи, усталену судову практику з розгляду даної категорії справ, відсутність необхідності у витребуванні значного обсягу доказів, обсяг виконаних адвокатом робіт, яка полягала у складенні позовної заяви на підставі поданих позивачем документів, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є дещо завищеним.

Враховуючи принципи розумності і співмірності, складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню в розмірі 2 500,00 грн.

Керуючись ст.549, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №2025229 від 01.01.2025 р. у розмірі 38 414 (тридцять вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 64 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на оплату судового збору в сумі 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 51 коп. та 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя В.Г. Павлов