Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №750/5195/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5195/26

Провадження № 2/750/2875/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 555732-КС-001 про надання кредиту від 05.09.2025 в розмірі 14150 грн та понесених витрат по сплаті судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що 05.09.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 555732-КС-001. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит у сумі 5000 грн і мав сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 14150 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 5000 грн; сума заборгованості за процентами – 5650 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України – 2500 грн; сума заборгованості за комісією – 1000 грн. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 04.06.2026.

04.06.2026 розгляд справи відкладено на 20.07.2026 у зв`язку з неявкою відповідача; у позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

20.07.2026 сторони повторно не з`явилися; розгляд справи відкладено на 21.09.2026 у зв`язку із тим, що до суду не надійшли витребувані за клопотанням сторони позивача докази.

У судове засідання 21.09.2026 сторони знову не з`явилися; відповідач про час і місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

За згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

05.09.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 555732-КС-001 (далі – Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору Кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Розділом 2 Договору визначено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту – 5000 грн; строк дії договору – 16 тижнів (з 05.09.2025 по 26.12.2025, що становить 113 днів); денна процентна ставка – 1% (0,91%).

За змістом п. 2.5 Договору комісія за видачу кредиту – 1000 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту; розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору.

Згідно з п. 7.5 Договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотка від неповернутої позичальником суми кредиту.

Договір про надання кредиту № 555732-КС-001 від 05.09.2025 підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «UA-2685». Аналогічним чином ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (одноразовий ідентифікатор «UA-7393»).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, договір про надання кредиту № 555732-КС-001 від 05.09.2025 укладено ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 05.09.2025 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між позивачем та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію на визначених у договорі умовах.

Відповідно до п. 4.1 Договору кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору.

У розділі 12 Договору зазначено, що позичальнику ОСОБА_1 належить картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Позивачем також надано анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи – https://my.bizpozyka.com) від 06.04.2026 стосовно ОСОБА_1 , згідно з якою останнім зазначено номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів – НОМЕР_2 .

Відповідно до інформації ТОВ «ПрофітГід» 05.09.2025 о 01 год. 06 хв. ТОВ «ПрофітГід» здійснило переказ грошових коштів за замовленням ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5000 грн; призначення платежу: «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. № 555732-КС-001 від 05.09.2025 Без ПДВ».

При відкритті провадження у справі судом задоволено клопотання представника позивача щодо витребування в ТОВ «НоваПей» доказів, а саме інформації щодо карткового рахунку № НОМЕР_2 , його належності відповідачу та про рух коштів по рахунку.

23.07.2026 до суду надійшла інформація з ТОВ «НоваПей» № 28-05/2026/18/71-Т від 28.05.2026, відповідно до якої картковий рахунок № НОМЕР_2 відкрито на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), та згідно з наданою фінансовою установою випискою по рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01 год. 06 хв. на цей картковий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 5000 грн.

Таким чином, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», здійснивши переказ на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5000 грн, виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 555732-КС-001 від 05.09.2025 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісії своєчасно й у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором кредиту, останньому нараховано заборгованість у сумі 14150 грн. Так, із розрахунку заборгованості за договором за кредитним договором № 555732-КС-001 від 05.09.2025 вбачається, що заборгованість за вказаним кредитним договором нараховувалася до 26.12.2025 (113 днів) і становить 14150 грн, з яких: 5000 грн – сума заборгованості за основною сумою (тілом) кредиту; 5650 грн – сума заборгованості за відсотками за користування кредитом; 1000 грн – заборгованість за комісією; 2500 грн – заборгованість «по відсотках за ст. 625 ЦК України». Вказана заборгованість є предметом позову.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС – денна процентна ставка; ЗВСК – загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК – загальний розмір кредиту; t – строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (у даному випадку 50 грн).

Умови кредитного договору № 555732-КС-001 від 05.09.2025 цілком відповідають зазначеним вище законодавчим обмеженням. Зокрема, стандартна процентна ставка за кредитом становить 1% в день, фіксована (п. 2.4 Договору); розрахунок заборгованості за цим кредитним договором в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснено правильно, з урахуванням строку кредитного договору та його умов (5000 грн х 1% х 113 дн. = 5650 грн).

Отже, нарахована ОСОБА_1 заборгованість за договором № 555732-КС-001 від 05.09.2025 за тілом кредиту в сумі 5000 грн та за процентами за користування кредитом в розмірі 5650 грн є обґрунтованою, оскільки боржником не здійснювалися платежі ані в рахунок погашення основної суми заборгованості, ані в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією за кредитним договором суд зважає на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансовим установам встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Умовами Договору передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 1000 грн, яка за змістом п. 2.5 Договору нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту; розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Разом з тим, цю умову договору ОСОБА_1 не виконав, а тому з нього слід стягнути 1000 грн комісії за видачу кредиту.

Щодо нарахування відповідачу «заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України» суд зважає на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, за змістом п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на цей час.

Отже, стягнення заборгованості «по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України» за договором про надання кредиту № 555732-КС-001 від 05.09.2025 в період дії воєнного стану суперечить вимогам Закону, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Зважаючи на викладене, слід частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася внаслідок невиконання ним умов кредитного договору в сумі 11650 грн, з яких 5000 грн – заборгованість за кредитом, 5650 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1000 грн – комісія за надання кредиту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову на суму 11650 грн, що становить 82,33% (11650 : 14150 х 100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» слід стягнути 2191,95 грн (2662,40 х 82,33%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 555732-КС-001 від 05.09.2025 в сумі 11650 грн (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2191,95 грн (дві тисячі сто дев`яносто одну гривню 95 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ; код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Б.В. Крапивний