Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №686/10472/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/10472/25

Провадження № 2-о/686/140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі: головуючої судді - Хараджі Н.В., при секретарі судових засідань - Мельник А.А.., заявниці - ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - ОСОБА_11, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Управління з питань ветеранської політики Хмельницької обласної державної адміністрації, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій/забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії поблизу н.п. Погребки, Суджанського району, Курської області російської федерації.

14 листопада 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї про те, що її рідний брат, солдат військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , загинув. Це повідомлення є документом для порушення клопотання про призначення одноразової грошової допомоги, пенсії (допомоги) та надання пільг, встановлених законодавством України.

При неодноразовому відвідуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо вирішення питань передачі документації з військової частини загиблого ОСОБА_3 , заявниця також просила прийняти від неї заяву щодо виплати одноразової грошової допомоги як такої, що перебувала на утриманні брата.

Проте, працівники ТЦК та СП усно повідомили її про те, що вона не має права на таку допомогу і заяву можуть прийняти лише після надання рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення суду є в переліку документів, які надають члени сім`ї до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД згідно наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» від 21.01.2023 №45.

Тому 07 квітня 2025 року нею було подано заяву із додатками до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 та визнання її, ОСОБА_1 , членом сім`ї військовослужбовця, який загинув, матиме правове значення для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також для оформлення, призначення та виплати інших видів соціальної допомоги, пенсії.

Протягом усього життя ОСОБА_1 , проживала у спільній квартирі із рідним братом ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 однією сім`єю. Після смерті батьків, у 2008 та 2013 році, вступили у спадщину за законом у рівних частинах, по 1/2 частці кожному на все майно, залишене батьками. Свою частку ніхто не виділяв, так як вони продовжили проживати спільно. Для брата вона залишалася єдиною рідною людиною. Їхня сім`я ніколи не виділялася особливими статками. Вони жили від заробітної плати до заробітної плати. ОСОБА_1 працювала, отримуючи мінімальню заробітну плату, брат завжди намагався шукати різні підробітки, крім основної роботи, та максимально матеріально забезпечував їх.

ОСОБА_3 ніколи не був одружений та не мав власних дітей. Інших рідних братів чи сестер, окрім заявниці, у нього не було. Хоча ОСОБА_3 і молодший по віку, проте завжди для неї був як старший брат: захищав, оберігав та допомагав матеріально. Вони вели спільне господарство, оплачували комунальні послуги, купували майно для спільного користування та його ремонтували, робили ремонт у квартирі, а також надавали взаємну допомогу та підтримку. Як члени сім`ї вони їздили на відпочинок, святкували дні народження, релігійні та інші важливі для сім`ї свята.

У 2022 році ОСОБА_3 почав службу у лавах Збройних Сил України, брав участь у стримуванні збройної агресії Російської федерації та в подальшому у війні з Росією. Протягом усього часу матеріальна допомога від нього не припинялася. Щомісяця вона отримувала від нього суми коштів, що вдвічі, а то й втричі перевищували її дохід. Протягом багатьох років вона працює на посаді менеджера у Дочірньому підприємстві "Юрія - 2" Приватного акціонерного товариства "Юрія" та отримує мінімальну заробітну плату. Сума доходу не забезпечувала навіть життєво необхідні мінімальні потреби, тому ОСОБА_3 підтримував зв`язок із заявницею та постійно пересилав грошові кошти чи передавав, коли приїздив додому у м. Хмельницький: на подарунки, для оплати комунальних послуг, підтримки побутових умов та на інші витрати.

Після сповіщення про загибель брата, заявниця взяла на себе всі організаційні заходи з поховання, проводила поховання брата за власні кошти, так як була єдина рідна йому людина.

Враховуючи викладене, просила встановити факт перебування на утриманні рідного брата ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 04 липня 2025 року до участі у справі як заінтересованих осіб залучено Управління з питань ветеранської політики Хмельницької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) та Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

03 вересня 2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, поданий його представником ОСОБА_4 , у якому зазначено, що ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні не перебуває, пенсію не отримує та із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника не зверталася. Представник зазначив, що встановлення факту перебування на утриманні належить до компетенції суду, та просив об`єктивно дослідити матеріали справи, врахувати наведені доводи й ухвалити обґрунтоване рішення.

11 вересня 2025 року до суду від представника заявниці ОСОБА_2 надійшла заява про зміну вимог заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просить вважати остаточними вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні її рідного брата ОСОБА_3 як члена його сім`ї з ІНФОРМАЦІЯ_6 по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06 жовтня 2025 року до суду надійшла заява представника Міністерства оборони України Стадника Сергія Івановича, у якій він заперечує проти задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні та просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на недоведеність непрацездатності заявниці, факту постійної та основної матеріальної допомоги з боку брата та інших обставин, необхідних для встановлення такого юридичного факту.

07 жовтня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника Міністерства оборони України Стадника Сергія Івановича, у яких він заперечує проти задоволення заяви та зазначає, що заявниця перебуває у зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим, на думку представника, відсутні правові підстави для виникнення обов`язку її утримання з боку брата.

15 листопада 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника Міністерства оборони України Стадника Сергія Івановича, у яких зазначено про особливості правового регулювання кола осіб, які можуть визнаватися утриманцями загиблого військовослужбовця, у різні періоди. Представник посилається на положення статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статей 29-31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зазначаючи, що для набуття статусу утриманця необхідним є відповідність встановленим законом критеріям, зокрема щодо права на пенсію у разі втрати годувальника.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вимоги заяви підтримали та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України Стадник Сергій Іванович просив у задоволенні заяви відмовити.

Представники Управління з питань ветеранської політики Хмельницької обласної державної адміністрації та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час виконання обов`язків військової служби в районі населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області Російської Федерації.

Факт проходження ним військової служби та його загибелі підтверджується відповідними витягами з наказів військової частини, сповіщенням сім`ї про загибель, лікарським свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про смерть та іншими письмовими доказами.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривалий час проживали за однією адресою у місті Хмельницькому, були зареєстровані у одному житловому приміщенні та вели спільне господарство.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, технічним паспортом на квартиру та довідкою ОСББ від 28 січня 2025 року № 1.

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . У шлюбі у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Заявниця працювала у Дочірньому підприємстві «Юрія-2» Приватного акціонерного товариства «Юрія», що підтверджується довідкою роботодавця від 27 січня 2025 року № 5 та індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5.

На підтвердження надання братом матеріальної допомоги заявницею надано банківські документи, відповідно до яких у період з 01 лютого 2022 року по 21 листопада 2024 року на її банківський рахунок здійснювалися різні грошові зарахування, у тому числі від ОСОБА_3 .

Згідно з наданим витягом, загальна сума операцій за зазначений період становить 303 196,75 грн.

Крім того, заявницею надано окремі платіжні інструкції та скріншоти зарахувань грошових коштів за 2022-2024 роки.

Також надано документи щодо придбання майна, зокрема квитанцію від 12 лютого 2014 року на придбання двох ліжок та матраців, а також платіжні документи щодо оплати пам`ятників для батьків.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_3 надавав матеріальну допомогу своїй сестрі ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (тут і далі - у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно з пунктами «а», «д» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

У частині першій статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975, тут і далі - у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця).

У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, такі особи додають до заяви копії рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

Для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду в постанові від 30 червня 2026 року в справі № 127/4820/25.

У постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Положення статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону від 29 липня 2022 року № 2489-IX, чинній на час загибелі ОСОБА_3 ) свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом встановлено, що на момент загибелі ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_12 позивачка була повнолітньою та працездатною особою. Матеріали справи не містять доказів того, що вона є особою з інвалідністю, інвалідність якої настала до досягнення нею вісімнадцятирічного віку, а також інших обставин, які відповідно до статті 30 Закону № 2262-ХІІ свідчили б про належність її до кола непрацездатних членів сім`ї.

За таких обставин позивачка не належить до кола осіб, які можуть бути визнані утриманцями загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Враховуючи відсутність однієї з обов`язкових умов набуття статусу утриманця, дослідження питання щодо систематичності, розміру чи значення матеріальної допомоги, яку позивачка отримувала від брата, не може вплинути на вирішення спору, оскільки навіть доведеність факту її повного матеріального забезпечення загиблим сама по собі не породжує права на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані заявницею докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела наявності передбачених законом підстав для встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що заявниця та ОСОБА_3 були рідними братом і сестрою, тривалий час проживали за однією адресою, були зареєстровані в одному житловому приміщенні. Разом з тим самі по собі родинні відносини, спільне проживання, взаємна, в тому числі матеріальна, допомога не свідчать про наявність підстав за якими заявниця може бути визнана утриманцем загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Заявниця на час загибелі ОСОБА_3 була повнолітньою та працездатною особою, перебувала у зареєстрованому шлюбі, мала двох дітей та працювала у Дочірньому підприємстві «Юрія-2» Приватного акціонерного товариства «Юрія», що підтверджується довідкою роботодавця від 27 січня 2025 року № 5 та індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» сам факт надання матеріальної допомоги не є достатнім для встановлення факту перебування на утриманні

Надані заявницею банківські документи підтверджують здійснення у період з 01 лютого 2022 року по 21 листопада 2024 року грошових зарахувань на її банківський рахунок, у тому числі від ОСОБА_3 .

Надані платіжні інструкції та скріншоти зарахувань грошових коштів за 2022-2024 роки підтверджують факт здійснення окремих переказів від ОСОБА_3 , однак не містять достатніх даних для встановлення того, що зазначені кошти мали саме характер утримання у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII.

При цьому суд враховує, що заявниця мала власний дохід від трудової діяльності, зазначений розмір доходів заявниця мала як до 2022 року та й після смерті брата, отже доказів того, що без матеріальної допомоги ОСОБА_3 вона не могла забезпечувати свої основні життєві потреби, суду не надано.

Показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 суд оцінює у сукупності з іншими доказами. Свідки підтвердили факт надання ОСОБА_3 матеріальної допомоги своїй сестрі, однак їхні показання не містять достатніх відомостей щодо конкретного розміру такої допомоги, її регулярності, співвідношення з власними доходами заявниці та частки такої допомоги у загальному обсязі коштів, необхідних їй для забезпечення життя.

Сам факт спільного проживання заявниці з братом також не може бути ототожнений із фактом перебування на утриманні. Спільне проживання та взаємна допомога свідчать про близькі родинні та побутові відносини між заявницею та її братом, однак не підтверджують визначальної для цієї справи обставини перебування на утриманні у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII. Суд також бере до уваги, що заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі та мала сім`ю, у якій виховувала двох дітей. Зазначена обставина сама по собі не виключає можливості перебування особи на утриманні брата, однак у сукупності з наявністю у заявниці трудового доходу та відсутністю належних доказів щодо переважного значення матеріальної допомоги брата для забезпечення її життєвих потреб підлягає врахуванню при оцінці всіх доказів у справі.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів підтверджує наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 близьких родинних відносин, тривале спільне проживання, взаємну допомогу та факт надання братом сестрі матеріальної допомоги.

Разом з тим зазначені обставини не підтверджують необхідної сукупності умов, визнання утриманцями загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявницею не доведено факт її перебування на утриманні ОСОБА_3 станом на день його загибелі у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні її рідного брата ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі ст.ст. 10, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 316, 319, 352, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Управління з питань ветеранської політики Хмельницької обласної державної адміністрації, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 денний строк з дня виготовлення повного судового рішення.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 22.09.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа