Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №766/16472/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/16472/25

н/п 2/766/6962/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

18.09.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач у листопаді 2025 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до відповідача, в якому просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житлом, а саме будинком АДРЕСА_1 та позбавити відповідача права користування житловим приміщенням за вищевказаною адресою; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є співвласником житлового будинку АДРЕСА_2 , у якому також зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 . З лютого 2019 року відповідачка у будинку фактично не проживає, виїхала в невідомому напрямку, не користується житлом, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за вказаною адресою та не має у будинку особистих речей. Будь-яких домовленостей щодо збереження за відповідачкою права користування житлом або заяв про поважність причин її відсутності немає.

Позивач зазначає, що перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачці ніхто зі співвласників не чинив, вона добровільно визначила собі інше місце проживання та понад шість років без поважних причин не користується спірним житлом. При цьому комунальні платежі нараховуються з урахуванням кількості зареєстрованих осіб, у зв`язку з чим їх сплата фактично покладається на позивача, яка є пенсіонером.

Факт тривалої відсутності відповідача підтверджується відповідним актом, складеним сусідами. Наявність реєстрації відповідачів у квартирі створює для позивача перешкоди у повному здійсненні права володіння, користування та розпорядження належним їй майном, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.11.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від учасників провадження не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

18.03.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи за підписом представника позивача – адвоката Морозенко О.Г.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач в судове засідання не з`явилася повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, зокрема, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду за адресою реєстрації місця проживання відповідача та за адресою її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 82-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» .

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Третя особа, ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Інші треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача розглядає справу в заочному порядку.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 352272479 від 30.10.2023 року, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на праві приватної спільної часткової власності належить 9/25 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1-830, виданий 11.03.1988; видавник: Друга Херсонська державна нотаріальна контора; рішення суду, серія та номер: 2-4777/1, виданий 31.01.2013, видавник: Суворовський районний суд м. Херсона; заява співвласників про визначення часток у праві спільної власності, серія та номер: 1580, виданий 16.11.2016, видавник: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Краля С.С.

Згідно Договору дарування від 18.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Васильковою О.В. за реєстровим № 722, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2602164 від 18.04.2013 року, ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на праві приватної спільної часткової власності належить 19/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Договору дарування 23/100 (двадцять три сотих) частини житлового будинку від 08.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Палієнко У.О. за реєстровим № 2161, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20166318 від 09.09.2008 року, ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на праві приватної спільної часткової власності належить 23/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Договору дарування від 19.02.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори Руссол В.І. за реєстровим № 2-719, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25071115 від 19.01.2010 року, ОСОБА_5 , на праві приватної спільної часткової власності належить 22/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1996752 від 11.11.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Разом із цим частиною 2 ст. 33 Закону України «Про основні засади житлової політики», ніхто не може бути виселений із займаного житла або обмежений у праві користування житлом інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про основні засади житлової політики», житло приватного житлового фонду може використовуватися для особистого проживання власника та членів його сім`ї, передачі в оренду або користування на інших підставах, у тому числі за рішенням власника за договором оренди соціального житла, а також в інший спосіб, не заборонений законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства», від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

Згідно з частинами першою, другою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка вказує про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору. Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання відповідача звільнити житло в контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об`єкта нерухомого майна, а також наявності чи відсутності іншого житла.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 21.02.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського обласного управління юстиції, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: батько – ОСОБА_7 ; мати – ОСОБА_8 .

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 14.01.2019 року по справі № 766/15171/18, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Після розірвання шлюбу прізвище відповідача змінено на дошлюбне – ОСОБА_9 . Зі змісту вказаного рішення вбачається, що подружжя має двох спільних дітей, щодо визначення місця проживання яких спір відсутній.

Представником позивача долучено до матеріалів справи скріншот відомостей з веб-сайту «Миротворець», з якого вбачається, що ОСОБА_10 у період тимчасової окупації м. Херсона у 2022 році обіймала посаду «працівника фінансово-економічного відділу в поліції» в органах окупаційної так званої влади.

З Довідки про фактичне місце проживання осіб (склад сім`ї) у житловому приміщенні (будинку) № 470 від 26.09.2025 року, за адресою? АДРЕСА_1 , до складу сім`ї (зареєстровані) входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У відповідності до Акту підтвердження фактичного місця проживання від 25.09.2025 року, складеного за участю сусідів позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з лютого 2019 року.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої – третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що ОСОБА_2 , яка зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживає у ньому з лютого 2019 року. Зазначена обставина підтверджується актом підтвердження фактичного місця проживання від 25.09.2025 року, складеним за участю сусідів позивача, а також відсутністю відомостей про її проживання у спірному житловому приміщенні.

Відповідно до статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю або законом.

Враховуючи, що відповідачка понад шість років фактично не проживає у спірному житловому будинку, а доказів наявності поважних причин її відсутності чи домовленості про збереження за нею права користування житлом судом не встановлено, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Щодо вимоги про позбавлення позивача відповідача права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне відмовити, виходячи за наступного.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач одночасно просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за вказаною адресою, та позбавити її права користування цим самим житловим приміщенням.

Зазначені вимоги за своїм змістом та правовою метою фактично спрямовані на припинення права відповідача на користування одним і тим самим житловим приміщенням та тому не є самостійними способами захисту порушеного права. Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, саме по собі має наслідком припинення відповідного права користування, у зв`язку з чим окреме задоволення вимоги про позбавлення відповідача такого права призвело б до фактичного дублювання заявлених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням встановлених судом обставин щодо тривалої відсутності відповідача у спірному житловому приміщенні, суд вважає належним способом захисту вирішення питання саме про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Відтак вимога про позбавлення ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням є надлишковою та окремому задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за необхідне відмовити, виходячи за такого.

Пунктом 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» встановлено, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання може бути проведено за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

Відповідно до пп.6 п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», зміни до реєстру територіальної громади орган реєстрації вностьб на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, виселення, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Разом з тим, як убачається зі змісту позовної заяви, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області позивачем взагалі не визначено відповідачем у даній справі та відповідного клопотання про залучення зазначеного органу до участі у справі як відповідача позивачем не заявлено. Відтак покладення на Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області обов`язку щодо зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за результатами розгляду цієї справи є неможливим, оскільки такий орган не є учасником справи та не має процесуальної можливості реалізувати покладений на нього судовим рішенням обов`язок.

Крім того, після набрання законної сили рішенням суду про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позивач не позбавлена можливості звернутися до відповідного органу реєстрації із заявою про зняття відповідача із зареєстрованого місця проживання, додавши рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, окреме зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо зняття відповідача з реєстраційного обліку не є належним способом захисту порушеного права позивача.

За таких обставин, враховуючи також те, що Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області позивачем не визначено відповідачем у справі, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання зазначеного Управління зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.316, 317, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 81, 247, 263-265, 272, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Найменування сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_5 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено 18.09.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова