Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №607/18867/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2026 Справа №607/18867/26 Провадження №3/607/5231/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, що надійшли від Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , військовослужбовець НГУ в/ч НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №033261 від 26.08.2026, 25.08.2026 приблизно о 23:30 ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання із колишньою дружиною ОСОБА_2 , вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного та економічного характеру по АДРЕСА_1 , а саме шарпав, розбив мобільний телефон, чим порушив Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та спричинив шкоду фізичному здоров`ю потерпілої.

У судовому засіданні 03.09.2026 ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення фактично не визнав. Підтримав свої письмові пояснення.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні 18.09.2026 пояснила, що ОСОБА_1 розбив її телефон умисно, оскільки приревнував, а також шарпав її. Зазначила, що вона не має до нього будь-яких претензій. Відеофіксації події не вела, свідків події не було. Не бажає, щоб ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності.

У судовому засіданні 18.09.2026 доповнень від ОСОБА_1 не надходило.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:

відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(далі – Закон), домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненому до матеріалів справи долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №033261 від 26.08.2026;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.08.2026, відомості якого за своїм змістом є аналогічними обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення;

- пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 26.08.2026, зміст яких фактично відтворює обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення;

- пояснення ОСОБА_1 від 26.08.2026, відповідно до яких 25.08.2026 приблизно о 20:00 йому подзвонила його колишня дружина, з якою він розлучений приблизно три роки. Увесь цей час вони жили окремо, і тільки 3 місяці тому вона переїхала жити до нього. По телефону вона повідомила його, що вона знаходиться на стадіоні ЗОШ №9 по вул. І. Блажкевич, та попросила її забрати, оскільки перебуває у стані сильного алкогольного сп`яніння та не в змозі самостійно йти. Приблизно о 21:30 він прийшов за вказаним місцем, де, розпиваючи алкогольні напої, знаходилась його колишня дружина ОСОБА_2 зі своєю подружкою. Він забрав ОСОБА_3 додому та допомагав їй дійти додому, оскільки вона не могла самостійно рухатись. Коли вони прийшли додому, він вмив її обличчя холодною водою, після цього вклав спати. Увесь цей час жодних образ до неї не висловлював, фізичну силу не застосовував. Приблизно о 22:10 у неї задзвонив телефон, однак вона, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не змогла підняти трубку. Він підняв трубку. У цей момент, вона, почувши, що він підняв трубку, зірвалась і хотіла забрати в нього телефон. Внаслідок чого він завернув її руку за спину, випадково зачепивши екран телефону до дверної ручки, в результаті чого ненавмисно пошкодив її телефон. Одночасно повідомив їй, що зробив це ненароком та завтра вони підуть та куплять інший телефон. Через свій стан сп`яніння вона почала плакати, він її намагався заспокоїти, однак вона не реагувала та пішла вмиватися у ванну кімнату. Він пішов на вулицю, аби вона повністю заспокоїлася. Пізніше з`ясувалось, що вона у цей час з його телефону викликала поліцію. Зазначив, що вартість телефону готовий відшкодувати;

- фототаблицю розбитого телефону;

- копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 26.08.2026;

- копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №334332 від 26.08.2026.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони не є достатніми для встановлення наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б безпосередньо підтверджували обставини вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, відсутні відеозапис події, показання свідків, які безпосередньо спостерігали подію та могли б підтвердити характер і спосіб дій ОСОБА_1 .

Письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , а також протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію за своїм змістом фактично відтворюють обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, та не підтверджуються іншими доказами, які б об`єктивно свідчили про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому дій.

При цьому сам факт пошкодження мобільного телефону не є достатнім для висновку про вчинення домашнього насильства, оскільки з огляду на положення ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно встановити умисне вчинення відповідних дій та заподіяння ними шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Інших доказів, які б підтверджували факт заподіяння потерпілій психічної чи фізичної шкоди, матеріали справи також не містять.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив умисний характер своїх дій та пояснив обставини пошкодження телефону як такі, що відбулися ненавмисно. Наведені ним пояснення належними та допустимими доказами не спростовані. Потерпіла ОСОБА_2 також підтвердила відсутність свідків події та відеофіксації, а в судовому засіданні зазначила, що не має до ОСОБА_1 претензій та не бажає його притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт умисного вчинення ОСОБА_1 фізичного чи економічного насильства, суд не має достатніх підстав для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходжу до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 254, 255, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

СуддяН. П. Воробель