Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №607/18341/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 Справа №607/18341/26 Провадження №1-кп/607/1852/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12026211040000758, дані про яке 24.05.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, солдата-стрільця, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Київського районного суду міста Полтави від 04.04.2019 за ч. 1 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, яке обвинуваченим відбуто,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2026, тобто у період дії воєнного стану, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив порушення нормативних актів та вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

23.05.2026 близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_3 увійшов у приміщення магазину «Щодня» за адресою: м. Тернопіль, вул. Торговиця, 9. Рухаючись у приміщенні вказаного магазина, ОСОБА_3 , перебуваючи у коридорі між торговими стелажами, побачив, що в магазині є службове приміщення, у якому перебувають працівники магазину, після чого, прослідкувавши за персоналом, зрозумів, що у столі, який там знаходився, зберігаються грошові кошти, і в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна в умовах воєнного стану. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , переконавшись, що за його діями ніхто не слідкує та вони залишаються непомітними, скориставшись відсутністю персоналу у службовому приміщенні, діючи умисно, таємно, шляхом вільного доступу зайшов в службове приміщення та, відсунувши шухляду стола, дістав із нього 30000 гривень, і сховав викрадене у праву кишеню штанів, у які був одягнений.

Надалі, ОСОБА_3 покинув місце вчинення кримінального правопорушення через головний вхід магазину із викраденими грошовими коштами. Такими чином, останній зміг розпорядитись викраденим майном на власний розсуд. Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_3 спричинив ТОВ «ЛАЙК КОМПАНІ» матеріальну шкоду на загальну суму 30000 гривень.

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини його вчинення. Показав, що у вказані в обвинувальному акті дату та час він, перебуваючи у приміщенні магазину «Щодня» за адресою: м. Тернопіль, вул. Торговиця, 9, таємно викрав із шухляди стола, який знаходився у службовому приміщенні вказаного магазину, 30000 гривень, після чого сховав вказані грошові кошти у кишеню своїх штанів та вийшов з ними із зазначеного магазину. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати та повідомив про свій намір в подальшому продовжити військову службу.

Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду даного кримінального провадження, представник потерпілого ТОВ «ЛАЙК КОМПАНІ» - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 без її участі, у якій зазначила, що завдана кримінальним правопорушенням шкода товариству не відшкодована, щодо міри покарання обвинуваченому поклалася на розсуд суду.

Враховуючи думку учасників кримінального провадження та положення ст. 325 КПК України, судом визнано за можливе провести розгляд даного кримінального провадження у відсутності представника потерпілого ТОВ «ЛАЙК КОМПАНІ» - ОСОБА_5 , що не перешкоджає з`ясуванню всіх обставин під час судового розгляду за її відсутності.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а також стосуються речових доказів і процесуальних витрат. При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту обставин, які ніким не оспорюються, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а також стосуються речових доказів і процесуальних витрат, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно з положеннями ч. 5 ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з положеннями ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, є військовослужбовцем, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк передбачений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною частиною статті можуть бути застосовані.

Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_3 призначеного покарання суд враховує, що положення ч. 1 ст. 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, належним чином врахувавши характер вчиненого злочину, відомості про особу винного та інші обставин кримінального провадження, визначити чи можливе виправлення засудженого без відбування покарання та за наслідком цього прийняти рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення проти власності та особу винного, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальність, в тому числі, за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, після чого на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив кримінальне правопорушення, що, на переконання суду, свідчить про відсутність в обвинуваченого наміру стати на шлях виправлення і є наслідком свідомо обраного ним способу життя, який він змінювати не бажає, завдану кримінальним правопорушенням шкоду не відшкодував навіть частково, суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливі виключно в умовах ізоляції від суспільства, та у зв`язку із цим не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

На думку суду, застосування інституту умовного звільнення (ст. 75 КК України) до призначеного ОСОБА_3 покарання не сприятиме меті покарання та може створити в обвинуваченого та інших осіб хибне уявлення про безкарність за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

Таким чином, покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією інкримінованої обвинуваченому ОСОБА_3 частини статті та реальне його відбування, на переконання суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі проти власності, забезпечить співрозмірність діяння та кари, а також не суперечитиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в тому числі запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні захід забезпечення у вигляді запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався, цивільний позов не пред`являвся.

Питання щодо майна, на яке накладено арешт у межах даного кримінального провадження, слід вирішити у відповідності до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Долю речового доказу слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 336, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2026 у справі №607/11851/26 на спортивний костюм чорного кольору (штани та кофту), який поміщено в спец-упакування №NPU5569449.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, речовий доказ – спортивний костюм чорного кольору, який згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування №016769 від 03.06.2026 міститься у сейф-пакеті №NPU6111831 та знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, б-р Т. Шевченка, 10 - повернути за належністю ОСОБА_3 .

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути із ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових дактилоскопічних експертиз №СЕ-19/120-26/7335-Д від 02.06.2026 в розмірі 2406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок та №СЕ-19/120-26/10838-Д від 24.08.2026 в розмірі 2406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1