Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №951/683/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/683/26

Провадження №3/951/276/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року селище Козова

Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Лавренюк О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Козівського районного суду Тернопільської області з сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшли матеріали:

про притягнення неповнолітнього ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП (справа №951/684/26; провадження №3/951/277/2026);

про притягнення неповнолітнього ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (справа №951/683/26; провадження №3/951/276/2026).

За змістом частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою. Відповідно до постанови (ухвали) суду вноситься інформація в АСДС під номером об`єднаної справи (матеріалів кримінального провадження) та відмітки про об`єднання справ (матеріалів кримінального провадження) із зазначенням номера нової судової справи (матеріалів кримінального провадження).

Суд з метою забезпечення реалізації наведених вище положень статті 36 КУпАП вважає за доцільне об`єднати в одне провадження вказані справи про притягнення неповнолітнього ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення зазначених адміністративних правопорушень та присвоїти об`єднаній справі єдиний унікальний номер №951/683/26 (провадження №3/951/276/2026), що не суперечить вимогам процесуального закону та сприятиме забезпеченню прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №739420 від 07.08.2026, 07.08.2026 близько 00 год. 31 хв. в селищі Козова по вул. Ювілейна неповнолітній ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , без права керування даним транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія категорії «В», чим порушив пункт 2.1 (а) Правил дорожнього руху.

Дії неповнолітнього ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за частиною другою статті 126 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №739413 від 07.08.2026, 07.08.2026 близько 00 год. 31 хв. в селищі Козова по вул. Ювілейна неповнолітній ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, тест №917, результат огляду становив 1,08 проміле алкоголю, чим порушив пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху.

Дії неповнолітнього ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за частиною першою статті 130 КУпАП.

27.08.2026 розгляд справи було відкладено на 10.09.2026 у зв`язку з клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про виклик свідка.

У судовому засіданні 10.09.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, неповнолітній ОСОБА_1 у присутності законного представника – матері ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав, зазначивши, що не керував транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколах про адміністративне правопорушення. Пояснив суду, що 07.08.2026 близько 00 год. 00 хв. разом з друзями йшов пішки з селища ОСОБА_3 додому в село Криве Тернопільського району. Побачили, що на дорозі стоїть автомобіль знайомого, вирішили підійти і попросити, щоб він їх підвіз, оскільки знайомий теж з села Криве. Проте виявилось, що авто несправне. Водій на ім`я ОСОБА_4 повідомив, що в автомобілі не працює ручне гальмо та попросив ОСОБА_1 сісти на місце водія, натиснути на гальма та утримувати їх, а також виконати інші його вказівки, поки він намагався знайти причину поломки авто. ОСОБА_1 зробив дії, про які просив знайомий, однак автомобілем не керував, двигун весь час був вимкнутий, автомобіль перебував у нерухомому стані, ключ від авто знаходився у знайомого.

У цей час до них під`їхав автомобіль поліції, інспектор поліції вказав, що ОСОБА_1 керував даним транспортним засобом, хоча він категорично це заперечував. Однак інспектор поліції, не дослухаючись до його пояснень, не опитавши осіб, які були присутні на місці події, зробив висновок, що саме ОСОБА_1 є водієм автомобіля, назвав йому ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що неповнолітній погодився, оскільки боявся наслідків невиконання вимоги поліцейського.

У судовому засіданні 10.09.2026 захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Головацький В.Ф. заперечив обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, з підстав, наведених у клопотанні про закриття провадження у справі від 03.09.2026. Клопотання мотивоване тим, що в матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами не встановлено існування таких юридично значущих обставин, як керування транспортним засобом, перебування ОСОБА_1 у статусі особи, яка фактично здійснювала таке керування, а також місця зупинки транспортного засобу працівниками поліції. Захисник вказує, що матеріали не містять об`єктивної відеофіксації руху автомобіля «Peugeot Expert» під керуванням ОСОБА_1 ; перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля під час його руху; моменту зупинки автомобіля працівниками поліції; місця фактичної зупинки автомобіля; безперервної послідовності подій від руху транспортного засобу до початку спілкування поліцейських із ОСОБА_1 . Долучений працівниками поліції відеозапис не містить безпосередньої фіксації того, як автомобіль «Peugeot Expert» рухається під керуванням ОСОБА_1 , не зафіксовано також моменту його зупинки працівниками поліції. Проведений аналіз відеозапису свідчить, що він розпочинається 07.08.2026 о 00:34:26, тоді як у протоколі інкриміноване керування віднесено приблизно до 00:31 год. Таким чином, між зазначеним у протоколі часом керування та початком відеофіксації існує часова прогалина приблизно у три хвилини. Запис фіксує спілкування та процесуальні дії біля нерухомого транспортного засобу. Отже, зазначений відеозапис не підтверджує обов`язкову ознаку об`єктивної сторони інкримінованих правопорушень, а саме факту керування транспортним засобом.

Захисник зауважує, що сам факт зазначення працівником поліції у протоколі слова «керував» не може звільняти від необхідності встановити, на підставі яких конкретних фактичних даних зроблено такий висновок. Аналогічно рапорт працівника поліції містить

виклад версії подій самим працівником поліції. Повторення одного твердження у протоколі та рапорті, складених працівниками одного органу щодо однієї події, саме по собі не створює двох незалежних об`єктивних доказів факту керування.

При цьому за змістом презумпції невинуватості ОСОБА_1 не повинен доводити суду, що він не керував автомобілем «Peugeot Expert». Логіка доказування повинна бути протилежною. Факт керування повинен довести орган, який сформулював адміністративне обвинувачення, інший підхід фактично означав би перекладення тягаря доказування на особу, яка притягається до відповідальності.

Також захисник звертає увагу на постанову Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а, у якій зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок переміщення транспортного засобу в просторі.

Таким чином, з огляду на недоведеність факту здійснення ОСОБА_1 керування транспортним засобом, захисник вказав на відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП та просив закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

У судовому засіданні 10.09.2026 свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив суду, що07.08.2026 близько 00 год. 00 хв. перебував у компанії декількох друзів, разом з якими йшов пішки з селища Козова додому в село Криве Тернопільського району. Серед них також був ОСОБА_1 . Хлопці побачили, що на дорозі стоїть автомобіль знайомого марки «Peugeot Expert». Так як знайомий теж був з села Криве, то вони вирішили підійти до авто і попросити, щоб він їх підвіз додому. Однак водій, якого звали ОСОБА_4 , повідомив, що автомобіль несправний та попросив ОСОБА_1 сісти за кермо, натиснути на гальма та утримувати їх, поки він буде шукати причину поломки. ОСОБА_1 сів на місце водія і виконував вказівки знайомого, однак двигун не заводив, з місця не рушав, тобто не здійснював керування даним транспортним засобом, а лише сидів на водійському місці. Згодом до них під`їхав автомобіль поліції, інспектор поліції спілкувався лише з ОСОБА_1 та здійснив оформлення матеріалів. Присутніх поліцейські не опитували, жодних обставин у них не з`ясовували.

У судовому засіданні 10.09.2026 оголошено перерву у розгляді справи до 22.09.2026.

У судове засідання 22.09.2026 неповнолітній ОСОБА_1 та його законний представник не прибули.

У судовому засіданні 22.09.2026 захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за результатами дослідження відеоматеріалів та письмових доказів наголосив, що жодними доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, вказаних в протоколах, що вказує на відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП, відтак просив закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка,надавши оцінку доводам захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

За нормами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 2.1 (а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до вимог пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частин другої, третьої статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 та затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІI Інструкції №1452/735).

Згідно з пунктами 6, 7 розділу І Інструкції №1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу адміністративного правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень статті 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як було зазначено вище, неповнолітньому ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП.

На підтвердження факту вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 зазначених адміністративних правопорушень до протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №739420 від 07.08.2026, серії ЕПР1 №739413 від 07.08.2026 додано наступні докази, які досліджені судом:

-відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля поліції та з нагрудної камери працівників поліції, збережені на диску;

- рапорт інспектора з РПП СПД №1 ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції Д. Гільовського від 07.08.2026;

- роздруківку результатів тестування на алкоголь до протоколу №739413, проведеного 07.08.2026 о 00 год. 39 хв. за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» № ARLJ-0581, останнє калібрування: 02.06.2026, тест №917, згідно якої результат огляду ОСОБА_1 становив 1,08 ‰;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду ОСОБА_1 позитивний, становить 1,08 ‰;

- довідку сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 12.08.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія;

- довідку сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 12.08.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не притягався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

При цьому, як вбачається зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №739420 від 07.08.2026, серії ЕПР1 №739413 від 07.08.2026, суб`єктом адміністративних правопорушень за частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП, які ставляться в провину неповнолітньому ОСОБА_1 , у даному випадку може бути лише водій (особа, яка фактично керує транспортним засобом).

Водночас до протоколів про адміністративні правопорушення не додано належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування 07.08.2026 близько 00 год. 31 хв. неповнолітнім ОСОБА_1 транспортним засобом «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , в селищі Козова по вул. Ювілейна.

На досліджених в судовому засіданні відеозаписах з відеореєстратора службового автомобіля поліції (назва відеофайла «WhatsApp Video 2026-08-12 at 14.44.23») та з нагрудної камери інспектора поліції (назва відеофайла «коновальчук 130 від 07.08.2026») відсутня відеофіксація моменту руху автомобіля «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням неповнолітнього ОСОБА_1 .

Так, на відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля поліції (назва відеофайла «WhatsApp Video 2026-08-12 at 14.44.23») зафіксовано як службовий автомобіль поліції під`їжджає до автомобіля «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , який стоїть на дорозі, тобто перебуває в нерухомому стані.

Відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції (назва відеофайла «коновальчук 130 від 07.08.2026») розпочинається вже з моменту спілкування поліцейського з неповнолітнім ОСОБА_1 , який сидить на місці водія, проте заперечує факт керування транспортним засобом, зазначаючи, що двигун авто не заведений. Однак інспектор поліції констатує, що оскільки ОСОБА_1 перебуває в авто на водійському сидінні, відтак саме він є водієм транспортного засобу та керував ним, не маючи права керування таким транспортним засобом. У подальшому інспектор поліції називає неповнолітньому ОСОБА_1 виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння і пропонує пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу, на щоОСОБА_1 погодився та пройшов огляд, заперечуючи при цьому, що він керував автомобілем.

Суд звертає увагу, що відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Знаходження особи за кермом транспортного засобу, який не перебуває в русі (знаходиться в нерухомому стані), не доводить факту керування транспортним засобом.

Проаналізованими судом відеозаписами зафіксовано факт стоянки транспортного засобу з вимкнутим двигуном та перебування особи в салоні авто на водійському сидінні.

Поряд з цим дослідженими в судовому засіданні відеоматеріалами не зафіксовано ані перебування неповнолітнього ОСОБА_1 за кермом автомобіля «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , у момент руху авто, ані факту зупинки вказаного транспортного засобу працівниками поліції. Протягом усього часу відеофіксації неповнолітній неодноразово заперечує факт керування транспортним засобом.

З огляду на викладене інспектор поліції обмежився формальною констатацією факту керування автомобілем неповнолітнім ОСОБА_1 за відсутності доказів, які це підтверджують.

При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом вчинення правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Також не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення рапорт працівника поліції за відсутності інших належних доказів на підтвердження вчинення правопорушення(постанова Верховного Суду у справі №524/5741/16-а від 20.05.2020).

Суд також ураховує пояснення свідка ОСОБА_5 , надані у судовому засіданні, який повідомив, що ОСОБА_1 за обставин, зазначених в протоколах про адміністративне правопорушення, транспортним засобом не керував, водієм авто був знайомий на ім`я ОСОБА_4 , який попросив ОСОБА_1 сісти за кермо, натиснути на гальма та утримувати їх, поки він буде шукати причину поломки, оскільки автомобіль був несправний. ОСОБА_1 сів на місце водія і виконував вказівки знайомого, однак двигун не заводив, з місця не рушав, тобто не здійснював керування даним транспортним засобом, а лише сидів на водійському місці.

Підстав сумніватися у достовірності наданих свідком ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснень у суду немає.

Жодних доказів, які б спростовували пояснення свідка ОСОБА_5 та які б підтвердили відомості, вказані у протоколах про адміністративне правопорушення, суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд констатує, що вони не дають можливості достовірно встановити ту обставину, що неповнолітній ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколах.

З огляду на те, що керування транспортним засобом є обов`язковою складовою об`єктивної сторони адміністративних правопорушень,передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП, які ставляться в провину неповнолітньому ОСОБА_1 , відсутність беззаперечного підтвердження факту керування в даному випадку виключає наявність складу вказаних адміністративних правопорушень в діях особи.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Водночас згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У свою чергу статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в розумінні статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення правопорушення.

Відповідно до конституційних положень в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).

У своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 (справа № 1-34/2010) Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у т.ч. презумпцією невинуватості.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення вказав також Верховний Суд в пункті 39 постанови від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яку в силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ як джерело права, провадження у справах про адміністративне правопорушення, з огляду на суворість передбачених санкцією статті 130 КУпАП стягнень у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» з усіма гарантіями, передбаченими для кримінального процесу (див. рішення у справах: «Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and others v. the Netherlands) від 8 червня 1976 року, «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 06 вересня 2005 року, заява № 61406/00).

Також практика ЄСПЛ вказує на необхідність під час встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти особи кримінального обвинувачення оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, тобто таких, що не залишать місце розумним сумнівам (див. рішення у справах: «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року; «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року).

Таким чином, у силу принципу презумпції невинуватості, що діє і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не доводять поза розумним сумнівом винуватості неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність в діях неповнолітнього ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю в діях неповнолітнього ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 9, 126, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Справу №951/684/26 (провадження №3/951/277/2026) про притягнення неповнолітнього ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та справу №951/683/26 (провадження №3/951/276/2026) про притягнення неповнолітнього ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі єдиний унікальний номер - №951/683/26 (провадження №3/951/276/2026).

Провадження у справі про притягнення неповнолітнього ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області.

Суддя О.М. Лавренюк