Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №597/1262/26 — Заліщицький районний суд Тернопільської області

Справа №597/1262/26

Провадження №2/597/813/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: судді Шевчук В.М.

за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

У С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовною заявою до Заліщицької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у якій просив визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 баби ОСОБА_4 тривалістю шість місяців.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_4 . За життя — 16.07.2019 року остання склала на користь сторін заповіт, яким все належне їй на день смерті майно в рівних частках заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну їй частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , титульним власником якого був її чоловік ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останній на день своєї смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_4 , яка в свою чергу проживала та була зареєстрована до дня смерті в АДРЕСА_1 одна, у зареєстрованому шлюбі не перебувала. Сторона позивача стверджує, що останній був переконаний, що його баба не мала у власності жодного майна, тому у визначений законом строк не звертався до нотаріуса з відповідною заявою. Позивачу не було і не могло бути відомо про те, що його баба прийняла, як спадкоємиця першої черги за законом, у спадщину половину майна, яке належало на час смерті її чоловіку ОСОБА_5 . Більше того, позивачу навіть не було відомо про складений в його користь бабою заповіт. За таких обставин позивач своїм правом на прийняття спадщини після смерті баби вчасно скористатися не зміг. У червні 2026 року після того як внук ОСОБА_5 оформив 1/2 частину належного померлому будинку, позивачу стало відомо, що іншу 1/2 частину будинку успадкувала ОСОБА_4 і таким чином після її смерті відкрилася спадщина на частину вищевказаного нерухомого майна. 08 липня 2026 року в.о.державного нотаріуса Заліщицької ДНК Максимович Л.В. вивчено подані документи і надано письмову відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи її пропуском позивачем шестимісячного строку для подання такої заяви, із роз`ясненням права звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Тому сторона позивача вважає, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини і законом не визначено іншого порядку вирішення даного питання.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю, проти ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні не заперечують.

Відповідач ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явився, однак від нього надійшла нотаріально засвідчена заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 27.08.2026 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у даній цивільній справі та визначила проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначила на 21.09.2026 року.

Відповідно до положень ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Товсте Заліщицького району Тернопільської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області 12.04.2014 року.

Згідно з витягу реєстру територіальної громади від 08.07.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Також судом встановлено, що баба позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 27.09.2022 року.

За життя — 16.07.2019 року ОСОБА_4 склала на користь сторін заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Лучків І.В. та зареєстрований в реєстрі за №706, яким все належне їй на день смерті майно в рівних частках заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну їй частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , титульним власником якого відповідно до свідоцтва про право власності від 26.03.2002 року №57 був її чоловік ОСОБА_5 .

Відповідно до повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 28.12.2022 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки №671, виданої 26.07.2023 року Товстенською селищною радою, ОСОБА_5 на день своєї смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки №448, виданої 24.06.2026 року ЦНАП Товстенської селищної ради, ОСОБА_4 на день своєї смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 одна, у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

Сторона позивача стверджує, що позивач був переконаний, що його баба не мала у власності жодного майна, тому у визначений законом строк не звертався до нотаріуса із відповідною заявою.

Суд погоджується з такими доводами, оскільки підстав сумніватися в тому, що позивачу не було і не могло бути відомо про те, що його баба прийняла, як спадкоємиця першої черги за законом, у спадщину половину майна, яке належало на час смерті її чоловіку ОСОБА_5 .

Також сторона позивача покликається на те, що позивачу не було відомо про складений в його користь бабою заповіт.

У судовому засіданні встановлено, що до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заведено 29.06.2026 року за №34/2026 спадкову справу.

Також судом встановлено, що 08.07.2026 року в.о.державного нотаріуса Заліщицької ДНК Максимович Л.В. надано письмову відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка мотивована пропуском позивачем шестимісячного строку для подання такої заяви із роз`ясненням права звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У судовому засіданні знайшло своє повне ствердження те, що своїм правом на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 позивач вчасно скористатися не зміг, оскільки не знав про наявність складеного спадкодавицею на його ім`я заповіту.

V. Оцінка суду

Згідно зі ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.1268 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ч.1 ст.1272 ЦК України, зокрема регламентовано, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Однак, приписами частини 3 вищевказаної статті ЦК України вказано, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 26 червня 2019 року №61-38298св18, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до роз`яснень наданих постановою Пленум Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року “Про судову практику у справах про спадкування”, зокрема п.24, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі Ilhan v. Turkey від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст.10 ч.4 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить з того, що своїм правом на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 позивач вчасно скористатися не зміг, оскільки не знав про наявність складеного на його ім`я заповіту і через це не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не проживаючи постійно зі спадкодавицею на час її смерті.

За таких обставин спадкові права позивача підлягають поновленню в судовому порядку.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що поважною причиною пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби є незнання про наявність заповіту.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачами позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Згідно матеріалів справи у ній відсутні дані, які б вказували, що визнання позову відповідачем ОСОБА_3 суперечить вимогам закону.

За встановлених обставин справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні його спадкових справ, позивачем пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 баби ОСОБА_4 з поважних причин, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

VI. Щодо розподілу судових витрат

Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 197-200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 272-273,.354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.1268-1270, 1272 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Кульгавець Сергія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителю АДРЕСА_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 баби ОСОБА_4 тривалістю шість місяців, з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу, яка подається Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 21.09.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя В.М.ШЕВЧУК