Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №597/936/26 — Заліщицький районний суд Тернопільської області

Справа №597/936/26

Провадження № 2-а/597/36/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: судді Шевчук В.М.

за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики Тернопільської області справу за адміністративним позовом Данильчук Назарія Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

Данильчук Назарій Богданович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №3095 від 18.06.206 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.06.206 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №3095, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає до скасування, оскільки ОСОБА_1 не був повідомлений належно про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , повістку №7325309 від 12.05.2026 року з датою прибуття 25.05.2026 року, він не отримував, розгляд справи про дане правопорушення відбувся з порушенням строку, передбаченого КУпАП.

Просить скасувати постанову №3095 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити та відш?одувати йому за рахуно? бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати по справі в розмірі 665 гривень 60 ?опійок відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС У?раїни.

29.07.2026 року відповідач через свого представника подав відзив, в якому заперечує стосовно позову, оскільки: вважає, що повістка №7325309 була сформована засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з неухильним дотриманням зазначених вимог. Повістка була направлена на зареєстровану адресу місця проживання Позивача - АДРЕСА_1 .

Ця ж адреса зазначена у витязі з реєстру територіальної громади, який Позивач долучає до позову, цю ж адресу Позивач зазначає як адресу місця проживання у позовній заяві. На звороті повістки №7325309 на описі вкладення наявний трек-номер R067168826122, що дозволяє відстежити шлях поштового відправлення з повісткою через офіційний сайт АТ “Укрпошта” Трекінг відправлень Укрпошта.

Виходячи з викладеного та обставин справи, Позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де Позивач перебуває на військовому обліку. Однак, Позивач ухилився від отримання повістки, тому вона була повернута відповідальним працівником АТ "Укрпошта" з відміткою, що "адресат відсутній за вказаною адресою", що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно закону.

Всупереч твердженням Позивача про ніби то не повідомлення його про розгляд справи та допущені Відповідачем порушення, повідомляє, що подібні припущення є власними оціночними міркуваннями Позивача та не відповідають дійсності. Так, 15 червня 2026 року Позивача було доставлено працівниками Національної поліції як такого, що обліковувався як порушник правил військового обліку, мобілізаційного законодавства, у зв`язку з неприбуттям за належним чином оформленою повісткою, що була відправлена на зареєстровану адресу місця проживання Позивача рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення. Відносно Позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.06.2026 року №129. У зазначеному протоколі Позивачу роз`яснено суть інкримінованого йому порушення, повідомлено про його права надавати пояснення, заявляти клопотання, користуватись правничою допомогою. Крім того, особистими підписами Позивача засвідчено, що йому повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 14 годину 18.06.2026 року, а також вручено копію зазначеного протоколу. Таким чином Позивача належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, дотримано його права, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Данильчук Назарій Богданович у судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача до суду надійшла заява, якою він просив справу розглянути за його відсутності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, однак представник відповідача у відзиві на позов просить справу розглянути за його відсутності.

Судом на підставі ч.4 ст.229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 нібито не прибув за повісткою №7325309 від 12.05.2026 року на 25.05.2026 року о 14:00 годині.

Однак, у наданих матеріалах відсутні належні та допустимі докази того, що зазначена повістка була вручена ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, зокрема, відсутні:

?копія повістки з особистим підписом про отримання;

?документ, що підтверджує вручення повістки;

?поштове повідомлення про вручення;

?належні докази направлення повістки рекомендованим поштовим відправленням;

?доказ отримання або відмови від отримання;

?акт відмови від отримання повістки;

?інші належні докази ознайомлення з датою, часом та місцем явки.

Саме лише зазначення номера та дати повістки в протоколі не підтверджує факту її вручення та обізнаності особи про необхідність явки.

Відповідно до ст.251 КУпАП саме доказами мають бути встановлені факт правопорушення та вина особи, а не лише викладені припущення посадової особи.

Чинні правила військового обліку передбачають обов`язок прибувати за викликом у строки, зазначені в отриманих документах.

Тобто для притягнення до відповідальності необхідно встановити не лише факт існування повістки, а й факт її належного вручення/отримання особою.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем відповідної повістки, або обізнаність про її існування.

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд констатує, що відповідач не надав суду доказів про отримання повістки, про що зазначено в протоколі та постанові, що, своєю чергою, уможливило б притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до приписів чинного законодавства матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що позивач був обізнаний про повістку та умисно її не отримав.

Окремо суд зазначає, що суб`єктом притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП не доведено наявність суб`єктивної сторони складу відповідного правопорушення, а саме: вини/умислу позивача у нездійсненні дій в умисному неотриманні повістки.

У ч.2 ст.77 КАС України закріплений обов`язок саме суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач, доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення.

За цих обставин, суд вважає, що в межах цієї справи відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Додатково суд зазначає про недотримання відповідачем процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та незабезпечення дотримання прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, зокрема, з наданих суду доказів не вбачається, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, відбувся за участю позивача, якому була б надана можливість надати особисті пояснення, а також здійснити захист своїх інтересів за допомогою фахівця в галузі права або адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення №129 був складений 15 червня 2026 року приблизно о 17:00 годині, після чого позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому розгляд справи був призначений вже на 18 червня 2026 року о 14:00 годині.

Таким чином, між моментом складення протоколу та призначеним розглядом справи минуло лише близько 69 годин, а 3 доби це 72 години.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Отже, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та ст.268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою.

При цьому, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а вказує на те, що орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, повинен вжити заходів для забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення та дотриматись вимог щодо реалізації прав, передбачених ст.268 КУпАП.

Відтак, суд доходить висновку щодо недотримання відповідачем вимог ст.268 КУпАП, у тому числі, права на захист позивача, що окремо свідчить про наявність підстав для визнання постанови №3095 протиправною та її скасування.

Водночас, суд звертає увагу, що факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення, тобто моментом виявлення адміністративного правопорушення є момент отримання інформації про таке правопорушення уповноваженими особами (особою чи органом державної влади) та не може ототожнюватися із часом зібрання усіх необхідних матеріалів перевірки. Складання адміністративного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення є окремою процесуальною дією. Сам протокол фактично є суб`єктивним викладом свого бачення уповноваженою особою та фіксація обставин певної події на основі наявних доказів.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, та не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що під час прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

З огляду на означене суд відзначає, що відповідач не виконав обов`язок доказування, який на нього покладено згідно з ч.2 ст.77 КАС України та відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Таким чином, законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 не була дотримана процедура притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останній був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою. Недотримання процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення є самостійною підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною, наслідком чого є її скасування. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018р. у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 р. у справі №591/2794/17, від 6.02.2020 р. №05/7145/16-а та від 21.05.2020 р. у справі №286/4145/15-а.

Отже, уповноваженою особою при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми КУпАП, не з`ясовано усіх обставин справи, а тому позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

На обов`язок доведення саме відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 у справі № 537/4012/16-а, від 08.11.2018 у справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 у справі № 524/7184/16-а.

За таких обставин суд робить висновок, що наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та, відповідно, правомірність спірної постанови відповідачем не доведена.

Також суд враховує, що відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не забезпечено дотримання прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, в межах розгляду цієї справи за результатами перевірки рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП суд встановив необґрунтованість та неправомірність такого рішення.

Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з цим позовом позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Також, відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За даних обставин, слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.7, 9, 27, ч.3 ст.210, ст.ст.245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення ст.ст.2, 5,6,8-10, 72-77, 90, 132, 139, 143, 159, 205, 229, 242, 244-246, 252, 255, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов Данильчука Назарія Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити повністю.

Постанову №3095 від 18.06.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.09.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя В.М.ШЕВЧУК