Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №595/1235/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1235/26

Провадження № 2/595/724/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

з участю секретаря судового засідання Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Ковалівський Б.В., звернувся в суд з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем розірвати, посилаючись на те, що через відсутність взаєморозуміння та взаємопідтримки, сімейне життя між ними не склалося. Оскільки шлюб існує лише формально, вважає збереження такого недоцільним та таким, що суперечить її інтересам. Водночас, відповідач добровільно розірвати шлюб не бажає та не погоджується на подання спільної заяви про розірвання шлюбу, тому вона змушена звернутися до суду. Окрім того, просить після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ». Також просить стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати, в тому числі сплачений судовий збір.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Ковалівський Б.В., в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. В прохальній частині позовної заяви позивач просила розглядати справу у її та представника відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Алексенко С.Л., на адресу суду череси систему «Електронний суд» направив заяву про визнання позову, в якій просить розглядати справу у його та відповідача відсутності. Окрім того, просить позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У стягненні з відповідача судових витрат, понесених позивачем у даній справі – відмовити. Заяву мотивує тим, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 з 16 вересня 2022 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Дітей у шлюбі сторони не мають. Під час сімейного життя відповідач намагався в повній мірі забезпечувати потреби сім`ї та безпосередньо позивачки. З цією метою відповідач певний час працював за кордоном та надсилав кошти дружині. Також, ОСОБА_2 у 2023 році брав участь у військових діях по захисту Батьківщини та є ветераном війни – учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 02.04.2024. Під час проходження військової служби у відповідача значно погіршився стан здоров`я, що призвело до виникнення інвалідності. У зв`язку з цим відповідачу у липні 2023 року була встановлена 3 група, інвалідність армії, що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим 12.07.2023. Незважаючи на поганий стан здоров`я, відповідач всі наявні у нього кошти, в тому числі отримані після звільнення з військової служби, старався направляти на потреби сім`ї та дружини. Однак, через активний вплив батьків позивачки на сімейне життя сторін, їх спільне життя не склалося. В свою чергу, відповідач неодноразово намагався зберегти шлюб та відновити сімейні відносини, але враховуючи подання даного позову про розірвання шлюбу, позивачка не має такого наміру. З огляду на вищенаведені обставини, відповідач визнає позовні вимоги та не заперечує щодо розірвання шлюбу. Зважаючи на те, що відповідач визнає позов, то вважає, що позивачу слід повернути з державного бюджету 50% судового збору. Разом з тим, відповідач заперечує щодо стягнення з нього іншої частини судового збору, оскільки він має статус учасника бойових дій та є інвалідом 3 групи по проходженні військової служби.

Дослідивши письмові документи, оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Сторони уклали шлюб 16 вересня 2022 року, актовий запис № 31, зареєстрований Трибухівською сільською радою, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Трибухівською сільською радою 16 вересня 2022 року.

Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.

У відповідності до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

За час спільного проживання сторони не змогли створити міцної сім`ї, шлюбні відносини між ними фактично припинені, подальше сумісне життя, примирення сторін та збереження сім`ї є неможливим та сторони цього не бажають.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини (ч.3 ст.56 СК України).

За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просить після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Відповідно до вимог ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

За таких обставин суд вважає, що прізвище позивача ОСОБА_1 за її вибором після розірвання шлюбу слід змінити на дошлюбне – « ОСОБА_3 ».

Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, платіжної інструкції АТ «Універсал Банк» № НСЕ8-3СМА-Х36В-С4Т8 від 27.08.2026, позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Враховуючи те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір, що становить 665,60 грн.

Разом з тим, відповідач заперечує щодо стягнення з нього іншої частини судового збору, оскільки він має статус учасника бойових дій та є особою з інвалідністю 3 групи по проходженні військової служби, на підтвердження чого до матеріалів справи долучив пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 12.07.2023, термін дії якого встановлено до 31.05.2026, та посвідчення серії НОМЕР_1 від 02 квітня 2024 року.

Згідно вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно вимог п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року зроблено правовий висновок, згідно з яким учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.

Оскільки спір у справі винник не з розгляду питання щодо соціального захисту прав ОСОБА_2 , як учасника бойових дій, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 (п`ятдесят) відсотків судових витрат на сплату судового збору.

На підставі ст.ст.24, 55, 56, 105, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований Трибухівською сільською радою 16 вересня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис № 31 – розірвати.

Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу змінити на « ОСОБА_3 ».

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до платіжної інструкції АТ «Універсал Банк» № НСЕ8-3СМА-Х36В-С4Т8 від 27.08.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 50 (п`ятдесят) відсотків судових витрат на сплату судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп., понесених позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: І. І. Тхорик