Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №754/20409/25 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 754/20409/25

Провадження № 2/584/640/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Токарєва С.М.

за участю: секретаря Зікрати Я.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

04.12.2025 позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просить стягнути з відповідача на його користь: 69146 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження належного йому автомобіля марки «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та сумою страхового відшкодування; 40 000 грн. моральної шкоди, завданої у зв`язку із знищенням належного позивачу автомобіля «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.04.2025 о 14-40 годині відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «FORD Cargo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , по Берестейському шосе (Брест-Литовське), 166 в м. Києві, не врахував дорожню обстановку та при здійсненні розвороту не надав перевагу автомобілю «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2025 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Своїми протиправними діями відповідач заподіяв позивачу матеріальний збиток в розмірі 244146 грн. 80 коп., орієнтовна утилізаційна вартість транспортного засобу «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 20.10.2025 заокруглено складає 28600 грн. 00 коп.

31.10.2025 позивачу здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 158400 грн. 00 коп., що відповідає ліміту страхової суми за мінусом франшизи у розмірі 1600 грн. 00 коп.

В той же час, сума страхового відшкодування є значно меншою ніж та фактична, яку завдано позивачу.

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 21.05.2026 відкрито провадження у даній справі, визначено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник надав на адресу суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи здійснити без участі позивача та його представника на підставі наявних матеріалів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла письмова заява, в якій остання просила розгляд справи проводити за її відсутності та відсутності відповідача.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначала, що відповідач визнає позовні вимоги в частині майнової шкоди у розмірі 57146 грн. 80 коп., а саме різницю між фактичним розміром шкоди, встановленим експертизою, та страховою виплатою (страховим відшкодуванням). В той же час, стороною позивача помилково розрахована матеріальна шкода у сумі 69146 грн. 80 коп. із врахуванням витрат на проведення експертизи в сумі 12000 грн. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, їх характеру, тривалості та інтенсивності, в зв`язку з чим відповідач не визнає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2025 по справі № 759/8342/25 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с. 19).

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови суду, 17.04.2025 приблизно о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 , по Берестейському шосе (Брест-Литовське) 166 в м. Києві, не врахував дорожню обстановку та при здійсненні розвороту не надав перевагу автомобілю «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.4 Правил дорожнього руху.

Згідно вимог ч.ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно до акту огляду транспортного засобу від 20.10.2025, було оглянуто автомобіль «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,власником якого є ОСОБА_1 , огляд було проведено за відсутності учасника ДТП ОСОБА_2 , під час огляду було виявлено ряд пошкоджень автомобіля (а.с. 28 звор. бік-29).

З висновку експерта № 187 по дослідженню з визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 27.10.2025 вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, на 20.10.2025 складає 244146 грн. 80 коп. Орієнтовна утилізаційна вартість транспортного засобу «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 20.10.2025 заокруглено складає 28600 грн. 00 коп. Ринкова вартість зазначеного транспортного засобу в непошкодженому стані складає 244146 грн. 80 коп., а вартість його відновлювального ремонту складає 272646 грн. 20 коп. (а.с. 24-38).

15.09.2025 позивач звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою на виплату за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № 223303249 та 31.10.2025 позивачу було виплачене страхове відшкодування у розмірі 158400 грн. 00 коп. (а.с. 43-45).

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2024 №3720-IX (надалі - Закон України від 21.05.2024 №3720-IX) було визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV).

Проте, згідно частини 6 Розділу VI Закону України від 21.05.2024 №3720- ІХ: "Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону".

З матеріалів справи вбачається те, що страховий випадок настав 17.04.2025, тобто в період дії Закону України від 21.05.2024 №3720-ІХ. Згідно відомостей Централізованої бази даних МТСБУ (https://policy.mtsbu.ua) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 223303249 укладено у 2024 році (а.с. 42 звор. бік- 43), а тому до врегулювання страхових випадків, які відбулися в період дії цього договору, слід застосовувати вимоги Закону України від 01.07.2004 №1961-IV.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зробила висновок, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 та у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 761/583/17.

Верховний Суд у постанові від 01.07.2026 у справі № 307/698/23, провадження № 61-5799св25, зазначив, що для правильного вирішення спору суду необхідно було встановити, чи є спірний транспортний засіб фізично знищеним, а також з`ясувати питання щодо наявності та вартості придатних залишків транспортного засобу.

Як було встановлено судом, ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в непошкодженому стані складає 244146 грн. 80 коп., а його орієнтовна утилізаційна вартість складає 28600 грн. 00 коп., при цьому страховиком позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 158 грн 400 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача різниця між вартістю транспортного засобу «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до та після ДТП, з врахуванням суми, виплаченої страховиком, у розмірі 57 146 грн. 80 коп. (244146 грн. 80 коп. - 28600 грн. 00 коп. - 158400 грн. 00 коп.), що є підставою для часткового задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступного.

В силу ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5) . Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд

визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, часта зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9).

Верховний Суд у постанові від 15.07.2026 по справі № 199/9026/23, провадження № 61-2625св 26, зробив висновок, що під час вирішення справ такої категорії суд зобов`язаний дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Урахувавши наведені вище вимоги закону та встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши характер та обсяг душевних страждань, перенесених позивачем, майно якого, а саме автомобіль «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовувався позивачем як для особистих потреб, так і для здійснення підприємницької діяльності, був знищений під час дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є відповідач по справі, неможливість поновити попереднє становище, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість, недостатність страхового відшкодування для придбання рівноцінного транспортного засобу, перебування тривалий час у психоемоційному напруженні, таким чином істотність вимушених змін у житті позивача і наслідків, що настали та негативно позначилися на його моральному стані, суд, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди позивачу слід визначити у розмірі 25 000 грн 00 коп, що є достатнім, співмірним та справедливим, а також є підставою для часткового задоволення позову в цій частині.

Щодо судових витрат у справі суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який відображає ціну заявленого позову.

Отже, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18).

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог: 821 грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову ((82146,80х1091,47)/109146,80 = 821,45); 9031 грн. 52 коп. витрат на проведення експертизи ((82146,80х12000,00)/109146,80 = 9031,52).

Щодо заявленої вимоги про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 25000,00 грн., суд дійшов наступного висновку.

За правилами ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

На підтвердження адвокатських повноважень та понесених витрат позивачем надано такі документи: 1) договір про надання професійної правничої допомоги № 09/10/25/01 від 09.10.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лабик Р.Р.; 2) замовлення № 1 на надання правничої допомоги від 09.10.2025; 3) рахунок-фактуру від 09.10.2025 № 091020/01, відповідно до якого оплата професійної правничої допомоги згідно замовлення № 1 від 09.10.2025 до договору № 09/10/25/041 від 09.10.2025 становить 25000 грн 00 коп; 4) платіжну інструкцію від 10.10.2025 про сплату 25000 грн 00 коп професійної правничої допомоги; 5) квитанцію від 10.10.2025 про сплату ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_3 25000 грн 00 коп в рахунок оплати професійної правничої допомоги згідно замовлення № 1 від 09.10.2025; 6) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги; 7) довідку про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру; 8) витяг з Єдиного реєстру адвокатів України; 9) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7311/10 від 01.03.2019.

В силу ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 18815 грн. 67 коп. витрат на професійну правничу допомогу ((82146,80х25000,00)/109146,80 = 18815,67).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у рішенні «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, зокрема предметом позову, його ціною, та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд з огляду на розумну необхідність та реальність судових витрат для даної справи дійшов висновку про зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263, 264 ЦПК України суд,

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) 57146 (п`ятдесят сім тисяч сто сорок шість) грн. 80 коп. матеріальної шкоди та 25 000 (двадцять п`ять тисяч ) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) грн. 45 коп., 9031 (дев`ять тисяч тридцять одна) грн. 52 коп. витрат на проведення експертизи, а також 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат за надану правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв